Решение № 107794076, 09.12.2022, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/2606/22

Провадження № 2-а-52/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2022 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючий - суддя Проць Т.В.,

при секретарі Лимаренко О.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, в приміщенні суду м. Обухів, адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Київській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі,-

ВСТАНОВИВ:

12.09.2022 до Обухівського районного суду Київської області надійшов вище вказаний адміністративний позов.

В обґрунтуванняпозову позивачзазначав,що 01вересня 2022року інспекторомВМПЗ БППв містіБіла ЦеркваУПП уКиївській областіДПП КоломієцьЛевчукАлісою Сергіївною відносно ОСОБА_1 винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 727856 (далі Постанова). Відповідно до винесеної Постанови Позивач визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП України.

Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, оскільки постанова винесена за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення ним Правил дорожнього руху, тому підлягає скасуванню.

Зазначає, що 01.09.2022 по вул.Київській 22 в м. Обухові позивач піша рухався по зазначеній вулиці від свого автомобіля ЗАЗ TF 6940, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був припаркований на майданчику біля адміністративної будівлі №22 по вул. Київській в м. Обухові Київської області, так як із салону транспортного засобу забирав необхідні йому речі. До нього підійшли працівники поліції які попросили надати документи для перевірки. Він діставши з барсетки документи які були у нього із собою, а саме посвідчення водія та на вимогу працівників поліції свідоцтво про реєстрацію зазначеного транспортного засобу, яке надав працівникам поліції для огляду. Після чого працівники поліції склали якісь папери, за отримання яких попросили підписатись і передали йому протокол про вчинення адміністративного правопорушення. В подальшому розібравшись з тим, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та накладене грошове стягнення є незаконними, змусили позивача звернутися за юридичною допомогою до адвоката для оскарження дій працівників поліції. Позивач запевняє, що на час коли його зупинили працівники поліції він не керував ніяким транспортним засобом, хоча у своїй власності дійсно має автомобіль ЗАЗ TF 6940, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на той час був припаркований на майданчику за вказаною адресою.

В зв`язку з тим, що позивач не керував транспортним засобом, а лише із салону автомобіля забирав особисті речі, позивач вважає, що нести відповідальність за ч. 1 ст.126КУпАП він не повинен.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 727856 від 01.09.2022 скасувати, а провадження по справі закрити.

Ухвалою суду від 19.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом ) учасників справи та запропоновано відповідачам подати до суду матеріали адміністративної справи на підставі яких винесено постанову серії БАБВ № 727856 від 01.09.2022 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 та належним чином завірену копію оскаржуваної постанови.

14.10.2022 до суду від представників відповідачів Головного управління національної поліції в Київській області та Департаменту патрульної поліції, надійшов відзив на позовну заяву, з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки постанова серії БАБ № 727856, відповідає вимогам чинного законодавства, тому відсутні правові підстави для визнання її незаконною.

Враховуючи, що учасники справи будучи належним чином повідомленні про розгляд справи, із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на адресу суду не зверталися, тому суд вважає за можливе провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, на підставі наявних у справі доказів.

В силу вимог ч. 4 ст.229КАС України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

01.09.2022 інспектором ВМПЗ БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП КоломієцьЛевчук Алісою Сергіївною винесено постанову якою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126КУпАП та застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 425,00 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 01 вересня 2022 року о 07 год. 30 хв. в місті Обухові по вул. Київська, 22 водій ОСОБА_1 керував ТЗ ЗАЗ TF 6940, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи при собі поліса обов`язкового страхування цивільно-правових відносин наземних ТЗ, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Вказана постанова не містить відомостей про долучення до постанови будь-яких доказів.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позовна заява підлягає до задоволення з таких підстав.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу Українипро адміністративніправопорушення (далі - КУпАП).

Відповідно до статті 9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Як встановлено ч. 1 ст.126КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 245КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно із п. 1.3 Правил дорожньогоруху України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до пункту 1.10 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Підпунктом 2.1 (ґ) Розділу 2 «чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення)».

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством страховий поліс.

Відповідно до частини 2 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється , відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушеньправил дорожнього рухута оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Позивач оскаржуючи дії поліцейського шляхом подачі адміністративного позову зазначав, що він не керував автомобілем, а брав лише з нього особисті речі, тому вважає, що нести відповідальність за ч.1ст.126КУпАП він не повинен. При цьому, постанова винесена за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення ним Правил дорожнього руху, тому підлягає скасуванню.

Частиною 2 ст.251КУпАП визначено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).

Відповідно до ст.79КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Положеннями ст.159КАС України встановлено, що, зокрема, відзив на позовну заяву є заявою по суті. Подання заяв по суті є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Так, згідно ст.77КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.90КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Верховний Суд в постанові від 20 лютого 2019 року, справа № 404/4467/16-а (2-іс/811/3/17), провадження № К/9901/21130/18 зазначив, що "само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.".

З оскаржуваної постанови вбачається, що вона не містить посилання на доказ вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , тобто не містить доказів про те, що позивач 01 вересня 2022 року керував транспортним засобом - автомобілем ЗАЗ TF 6940, реєстраційний номер НОМЕР_1 ., при цьому не маючи чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Крім того, представником Відповідача-1 та Відповідача-2 до відзиву не були надані будь-які належні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП. Перевірка чинності полісу внутрішнього страхування на сайті МТСБУ не підтверджує вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Отже, відповідачами не надано доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а за приписами ст.77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до рішення КонституційногоСуду Українивід 22.12.2010року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст.62Конституції України презумпції невинуватості.

Будь-яких доказів на спростування позиції позивача, відповідачами суду не надано та судом не встановлено.

Таким чином належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, відсутні, а усі сумніви щодо доведеності вини позивача в силу приписів ст.62Конституції України тлумачаться на його користь.

При цьому, відповідно до закріпленого в ст.62Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу п. 1 ч. 1 ст.247КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи не підтверджується факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, в зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими, тому підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст.139КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач ОСОБА_1 поніс витрати на сплату судового збору у розмірі 496,20 грн. згідно платіжного доручення № 0.0.2670779938.1 від 12.09.2022, тому вказана сума підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області.

Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Воропаєм Р.М. 08.09.2022 укладений договір про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до якого перелік, об`єм та вартість правової допомоги за цим Договором, визначається за згодою сторін в актах наданої правової допомоги, які підписуються сторонами та є невід`ємними частинами Договору.

Зі змісту договору №26 про надання правничої допомоги від 08.09.2022 року, додатку №1 до нього, прибуткового касового ордеру вбачається, що розмір витрат на правову допомогу понесених позивачем становить 3500 грн. та складається із надання консультації, вивчення та налізу отриманих матеріалів, підготовки позову, представництва інтересів у суді.

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Суд бере до уваги, що адвокатом дійсно надані послуги, які включали в себе підготовчий процес для розгляду даної справи в суді збір і систематизацію документів для вироблення правової позиції, складення та подачу адміністративного позову, витребування та надання доказів. При цьому розмір вартість погоджена сторонами та не спростована відповідачами.

Водночас обов`язок доведення неспівмірності цих витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на відповідачів.

З огляду на викладене та беручи до уваги відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на правничу допомогу та обґрунтованих заперечень відповідача щодо розміру таких витрат, суд вважає, що витрати позивача на правничу допомогу не можуть бути зменшені за ініціативою суду та підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Водночас в силу положень ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 77, 139, 242-246, 250, 255, 262, 286, 293, 295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Київській області, Департаменту патрульної про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.

Скасувати постанову серії БАБ № 727856 від 01.09.2022 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.126КУпАП відносно ОСОБА_1 та закрити провадження в даній адміністративній справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Київській області та Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору у розмірі 454 грн. з кожного та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1750 грн. з кожного.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково протягом десяти днів з дня його складення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОБКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач - 1: Управління патрульної поліції у Київській області вул. Академіка Туполєва, 19, місто Київ, інд. 04128. код ЄДРПОУ 40108646.

Відповідач - 2: Департамент патрульної поліції вул.Федора Ернаста,3, Солом`янський район, м. Київ, інд.03048 код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя: Проць Т.В.