Приговор № 107873435, 13.12.2022, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/651/22

Провадження №1-кп/548/129/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2022 року Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хорол кримінальну справу № 120221705900000031 про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Борова Фастівського району Київської області, українця, гр. України, з середньою освітою, працюючого водієм п/п "Будпостач", одруженого, утриманців немаючого, учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС, не судимого, мешканця АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_5 23.02.2022 близько 07:00 год, керуючи технічно справним транспортним засобом "Renault Magnum 460", державний номер НОМЕР_1 , із напівпричепом "KRONE", державний номер НОМЕР_2 , рухався по автодорозі Київ-Харків-Довжанський в сторону м. Харкова, де проїжджаючи 255 км + 950 м вказаного автошляху, в порушення п. 12.3. ПДР України, маючи об`єктивну можливість виявити автомобіль ГАЗ 32213, державний номерний знак НОМЕР_3 , який рухвася попереду під керуванням водія ОСОБА_4 , не вжив заходів для зменшення швидкості руху чи безпечного для інших учасників руху об`їзду вказаного автомобіля, допустив зіткнення, в результаті чого ОСОБА_4 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді множинних переломів ребер справа, травматичного пневмотораксу, підшкірної емфіземи справа та підшкірної гематоми живота.

При розгляді справи в суді обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнав повністю та дав детальні показання з приводу вчинення інкримінованого йом злочину, які повністю відповідають обставинам, викладеним слідчими органами в обвинувальному акті. У вчиненому розкаявся, пообіцяв подібного в подальшому не робити. Заявлений цивільний позов прокурора обвинувачений не визнав, з тих підстав, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди він був офіційно працевлаштований на посаді водія в п/п "Будпостач", який і має відповідати по справі, як роботодавець та власник джерела підвищеної небезпеки.

Виходячи з того, що обвинувачений свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, в суді заявив, що сумнівів у достовірності доказів по справі, зібраних під час досудового розслідування кримінального провадження, він не має, ніякі обставини не оспорює, тому як обвинувачений, його захисник, прокурор так і потерпілий вважали недоцільним дослідження судом доказів, які ніким не оспорюються. За таких обставин після роз`яснень цьому обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження положень та наслідків ст. 349 КПК України, судове слідство по справі було обмежене допитом обвинуваченого, потерпілого, дослідженням матеріалів кримінального провадження стосовно речових доказів, вартості проведених експертиз та відомостей, які характеризують особу цього обвинуваченого.

Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ст. 286 ч. 1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, є вірною, так як обвинувачений ОСОБА_5 23.02.2022 близько 07:00 год, керуючи технічно справним транспортним засобом "Renault Magnum 460", державний номер НОМЕР_1 , із напівпричепом "KRONE", державний номер НОМЕР_2 , рухався по автодорозі Київ-Харків-Довжанський в сторону м. Харкова, де проїжджаючи 255 км + 950 м вказаного автошляху, в порушення п. 12.3. ПДР України, маючи об`єктивну можливість виявити автомобіль ГАЗ 32213, державний номерний знак НОМЕР_3 , який рухався попереду під керуванням водія ОСОБА_4 , не вжив заходів для зменшення швидкості руху чи безпечного для інших учасників руху об`їзду вказаного автомобіля, допустив зіткнення, в результаті чого ОСОБА_4 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає перше притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, часткове відшкодування спричиненої злочинними діями шкоди, вік обвинуваченого, щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд по справі не вбачає.

Суд, враховуючи наявні по справі пом`якшуючі покарання обставини, такі як часткове відшкодування завданих матеріальних збитків, а також беручи до уваги вчинення обвинуваченим злочину з необережності, відсутність тяжких наслідків, позицію потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні обвинуваченого, з урахуванням матеріального стану потерпілого та його стану здоров`я, поведінки обвинуваченого після вчиненого злочину, який викликав потерпілому швидку допомогу, суд вважає, що ці обставини суттєво пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, а тому з урахуванням особи обвинуваченого, який є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС, вперше притягується до кримінальної відповідальності, того, що обвинувачений є особою пенсійного віку, з урахуванням майнового стану обвинуваченого, суд вважає необхідним застосувати ст. 69 КК України та обрати обвинуваченому більш м`яке покарання за вчинений ним злочин, ніж передбачено санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, яке буде необхідним та достатнім для перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Крім того, суд вважає необхідним застосувати до обвинуваченого додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, яке передбачене санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки санкція ст. 286 ч.1 КК України передбачає основне покарання у вигляді штрафу в розмірі понад 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.

Так, потерпілим ОСОБА_4 по справі заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_5 , з врахуванням заяви про його уточнення, про відшкодування завданих злочином матеріальної шкоди в сумі 116 873 грн 23 коп та моральної шкоди в сумі 50 000 грн, який суд вважає необхідним залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Потерпілий цивільний позивач ОСОБА_4 просив стягнути із обвинуваченого відповідача ОСОБА_5 матеріальну та моральну шкоду, як із винуватця доржньо-транспортної пригоди.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

В судовому засіданні встановлено, і це не заперечується учасниками судового розгляду, що обвинувачений ОСОБА_5 на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з П/П "Будпостач", ЄДРПОУ 24267110 .

Вказана обставина підтверджується копією розпорядження № 1216 про прийняття на роботу від 05.11.2019, відповідно до якої ОСОБА_5 прийнято на посаду водія автотранспортних засобів п/п "Будпостач" з 05.11.2009.

Матеріалами справи також підтверджується та обставина, що ОСОБА_5 на законній підставі здійснював виїзд по маршруту 23.02.2022 близько 7:00 год на автомобілі "Renault Magnum 460", державний номер НОМЕР_1 , із напівпричепом "KRONE", державний номер НОМЕР_2 .

Копії технічних паспортів вказують на те, що власником автомобіля "Renault Magnum 460", державний номер НОМЕР_1 , із напівпричепом "KRONE", державний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_7 .

Таким чином, виходячи з того, що обвинувачений ОСОБА_5 не є володільцем транспортного засобу "Renault Magnum 460", державний номер НОМЕР_1 , і на час ДТП перебував у трудових відносинах із п/п "Будпостач", обвинувачений не є належним відповідачем по справі.

Суд роз`яснював потерпілому цивільному позивачу ОСОБА_4 право залучити належного відповідача по справі, і наслідки незалучення належного відповідача, проте останній відмовився звертатися до суду із відпровідним клопотанням, мотивуючи це тим, що ні власник транспортного засобу, ні роботодавець обвинуваченого не мають відношення до ДТП, і на переконання потерпілого, відповідальність, як моральну, так і матеріальну повинен нести саме обвинувачений.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогокодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Суд позбавлений процесуальної можливості залучати до участі у справі іншу особу, як співвідповідача, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом.

Враховуючи те, що позивачем подано позов до неналежного відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_5 підлягають стягненню на користь держави витрати, пов`язані з проведенням експертизи по кримінальному провадженні в сумі 3 775 грн 64 коп.

Питання про речові докази, вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 31, 176-179, 369 - 371, 373 - 376, 394, 395 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у вигляді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком суду законної сили не обирати.

Речові докази по справі у вигляді:

- автомобіля марки "Renault Magnum 460", державний номер НОМЕР_1 , із напівпричепом "KRONE", державний номер НОМЕР_2 , та автомобіля ГАЗ 32213, державний номерний знак НОМЕР_3 , залишити в користуванні їх власників, скасувавши арешт майна, накладений ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 06.04.2022;

- заднього правого ліхтаря, ліхтаря показчика поворотів, лівого габариту, ліхтаря заднього ходу, що знаходяться на зберіганні в камері речових доказів ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, повернути ОСОБА_4 , а у випадку відмови від їх отримання знищити як такі, що не мають ніякої цінності.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої злочином, залишити без задоволення.

Згідно зі ст. 376 ч. 6 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку суду, не пізніше наступного дня після його проголошення надіслати учасникам судового розгляду, що не були присутні при його проголошенні.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Хорольський районний суд, за виключення оскарження обставин, які ніким не оспорювалися та не досліджувалися в суді.

Головуючий: