Решение № 107866784, 13.12.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 грудня 2022 р. Справа № 120/8537/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.07.2022 у справі №120/4219/22 суд зобов`язав ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію, виходячи із відсоткового значення розміру пенсії 73% від відповідних сум грошового забезпечення, визначених у довідці Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Вінницькій області" № 3333 від 23.11.2021, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання вказаного рішення суду відповідач здійснив перерахунок пенсії без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством з 01.12.2019, однак виплата залишилась в сталому розмірі станом на 01.12.2019 у сумі 25876,68 грн.

В подальшому 01.07.2020, 01.12.2020, 01.07.2021, 01.12.2021, 01.03.2022 та 01.07.2022, як зазначає позивач, його пенсія збільшувалась на величину надбавки як особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи, визначеної Законом України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка перераховується у зв`язку із зміною прожиткового мінімуму, а також, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсії та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (далі Постанова № 118). В той же час позивач вказує, що з 01.12.2019 по теперішній час відповідач нараховує і виплачує йому пенсію в розмірі 25876,68 грн.

Обґрунтовуючи протиправність таких дій відповідача, позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, в якому Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення, встановлене Законом України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII), порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України.

Ухвалою судді Вінницького окружного адміністративного суду від 24.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено останню до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

08.11.2022 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.07.2022 у справі за №120/4219/22, з 01.12.2019 здійснено перерахунок пенсії позивача виходячи з 73% від відповідних сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум. Рішення судів, якими зобов`язано провести перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, пенсія (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплат до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) встановлюються без обмеження її максимального розміру станом на дату, з якої судом зобов`язано здійснити такий перерахунок. Відповідач наголошує, що рішенням суду надавалась оцінка спірним правовідносинам щодо виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром саме з 01.12.2019, тобто предметом розгляду у даній справі були правовідносини, які існували на момент розгляду справи по суті, рішенням суду не визначено порядок проведення перерахунку пенсії та розмір виплачуваної пенсії в судовому рішенні не встановлювався. Вказує, що враховуючи зазначене, після виконання рішення суду пенсія виплачується в сталому розмірі на дату, з якої судом було зобов`язано провести перерахунок пенсії, а саме з 01.12.2019 25876,68 грн.

Відповідач у відзиві також зазначає, що на виконання Постанови №118 з березня 2022 року проведено перерахунок пенсії, проте виплата пенсії буде проводитись в розмірі визначеному на дату, з якої судом зобов`язано здійснити перерахунок.

На переконання ГУ ПФУ у Вінницькій області, ухвалюючи рішення у справі суд має врахувати, що відповідно до частини 7 ст. 43 Закону № 2262-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідач також звертає увагу, що визначення максимального розміру пенсії регулюється статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі Закон № 3668-VI), в якій, зокрема зазначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Наголошує, що відповідно до Рішення Конституційного Суду № 3-рп/2013 від 03.06.2013 дія статті 2 Закону №3668 не поширюється лише на Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI, тобто положення статті 2 Закону №3668-VI є чинними та поширюються на всі інші Закони, в тому числі і на Закон № 2262-XII. Тому, на переконання ГУ ПФУ у Вінницькій області, застосування обмеження при розрахунку пенсії є правомірним і відповідає чинному законодавству України.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.05.2021 у справі №120/3080/21-а, зокрема зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію, виходячи із відсоткового значення розміру пенсії 73% від відповідних сум грошового забезпечення, визначених у довідці Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Вінницькій області" № 3333 від 23.11.2021, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання вказаного рішення відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019, згідно з яким основний її розмір склав 25876,68 грн.

Також суд встановив, що позивачеві з 01.07.2020, 01.12.2020, 01.07.2021, 01.12.2021, 01.07.2022 проводились перерахунки розміру підвищення/надбавки як особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму. На виконання Постанови № 118 з 01.03.2022 відповідач здійснив індексацію пенсії позивача. Разом з тим, зміна розміру надбавки як особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи та нарахування з 01.03.2022 індексації не впливали на розмір пенсії позивача до виплати, оскільки пенсія позивачеві виплачувалася у сталому розмірі 25876,68 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи розрахунками пенсій.

22.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою в якій, зокрема просив: добровільно виконати рішення суду в повному обсязі, перерахувати та виплачувати пенсію з 01.12.2019, виходячи із відсоткового значення розміру пенсії 73% від відповідних сум грошового забезпечення, визначених у довідці Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Вінницькій області" № 3333 від 23.11.2021, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум; надати завірену належним чином копію протоколу "Перерахунок пенсії" ГУ ПФУ у Вінницькій області на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.07.2022 у справі 120/4219/22, із зазначенням розміру пенсії у відсотках до грошового забезпечення.

Листом від 25.09.2022 № 6894-6856/П-02/8-0200/22 ГУ ПФУ у Вінницькій області повідомило позивача, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.07.2022 у справі № 120/4219/22 з 01.12.2019 здійснено перерахунок його (позивача) пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 73 % від відповідних сум грошового забезпечення, визначених у довідці державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Вінницькій області" № 3333 від 23.11.2021, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання рішень судів, якими зобов`язано провести перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, як зазначено у листі, пенсія з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплат до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, встановлюється без обмеження її максимального розміру станом на дату, з якої судом зобов`язано здійснити такий перерахунок. Відповідач також вказав, що рішенням у справі №120/4219/22 надавалась оцінка спірним відносинами щодо виплати пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром, а саме з 01.12.2019, при цьому судом розмір пенсії до виплати не встановлювався. А відтак, як зазначило ГУ ПФУ у Вінницькій області, після виконання рішення суду пенсія виплачується у сталому розмірі на дату, з якої судом зобов`язано провести перерахунок пенсії, а саме 25876,68 грн.

В цьому листі ГУ ПФУ у Вінницькій області також навело розрахунки пенсії позивача з 01.12.2019, з 01.07.2019, з 01.12.2019, з 01.07.2020, з 01.12.2020 та з 01.07.2021, з 01.03.2022, з 01.07.2022. Зазначило, що на виконання Постанови № 118 з березня 2022 року позивачеві проведено перерахунок пенсії, проте виплата буде проводитися в розмірі, визначеному на дату, з якої судом зобов`язано провести перерахунок пенсії, а саме 25876,68 грн.

Не погоджуючись з тим, що відповідач фактично обмежує позивача в розмірі нарахованої йому пенсії, 15.09.2022 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з проханням здійснити йому перерахунок та виплачувати пенсію, починаючи з 01.07.2020 з урахуванням надбавок як особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи та проведеної індексації 01.03.2022, з розрахунку 73% відповідних сум грошового забезпечення, зазначеного у довідці про розмір грошового забезпечення Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Вінницькій області" № 3333 від 23.11.2021, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум згідно положень Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про індексацію грошових доходів населення", ст. 64 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України № 118 від 16.02.2022 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", та в подальшому переглядати та виплачувати максимальний розмір пенсії у разі збільшення, грошового забезпечення, соціальних надбавок в зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму, індексації пенсії та інших надбавок без його обмеження.

Листом від 06.10.2022 № 8021-7678/П-02/8-0200/22 ГУ ПФУ у Вінницькій області повторно повідомило позивача, що після виконання рішення суду пенсія виплачується у сталому розмірі на дату, з якої судом зобов`язано провести перерахунок пенсії, а саме 25876,68 грн.

Не погоджуючись з тим, що відповідач фактично обмежує позивача в розмірі нарахованої йому пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним відносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Частиною першою статті 46 Конституції України закріплено право громадяни на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262-ХІІ.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 № 107-VI внесено зміни до Закону №2262-XII, а саме доповнено статтю 43 новою частиною сьомою, згідно якої максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

08.07.2011 прийнято Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

За приписами абзацу першого пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Згідно із Законом № 3668-VI внесено зміни до Закону № 2262-XII, на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, а саме частину 7 ст. 43, яку викладено в наступній редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність" та доповнено реченням такого змісту "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України у Справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2000 (вказана вище Справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.

Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України Рішення від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016, є втрата чинності із 20.12.2016 норм частини 7 статті 43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Це, у свою чергу, виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, така норма вважається "відсутньою" у тексті Закону.

Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, він набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Щодо посилань відповідача на ст. 2 Закону № 3668-VI, то суд зазначає, що норми ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" кореспондуються з положеннями ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, яка втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.

Тобто вказане означає, що починаючи із 2017 року ст. 43 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII не передбачала положення про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Отже, внесені Законом України від 06.12.2016 № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до ч. 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії - "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року"), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17 та від 31.03.2021 у справі № 815/3000/17.

Крім цього суд звертає увагу й на те, що принцип обов`язковості рішень Конституційного Суду України, та їх властивість "негативної нормотворчості" проявляється у недопустимості запровадження правового регулювання з тими самими недоліками.

Зокрема, Конституційний Суд України в п. 7 Рішення від 08.06.2016 № 4-рп/2016 висловлював правову позицію, якою зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені". Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Також Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004).

Конституційний Суд України зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004).

При цьому, Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 вказав, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України.

Отже, сам факт визнання такого обмеження розміру пенсії таким, що не відповідає статті 117 Конституції України свідчить про протиправність застосування аналогічних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" при перерахунку пенсії позивача.

Таким чином, посилання на чинність положень Закону №3668-VI, враховуючи те, що вказаний нормативний акт визначає загальні правила щодо заходів реформування пенсійної системи та не спростовує неконституційність частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII з 20.12.2016 на підставі Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, є необґрунтованими.

Як встановлено судом, позивачеві з 01.07.2020, 01.12.2020, 01.07.2021, 01.12.2021, 01.07.2022 проводились перерахунки розміру підвищення як інваліду війни 3 групи відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у зв`язку із зростанням прожиткового мінімуму. Також на виконання Постанови № 118 з 01.03.2022 відповідач здійснив індексацію пенсії позивача, внаслідок чого розмір пенсії позивача. Разом з тим, зміна розміру підвищення як інваліду війни 3 групи та нарахування з 01.03.2022 індексації не впливала на розмір пенсії позивача до виплати, оскільки пенсія позивачеві виплачувалася у сталому розмірі, а саме 25876,68 грн.

Таким чином, відповідач з 01.07.2020 до теперішнього часу залишив розмір пенсії позивача незмінним та виплачує її у сумі 25876,68 грн, що підтверджується відповідними розрахунками.

Поряд із цим, відповідачем не наведено жодної норми законів чи інших нормативно-правових актів, якими б визначалося право відповідача визначати сталий розмір пенсії та не враховувати при цьому зміни складових пенсії.

Оцінка посиланню відповідача на ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII та ст. 2 Закону №3668-VI у підтвердження правомірності своїх дій надана судом вище.

Відтак, дії відповідача щодо виплати позивачеві пенсії з урахуванням обмеження її максимального розміру на рівні 25876,68 грн, починаючи з 01.07.2020, суд вважає протиправними.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов`язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням обмеження її максимального розміру на рівні 25876,68 грн, починаючи з 01.07.2020, та як наслідок зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області з 01.07.2020 виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням надбавки як особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму; індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.

Натомість, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги щодо виплати пенсії в розмірі 73% сум грошового забезпечення, оскільки, як видно із розрахунків пенсії, відповідач p 01.07.2020 виплачував позивачеві пенсію в розмірі 73% сум грошового забезпечення. Відтак, спору щодо відсоткового розміру сум грошового забезпечення пенсії позивача на час звернення позивача до суду не існує.

Позовні вимоги "в подальшому переглядати та виплачувати максимальний розмір пенсії ОСОБА_1 у разі збільшення, грошового забезпечення, соціальних надбавок в зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму, індексації пенсії та інших надбавок без її обмеження", на переконання суду, задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, що має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами. Порушення прав, свобод чи інтересів особи - фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності відповідного органу щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні наслідки. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами.

Положеннями КАС України не встановлено можливості захисту порушених прав та інтересів осіб на майбутнє, а судове рішення не повинно містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та про зобов`язання відповідача вчинити чи утриматись від вчинення певних дій на майбутнє.

Вказані правові позиції містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 826/15718/16, від 24.04.2018 у справі № 167/592/17, від 31.07.2018 у справі №348/9/17, від 23.10.2018 у справі № 344/4560/17 та від 14.02.2019 у справі № 362/7962/15-а.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За приписами частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, в розмірі 992,40 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що, на переконання суду, становить 744,30 грн.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням обмеження її максимального розміру на рівні 25876,68 грн, починаючи з 01.07.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.07.2020 виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням надбавки як особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи відповідно до Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у зв`язку із зростанням прожиткового мінімуму; індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовну відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 744,30 грн (сімсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович