Решение № 107900903, 01.12.2022, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/1743/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Мельник А.В.

за участю секретаря судового засідання Кавалко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Теребовля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Мєшкова Надія Федорівна, про визнання недійсними записів у погосподарських книгах та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась через адвоката Пацулу В.О. до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Мєшкова Н.Ф., у якій просить визнати недійсними записи у погосподарських книгах за 1986-1990 роки (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) та за 1991-1995 роки (особовий рахунок № НОМЕР_2 ) щодо віднесення домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 до суспільної групи «колгоспний двір» та визнати за нею право власності на цілий житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заявлених вимог, вказує на те, що згідно погосподарских книг домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 , належало до суспільної групи «колгоспний двір», у якому ОСОБА_4 була головою двору, а його членами були: дочка ОСОБА_1 , внук ОСОБА_2 , зять ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , внук ОСОБА_3 . Однак, голова двору ОСОБА_4 ніколи в колгоспі не працювала та не була його членом, отримувала пенсію по інвалідності, як інвалід дитинства ІІ групи, інші члени двору також ніколи не були членами колгоспу та не працювали в ньому, а тому віднесення спірного господарства до суспільної групи «колгоспна» є помилковим і таким, що порушує право власності позивача на спірне домоволодіння.

Цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла вказаний житловий будинок та все своє майно позивачу. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на все належне їй майно, зокрема на житловий будинок.

Позивач звернулася із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини, але приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Враховуючи вказані обставини, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 03.10.2022 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивач у встановлений судом строк усунула недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 19.10.2022 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 15.11.2022.

Ухвалою суду від 15.11.2022 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.12.2022.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Пацула В.О. в судове засідання не з`явились, однак представником позивача було подано заяву, у якій він просив проводити розгляд справи за відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, однак 27.10.2022 подали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги визнали.

Представник відповідача Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника, зазначив, що із позовними вимогами відповідач не погоджується.

Третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Мєшкова Н.Ф. у судове засідання не з`явилась, причин неявки не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про день, час та місце розгляду справи.

За вказаних обставин, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до довідки виданої Микулинецькою селищною радою Тернопільського району Тернопільською області від 21.01.2022 за № 21, копій погосподарських книг станом на 1986-1989 роки (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) та на 1991-1995 роки (особовий рахунок № НОМЕР_2 ), ОСОБА_6 була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 , станом на 15.04.1991 даний двір був колгоспним, та належав ОСОБА_6 , з нею були зареєстровані дочка ОСОБА_1 , внук ОСОБА_2 , зять ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , внук ОСОБА_3 .

Відповідно до виписки з погосподарської книги №3 за 2016-2020 роки, ст.166-168 Струсівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області станом на 01.06.2020, зазначено, що головою домогосподарства є ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Струсівсьукої сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області від 03.06.2020 за №509, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4 , розташований на земельній ділянці для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,19 га, яка перебувала у її користуванні згідно записів Погосподарських книг на 2016-2020 під номером об`єкта погосподарського обліку 203; на 2011-2015 під номером об`єкта погосподарського обліку 221; на 2006-2010 під номером об`єкта погосподарського обліку 238; на 2001-2005 під номером об`єкта погосподарського обліку 229.

Згідно копії довідки Теребовлянського бюро технічної інвентаризації за № 230 від 20.07.2022, власником житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , однак право власності не зареєстроване.

31.12.2009 ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем Струсівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, яким заповіла житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 та все належне їй майно, де б воно не було і з чого не складалось та все те, що їй буде належати на день смерті, і на що вона згідно з законом буде мати право в користь своєї дочки ОСОБА_1 .

Заповіт від 31.12.2009 на день смерті ОСОБА_4 не змінювався і не скасовувався.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 19.02.2016, виданого виконавчим комітетом Струсівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільській області, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Струсів, Теребовлянського району, Тернопільської області.

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Мєшковою Н.Ф. за № 1213/02-31 від 03.11.2021, вбачається, що приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Мєшковою Н.Ф. була заведена спадкова справа за №73/2016 після смерті ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_1 .. Відомостей про спадкоємців, що мають право на обов`язкову частку у спадщині, що передбачено статтею 1241 ЦК України у нотаріуса немає. Нотаріус не може видати ОСОБА_1 свідоцтво на право власності за заповітом на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок.

Згідно копії технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 від 20.07.2020, виданого Теребовлянським бюро технічної інвентаризації, замовником технічної інвентаризації є ОСОБА_1 , вищевказаний житловий будинок має загальну площу 90,5 кв.м, з якої житлова 39,3 кв.м.

Відповідно до копії висновку про вартість майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 станом на 11.11.2021 становить 196600 грн 00 коп.

У відповідності до Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного Кодексу України, цей Кодекс набрав чинності з 01.01.2004 і застосовується до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності. До правовідносин, що виникли раніше, застосовуються положення Цивільного Кодексу УРСР в редакції 1963 року.

Відповідно до статті 120 ЦК УРСР 1963 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких були членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. При цьому за змістом частини другої статті 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», положення статтей 17,18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюється на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після прининення його існування, мають ті члену двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності

часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5, а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно зі змістом Вказівок № 112/5, № 5-24/26 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок№ 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників.

Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР № 3 від 02.03.1973 "Про судову практику в справах про поділ колгоспного двору і виділ з нього" у випадку припинення членства всіх мешканців колгоспного двору у відповідному колгоспі, колгоспний двір не міг далі відноситися до суспільної групи "колгоспний двір" та автоматично втрачав статус колгоспного двору, і в залежності від сфери зайнятості його працездатних членів у народному господарстві, перетворювався в господарство робітників або службовців.

Як встановлено із записів в погосподарських книгах Струсівської сільської ради, станом на 1986-1989 роки (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) та на 1991-1995 роки (особовий рахунок № НОМЕР_2 ), ОСОБА_6 була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 , була головою двору.

Разом з тим, судом встановлено, що ні ОСОБА_4 , ні інші члени її сім`ї в колгоспі не працювали і членами колгоспу не були. ОСОБА_4 отримувала пенсію по інвалідності, як інвалід дитинства ІІ групи. Саме такі відомості щодо ОСОБА_4 містяться і у вказаних вище погосподарських книгах.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , яка значиться у Погосподарських книгах є однією і тією ж особою. Вказане підтверджується рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 04.08.2022 у справі №606/1049/22.

Згідно відповідей Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на адвокатський запит, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала на обліку в Теребовлянському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області, з 15.01.1969 ОСОБА_4 призначено щомісячну допомогу, як особі з інвалідністю другої групи з дитинства без урахування стажу. Трудова книжка чи будь-які інші документи про трудовий стаж в матеріалах архівної пенсійної справи відсутні.

Згідно відповіді КАУ «Трудовий архів» від 21.02.2022 за №27 на адвокатський запит, зазначено, що у комунальній архівній установі «Трудовий архів» інформації щодо місця роботи ОСОБА_4 немає.

Отже, про неправильність записів про належність господарства ОСОБА_4 до колгоспного двору свідчить той факт, що такий запис внесено в 1986-1995 роках, голова господарства ОСОБА_4 була інвалідом дитинства ІІ групи, не могла працювати в колгоспі, а також те, що при внесенні цих записів не зазначено, на якій підставі їх проведено.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку, що будь-яких правових підстав для віднесення господарства ОСОБА_4 до колгоспного двору, тобто до суспільної групи «колгоспна» не було, а тому позов слід задовольнити та відповідні записи про це в погосподарських книгах виконкому Струсівської сільської ради визнати недійсними.

Оскільки ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому до правовідносин щодо спадкування після її смерті застосуванню підлягають норми Цивільного кодексу України (далі ЦК України) 2003 року.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності до частини першої статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що право позивача має бути захищено у судовому порядку шляхом визнання права власності на майно.

За умовами частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З приписів частини 1 статті 5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.

Пунктом 1 частиною 2 статті 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Враховуючи вищенаведене, визнання позову відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також те, що через відсутність державної реєстрації права власності та правовстановлюючих документів на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за ОСОБА_4 , позивач не може реалізувати своїх прав, її права підлягають судовому захисту, а позов до задоволення шляхом визнання за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись статтями 4, 12, 247, 265, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Мєшкова Надія Федорівна, про визнання недійсними записів у погосподарських книгах та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати недійсними записи в погосподарських книгах виконкому Струсівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області за 1986-1990 роки (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) та за 1991-1995 роки (особовий рахунок № НОМЕР_2 ) про віднесення господарства за адресою: АДРЕСА_1 до суспільної групи «колгоспний двір».

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

Відповідач: Микулинецька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04396302, місцезнаходження: вулиця С.Бандери, 11, селище міського типу Микулинці, Тернопільський район, Тернопільська область;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Теребовлянського районного нотаріального округу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Мєшкова Надія Федорівна, місцезнаходження: вулиця Кн.Василька, 115, місто Теребовля, Тернопільська область.

Повний текст рішення суду складено 12 грудня 2022 року.

Суддя А.В.Мельник