Постановление суда № 107773273, 09.12.2022, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Справа №220/455/22

Провадження № 1-кп/220/119/22

У Х В А Л А

Іменем України

09 грудня 2022 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Сєрбіної І.В.

прокурора Малишка Д.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника адвоката Токарєва В.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, військовослужбовця ЗСУ за мобілізацією, стрільця 2 відділення 3 стрілецького взводу 8 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 (військове звання солдат), раніше не судимого, не одруженого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України.

Прокурором подано клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 строком на 60 діб. В обґрунтування клопотання посилається на те, що ризики, встановлені судом при обранні запобіжного заходу, визначені пунктами п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились. Так, обвинувачений розуміє, що він вчинив тяжкий злочин проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення), у зв`язку з чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винним, володіючи інформацією щодо місць проходу на територію, тимчасово непідконтрольну органам державної влади України, може використати дану інформацію та переховуватися від суду, чим перешкоджатиме виконанню процесуальних дій та рішень в розумні строки. Крім того, наявний ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж провадженні, які ще не допитані судом, оскільки у разі невжиття запобіжного заходу ОСОБА_1 повинен буде повернутися до розташування військової частини, де матиме безпосередню можливість впливати на свідків вчиненого ним кримінального правопорушення, які є його спів службовцями. Крім того, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки, маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців, може вжити заходів самостійно або через інших осіб до знищення документів, що мають значення для кримінального провадження. Також зазначає, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, перебуваючи на волі, з метою ухилитися від кримінальної відповідальності за злочин, у вчиненні якого обвинувачується, може вчинити дезертирство. Враховуючи викладене, вважає, що більш м`які запобіжні заходи, передбачені ч. 1 ст. 176 КПК України, не зможуть запобігти зазначеним у клопотанні ризикам.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав.

Обвинувачений, його захисник залишили вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою на розсуд суду, зазначивши, що обвинувачений не має наміру ухилятись від суду та впливати на свідків.

Суд, вислухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані документи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Згідно з положенням ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Поряд з цим, відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09.11.2022 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 12.12.2022 року включно з визначенням суми застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 208000 (двісті вісім тисяч) грн.

При розглядіклопотання прообрання запобіжногозаходу судомбуло встановленонаявність ризиків,передбачених п.1,п.3та п.5ч.1ст.177КПК України,а саме,можливість обвинуваченогопереховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду тавпливати насвідків уцьому жкримінальному проваджені,вчинити іншекримінальне правопорушення.

При цьому судом було враховано, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, розгляд справи не завершено, а трок покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, є додатковим мотивуючим особу фактором переховуватись від суду.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суд також врахував, що свідки не допитані судом, а у разі невжиття запобіжного заходу обвинувачений повинен буде повернутися до розташування військової частини, де матиме безпосередню можливість впливати на свідків вчиненого ним кримінального правопорушення, які є його співслужбовцями.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні військового злочину в умовах воєнного стану, тобто у відкритій відмові виконати наказ начальника, що може свідчити про відсутність у останнього бажання підкорятися наказам командування та проходження подальшої служби у Збройних силах України, що як наслідок може призвести до вчинення ним нових військових злочинів, вже в умовах воєнного стану, який діє.

Разом з тим, суд вважає, що прокурор не довів існування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст. 177 КПК України. Можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином з боку обвинуваченого шляхом знищення важливих для кримінального провадження документів не конкретна та безпідставна, оскільки досудове розслідування закінчено і всі докази зібрано.

З урахуванням наявних ризиків, що існують, особи обвинуваченого, обставин вчинення і суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_1 , суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу та приходить до висновку, що застосування такого слід продовжити.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, суд з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_1 , та яке вчинено в умовах воєнного стану, майнового та сімейного стану обвинуваченого, який не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, ризиків, які встановлені судом, визначає розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні. Такий розмір застави відповідає межам, визначеним пунктом 3 частини 5 статті 182 КПК України щодо тяжких злочинів, та не є завідомо непомірним для обвинуваченого з огляду на його сімейний та майновий стан.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 177, 331, 201 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурорапро продовженнязапобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити строктримання підвартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах гауптвахти Лугансько-Павлоградського зонального відділу ВСП строком на 60 днів, тобто до 06.02.2023 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 208000 (двісті вісім тисяч) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26288796, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA828201720355259003000011792) в будь-який момент протягом дії ухвали до 06.02.2023 року включно.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1)прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду; 3) повідомляти суд прозміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвалу в частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Великоновосілківський районний суд Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено 09.12.2022 року.

Суддя О.М. Якішина