Решение № 107929413, 06.12.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/5722/22Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Сизої І.А.,

представників позивача - Мандриченко Л.Л., Лисенко А.М.,

представників відповідача - Горобець Н.М., Кордюкової О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

06 липня 2022 року Головне Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (надалі по тексту - позивача, ГУ ДСНС в Полтавській області) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради (надалі по тексту - відповідач, Управління), відповідно до якої просить:

визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради щодо відмови Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області у відшкодуванні коштів в сумі 16244,29 грн, для нарахування та виплати повної і рівноцінної компенсації податку з прибутку у розмірі 18% особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, за час роботи в Зоні відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення (м. Чорнобиль) з 06 квітня по 30 квітня 2020 року, на доплату у розмірі 150 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

зобов`язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради нарахувати та виплатити Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області відшкодування в сумі 16244,29 грн для нарахування та виплати повної і рівноцінної компенсації податку з прибутку у розмірі 18% особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, за час роботи в Зоні відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення (м. Чорнобиль) з 06 квітня по 30 квітня 2020 року, на доплату у розмірі 150 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача наполягав на наявності підстав для відшкодування відповідачем коштів в сумі 16244,29 грн, для нарахування та виплати повної і рівноцінної компенсації податку з прибутку у розмірі 18% особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, за час роботи в Зоні відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення (м. Чорнобиль) з 06 квітня по 30 квітня 2020 року, на доплату у розмірі 150 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Наголошував, що такі грошові вимоги відповідач не задовольнив, у зв`язку з чим позивач зазнав збитків на суму 16244,29 грн з державного бюджету, оскільки працівникам виплатив грошове забезпечення за час роботи в Зоні відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення (м. Чорнобиль) з 06 квітня по 30 квітня 2020 року, на доплату у розмірі 150 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб у загальному розмірі 126344,20 грн, з нарахуванням 18% компенсації податку на прибуток на суму 16224,29 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

26 серпня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача проти позову заперечував, наголошуючи на дотриманні відповідачем вимог діючого законодавства та відшкодування позивачу доплати за роботу в Зоні відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення (м. Чорнобиль) у сумі 110099,91 грн, що здійснено за рахунок бюджетних коштів за КПКВК 2501200 "Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" через органи Державної казначейської служби України. Зауважував, що Департаментом соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації на адресу Управління було направлено Індивідуальну податкову консультацію від 23.09.2021 №3525/ПК99-00-04-03-03-05 з питання застосування норм п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України, одержану від Державної податкової служби України, відповідно до якого зазначено, що виплата даної грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб /а.с. 102-106/.

В ході підготовчого засідання, призначеного на 13 вересня 2022 року, судом постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотань представників сторін про залучення в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Міністерства соціальної політики України.

30 вересня та 24 жовтня 2022 року до суду надійшли письмові пояснення представника позивача /а.с. 154-157, 187-189/.

Також 24 жовтня 2022 року до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача /а.с. 198-202/.

Крім того, в ході підготовчого засідання, призначеного на 01 листопада 2022 року, судом долучені до матеріалів справи пояснення представника відповідача /а.с. 210-212/.

За результатами такого підготовчого засідання судом протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

06 грудня 2022 року до суду надійшла заява представника позивача про виправлення описки в позовній заяві /а.с. 221-222/, відповідно до якої представник позивача просив викласти пункти 3 та 4 прохальної частини позовної заяви в наступні редакції:

"3. Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради щодо відмови Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області у відшкодуванні коштів в сумі 16 244,29 грн. для нарахування та виплати особам начальницького складу служби соціального захисту повної і рівноцінної компенсації податку з доходів фізичних осіб у розмірі 18%, за час роботи в Зоні відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення (м.Чорнобиль) з 06 квітня по 30 квітня 2020 року, на доплату у розмірі 150 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

4. Зобов`язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради нарахувати та виплатити Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області відшкодування в сумі 16 244,29 грн., для нарахування та виплати особам начальницького складу служби соціального захисту повної і рівноцінної компенсації податку з доходів фізичних осіб у розмірі 18%, за час роботи в Зоні відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення (м.Чорнобиль) з 06 квітня по 30 квітня 2020 року, на доплату у розмірі 150 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб".

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, затвердженого наказом ДСНС України від 18.08.2014 №474 (в редакції наказу ДСНС України від 12.11.2018 №661) є територіальним органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб та відповідно до покладених на нього завдань забезпечує гасіння пожеж, рятування людей, надання допомоги в ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха та інших видів небезпечних подій, що становлять загрозу життю або здоров`ю людей чи призводять до завдання матеріальних збитків.

Відповідно до вказівок Державної служби України з надзвичайних ситуацій персонал Позивача відряджався до Зони відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення (м. Чорнобиль) з 06 квітня по 30 квітня 2020 року наказами: від 06.04.2020 №94 ос; від 09.04.2020 №98 ос; від 15.04.2020 №102 ос; від 17.04.2020 №104 ос; від 18.04.2020 №105 ос; від 23.04.2020 №110 ос /а.с. 12-20/.

На підставі вищевказаних наказів до Зони відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення (м. Чорнобиль) з 06 квітня по 30 квітня 2020 року на підставі вищезазначених наказів було відряджено 35 осіб:

1. ОСОБА_1 - посвідчення про відрядження №77 від 09.04.2022, №106 від 23.04.2020;

2. ОСОБА_2 - посвідчення про відрядження №78 від 09.04.2020;

3. ОСОБА_3 - посвідчення про відрядження №100 від 18.04.2020;

4. ОСОБА_4 - посвідчення про відрядження №109 від 23.04.2020;

5. ОСОБА_5 - посвідчення про відрядження №89 від 18.04.2020;

6. ОСОБА_6 - посвідчення про відрядження №99 від 18.04.2020;

7. ОСОБА_7 - посвідчення про відрядження №92 від 18.04.2020;

8. ОСОБА_8 - посвідчення про відрядження №107 від 23.04.2020;

9. ОСОБА_9 - посвідчення про відрядження №97 від 18.04.2020;

10. ОСОБА_10 - посвідчення про відрядження №90 від 18.04.2020;

11. ОСОБА_11 - посвідчення про відрядження №112 від 23.04.2020;

12. ОСОБА_12 - посвідчення про відрядження №108 від 23.04.2020;

13. ОСОБА_13 - посвідчення про відрядження №86 від 18.04.2020;

14. ОСОБА_14 - посвідчення про відрядження №91 від 18.04.2020;

15. ОСОБА_15 - посвідчення про відрядження №87 від 18.04.2020;

16. ОСОБА_16 - посвідчення про відрядження №96 від 18.04.2020;

17. ОСОБА_17 - посвідчення про відрядження №115 від 23.04.2020;

18. ОСОБА_18 - посвідчення про відрядження №103 від 23.04.2020;

19. ОСОБА_19 - посвідчення про відрядження №101 від 18.04.2020;

20. ОСОБА_20 - посвідчення про відрядження №84 від 18.04.2020;

21. ОСОБА_21 - посвідчення про відрядження №88 від 18.04.2020;

22. ОСОБА_22 - посвідчення про відрядження №85 від 18.04.2020;

23. ОСОБА_23 - посвідчення про відрядження №111 від 23.04.2020;

24. ОСОБА_24 - посвідчення про відрядження №102 від 23.04.2020;

25. ОСОБА_25 - посвідчення про відрядження №113 від 23.04.2020;

26. ОСОБА_26 - посвідчення про відрядження №94 від 18.04.2020;

27. ОСОБА_27 - посвідчення про відрядження №80 від 15.04.2020;

28. ОСОБА_28 - посвідчення про відрядження №112 від 23.04.2020;

29. ОСОБА_29 - посвідчення про відрядження №82 від 18.04.2020, №81 від 17.04.2022;

30. ОСОБА_30 - посвідчення про відрядження №83 від 18.04.2020;

31. ОСОБА_31 - посвідчення про відрядження №93 від 18.04.2020;

32. ОСОБА_32 - посвідчення про відрядження №95 від 18.04.2020;

33. ОСОБА_33 - посвідчення про відрядження №79 від 09.04.2020;

34. ОСОБА_34 - посвідчення про відрядження №98 від 18.04.2020;

35. ОСОБА_35 - посвідчення про відрядження №114 від 23.04.2020 /а.с. 21-39/.

Облік часу роботи персоналу позивача в Зоні відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення (м. Чорнобиль) з 06 квітня по 30 квітня 2020 року на підставі вищезазначених наказів здійснено в табелях обліку робочого часу для нарахування доплати відповідно до постанови КМУ від 10.09.2008 №831 /а.с. 40-46/.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 року №831 "Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження" позивач склав та направив відповідачу 13.05.2020 за №01-264/12 лист з документами для отримання доплати персоналом, який виконував обов`язки із гасіння пожежі в Зоні відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення (м. Чорнобиль) 150 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб та надав «Розрахунок доплат особам, які працювали у зоні відчуження Головне управління ДСНС України у Полтавській області» на суму 126344,20 грн /а.с. 47-51/.

25 травня 2020 року позивачем надано відповідачу на відшкодування інший розрахунок видатків для виплати компенсацій та допомог, надання пільг особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за напрямком - доплата за роботу на радіоактивно забруднених територіях у розмірі 150 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в загальній сумі 110099,91 грн, що включала в себе: нараховану доплату - 90245,85 грн; нарахування єдиного соціального внеску в розмірі 22% - 19854,06 грн /а.с. 56-59/.

Відшкодування доплати за роботу на радіоактивно забруднених територіях в сумі 110099,91 грн. Управлінням було здійснено за рахунок Бюджетних коштів за КПКВК 2501200 "Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи через органи Державної казначейської служби України платіжним дорученням від 10.06.2020 року №116 з розрахункового рахунку, що сторонами справи не заперечується /а.с. 60, 225/.

Відповідно до долучених доказів такі кошти отримані від відповідача у суму 110099,91 грн позивачем в подальшому розподілені та виплачені наступним чином:

платіжним дорученням №22 від 15 червня 2020 року (що проведено банківською установою 16 червня 2020 року) у розмірі 16244,29 грн сплачено податок з доходів фізичних осіб до державного бюджету /а.с. 232/;

платіжним дорученням №23 від 15 червня 2020 року (що проведено банківською установою 16 червня 2020 року) у розмірі 72647,87 грн сплачені доплати на рахунки працівників ГУ ДСНС в Полтавській області /а.с. 227-228/;

платіжним дорученням №24 від 15 червня 2020 року (що проведено банківською установою 16 червня 2020 року) у розмірі 1353,69 грн сплачено військовий збір /а.с. 233/;

платіжним дорученням №25 від 15 червня 2020 року (що проведено банківською установою 16 червня 2020 року) у розмірі 19854,06 грн сплачено єдиний соціальний внесок /а.с. 231/.

Також, додатково листом позивача від 29.05.2020 №01-279/12 звернуто увагу відповідача, що постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», яка передбачає виплату грошової компенсації сум податку з прибутку фізичних осіб, установами, які утримують цих осіб, за рахунок коштів, які є джерелом доходів цих осіб та надано окремий розрахунок на суму 16244,26 грн на компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб /а.с. 52-54/.

Такий розрахунок відповідно до відзиву на позовну заяву відповідачем прийнятий не був, а саме: не взятий на облік та не відшкодований по причині того, що відповідно до пункту 3 Порядку виплата даної грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Листом від 29.06.2020 №01-297/12 позивач склав та направив відповідачу уточнюючий розрахунок доплат особам, які працювали у зоні відчуження у зв`язку зі зменшенням на 0,03 грн нарахування ЄСВ за ЗОДСС на грошове утримання (22%) /а.с. 55/.

Листом ГУ ДСНС в Полтавській області від 30.09.2020 № 01-400/12 "Щодо грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб" відповідачу зазначено повідомити чи буде Управління здійснювати відшкодування такої допомоги у розмірі 16244,29 грн /а.с. 61/.

Також листом від 30.12.2020 № 61-01-8193/61-12 позивач звернувся до Департаменту соціального захисту Полтавської обласної державної адміністрації, відповідно до якої наполягав вирішити питання виділення коштів з державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінсоцполітики, для відповідних виплат особовому складу ГУ ДСНС в Полтавській області /а.с. 62-63/.

У відповідь на таке звернення Департаменту соціального захисту Полтавської обласної державної адміністрації надано листи від 19.01.2021 № 04.1-13/644 та від 28.04.2021 №04.1-13/4482 /а.с. 65-67/.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, врегульовані Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі по тексту - Закон № 2011-XII).

Статтею 1 Закону № 2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" військовослужбовцям, які несуть службу на територіях радіоактивного забруднення, підвищення оплати праці провадиться шляхом нарахування на оклади грошового утримання надбавок, встановлених статтею 39 цього Закону. Частиною першою статті 39 вказаного закону визначено, що громадянам, які працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю, провадиться доплата у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 року № 831 "Про доплати особам, які працюють в зоні відчуження".

Пунктом 1 постанови № 831 передбачено, що особам, які постійно працюють, а також поліцейським, особам рядового та начальницького складу органів і підрозділів служби цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державного агентства з управління зоною відчуження, військовослужбовцям Національної гвардії, Служби безпеки, Державної прикордонної служби та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, які постійно виконують службові обов`язки у зоні відчуження, встановлюється доплата у розмірі 150 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» від 14.11.2019 №249-ІХ розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складав 2102,00 грн. Отже, граничний розмір доплати за виконання обов`язків в зоні відчуження складав 3153,00 грн.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб визначено розділом ІV Податкового кодексу України, в якому передбачено звільнення від оподаткування податком на доходи фізичних осіб, доходів, у вигляді суми державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги у вигляді адресних виплат та надання соціальних і реабілітаційних послуг, відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги інвалідам з Фонду соціального захисту інвалідів згідно з законом (підпункт 165.1.1 пункт 165.1 статті 165 Податкового кодексу України).

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація), визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок №44).

Пунктом 2 Порядку №44 встановлено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (пункт 3 Порядку №44).

За змістом пунктів 4, 5 цього Порядку, виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Виплата коштів здійснювалась відповідно до статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У відповідності до вимог пункту 2 Порядку №936 розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрацій, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад. Фонд соціального захисту інвалідів.

Згідно п.п.11 п.4 та п.5 Порядку №936 оплата особам, які працюють у зоні відчуження, відповідно до статті 39 Закону, постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 р. N831 "Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження".

Соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені підпунктами 6 - 13 пункту 4 цього Порядку, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та фізичними особами - підприємцями (далі - підприємства) відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Суд наголошує та звертає особливу увагу на той факт, що представниками позивача неодноразово, у тому числі по тексту позовної заяви помилково ототожнюється поняття "податку з доходів фізичних осіб" з "податком на прибуток" чи "прибутковим податком".

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що обґрунтовуючи свої вимоги позивач наголошував, що він "зазнав збитків на суму 16244,29 грн з державного бюджету, оскільки працівникам виплатив грошове забезпечення за час роботи в Зоні відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення (м. Чорнобиль) з 06 квітня по 30 квітня 2020 року, на доплату у розмірі 150 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб у загальному розмірі 126344,20 грн, з нарахуванням 18% компенсації податку на прибуток на суму 16224,29 грн".

Надаючи оцінку вказаному аргументу позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес. Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, і просити про їх захист.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм, судовому захисту підлягає лише порушене право особи. До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб`єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.08.2018 року у справі № 295/14795/16-а, від 23.11.2018 року у справі № 296/10121/17, від 29.01.2019 року у справі № 826/10853/17, від 05.03.2019 року у справі № 360/2334/17, від 18.10.2019 року у справі № 813/38/16.

Вирішуючи переданий на розгляд суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась із позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, та наявність повноважень та правомірності дії відповідача в межах, визначених частиною 2 статті 2 КАС України.

Встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом до суду, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання вказаного права (інтересу) і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Зміст суб`єктивного матеріального права, або охоронюваного законом інтересу визначається не предметом позову, а його підставою.

Під підставою позову, слід розуміти фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога (вимоги) позивача. Зокрема, йдеться про юридичні факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, та які зумовлюють виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин, а також інші доказові факти, на підставі яких можна зробити висновок про наявність або відсутність зазначених юридичних фактів.

Натомість позивач обґрунтовує підстави звернення до суду з даним позовом метою забезпечення права своїх працівників на отримання відшкодування грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб за роботу в зоні відчуження.

У той час як ні позов, ні подальші пояснення по суті справи не містять обґрунтувань які саме права саме позивача, як установи (організації), що утримує військовослужбовців, порушені відповідачем.

Також, позивачем не надано доказів на підтвердження його повноважень з представництва інтересів військовослужбовців, що перебувають у складі ГУ ДСНС в Полтавській області та мають право на виплату грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб за роботу в зоні відчуження.

Позивач, звертаючись до суду із позовом обґрунтовує свої вимоги фактичними збитками з бюджету в той же час, не надає жодного належного та допустимого доказу в підтвердження вказаним аргументам, зокрема отримання саме збитку і саме з державного бюджету.

Суд звертає увагу позивача, що розмір доплати його працівникам, які працювали у зоні відчуження та безумовного відселення з 06.04.2020 по 30.04.2020 року складає 90245,85 грн /а.с. 229-230/. Відповідачем на звернення позивача компенсовано суму в розмірі 110099,91 грн, які в свою чергу, як вже зазначалося судом, використано позивачем в наступному порядку: сплачені доплати на рахунки працівників ГУ ДСНС в Полтавській області у розмірі 72647,87 грн (90245,85 грн - 18% податку з доходів фізичних осіб) /а.с. 227-228/; сплачено податок з доходів фізичних осіб до державного бюджету у розмірі 16244,29 грн (18% з нарахованого доходу працівникам) /а.с. 232/; сплачено військовий збір у розмірі 1353,69 грн (1,5% з нарахованого доходу працівникам) /а.с. 233/; сплачено єдиний соціальний внесок у розмірі 19854,06 грн (із загальної суми нарахованого доходу працівникам) /а.с. 226/.

Позивач безпідставно ототожнює право своїх працівників, окремих фізичних осіб, чиї інтереси він не має права представляти в суді, на грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, із своїм обов`язком виплатити їм вказану суму та вимогою до відповідача сплатити вказані кошти на рахунок позивача.

Судом не заперечується право осіб, які були відрядженні у зону відчуження та безумовного відселення з 06.04.2020 по 30.04.2020 на отримання відповідної доплати, яка передбачена Постановою КМУ №831 від 10.09.2008 та компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з відповідної доплати, як складової грошового забезпечення військовослужбовців. Однак, у разі якщо відповідні особи, зокрема працівники позивача, не отримали в повному обсязі вказану суму коштів, у тому числі компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, та вважають, що саме їхнє право порушено, то вони не позбавлені права звернутися безпосередньо до суду із відповідним позовом.

В той же час, позивач у цій справі, фактично обґрунтовує підстави для звернення до суду із позовом своїм обов`язком перед працівниками здійснити виплату коштів у певному розмірі, а відтак з метою забезпечення виконання ним свого обов`язку перед працівниками просить зобов`язати відповідача компенсувати йому вказану суму коштів. Обраний позивачем спосіб захисту не відповідає завданню адміністративного судочинства, оскільки суд захищає порушене право, а не забезпечує виконання позивачем свого обов`язку перед іншими особами, зокрема його працівниками. В даному випадку порушеними правами можуть бути права працівників позивача на суму доплати за час роботи у зоні відчуження у повному обсязі і лише за їхнім позовом може відбутися реальний захист та відновлення їхніх прав. В той час, як зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ГУ ДСНС у Полтавській області суму коштів в розмірі 16244,29 грн не гарантує відновлення прав працівників позивача в частині отримання вказаних коштів.

Суд звертає увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Судове рішення про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ГУ ДСНС у Полтавській області суму коштів в розмірі 16244,29 грн не є підставою для отримання цих коштів безпосередньо особами, які мають право на вказані кошти, а відповідна позовна вимога не відповідає ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах.

Зважаючи на характер спірних відносин, належним способом захисту в даному випадку буде звернення до суду конкретної особи, працівника ГУ ДСНС у Полтавській області, якому нараховано, але не компенсовано та не виплачено відповідну доплату у повному розмірі із позовом до ГУ ДСНС у Полтавській області та Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог позивачем не наведено.

Таким чином, з огляду на вище вказані обставини підстави для задоволення позову відсутні.

За таких обставин, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

) до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради (вул. Степана Халтуріна, буд. 13, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 03195240) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19 грудня 2022 року.

СуддяІ.Г.Ясиновський