Решение № 10777708, 02.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 21/7902.08.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Інфосоюз" до          1) Головного управління юстиції у місті Києві 2) Відкритого акціонерного товариства «Київметробуд»

Третя особа без          Відкрите акціонерне товариство «Агропромислова група самостійних вимог          «Закарпатський сад»Закарпатської області

про          визнання права на майно і про звільнення майна з під арешту - 211 000,00

грн.

Суддя: Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача          Кошкіна І.В., дов. вих. № 07/06/2010 від 07.06.10р.

Від відповідачів          1) не з'явився

2) не з'явився

Від третьої особи          не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж Інфосоюз" (далі по тексту –Позивач) звернувся до суду з позовною заявою про визнання права на майно і про звільнення майна - 211 000,00 грн. з під арешту, накладеного головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві (далі по тексту відповідач-1) у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду м. Києва № 42/630 від 19.04.2010 p.. про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Київметробуд»(далі по тексту –відповідач-2) грошових сум на користь Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2010 р. порушено провадження у справі № 21/79 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 24.06.2010 p., про що належним чином повідомлено сторін по справі.

В судове засідання представники відповідачів не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 24.06.2010 р. розгляд справи № 21/79 було відкладено на 01.07.2010 р., у зв'язку з неявкою Відповідачів 1 та 2 та неподанням всіх витребуваних доказів у справі.

У судовому засіданні 01.07.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, надав відзив на позов та клопотання щодо розгляду справи № 21/79 у його відсутності по наявним у справі доказам.

Представник відповідача-1 в надав усні пояснення щодо заявленого позову та просить відмовити у задоволенні позову.

Згідно ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін , прокурора або з ініціативи господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд за власною ініціативою залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Відкрите акціонерне товариство «Агропромислова група «Закарпатський сад»Закарпатської області, оскільки рішення по даній справі може вплинути на права та обов’язки Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад» щодо сторін у справі як особи, що є стягувачем у виконавчому провадженні на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 42/630 про стягнення грошових коштів з ВАТ «Київметробуд», про що винесено ухвалу від 01.07.10р., якою також відкладено розгляд справи № 21/79 на 14.07.2010 р., в зв’язку з залученням до участі у справи третьої особи.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва Іванової Л.Б. № 21/79 від 05.07.2010 р. справу № 21/79 передано на розгляд судді Бондаренко Г.П., у зв'язку із відбуттям судді Шевченко Е.О. у щорічну відпустку з метою уникненні затягування розгляду справи.

Ухвалою суду від 05.07.2010 р. справа № 21/79 була прийнята до провадження та призначена до слухання на 14.07.2010 р.

Ухвалою суду від 14.07.2010 р. розгляд справи № 21/79 було відкладено на 02.08.2010 р. у зв'язку з неявкою Відповідачів 1 і 2, та третьої особи.

29.07.10р. представником позивача подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню юстиції у м. Києві вчиняти будь-які дії щодо стягнення грошових коштів в сумі 211000,00 грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку ВАТ «Київметробуд», у тому числі шляхом їх списання на користь третіх осіб.

У судовому засіданні 02.08.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представники відповідачів 1 і 2 та третьої особи в судове засідання не з'явилися, відзиву на позов не надали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце судових засідань були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві, (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що нез'явлення представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані позивачем матеріали та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж Інфосоюз»(далі по тексту позивач) було перераховано на розрахунковий рахунок Відкритого акціонерного товариства «Київметробуд»(далі по тексту - відповідач- 2) грошові кошти в сумі 211 000,00 грн. Зазначені кошти були перераховані двома платежами, а саме: платіжними дорученнями № 61 від 26.05.2010 р. перераховано 130 000,00 грн. та № 63 від 26.05.2010 р. - 81 000,00 грн. (копії в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні).

В призначені платежу вказаних платіжних доручень, було зазначено, що грошові кошти перераховуються в якості авансового платежу за будівельні матеріали на будівництво підземних приміщень на станції метро «Васильківська»згідно умов договору № 37/001 від 04.09.2008 р.

Судом встановлено, що договір підряду № 37/001 від 04.09.2008 р., який укладено між позивачем та відповідачем-2, припинив свою дію у відповідності до умов п. 16.1. договору та умов п. 1 додаткової угоди № 2 до договору - 01 січня 2010 року.

Будь-яких невиконаних зобов'язань сторони за договором друг перед другом не мають, а отже суд приходить до висновку, що грошові кошти в сумі 211 000,00 грн. перераховані позивачем на користь відповідача-2 без достатньої правової підстави (тобто є помилково перерахованими).

Виявивши помилкове перерахування коштів, 27.05.2010 р. позивач звернувся до відповідача-2 з листом-вимогою № 27/05/2010, в якій просив останнього повернути в строк до 31.05.2010 р. помилково отримані грошові кошти.

У своїй відповіді на вимогу за № 637 від 28.05.2010 р. відповідач-2 повідомив позивача про те, що він немає можливості повернути зазначені вище кошти, оскільки вони зараховані на арештований відповідачем-1 розрахунковий рахунок № 2600600010985, МФО 300670, що знаходиться у ПАТ КБ «Хрещатик».

31.05.2010 р. позивач звернувся до відповідача - 1 з листом № 31/05.10 в якому просив дати дозвіл на повернення помилково перерахованих на розрахунковий рахунок відповідача № 2 грошових коштів в сумі 211 000,00 грн., в чому за твердженням позивача та як підтверджується поясненнями представника відповідача-1 позивачеві було відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи та усних пояснень представника відповідача-1, підрозділом примусового виконання рішень Головного управлення юстиції у місті Києві, при здійснені виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва № 42/630 від 19.04.2010 р. про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Київметробуд»грошових коштів на користь Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад» винесені постанови № 396/1 від 06.05.2010 р. та від 18.05.2010 р. про арешт коштів боржника, якими накладено арешт на грошові кошти в гривнях, іноземній валюті та інші цінності у межах загальної суми стягнення по вищезазначеному виконавчому документу, що містяться на всіх рахунках Відкритого акціонерного товариства «Київметробуд»та його відокремлених структурних підрозділах, в тому числі і на розрахунковому рахунку № 2600600010985, МФО 300670, що знаходиться у ПАТ КБ «Хрещатик».

При цьому, представник відповідача-1 наголошував на тому, що державний виконавець, згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження», зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 6 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження»якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Пункт 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»встановлює, що звернення стягнення на грошові кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах полягає в їх арешті та вилученні.

18.05.2010 р. при проведенні виконавчих дій головним державним виконавцем Філіповською Т.М. підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві винесена постанова № 396/1 від 18.05.2010 р., якою накладено арешт на грошові кошти Відкритого акціонерного товариства «Київметробуд».

Під час здійснення виконавчих дій до відповідача-1 звернувся позивач з листом в якому просив дати дозвіл на повернення з арештованого розрахунковий рахунок № 2600600010985, МФО 300670 у ПАТ КБ «Хрещатик»відповідача - 2 помилково перерахованих грошових коштів в сумі 211 000,00 грн.

Однак задовольнити прохання позивача відповідач-1 не має можливості, оскільки у відповідності до вимог ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

У разі прийняття судом рішення про звільнення майна з під арешту..., майно звільняється з під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Частиною 3 пункту 16 постанови від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»Пленум Верховного Суду України зазначив, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК, ст. 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

Позивач у справі звернувся до суду за захистом свого права з позовними вимогами про визнання права власності на грошові кошти та звільнення їх з- під арешту до боржника та виконавчої служби, яка виконує рішення господарського суду в примусовому порядку.

Розглянувши заявлені позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Позивачем заявлено до боржника за виконавчим провадження (ВАТ «Київметробуд») та виконавчої служби позов про визнання права власності на гроші, звільнення з під-арешту грошових коштів та зобов’язання виконавчої служби повернути грошові кошти позивачеві.

Тобто позивачем обрано у якості способу захисту свого порушеного права шляхом визнання права (ст. 392 ЦК України) та витребування його (зобов’язання повернути) від відповідачеві (ст. 387 ЦК України –віндикаційний позов) шляхом звільнення вказаного майна з-під арешту накладеного державною виконавчою службою.

При цьому, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилався на ст. 177 ЦК України щодо визначення об’єктів цивільних прав.

Суд зазначає, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки об’єктом цивільного права позивача, яке він захищає, виступають грошові кошти не визначені індивідуальними ознаками.

Стаття 177 ЦК України передбачає, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати роботи, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Як встановлено ст. 179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Статтею 184 ЦК України встановлено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.

Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Відповідно до ст. 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Статтею 192 ЦК України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Виходячи з системного аналізу зазначених вище норм у їх сукупності, суд зазначає, що за загальним правилом, у цивільному праві гроші належать до родових, замінних речей. Загибель грошових знаків у боржника не звільняє його від обов'язку сплатити кредитору належну грошову суму. Боржник має право погасити грошима майновий борг, якщо інше не встановлено законом чи договором. Гроші не можуть бути витребувані від добросовісного набувача, навіть якщо вони були вкрадені у власника чи загублені ним.

Гроші, що обертаються у готівковій формі, є об'єктом речових прав, яким властиві ознаки родових і подільних речей. Родовий характер грошей полягає в тому, що розмір грошової суми визначається у цивільному обороті не кількістю грошових знаків, а сумою виражених у цих знаках грошових одиниць (їх номінал).

Безготівкові гроші (або квазігроші) формуються у вигляді записів на відповідних видах банківських рахунків. Передавши гроші в банк у вкладника припиняється право власності на них, але одночасно - на його заміну - він набуває майнове право вимоги до банку в межах переданої грошової суми. При цьому, власник рахунку (кредитор), який має право вимоги до банку (боржника), де обліковані грошові кошти у безготівковій формі, під час розрахунку з контрагентом відступає своє право вимоги до банку в межах суми платежу. Таким чином, грошові кошти, обіг яких здійснюється у безготівковій формі, є правом вимоги, що виникають в межах договірних правовідносин, а тому не є об'єктами речових прав.

Разом з тим, суд зазначає, що такий спосіб захисту порушеного права як визнання права власності на майно, звільнення майна з-під арешту та повернення майна власникові з чужого незаконного володіння застосовується тільки щодо такого об’єкту цивільного права як майно (річ) визначена індивідуально-визначеними ознаками.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання права власності на безготівкові грошові кошти та звільнення їх з-під арешту, накладеного в процесі примусового виконання рішення суду, не підлягають задоволенню, в зв’язку з тим, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем безпідставно (без достатньої правової підстави) перераховано кошти відповідачеві-2, а отже порушене майнове право позивача підлягає захистові в порядку ст. 1212 ЦК України.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 41 Конституції України наголошує на тому, що «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним».

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, виходячи з загального принципу порушення судового захисту на всі правовідносини, що виникають у державі, з огляду на загальний принцип захисту права, суд вважає можливим задовольнити вимогу про зобов’язання Відкритого акціонерного товариства «Київметробуд»повернути позивачеві безпідставно отримані кошти у розмірі 211000 (двісті одинадцять тисяч) грн. 00 коп.

В задоволенні позовних вимог про визнання права власності на грошові кошти, які не наділені індивідуально-визначеними ознаками та перебувають у безготівковій формі, а також у позовних вимогах до державної виконавчої служби суд відмовляє, оскільки позивачем обрано не правильний спосіб захисту порушених майнових прав.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідачів.

Щодо заявленого позивачем клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді заборони Головному управлінню юстиції у м. Києві вчиняти будь-які дії щодо грошових коштів в сумі 211000,00 грн., в тому числі і шляхом їх списання на користь третіх осіб, то дане клопотання підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Відповідно до п. 2 Роз‘яснення ВАСУ “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 23.08.94р. № 02-5/611, забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної чи фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до п. 3 Роз‘яснення Вищого арбітражного суду за № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.

Вказані норми права передбачають можливість забезпечення судом позову шляхом накладення арешту на майно або грошові суми відповідача, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Виходячи з того, що позовні вимоги до відповідача-1 не підлягають задоволенню та позивачем обрано неналежний спосіб захисту, а також, враховуючи те, що виконавча служба вчиняє дії щодо стягнення коштів на підставі рішення суду, яке обов’язкове до виконання на всій території України згідно норм Конституції України, то спосіб захисту про який клопоче позивач може порушити права третіх осіб (зокрема стягувача за рішенням суду, яке виконується виконавчою службою), спосіб забезпечення, про який клопоче позивач він просить застосувати на захист прав щодо яких він обрав неналежний спосіб захисту, то судом не може бути задоволена вимога про застосування такого способу забезпечення позову як заборони Головному управлінню юстиції у м. Києві здійснювати списання коштів.

Разом з тим, суд зазначає, що оскільки судом встановлено та є доведеним факт помилкового безпідставного перерахування грошових коштів з рахунку позивача на рахунок відповідача-2, та судом захищене порушене право шляхом стягнення з відповідача-1 безпідставно отриманих грошових коштів, враховуючи те, що відповідач-2 також є боржником в рамках іншого виконавчого провадження, то для реального та належного виконання рішення суду в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України вбачається доцільним та необхідним вжити такий захід до забезпечення позову як арешт грошових коштів у розмірі 211000,00 грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку № 2600600010985, МФО 300670 в ПАТ КБ «Хрещатик», що належить ВАТ «Київметробуд».

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва —

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

1.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київметробуд» (01601, м. Київ, вул.. Прорізна, 8, п/р 2600600010985 в ПАБ «КБ «Хрещатик», МФО 300670, код ЄДРПОУ 01387432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перстиж Інфосоюз»(01024, м. Київ, вул.. Круглоуніверситетська, 22-а, п/р № 260023013647 в Центральному відділенні АТ «Єврогазбанк», МФО 380430, код ЄДРПОУ 35311472) грошові кошти у розмірі 211000 (двісті одинадцять тисяч) грн. помилково перераховані на розрахунковий рахунок № 2600600010985, МФО 300670 в ПАТ КБ «Хрещатик», що належить ВАТ «Київметробуд».

2.          В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київметробуд» » (01601, м. Київ, вул.. Прорізна, 8, п/р 2600600010985 в ПАБ «КБ «Хрещатик», МФО 300670, код ЄДРПОУ 01387432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перстиж Інфосоюз»(01024, м. Київ, вул.. Круглоуніверситетська, 22-а, п/р № 260023013647 в Центральному відділенні АТ «Єврогазбанк», МФО 380430, код ЄДРПОУ 35311472) 2111,00 (дві тисячі сто одинадцять) грн. 00 коп. витрати по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Заяву про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити частково.

5.          Вжити заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти у розмірі 211000 (двісті одинадцять тисяч) грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку № 2600600010985, МФО 300670 в ПАТ КБ «Хрещатик», що належить ВАТ «Київметробуд»(01601, м. Київ, вул.. Прорізна, 8, п/р 2600600010985 в ПАБ «КБ «Хрещатик», МФО 300670, код ЄДРПОУ 01387432)

6.          В задоволенні іншої частини заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

7.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

8.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                              Г.П. Бондаренко

Рішення підписано 12.08.10р.