Решение № 107755325, 18.11.2022, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/7319/22

(2/199/2750/22)

РІШЕННЯ

Іменем України

18.11.2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Свержевської В.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної ради Дніпропетровської області про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки виплати, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Дніпровської районної ради Дніпропетровської області про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки виплати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_1 працював у Дніпровській районній раді Дніпропетровської області на посаді сторожа відділу господарського забезпечення та архівної справи Дніпровської районної ради Дніпропетровської області.

31.12.2021 року позивач був звільнений на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скорочення штатів, що підтверджується розпорядження голови районної ради від 31.12.2021 року №115-к.

Відповідно до довідки про заборгованість по заробітній платі від 25.08.2022 року, ОСОБА_1 нарахована, але не сплачена заробітна плата у розмірі 30066,77 грн..

Посилаючись на те, щовідповідачем не проведено остаточний розрахунок у день звільнення по заробітній платі, позивач з урахуванням уточненої позовної заяви, просив суд стягнути з Дніпровської районної ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі у розмірі 30066,77 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2022 року по 17.11.2022 рік у розмірі 89224,88 грн.; зобов`язати Дніпровську районну раду Дніпропетровської області сплатити суми консолідованих страхових внесків, єдиних соціальних внесків, із сум заборгованості по заробітній плати ОСОБА_1 за місцем обліку страхувальника.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували в трудових відносинах та ОСОБА_1 , сторожа відділу господарського забезпечення та архівної справи Дніпровської районної ради, 31.12.2021 року звільнено у зв`язку зі скороченням штатної чисельності виконавчого апарату районної ради відповідно до п.1. ст.40 КЗпП України, що підтверджується розпорядження голови районної ради від 31.12.2021 року №115-к (а.с.10).

У день звільнення із позивачем ОСОБА_1 не проведено повний розрахунок по заробітній платі.

Заборгованість нарахованої, але не виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 становить 30066,77 гривень, що підтверджується довідкою Дніпровської районної ради Дніпропетровської області №27 від 25.08.2022 року (а.с.14).

Згідно із довідкою Дніпровської районної ради Дніпропетровської області від 07.11.2022 року, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складає - 8076,41 гривень, середньоденна заробітна плата 384,59 грн. (а.с.27).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку за період із з 01.01.2022 року по 17.11.2022 рік середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 89224,88 грн..

Розмір вказаної заборгованості сторонами не оспорюється, а отже вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно зі ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно дост.94 КЗпП Українитаст.1 Закону України від 24.03.95 року №108/95-ВР "Про оплату праці"заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ч.1ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1ст.47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1ст.116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першоюстатті 117 КЗпП Українипередбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку

Відповідно до ч.2ст.117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбаченастаттею 117 КЗпП Українивідповідальність.

За положеннямист.117 КЗпП України, підставою відповідальності власника (підприємства) є склад правопорушення, який включає два юридичних факти порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП України) та вина власника. Затримка розрахунку з працівником за відсутності спору про розмір належних працівникові сум тягне обов`язок власника провести на користь працівника виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. Пред`являючи таку вимогу до власника, працівник не зобов`язаний доводити наявність будь-яких шкідливих наслідків затримки розрахунку при звільненні. Що ж стосується вини, то за аналогією ізст. 614 Цивільного кодексу Україниобов`язок доведення її відсутності лежить на власникові.

Відповідно до п.20Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст. 117 КЗпП Українистягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положеньст. 233 КЗпП Україниу взаємозв`язку з положеннями ст.ст.117,237-1цьогоКодексуроз`яснив, що за нормамист.47 КЗпП Українироботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені вст.116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені вРішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного суду України від 14 грудня 2016 року по справі №6-788цс16.

Дослідивши в ході судового розгляду спірні правовідносини, надані докази та застосувавши вищенаведені норми права, суд вважає позов задовольнити та стягнути з Дніпровської районної ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій але невиплаченій заробітній платі у розмірі 30066,77 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2022 року по 17.11.2022 рік у розмірі 89224,88 грн..

Крім цього,статтею 67 Конституції Українивизначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно достатті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхування за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій.

Згідно зістаттею 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до пункту третього частини першоїстатті 16 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

Отже, положення закону надають працівнику право безпосередньо в судовому порядку вимагати від страхувальника сплати страхових внесків.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначеніЗаконом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно зістаттею 1 цього Законуєдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 4 даного Закону платниками єдиного внеску є роботодавці це, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 2статті 6 зазначеного Законупередбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством, подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, тощо.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду - середню заробітну плату за вимушений прогул.

Відповідно до частини 5 цієї ж статті єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цьогоЗаконунараховується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статі 9 Закону).

Суд бере до уваги, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із сум середнього заробітку, присуджених позивачу, підлягає нарахуванню та сплаті роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення.

Відтак, з огляду на законодавчо встановлений обов`язок відповідача, як роботодавця нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок за кожен місяць, за який нараховано дохід, суд вважає, що Дніпровську районну раду Дніпропетровської області слід зобов`язати в порядку, визначеному законом, сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний соціальний внесок) з сум заробітної плати та середнього заробітку, присуджених ОСОБА_1 .

Також відповідно до вимог ст.141 ЦПК України із Дніпровської районної ради Дніпропетровської області підлягає стягненню 992 гривень 40 копійок судового збору на користь держави, а також 992 гривень 40 копійок на користь позивача.

Відповідно дост. 430 ЦПК Українидопустити негайне виконання рішення у межах виплати заробітної плати за один місяць.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 57-60, 80, 81, 82, 89, 129, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.43 Конституції України, ст.ст. 21, 47, 49, 94, 116, 117 КЗпП України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Дніпровської районної ради Дніпропетровської області про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки виплати, - задовольнити.

Стягнути зДніпровської районноїради Дніпропетровськоїобласті накористь ОСОБА_1 заборгованість позаробітній платіу розмірі30066,77грн.,а такожсередній заробітокза часзатримки розрахункупри звільненніза періодз 01.01.2022року по17.11.2022рік урозмірі 89224,88грн., а всього 119291(сто тридцять дві тисячі чотириста сорок вісім) гривень 65 копійки.

Стягнути з Дніпровської районної ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з Дніпровської районної ради Дніпропетровської на корить держави судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Зобов`язати Дніпровську районну раду Дніпропетровської області в порядку визначеному законом, сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний соціальний внесок) з сум заробітної плати та середнього заробітку, присуджених ОСОБА_1 .

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Дніпровська районна рада Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 25019325, адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Мудрого Ярослава князя, буд.42.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя