Решение № 107784644, 30.11.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 760/3026/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчук Т.В.,

при секретарі - Луста В.І

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про визнання недійсним кредитного договору,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 13.08.2018 року від імені ОСОБА_1 неневстановленою особою (особами) з використанням викрадених у позивача документів та банківської картки було укладено з відповідачем ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір позики (кредиту) №496321737 на суму 3000, 00 грн. Позивач наголошує на тому, що вказаного договору не укладав, кошти не отримував, а факти вчинених відносно нього грабежу та шахрайства підтверджується матеріалами кримінальних проваджень. До обставин, в результаті яких виникла ситуація з отримання сторонніми особами кредитних коштів, позивач жодного відношення не має. А отже, зважаючи на те, що волевиявлення позивача на укладення спірного договору не було, натомість договір з відповідачем укладено невідомою особою (особами), з незаконним використанням документів та персональних даних позивача, необхідно визнати кредитний договір недійсним з моменту його укладання. Позивач у судове засідання не зявився, про день та місце розгляду справи увідомлений своєчасно та належним чином, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутність, заявлені позовні вимоги підтримує, просить задовольнити. Представник відповідача ТОВ «Манівеошвидка фінансовадопомога» у судове засідання не зявився, про день та місце розгляду справи увідомлений своєчасно та належним чином. До суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у відсутність їх представника, відзив на позовну заяву, позовні вимоги не визнає, що дає суду підстави для розгляду справи та ухвалення рішення у відсутність представника відповідача по справі. Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов є не обґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення. Судом встановлено, що 13.08.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір №496321737 про надання грошових коштів без конкретної споживчої мети на суму 3000,00 грн. строком на 14 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника (банківська картка № НОМЕР_1 ) на умовах строковості, зворотності та платності, що засвідчує факт укладення кредитного договору у формі електронного документу, а позивач зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Позивач посилається на те, що вказаного договору не укладав, кошти не отримував, а факти вчинених відносно нього грабежу та шахрайства підтверджується матеріалами кримінальних проваджень. Відповідно до ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України). Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частина 5 статті 11Закону України«Про електроннукомерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Правила надання грошових коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Положеннями ч. 1 ст.215ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. При цьому, відповідно до вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. В обґрунтування позову позивач посилається на порушення відповідачем вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. Згідно ст.18Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. У статті 11Закону України «Про захистправ споживачів» також зазначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що кредитний договір, укладений між сторонами, є несправедливим, оскільки при підписанні даного договору ОСОБА_1 ознайомився та погодився з його умовами, а відтак, проаналізувавши умови кредитного договору та встановлені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність в останньому несправедливих умов, а всі твердження позивача з даного приводу судом розцінюються як його спосіб захисту власних інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить лише від його добросовісної поведінки при виконанні взятих на себе за кредитним договором зобов`язань. Окрім того, відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048- 1052, 1054- 1055), статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів». Зокрема, кредитний договір обов`язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз`яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний), або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК). З матеріалів справи судом встановлено, що договір укладений в письмовій формі, він підписаний повноважними особами, містить всі суттєві умови передбачені законом для договорів і які мають істотне значення, а також які були узгоджені сторонами. Також слід зазначити, що відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим ВП ВС констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення (Постанова ВП ВС від 16.06.2020 № 145/2047/16-ц). Визнання нікчемного правочину недіи?сним за вимогою и?ого сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемнии? правочин є недіи?сним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недіи?сного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає и?ого нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальніи? частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (Постанова ВП ВС від 04.06.2019, No916/3156/17). Відповідно до Постанова ВС від 10.03.2021, No 688/3874/18 … оскільки позивач не підписував кредитнии? договір і недіи?сність кредитного договору у випадку недодержання письмовоі? форми встановлена законом та цеи? договір є нікчемним, то судові рішення підлягають зміні, адже позовна вимога про визнання и?ого недіи?сним не є належним способом захисту прав і в задоволенні позову потрібно було відмовити з цієі? підстави. ВС виходить з того, що у ситуаціі?, коли позивач не довів права на позов у матеріально-правому сенсі, суд не вправі робити висновок по суті позовних вимог про правомірність або неправомірність діи? відповідача, чинність або діи?сність укладеного правочину тощо (Постанова КЦС ВС від 08.04.2020, No761/310/17). З урахуванням викладених обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про визнання недійсним кредитного договору. Керуючись ст.ст. 19, 76, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст.ст.509, 526, 527, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів» , Законом України «Про електронну комерцію», суд,

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про визнання недійсним кредитного договору. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення 05.12.2022 р.

Суддя Остапчук Т.В.