Решение № 107777635, 22.11.2022, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/10544/22

Провадження № 2/161/3618/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

22 листопада 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Крупінської С.С.,

секретаря Лесько Б.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу спадкодавця,

в с т а н о в и в :

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до відповідачів про стягнення боргу спадкодавця.

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_3 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 16.05.2007 року, згідно якої отримала кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Позичальник при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 31000,00 гривень. Таким чином, банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором в межах встановленого кредитного ліміту.

В процесі користування кредитним рахунком позичальник не надала своєчасно банку кошти для погашення заборгованості за зобов`язаннями, внаслідок чого за кредитним договором виникла заборгованість.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. При цьому, спадкоємцями, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є відповідачі, що підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідачів, де в якості адреси реєстрації зазначена: АДРЕСА_1 .

В подальшому, на виконання вимог ст. 1281 ЦК України, банком 14.08.2020 року було направлено претензію кредитора до Першої Луцької державної нотаріальної контори та 08.09.2020 року було отримано відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлої ОСОБА_3 із заявами про прийняття чи відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертались, а спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк».

Зазначає, що відповідачі прийняли спадщину, до складу якої входять у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника, а спадкування обов`язків відбулося відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як відповідачі не відмовилися від прийняття спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме: 6 місяців від дня відкриття спадщини.

Також вказує, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину і 07.09.2021 року спадкоємцям було направлено лист-претензію, але ніяких дій не вчинено.

Разом з тим, станом на дату смерті, заборгованість ОСОБА_3 перед банком за кредитним договором №б/н від 16.05.2007 року становила 13300 грн.

У зв`язку з чим, просив стягнути з відповідачів на користь АТ КБ «Приватбанк» вказану заборгованість та судові витрати у справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.08.2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Заяви про розгляд справи за їх відсутності та відзив на позов не подали, а тому, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи, у відповідності до ст. 280 ЦПК України.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_3 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 16.05.2007 року, згідно якої отримала кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16.02.2020 року (а.с. 42).

Відповідно до ч. 1 ст.509ЦК України зобов`язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (в даному випадку сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст.598ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Ст. 607ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

За змістом ч. 1. ст.608ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з частиною першою статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Частиною третьою статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

З копії спадкової справи № 369/2020, заведеної Першою Луцькою державною нотаріальною конторою Волинської області 17.08.2020 р., вбачається, що спадкоємці Новосад, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявами про прийняття спадщини не звертались. Спадкову справу заведено на підставі претензії кредитора (а.с. 70-76).

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

В частині 1 ст. 1270 ЦК України зазначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між позивачем та позичальником ОСОБА_3 (яка померла), після її смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями боржника та вирішуються у порядку, визначеному статтею 1282 ЦК України.

При вирішенні спору про стягнення із спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Стаття 81 ЦПК України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно частиною першою статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, з представлених суду матеріалів справи не представлено доказів, які підтверджують той факт, що відповідачі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , так як свідоцтво про право на спадщину ніким не отримано.

Крім того, позивачем не надано доказів того, чи спадкодавцю належало на праві власності рухоме та нерухоме майно, а відповідно недодано доказів вартості зазначеного майна, яке належить кожному із спадкоємців, а тому у відповідачів відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора АТ «Приватбанк» в межах успадкованого майна.

Таким чином, дослідивши та оцінивши зібрані в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 509, 598, 607, 1054, 1216, 1268, 1270, 1281, 1282 ЦК України, суд ,-

в и р і ш и в :

В задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу спадкодавця відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 22 листопада 2022 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області С.С.Крупінська