Решение № 107867232, 14.12.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року Справа № 160/15496/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06 жовтня 2022 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови перерахувати йому пенсію виходячи з розміру 86% відповідних сум грошового забезпечення, які визначені у протоколах Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області за пенсійною справою №0401007601 (Міноборони) та у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду 22.04.2019 р. у справі №160/2388/19;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області перерахувати та поновити йому виплату пенсії з 01.04.2019 р. згідно з оновленою довідкою Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 12.11.2020 р. № ФД 111242 та з урахуванням рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справах №160/699/21 від 22.02.2021 р. та №160/2388/19 від 22.04.2019 р., без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням виплачених платежів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). Розмір призначеної позивачеві пенсії становив 86% сум грошового забезпечення. Однак, відповідач, в подальшому, здійснюючи перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 р. на підставі довідки Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 12.11.2020 р. № ФД 111242 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 р. у справі №160/699/21 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 р. у справі №160/2388/19, яким пенсійний орган зобов`язано здійснити такий перерахунок, зменшив відсоткове значення розміру грошового забезпечення, яке враховується при перерахунку пенсії, з 86% до 70%, посилаючись на приписи частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ в редакції, чинній на час перерахунку пенсії. Водночас, на думку позивача, оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами, внесені зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а має застосовуватися розмір грошового забезпечення у відсотках, який встановлено на момент призначення пенсії, тому відповідач помилково розповсюдив на перерахунок пенсії позивача приписи частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2022 р. вказану позовну заяву залишено без руху через та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 992,40 грн.

На виконання ухвали суду від 11.10.2022 р., позивачем 17.10.2022 р. усунуті означені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2022 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

До суду 01.11.2022 р. від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому вони просили відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 р. у справі №160/699/21 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 р. у розмірі 70% від грошового забезпечення, яке зазначено у довідці від 12.11.2020 р. за № ФД 111242, яка видана Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України без обмеження максимальним розміром пенсії. Рішенням суду від 22.02.2021 р. у справі № 160/699/21 не зобов`язано органи Пенсійного фонду України перерахувати пенсію виходячи з розміру 86% відповідних сум грошового забезпечення, тому позивачу проведено перерахунок пенсії за умовами статті 13 Закону № 2262, якими максимальний розмір призначених пенсій за вислугу років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення. Крім того, зазначили, що оскільки розмір пенсії позивача, обчислений на виконання рішення суду, перевищував максимальний розмір, визначений статтею 43 Закону № 2262 (з 01.01.2022 р. - 19340.00 грн., з 01.07.2022 р. 20270.00 грн.), тому для підвищення пенсії позивачу на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до Постанови № 118 підстави відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та докази, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-XII, що не заперечується сторонами, а тому не потребує доказування і вважається встановленим.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 р. у справі №160/2388/19 позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено, а саме:

- визнано протиправними дії та рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо проведення перерахунку ОСОБА_1 пенсії у її основному розмірі 70 відсотків замість 86 відсотків від суми грошового забезпечення;

- зобов`язано Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 у її основному розмірі - 86 відсотків від суми грошового забезпечення, з урахуванням відповідного підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р., з 01.01.2018 р.

У цьому рішенні встановлено, що позивачу призначена пенсія у розмірі 86%.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 р. у справі №160/699/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме:

- визнано протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до наданої довідки від 12.11.2020 р. № ФД 111242 без обмеження максимального розміру пенсії, передбаченого ст.43 Закону №2262-ХІІ;

- зобов`язано Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до наданої довідки від 12.11.2020 р. №ФД 111242 (із врахуванням раніше виплачених сум) з 01.04.2019 р. без обмеження максимального розміру пенсії, передбаченого ст.43 Закону № 2262-ХІІ;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 р. у справі №160/699/21 Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 р. на підставі довідки Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 12.11.2020 р. №ФД 111242 про грошове забезпечення для перерахунку пенсій, однак, при здійсненні цього перерахунку зменшило розмір відсоткового значення грошового забезпечення, що враховувалося при перерахунку пенсії позивача, з 86% до 70%.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач 19.08.2022 р. та 23.08.2022 р. звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 р. у розмірі 86% відповідних сум грошового забезпечення, відповідно до довідки Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 12.11.2020 р. №ФД111242.

Листом Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 20.09.2022 р. №28539-21138/В-01/8-0400/22 повідомлено позивача, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 р. у справі №160/699/21 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 р. у розмірі 70% від грошового забезпечення 35853,00 грн., яке зазначено у довідці від 12.11.2020 р. за №ФД111242, яка видана Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України без обмеження максимальним розміром пенсії. Рішенням суду від 22.02.2021 р. у справі № 160/699/21 не зобов`язано органи Пенсійного фонду України перерахувати пенсію виходячи з розміру 86% відповідних сум грошового забезпечення, тому позивачу проведено перерахунок пенсії за умовами статті 13 Закону № 2262, якими максимальний розмір призначених пенсій за вислугу років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення. Крім того, зазначили, що оскільки розмір пенсії позивача, обчислений на виконання рішення суду, перевищував максимальний розмір, визначений статтею 43 Закону № 2262 (з 01.01.2022 р. - 19340.00 грн., з 01.07.2022 р. 20270.00 грн.), тому для підвищення пенсії позивачу на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до Постанови № 118 підстави відсутні.

Незгода позивача зі здійсненням відповідачем перерахунку його пенсії з 01.04.2019 р., виходячи з 70% сум грошового забезпечення, стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» 09.04.1992 року № 2262-XII (далі Закон № 2262-XII).

Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону № 2262-XII, згідно із якою усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Щодо відсоткового розміру від суми грошового забезпечення, яку належить застосувати при перерахунку пенсії позивача.

Суд зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 р. у справі №160/699/21 встановлено, що пенсія позивачу призначена саме у розмірі 86%.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 р. у справі №160/699/21 має преюдиційне значення для справи, яка розглядається, а тому та обставина, що пенсія позивачу була призначена саме у розмірі 86% грошового забезпечення, не доказується.

Щодо зменшення відсоткового розміру з 86% до 70% від сум грошового забезпечення.

Суд звертає увагу, що при здійсненні перерахунку пенсії з 01.04.2019 р. відповідачем неправомірно вирішено питання про перерахунок пенсії із урахуванням чинного на дату такого перерахунку обмеження розміру пенсії 70% відповідного грошового забезпечення.

Згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб`єктивного права особи, у тому числі права позивача, що виникло за фактом набуття права на пенсію за вислугу років виходячи з 80% розміру грошового забезпечення, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення такого права.

Згідно вказаного правила закон зворотної сили не має, дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності.

Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб`єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також необхідною умовою довіри до держави і права.

Суд дійшов висновку, що позивач зберігає право на обчислення пенсії за вислугу років із максимального розміру 86% відповідних сум грошового забезпечення, права позивача, що виникли з моменту призначення пенсії у розмірі 86% мають ним реалізовуватись та не можуть бути обмежені або виключені.

Верховний Суд України в постановах від 28.10.2014 р. та від 31.03.2015 р. наголошував, що нові правові норми можуть поширювати свою дію виключно на ті події, факти, які виникли після набрання чинності зазначеними нормативно-правовими актами, а отже, стосуються тих осіб, у яких право на призначення пенсії з`явилося після набрання відповідними актами чинності.

Суд зазначає, що при перерахунку пенсії відсотковий розмір грошового забезпечення, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням вислуги років. При цьому застосуванню підлягає норма закону у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії.

При перерахунку пенсії відсотковий розмір грошового забезпечення, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням вислуги років. При цьому застосуванню підлягає норма закону у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 08.07.2015 року у справі № 732/48/15, від 31.01.2018 року у справі № 523/4930/15, від 27.02.2018 року у справі № 642/3284/17, від 24.04.2018 у справі № 686/12623/17, від 19.06.2018 року у справі № 583/2264/17, від 02.04.2019 у справі № 727/6493/17.

Крім того, у рішенні від 04.02.2019 року у зразковій справі №240/5401/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, зокрема:

- внесені Законом № 3668-VІ та Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону № 1166-VII не зазнала;

- Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ № 103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним;

- за таких обставин у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку.

З огляду на визнання судом протиправними дій відповідача щодо зменшення суми грошового забезпечення, з якого розраховується пенсія, з 86% до 70%, суд зобов`язує відповідача здійснити з 01.04.2019 р. перерахунок та виплату пенсії позивача, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 86% сум грошового забезпечення.

Щодо визнання протиправною бездіяльності.

Також суд зазначає, що позивач у позовній заяві просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у перерахунку йому пенсії.

Під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

В свою чергу дії - це юридичні факти, які пов`язані з волею суб`єктів правовідносини; це поведінка людей; зовнішнє вираження волі людини. Відмінна риса даного виду юридичних фактів полягають у тому, що норми права пов`язують з ними юридичні наслідки саме в силу вольового характеру юридичних дій.

Юридичні дії - це вчинки особи, акти державних органів, інших суб`єктів, що відбуваються за волевиявленням суб`єкта правовідносин.

Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що саме діями відповідача, які виразилися у направленні листа з повідомленням про відсутність підстав для перерахунку пенсії, а не бездіяльністю порушуються права позивача.

Тобто, суд фактично повністю задовольняє вимоги позивача щодо оскарження відмови у перерахунку пенсії, однак суд кваліфікує оскаржену форму протиправної поведінки не як бездіяльність, а як дії.

Щодо вимоги позивача здійснити перерахунок його пенсії без обмеження максимальним розміром.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Так, спірнім в цій справі є питання наявності правових підстав для застосування відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії позивача обмеження її максимальним розміром, передбаченого ст.2 Закону України від 08.07.2011р. №3668-VII «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VII).

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом №3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України (92-15), законів України "Про державну службу" (3723-12), "Про прокуратуру" (1789-12), "Про статус народного депутата України" (2790-12), "Про Національний банк України" (679-14 ), "Про Кабінет Міністрів України" (2591-17), "Про дипломатичну службу" (2728-14), "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14), "Про судову експертизу" (4038-12 ), "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12 ), "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" (540/97-ВР), "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12), "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12), "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), "Про пенсійне забезпечення" (1788-12), "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17), Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (379/95-ВР), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас, Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.

Таким чином, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

При цьому, положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

На момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони суперечать одна одній.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.01.2022 р. у справі №240/7087/20.

За приписами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи зазначене, дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, при перерахунку його пенсії з 01.04.2019 р. на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 р. у справі №160/699/21, є протиправними.

За наведених обставин, враховуючи встановлення судом протиправності дій відповідача щодо обмеження пенсії позивача при її перерахунку з 01.04.2019 р. максимальним розміром, з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача здійснити з 01.04.2019 р. перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 р. у справі №160/699/21 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову з викладених вище підстав.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», з відповідача судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, не стягуються.

Керуючись ст. 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні з 01.04.2019 р. перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Дніпропетровського обласного територіального центра комплектування та соціальної підтримки від 12.11.2020 р. № ФД 111242 та з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 р. у справі №160/699/21 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 р. №160/2388/19, виходячи з розміру 86% відповідних сум грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2019 р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Дніпропетровського обласного територіального центра комплектування та соціальної підтримки від 12.11.2020 р. № ФД 111242 та з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 р. у справі №160/699/21 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 р. №160/2388/19, виходячи з розміру 86% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя А.В. Савченко