Решение № 107789419, 09.12.2022, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/2178/22

Провадження 2/206/841/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2022 року в залі суду в місті Дніпрі Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

за участю секретаря Ляшко Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Лівобережна адміністрація Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

29.07.2022 року від представника позивача адвоката Бабки Галини Геннадіївни до Самарського районного суду м. Дніпропетровська через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява до відповідача ОСОБА_2 , в якій представник просить суд:

- визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 за його місцем проживання.

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначив, що перебуває у шлюбі з відповідачем з 05 грудня 2014 року. Протягом останніх років спільного проживання сторони не могли знайти спільну мову. Це призвело до того, що шлюбні стосунки між позивачем та відповідачем фактично припинені, сторони проживають окремо один від одного, мають різні бюджети, ведуть окреме господарство та навіть не спілкуються. У провадженні Самарського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа №206/2017/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача та відповідача народилась дитина: ОСОБА_3 . Після початку повномасштабного військового вторгнення Російської Федерації, мати дитини, ОСОБА_2 , періодично намагається без згоди батька незаконним шляхом вивезти дитину за кордон, оскільки саме за кордоном планує своє подальше постійне проживання та працевлаштування. Сама малолітня дитина постійно проживає та зареєстрована разом з батьком, більше того, неодноразово висловлювалась про своє бажання жити з батьком в Україні, однак мати дитини ігнорує бажання та інтереси дитини, планує вивезти дитину за кордон, без згоди позивача, як батька, чим змушує позивача звернутись з даним позовом до суду (а.с. 2-7).

Відповідач у встановлений судом строк не надав відзиву на позов.

У судові засідання позивач та її представник не з`явились, просили проводити засідання без особистої участі сторони позивача та просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 27).

Відповідач та її представник у судові засідання не з`явились, просили проводити засідання без їх участі та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 21).

Представник третьої особи у судові засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки поштою, причини неявки суду невідомі.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 02 вересня 2022 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с. 17).

26.10.2022 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Стрижак Євгенія Юрійовича надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі відповідача та її представника, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 21).

Ухвалою суду від 26 жовтня 2022 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження (а.с. 25).

27.10.2022 року через систему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Бабки Галини Геннадіївни надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі сторони позивача, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 27).

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Під час судового розгляду справи судом були досліджені письмові докази, наявні в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 23 січня 2013 року серії НОМЕР_1 , виданого Жовтневм відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 10).

05 грудня 2014 року між громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був зареєстрований шлюб, про що складено відповідний актовий запис за № 1045; прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_4 , дружини - ОСОБА_5 ; місце державної реєстрації: Жовтневий відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції. Це підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 05 грудня 2014 року серії НОМЕР_2 (а.с. 11).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу визначення місця проживання дитини разом з батьком.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучатися зі своєю матір`ю.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітнього. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Статтею 161 СК України визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Частинами 4, 5 ст. 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі іншихдокументів, які стосуються справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно з ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Аналіз викладених вище норм вказує, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Так, суд враховує те, що у суду відсутній висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком органу опіки та піклування. Сторона позивача у позовній заяві не зазначила, чи звертався взагалі позивач за таким висновком, також у матеріалах справи відсутні будь-які клопотання про витребування відповідного висновку у органу опіки та піклування. Таким чином, розгляд справи за відсутності висновку органу опіки та піклування за місцем проживання батька, є порушенням статті 19 СК України.

З огляду на це, суд доходить висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про визначення місця проживання дитини разом з ним не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

З приводу вирішення питання про розподіл судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст.ст. 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Лівобережна адміністрація Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09 грудня 2022 року.

Суддя А.О. Сухоруков