Решение № 107716044, 25.11.2022, Господарський суд Закарпатської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2022 р. м. УжгородСправа № 907/268/22

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області, вул. Закарпатська, буд. 63, смт. Середнє Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04349923,

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, код ЄДРПОУ - 39766716,

за участі:

Прокурора - Закарпатської обласної прокуратури, що діє в інтересах держави в особі відповідача Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство "Червона зірка", с. Кибляри Ужгородського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 00413831,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерства економіки України м. Київ (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях м. Львів (вул. Коперника, 4 м. Львів, 79005),

про: визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

Секретар судового засідання Сінкіна Е.В.

за участі представників сторін:

від позивача - Завада Тарас Романович, адвокат (посвідчення № 000922 від 27.03.2018 року),

від відповідача (ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області) - Сатмарі Н.М., в порядку самопредставництва,

від відповідача (Закарпатська обласна прокуратура) - Роман Михайло Степанович, прокурор відділу,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство "Червона зірка" - Дідич М.А., ліквідатор (посвідчення №1237 від 14.08.2013 року),

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство економіки України - не з`явився,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях - Глоба Лілія Василівна в порядку самопредставництва

в с т а н о в и в:

Середнянська селищна рада Ужгородського району Закарпатської області звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство "Червона зірка" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява обґрунтовується невиконанням Відповідачем положень підпункту а) пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, що полягає у неприйнятті Головним управлінням Держгеокадастру рішення про припинення права постійного користування земельними ділянками третьою особою ДП «Червона зірка», що розташовані за межами населених пунктів у межах територіальної громади, а також подальшої передачі таких земель до комунальної власності земель запасу Середнянської селищної ради.

Описова частина рішення.

Ухвалою суду від 17.05.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати спір за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 14.06.2022 року.

Ухвалою суду від 14.06.2022 підготовче засідання відкладено на 12.07.2022 року.

Ухвалою суду від 12.07.2022 підготовче засідання відкладено на 08.09.2022 року. Цією ж ухвалою було залишено без задоволення клопотання Закарпатської обласної прокуратури від 04.07.2022 року за вх. № 02.3.1-02/3303/22 про залучення до участі у справі Міністерства економіки України та про вступ у справу з метою представництва інтересів держави в особі Міністерства економіки України. Мотивами вступу у справу називалися такі, що Державне підприємство "Червона зірка" належить до сфери управління Міністерства економіки України, яке є органом уповноваженим державою здійснювати заходи щодо організації користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, а тому вирішення питання щодо припинення користування спірною землею прямо впливає на права та обов`язки Міністерства економіки України, яке в силу своїх наглядових функцій та контролю за діяльністю державним підприємством своєчасно у справу з власної ініціативи не вступило, належну участь у справі не забезпечило, відповідних заперечень до суду не подало.

Іншою ухвалою від 12.07.2022 за ініціативою господарського суду Міністерство економіки України та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях залучені до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

В підготовчому засіданні 08.09.2022 року оголошено перерву до 06.10.2022 року.

Ухвалою суду від 06.10.2022 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 08.11.2022 року. Цією ж ухвалою судом було розглянуто та задоволено заяву Закарпатської обласної прокуратури щодо вступу у справу з метою представництва інтересів держави в особі відповідача Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області. При цьому суд зобов`язав прокурора надати до справи письмові заперечення по суті справи - на позовну заяву.

Від Прокурора 13.10.2022 надійшли письмові заперечення на позовну заяву з доказами її надсилання учасникам спору, яка залучена судом до справи (том 2 а. с. 68-100).

Позивачем у відповідь на заперечення Прокурора подано до справи 04.11.2022 додаткові пояснення (том 2 а. с. 135-140).

Ухвалою суду від 04.11.2022 року задоволено заяву Позивача від 02.11.2022 про забезпечення позову (том 2 а. с. 103-124). Накладено арешт на всі земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні ДП "Червона Зірка" згідно з Державними актами на право постійного користування землею Серії ЗК №012-00051, Серії ЗК №012-00052, а також інші земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні ДП "Червона Зірка". Забезпечення встановлено до набрання рішенням Господарського суду Закарпатської області у цій справі № 907/268/22 законної сили.

Ухвалою суду від 08.11.2022 розгляд справи по суті відкладено, у зв`язку з першою неявкою в судове засідання представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, неявка якого визнана судом поважною.

В судовому засіданні 24.11.2022 представники сторін підтримали свої доводи і заперечення з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Розглянувши справу по суті, заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд вийшовши з нарадчої кімнати 25.11.2022 проголосив вступну і резолютивну частину рішення.

І. Суть спору за позицією Позивача.

Позивач, звернувшись з цією позовною заявою до суду, повідомляє, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 712-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Закарпатської області», було утворено Середнянську територіальну громаду, до складу якої увійшли території колишньої Середнянської, Дубрівської, Ірлявської, Киблярівської, Пацканівської та Худлівської сільських рад.

Позивачем стверджується, що Середнянською селищною радою як правонаступником селищних рад, включених до територіальної громади, встановлено, що на території Середнянської територіальної громади є державні підприємства-землекористувачі, які припинили господарську діяльність на землях територіальної громади, не сплачують плати за користування земельними ділянками, чим завдають шкоди майновим інтересам місцевого самоврядування.

Зокрема, Позивач вказує, що згідно з Державним актом на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00051, який видано радгоспу-заводу «Червона зірка», с. Кибляри, Ужгородського району Пацканівською сільською радою народних депутатів Ужгородського району Закарпатської області України, зазначеному землекористувачу надано у постійне користування 1627 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Пацканівської сільської ради народних депутатів від « 29» квітня 1992 року № 11. Вказаний Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 41.

Також, згідно іншого Державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00052, який видано радгоспу-заводу «Червона зірка», с. Кибляри, Ужгородського району Пацканівською сільською радою народних депутатів Ужгородського району Закарпатської області України, зазначеному землекористувачу надано у постійне користування 2805 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Пацканівської сільської ради народних депутатів від « 17» вересня 1992 року № 15. Вказаний Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1.

З метою захисту інтересів Середнянської територіальної громади Позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області з листом від 02.05.2022 року за вих. № 302/01-25 який було зареєстровано 02.05.2022 року, в якому Середнянска селищна рада просила:

1. Припинити належне ДП «Червона зірка» (код ЄДРПОУ 00413831) право постійного користування земельною ділянкою площею 1627 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, яка перебуває у постійному користуванні згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00051, зареєстрованому в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 41 та яку надано у постійне користування для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Пацканівської сільської ради народних депутатів від « 29» квітня 1992 року № 11 та передати вказану земельну ділянку до земель запасу Середнянської селищної ради у зв`язку із прийняттям рішення про припинення права постійного користування.

2. Припинити належне ДП «Червона зірка» (код ЄДРПОУ 00413831) право постійного користування земельною ділянкою площею 2805 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, яка перебуває у постійному користуванні згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00052, зареєстрованому в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1 та яку надано у постійне користування для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Пацканівської сільської ради народних депутатів від « 17» вересня 1992 року № 15 та передати вказану земельну ділянку до земель запасу Середнянської селищної ради у зв`язку із прийняттям рішення про припинення права постійного користування.

За результатами розгляду звернення Позивача Відповідачем Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області надано відповідь, що оформлена листом за № 18-7-0.72-1406/2-22 від 06.05.2022 року, повідомлено, що Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 27.03.2019 № 302-ДК проводилася позапланова перевірка дотримання вимог земельного законодавства стосовно земельних ділянок, які знаходяться у постійному користуванні ДП Червона Зірка на території Ужгородського району Закарпатської області.

Відповідач повідомив, що ним встановлено і підтверджено, що третя особа ДП Червона зірка господарську діяльність не здійснює, доходи не отримує, фінансові можливості для відновлення господарської діяльності відсутні: земельні ділянки під вирощування сільськогосподарських культур не використовуються, техніка відсутня, працівників, якими здійснюється обробіток земель підприємства немає, договори про спільний обробіток земельних ділянок відсутні. Відповідач встановив, що невикористання земель та невжиття третьою особою ДП Червона зірка як землекористувачем заходів по боротьбі з бур`янами, призвело до забур`янення земель, що не відповідає вимогам статей 162, 163 Земельного кодексу України, статей 35, 36, 37 Закону України Про охорону земель.

Невикористання земельної ділянки, що потягло за собою її забур`янення, містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 52 Кодексу України про адміністративне правопорушення - невжиття заходів по боротьбі з бур`янами. За вказані порушення арбітражного керуючого, що здійснює повноваження ліквідатора ДП Червона зірка, гр. ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за статтею 52 Кодекс України про адміністративне правопорушення, видано припис про усунення порушень.

В той же час, Відповідач повідомив Позивача, що виявлені ним порушення законодавства не є підставою для припинення права користування земельними ділянками згідно переліку підстав за ст. 141 Земельного кодексу України. Також, порушення вимог земельного законодавства, встановлені при перевірці (невикористання земельної ділянки, що потягло за собою її забур`янення та систематична несплата земельного податку) не включені до переліку визначеного ст. 143, 144 Земельного кодексу як підстави для вилучення земель.

Позивач зазначає, що звертаючись до Відповідача очікував винесення Відповідачем рішення про припинення права постійного користування третьою особою ДП Червона зірка, що надасть можливість увести у дію та реалізувати приписи підпункту а) пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, згідно якого встановлено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

На переконання Позивача, наявність у третьої особи ДП Червона зірка права постійного користування земельними ділянками, що підтверджене наведеними у позові Державними Актами, є перешкодою для реалізації Позивачем свого права переоформлення спірних земель за Середнянською територіальною громадою на праві комунальної власності.

Позивач вважає, що правовою підставою для припинення права постійного користування третьої особи ДП Червона зірка є підпункт "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України - систематична несплата земельного та інших податків за земельні ділянки, які належать йому на праві постійного користування, що призводить до недоотримання місцевим бюджетом Середняської територіальної громади значних сум коштів. Позивач вважає, що у випадку набуття права комунальної власності на відповідні земельні ділянки, селищна рада могла би їх передати в оренду на конкурсній основі, що дозволило б залучити значні кошти до бюджету місцевого самоврядування.

Позивач підтверджує систематичну несплату земельного податку третьою особою листом Головного управління ДПС у Закарпатській області від 21.05.2021 року № 7436/6/07-16-13-07, та листа Головного управління ДПС у Закарпатській області № 3982/5/07-16-13-08-06 від 11.08.2022 року, згідно яких Середнянську селищну раду Ужгородського району Закарпатської області проінформовано щодо боргових зобов`язань джерел доходів місцевого бюджету ДП «Червона зірка», зокрема, за кодом 18010500 (земельний податок з юридичних осіб) 351 917, 04 грн. Ці грошові зобов`язання третьої особи виникли перед місцевим бюджетом у розмірі 199 730,58 грн. та 152 186,46 грн. станом на 02.03.2011 року.

Ці грошові вимоги бюджету були визнані у складі грошових вимог Головного управління ДПС у Закарпатській області та включені до реєстру вимог кредиторів банкрута ДП «Червона зірка». Позивач, таким чином, доводить, що третя особа ДП «Червона зірка» не нараховує, не звітує та не сплачує плати за землю (земельний податок з юридичних осіб) до місцевого бюджету, починаючи з березня 2011 року по цей час листопад 2022 року.

Позивач здійснив розрахунок доходів, які ним гіпотетично можуть бути отримані, у разі передачі спірних земель до комунальної власності місцевої громади та передачі місцевою радою земель в оренду землекористувачам: 2000 грн./га. х 4432 га. = 8 864 000 грн.

Однак, як зазначає Позивач, з 2011 року місцевий бюджет не отримує ніяких коштів від земель, що знаходяться на території громади.

Зважаючи, що Відповідачем не прийнято рішення про припинення права постійного користування третьою особою ДП Червона зірка, Позивач вважає, що Відповідач не виконує свої повноважень, що визначені законом, припускається бездіяльності, а тому, звернувся з цим позовом для захисту своїх прав та правових інтересів, з вимогами:

1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (Код ЄДРПОУ 39766716, Адреса: 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, ПЛОЩА НАРОДНА, будинок 4) щодо неприйняття рішення про припинення належного ДП «ЧЕРВОНА ЗІРКА» (код ЄДРПОУ 00413831) права постійного користування земельною ділянкою площею 1627 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, яка перебуває у постійному користуванні згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00051, зареєстрованому в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 41 та яку надано у постійне користування для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Пацканівської сільської ради народних депутатів від « 29» квітня 1992 року № 11 та передачу вказаної земельної ділянки до земель запасу Середнянської селищної ради у зв`язку із прийняттям рішення про припинення права постійного користування;

2. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області (Код ЄДРПОУ 39766716, Адреса: 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, ПЛОЩА НАРОДНА, будинок 4) прийняти рішення про припинення належного ДП «ЧЕРВОНА ЗІРКА» (код ЄДРПОУ 00413831) права постійного користування земельною ділянкою площею 1627 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, яка перебуває у постійному користуванні згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00051, зареєстрованому в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 41 та яку надано у постійне користування для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Пацканівської сільської ради народних депутатів від « 29» квітня 1992 року № 11 та передачу вказаної земельної ділянки до земель запасу Середнянської селищної ради у зв`язку із прийняттям рішення про припинення права постійного користування;

3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (Код ЄДРПОУ 39766716, Адреса: 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, ПЛОЩА НАРОДНА, будинок 4) щодо неприйняття рішення про припинення належного ДП «ЧЕРВОНА ЗІРКА» (код ЄДРПОУ 00413831) права постійного користування земельною ділянкою площею 2805 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, яка перебуває у постійному користуванні згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00052, зареєстрованому в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1 та яку надано у постійне користування для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Пацканівської сільської ради народних депутатів від « 17» вересня 1992 року № 15 та передачу вказаної земельної ділянки до земель запасу Середнянської селищної ради у зв`язку із прийняттям рішення про припинення права постійного користування.

4. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області (Код ЄДРПОУ 39766716, Адреса: 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, ПЛОЩА НАРОДНА, будинок 4) прийняти рішення про припинення належного ДП «ЧЕРВОНА ЗІРКА» (код ЄДРПОУ 00413831) права постійного користування земельною ділянкою площею 2805 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, яка перебуває у постійному користуванні згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00052, зареєстрованому в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1 та яку надано у постійне користування для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Пацканівської сільської ради народних депутатів від « 17» вересня 1992 року № 15 та передачу вказаної земельної ділянки до земель запасу Середнянської селищної ради у зв`язку із прийняттям рішення про припинення права постійного користування.

Обраний спосіб захисту Позивач вважає ефективним у цих обставинах та правовому регулюванні, про що підтверджено у інших заявах по суті справи відповіді на відзив (том 1 а.с. 158-171) та письмових (том 2 а.с. 1-10, 11-21, 44-55, 103-123, 135-140) і усних поясненнях представника Позивача в судових засіданнях, просить позов задовольнити.

ІІ. Позиція Відповідача ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (том 1 а.с. 90-157), а також письмові заперечення та пояснення (том 2 а.с. 161-167, 176-227), також усні пояснення представника Відповідача, у яких Відповідач вважає позов необґрунтованим, просить відмовити у його задоволенні.

Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що:

Спірні правовідносини регламентовано нормами Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), Цивільним кодексом України, (надалі - ЦК України), законами України "Про Державний земельний кадастр", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, тощо.

Згідно з пунктами 1 та 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 23.12.2021 № 603 (надалі - Положення), Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства тощо.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Закарпатської області.

Так, на виконання підпункту 29 пункту 4 Положення Головне управління відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності.

Структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області є Управління з контролю за використанням та охороною земель (надалі - Управління), юрисдикція якого поширюється на територію Закарпатської області.

Пунктом 6 Положення посадові особи Головного управління є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель.

Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління на виконання наказу Головного управління від 27.03.2019 № 302-ДК проводилась позапланова перевірка дотримання вимог земельного законодавства ділянок, які знаходяться у постійному користуванні ДП "Червона зірка" на території Киблярівської та Пацканівської сільських рад Ужгородського району Закарпатської області. За результатом перевірки складено Акт перевірки щодо об`єкту - земельної ділянки від 09.04.2019 № 302-ДК/310/АП/09/01/-19, яким встановлено, що ДП радгосп-завод "Червона зірка" на правах державної власності використовував 2805 га землі на території Киблярівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області. Право користування землею посвідчено державним актом на право постійного користування землею серії ЗК № 012-00052. Землю надано у постійне користування для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Киблярівської сільської ради народних депутатів від 17.09.1992 № 15. Акт зареєстровано в Книзі записів державник актів на право постійного користування землею за №1 від 05.09.1994 року.

Згідно з інформації наданої відділом в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області відповідно до державної статистичної звітності про площі земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності (форма 6-зем, 2-зем) на території Киблярівської сільської ради станом на 01.01.2016 у постійному користуванні Державного підприємства "Радгосп-завод "Червона зірка" перебували такі земельні ділянки як: сільськогосподарські землі; багаторічні насадження; сіножаті; пасовища; під господарськими будівлями і дворами 10,7000 га; під господарськими шляхами і прогонами; ліси та лісовкриті площі (лісові землі, чагарники); відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом; води: під природними водотоками (річками та струмками).

Склад і кількість земель змінювалася відповідно до вказаних у відзиві відомостей в результаті вилучення (викупу) земель для різних потреб органами, які мають право на вилучення (викуп) земельних ділянок. В той же час зміни до державного акта на право постійного користування землею серії ЗК № 012-00052, виданого Радгосп-заводу «Червона зірка» на території Киблярівської сільської ради не вносилися.

Також Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління на виконання наказу Головного управління від 27.03.2019 № 302-ДК перевіркою встановлено, що на території Пацканівської сільської ради Ужгородського району встановлено, що ДП радгосп-завод "Червона зірка" отримав у користування 1627 га землі. Право користування землею посвідчено державним актом на право постійного користування землею серії 3К № 012-00051. Землю надано у постійне користування для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Пацканівської сільської ради народних депутатів від 29.04.1992 № 11. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1 від 08.07.1994.

Згідно інформації наданої відділом в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області відповідно до державної статистичної звітності про площі земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності (форма б-зем, 2-зем) на території Пацканівської сільської ради станом на 01.01.2016 у постійному користуванні державного підприємства "Радгосп-завод "Червона зірка" перебували земельні ділянки: сільськогосподарські землі; багаторічні насадження; сіножаті; пасовища; під господарськими будівлями і дворами; під господарськими шляхами і прогонами; ліси та лісовкриті площі (лісові землі, чагарники); відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом; води: під природними водотоками (річками та струмками) тощо.

Склад і кількість земель змінювалася відповідно до вказаних у відзиві відомостей в результаті вилучення (викупу) земель для різних потреб органами, які мають право на вилучення (викуп) земельних ділянок. В той же час зміни до державного акта на право постійного користування землею серії 3К № 012-00051, виданого Радгосп-заводу «Червона зірка» на території Киблярівської сільської ради не вносилися.

Відповідач вказує, що постановою Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2019 по справі № 907/551/14 ДП "Червона зірка" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора.

Перевіркою Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління (Акт від 09.04.2019 № 302-ДК/310/АП/09/01/-19) встановлено, що ДП «Червона зірка» проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, розроблених на виконання вимог, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2011 №1134, а також агрохімічного обстеження за період з 1995 по 2018 роки на землях сільськогосподарських угідь, які на даний час (квітень 2019 року) перебувають у постійному користуванні держпідприємства, не проводилося.

Також, при використанні земель на території Киблярівської та Пацканівської сільських рад за межами населеного пункту Ужгородського району державним ДП "Червона зірка" земельні ділянки не сформовано, речові права не зареєстровані в державному реєстрі, землі за цільовим призначенням не використовуються. Невикористання земельних ділянок потягло за собою їх забур`янення.

За результатами перевірки державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Закарпатській області арбітражному керуючому Дідичу М.А. видано припис від 09.04.2019 № 302-ДК/0139Пр/ОЗ/01-19, яким зобов`язано усунути порушення вимог земельного законодавства у 30-денний термін, привести у відповідність до ст. 125, 126 Земельного кодексу України та використовувати земельну ділянку для сільськогосподарських потреб. Про виконання припису повідомити Головне управління до 09 травня 2019 року.

Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 03.06.2019 № 641-ДК, проведена позапланова перевірка стосовна виконання умов припису старшого державного інспектора від 09.04.2019 № 302-ДК/0139Пр/03/01/-19, встановлено, що арбітражним керуючим ДП "Червона зірка" гр. Дідичем М.А., умови припису не виконано, порушення вимог земельного законодавства не усунуто. Вищезазначене є порушенням вимог статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та ст. 188-5 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Відтак, 07.06.2019 складено протокол про адміністративне правопорушення № 641-дК/01 97П/07/01-19 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 07.06.2019 року. Також, видано повторний припис про усунення вищезазначених порушень вимог земельного законодавства від 07.06.2019 № 641-ДК/0211 Пр/03/01-19.

В подальшому також проводилися перевірки виконання приписів, але порушення законодавства третьою особою ДП "Червона зірка" не усунуті, порушення триває і на час розгляду цієї справи в суд листопад 2022 року.

Відповідач у заявах по суті справи та його представник в судовому засіданні зазначають, що визначити точну кількість і призначення земель, що знаходяться в користуванні ДП «Червона зірка немає можливості, оскільки більша частина цих земель не сформовані як об`єкти цивільних прав, відомості про них відсутні у Державному земельному кадастрі, для їх визначення/встановлення необхідно здійснити інвентаризацію земель.

При цьому, частина земель, близько 20 земельних ділянок, на сьогодні є сформованими та внесеними до реєстрів прав як землі державної власності, що знаходяться в постійному користуванні ДП «Червона зірка».

Підтримуючи свої заперечення проти позову, Відповідач зазначає, що підстави припинення права користування земельною ділянкою є визначеними ст. 141 Земельного кодексу України і є вичерпними, зокрема: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; г) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати тощо.

Невжиття заходів по боротьбі з бур`янами, в тому числі невикористання, земельної ділянки, що призвело до її забур`янення не включено до переліку підстав, визначених ст. 141 Земельного кодексу України.

Також, як зазначає Відповідач, порушення вимог земельного законодавства, що встановлені при перевірці (невикористання земельної ділянки, що потягло за собою її забур`янення та систематична несплата земельного податку) не включені до переліку визначеного статтею 143 Земельного кодексу України.

Відповідач вказує про свою обізнаність, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Згідно вимог пункту "д" статті 141 Земельного кодексу України систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою припинення права користування земельною ділянкою. Відповідно до пункту 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Відповідно до ст. 41.1 контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Відповідач зазначає, що систематична несплата земельного податку є порушенням вимог Податкового кодексу України. Відповідно до ст. 41 Податкового кодексу України податкові органи контролюють дотримання законодавства з питань оподаткування, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів.

Відповідач вважає, що несплата податку не є порушенням земельного законодавства. Державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища не має права скласти протокол про адміністративне правопорушення за систематичну несплату земельного податку та вжити заходів, визначених ст. 144 Земельного кодексу України, що також, на думку відповідача, виключає можливість звинуватити ГУ Держгеокадастру у протиправній бездіяльності.

Накінець, Відповідач вважає, що Позивачем не доведено складу правопорушення з боку ДП «Червна зірка» такого як систематична несплата земельного податку. Представник Відповідача з цього приводу пояснила також, що ДП «Червона зірка» не декларувало податкові зобов`язання зі сплати земельного податку після відкриття стосовно нього справи про банкрутство, такої податкової заборгованості не обліковується за ним перед місцевим бюджетом, що на її думку свідчить про відсутність боргу з земельного податку.

Окрім того, так само як і прокурор та треті особи у цій справі, вважає, що після визнання боржника ДП "Червона Зірка" банкрутом згідно норм законодавства про банкрутство у боржника не виникає нових податкових зобов`язань, саме тому несплату земельного податку землекористувачем ДП "Червона Зірка" не можна визнати систематичною. Цими міркуваннями щодо фактів та оцінками щодо права Відповідач обгрунтовує свою відмову прийняти рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП "Червона Зірка" з підстав, передбачених підпунктом «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України - систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відмовляючи у прийнятті вказаного рішення Відповідач вважає, що до його обов`язків не віднесено питання уточнення та перевірки достовірності несплати боржником земельного податку як підстави для прийняття рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП "Червона Зірка", що віднесене до його компетенції.

З наведеного Відповідач висновує, що у спірних відносинах відсутня його (ГУ Держгеокадастру) протиправна бездіяльність. Вважає, що законні підстави для прийняття рішення про припинення права постійного користування землями ДП "Червона зірка" відсутні.

Посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану", ГУ Держгеокадастру стверджує, що ним припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", а тому відповідач не має права на здійснення перевірок.

Відтак, ГУ Держгеокадастру узагальнює, що на даний час воно не має законних підстав для проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства стосовно земельних ділянок, які знаходиться у постійному користуванні ДП "Червона зірка" на території Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області. Тому перевірка дотримання вимог земельного законодавства стосовно земельних ділянок, які знаходиться у постійному користуванні ДП "Червона зірка" та розміщені на території Середнянської селищної ради Ужгородського району, ГУ Держгеокадастру не здійснювалася.

Окрім того, стосовно вимоги про зобов`язання Головного управління прийняти рішення про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП "Червона зірка" Відповідач вважає, що дана вимога не може бути задоволена, обґрунтовуючи таким.

Відповідач вважає, що зобов`язання прийняття рішення про припинення права постійного користування є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом процедура, що передбачена ст. 143, 144 Земельного кодексу України - примусове припинення прав на земельну ділянку, що здійснюється у судовому порядку.

Статтею 144 зазначеного кодексу визначено порядок припинення права користування земельними ділянками, що використовуються з порушенням земельного законодавства. Згідно даного порядку у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища складає протокол про адміністративне правопорушення, накладає на особу, яка допустила правопорушення, адміністративне стягнення та видає цій особі припис про його усунення у 30-денний строк. У разі якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку припис державного інспектора щодо припинення правопорушення, державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища накладає на таку особу адміністративне стягнення відповідно до закону та повторно видає припис про припинення правопорушення та усунення його наслідків у 30-денний строк.

У разі неусунення наслідків порушення земельного законодавства у 30-денний строк орган державного контролю за використанням та охороною земель або орган державного контролю за охороною навколишнього природного середовища звертається до суду з позовом про припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Отже, як вважає Відповідач, законодавець чітко визначив підстави припинення права постійного користування та порядок дій органу державної влади, який передує прийняттю рішення про припинення права постійного користування.

Відтак, на думку Відповідача, вимога про зобов`язання ГУ Держгеокадастру прийняти рішення про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП "Червона зірка" не може бути задоволена, так як неможливо виконати визначену законом процедуру, яка потребує перед прийняттям даного рішення.

Відповідач вважає, що викладені ним аргументи спростовують твердження Позивача щодо бездіяльності Головного управління в частині прийняття рішення про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП "Червона зірка".

У додаткових поясненнях (том 3 а. с. 161 - 166, том 2) Відповідач стверджує, що в силу приписів ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинний на час відкриття провадження у справі про банкрутство) та ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, виключається можливість нарахування та сплати ДП "Червона зірка" податків та зборів (обов`язкових платежів), в тому числі, земельного податку, і це, виключає можливість припинення права постійного користування землею у зв`язку з систематичною несплатою земельного податку або орендної плати в порядку пункту "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України.

При цьому Відповідач покликається на подібний висновок, що міститься у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 по справі № 6/88-Б-05.

Тобто, стверджує, що наведене дає йому підстави вважати, що при наявних обставинах немає ознак протиправної бездіяльності Головного управління щодо неприйняття рішення про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП "Червона зірка".

Стверджуючи, що у Відповідача немає обов`язку щодо прийняття рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою з підстав систематичної несплати земельного податку в порядку пункту "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України, представник Відповідача вказує на право Держгеокадастру прийняти рішення за нормою пункту "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України, але вважає, що це його дискреційне повноваження, застосування якого залежить лише від його власного розсуду.

Відповідач звертає увагу суду на те, що на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. В той же час, згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, згідно якої дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

Згідно з пунктами 1 та 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 23.12.2021 № 603), а також чинних законів та нормативно-правових актів не передбачено імперативного обов`язку Головного управління Держгеокадастру приймати рішення про припинення права постійного користування земельними ділянками у відносинах з ДП "Червона зірка" з підстав визначених Середнянською селищною радою у цій позовній заяві через систематичну несплату земельного податку.

Перешкодою для прийняття такого рішення Відповідачем про припинення належного ДП "Червона зірка" права постійного користування земельними ділянками та передачу земельних ділянок до земель запасу Середнянської селищної ради є неможливість дотримання Відповідачем визначеної законодавством процедури, дотримання якої усіма суб`єктами таких правовідносин є обов`язковим.

Також Відповідач вважає, що Позивачем застосовано неналежний спосіб захисту.

Належним способом захисту, як зазначив Відповідач та підтвердив його представник, при наявності бездіяльності відповідача було б саме зобов`язання Відповідача повторно розглянути клопотання позивача (в разі його повторного подання) у відповідності до норм чинного законодавства, а не зобов`язання вчинити певні дії. Тут Відповідач посилається на висновок, що викладений в п. 24, 25. Постанови Верховного Суду від 23 січня 2020 року по справі №580/1617/19, в якому Суд висновував, що «у цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем було допущено саме бездіяльність, тому суди зробили обгрунтований висновок про те, що належним способом захисту при наявності бездіяльності відповідача буде саме зобов`язання розглянути клопотання у відповідності до норм чинного законодавства, а не зобов`язання вчинити певні дії.

З огляду на викладене, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області наголошує, що вимоги позивача, зазначені в позовній заяві є неправильним способом захисту прав, що є підставою для відмови у позові.

Обґрунтовуючи свої заперечення, Відповідач вказує також, що Позивач звернувся з вимогою до Головного управління про припинення права постійного користування земельними ділянками третьою особою ДП "Червона зірка", через те, що останнім не сплачується земельний податок. Але, прийняття рішення про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП "Червона зірка" буде мати правові наслідки для самого користувача земельними ділянками, а не для Позивача. Тому Відповідач вважає, що твердження Позивача, що бездіяльність Головного управління щодо неприпинення права постійного користування земельними ділянками ДП "Червона зірка", порушують його права та законні інтереси є помилковим.

Відповідач наводить зміст постанови Верховного Суду від 10 серпня 2020 року по справі № 522/1611/17 (адміністративне провадження № К/9901/30881/18), що викладений при обґрунтуванні Судом підстав звернення до суду для захисту законного інтересу.

Відповідач зазначає, що умовою звернення до господарського суду з позовом про визнання незаконним (протиправним) дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є заінтересованість Позивача та порушення його прав та законних інтересів.

В контексті завдань господарського судочинства (статті 2 ГПК України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй нaлежать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які нaлежать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для Позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження Позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

Отже, заперечуючи проти позовної заяви, Відповідач наполягає, що Головне управління жодними діями (бездіяльністю), не порушує (не порушило) права та інтереси як прагнення Позивача у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріaльним або нематеріaльним благом. З огляду на вимоги статей 2, 4 ГПК України, об`єктом судового захисту в господарському судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загaльним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним), тобто нaлежить конкретній особі.

Отже, Головне управління наголошує, що доводи Позивача є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного дій (бездіяльності) на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси Позивача. Так, Позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, а покликається лише на порушення інтересу територіальної громади, частиною якої він є, і для якої цей інтерес має значення.

Виходячи з наведеного, Головне управління вважає, що позовні вимоги Позивача та підстави, що викладені у позовній заяві є необґрунтованими, надуманими та є особистими припущеннями Позивача, які не ґрунтуються на нормах матеріального права та фактичних обставинах справи й відповідно такі не підлягаю до задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення Відповідача проти позову, просить відмовити у задоволенні позову Середнянської селищної ради Ужгородського району повністю, підкресливши, що якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними, та змусити суб`єкт владних повноважень до виконання закону. Однак, при цьому, прийняття рішення про припинення права постійного користування земельними ділянками та прийняття рішення про передачу земельних ділянок є виключними повноваженнями суб`єкта владних повноважень, а відтак суд не може підміняти державний орган і приймати рішення замість нього.

ІІІ. Позиція Прокурора на стороні Відповідача

Прокурор у запереченнях проти позову зазначає, що ухвалою господарського суду області від 06.10.2022 у цій справі задоволено заяву обласної прокуратури про вступ до участі у даній справі в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області.

Обґрунтовуючи необхідність представництва інтересів держави Прокурор вказує, що згідно з п. п. 1 та 3 Положення про ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області (Головне управління) є територіальним органом державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Закарпатської області. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: здійснює державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель; розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Закарпатської області, забезпечує науково-експертне, інформаційне та методичне проведення землевпорядних, землеоціночних робіт, вживає організаційних заходів щодо проведення земельних торгів; здійснює землеустрій, у тому числі забезпечує проведення державної інвентаризації земель.

Положеннями ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, чинне законодавство України чітко визначає Відповідача як орган, який розпоряджається землями сільськогосподарського призначення державної власності та обсяг його повноважень.

Прокурор дійшов висновку, що Головне управління як орган державної влади, що в силу закону уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, будучи відповідачем у справі, не забезпечив участь свого представника в судові засідання, що відбулися 14.06.2022 та 13.09.2022. Причини неявки в судові засідання відповідача суд визнав не поважними. Тому, на думку прокурора, наведене свідчить про неналежне здійснення своїх повноважень зазначеним органом державної влади та є підставою для вступу Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави особі Головного управління Дергеокадастру у Закарпатській області у розгляд господарським судом Закарпатської області справи №907/268/22.

Прокурор зазначив, що предметом даного спору є визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо неприйняття рішення про припинення належного ДП "Червона зірка" права постійного користування земельною ділянкою площею 1627 та земельною ділянкою площею 2805 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, яка перебуває у постійному користуванні згідно з державними актами на право постійного користування землею та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області прийняти рішення про припинення належного ДП "Червона зірка" права постійного користування земельними ділянками площею 1627 та площею 2805 гектарів і передати вказані земельні ділянки до земель запасу Середнянської селищної ради.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує заборгованістю ДП "Червона зірка" по земельному податку юридичних осіб в сумі 351 917, 04 грн., який систематично не сплачується та не виконанням Головним управління клопотання про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП "Червона зірка".

Прокурор, так само як і Відповідач вважає позов необґрунтованим, з тих самих правових підстав, аналогічної оцінки фактів та обставин справи, оцінки суб`єктивних прав сторін, просить у задоволенні позовної заяви Середнянської селищної ради у справі № 907/268/22 відмовити повністю.

При цьому прокурор вважає діяльність Відповідача правомірною, а задоволення вимог Позивача може призвести до порушення інтересів держави.

ІV. Позиція Третьої особи ДП «Червона зірка»

Представник третьої особи ліквідатор Дідич М.А. повідомив, що стосовно ДП „Червона Зірка" ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.07.2014 порушено провадження у справі № 907/551/14 про банкрутство.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 20 березня 2019 року справа № 907/551/14 визнано банкрутом ДП «Червона Зірка», відкрита ліквідаційна процедура та призначено ліквідатора.

Ліквідатор підтверджує, що ДП „Червона Зірка належить на праві постійного користування земельна ділянка, яка надана рішенням Киблярської сільської ради народних депутатів Ужгородського району Закарпатської області від 17 вересня 1992 року № 15 у постійне користування, площею 2805 гектарів землі, про що 5 вересня 1994 року було видано Акт на право постійного користування землею, який було зареєстровано в книзі записів державних актів на постійне користування землею за № 1.

Також рішенням Пацканівської сільської ради народних депутатів Ужгородського району Закарпатської області від 29 квітня 1992 року № 11 було надано в постійне користування 1627 гектарів землі, про що 8 липня 1994 року було видано Акт на право постійного користування землею, який було зареєстровано в книзі записів державних актів на постійне користування землею за № 1.

За інформацією управління Держгеокадастру в Ужгородському районі Закарпатської області (лист від 16.09.2016 № 33-709-99-.2-3518/2-16) в постійному користуванні ДП „Червона Зірка станом на 01.01.2016 перебувало 2946,7635 га. Із цих земель двадцять земельних ділянок площею 299,2245 га є сформованими, зареєстрованими в ДЗК після проведення інвентаризації земель, які знаходяться в користуванні ДП „Червона Зірка.

При формуванні ліквідаційної маси земельні ділянки не включалися до складу ліквідаційної маси. На даний час у складі ліквідаційної маси залишилося декілька об`єктів нерухомого майна (будівлі, споруди), які будуть продані та найближчим часом буде сформовано та подано до суду ліквідаційний баланс банкрута.

Ліквідатор, посилаючись на норми ч. 7 ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства, вказує, що майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору. В той же час зазначив, що з часу формування ліквідаційної маси не передавав власнику ГУ Держгеокадастру земельні ділянки, які за банкрутом зареєстровані, таких вимог про передачу земель не отримував від учасників справи про банкрутство та від власника.

В судовому засіданні представник ДП „Червона Зірка" повідомив, що попереднім керівництвом ДП „Червона Зірка йому як розпоряднику майна боржника, а пізніше керуючим санацією та ліквідатору арбітражному керуючому не було передано жодного правоустановчого документа, зокрема, документів щодо права користування землею, яка перебувала в користуванні підприємства. Зазначив, що з 2015 року знаходячись у процедурі санації ДП «Червона Зірка» не здійснювало господарської діяльності, не декларувало плату за землю та не сплачувало земельного податку, тому заборгованість з земельного податку не обліковувалася. Також після визнання боржника банкрутом постановою господарського суду від 20.03.2019 року у боржника згідно положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання боржника банкрутом» та відповідно до норм КУзПБ, у подальшому і до цього часу не виникає нових податкових зобов`язань. Однак заборгованість, що визнана судом за земельним податком і включена до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство ДП «Червона Зірка» з 2014 року по цей час не задоволена і не погашена.

В той же час, ліквідатор Дідич М.А. вважає, що Позивачем не доведено систематичної несплати податків ДП «Червона Зірка», тому вважає, що правові підстави для припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «Червона Зірка» з підстав пункту "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України - відсутні.

Натомість представник третьої особи ДП «Червона Зірка» Дідич М.А. зазначає, що підставою припинення постійного користування землею може слугувати пункт "в" частини першої статті 141 Земельного кодексу України - припинення діяльності державного підприємства. Але, на його думку, ця правова підстава може бути застосована лише після завершення ліквідаційної процедури та внесення відомостей до ЄДР юридичних осіб про припинення юридичної особи у зв`язку з ліквідацією.

V. Позиція Третьої особи - Міністерства економіки України

Ухвалою Суду від 12.07.2022 у справі № 907/268/22 залучено Міністерство економіки України до справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, встановлено Міністерству строк для надання пояснень щодо позову та відзиву до 15 днів з дати отримання копій заяв по суті справи від позивача та відповідача.

У зв`язку з чим, Мінекономіки було подано письмові пояснення № 2431-05/134 від 22.07.2022 щодо відсутності підстав залучення Мінекономіки третьою особою та просило суд виключити з переліку третіх осіб.

Мінекономіки у своїх пояснення щодо позову і відзиву зазначає таке.

В провадженні Господарського суду Закарпатської області перебуває справа № 907/268/22 за позовом Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державного підприємства «Червона зірка» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Предметом спору, згідно з позовними вимогами, у справі № 907/268/22 є визнання бездіяльності ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області та зобов`язання останнього прийняти рішення про припинення належного ДП «Червона Зірка» права постійного користування земельними ділянками площею 1627 гектарів та 2805 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування.

Ухвалою Суду від 03.07.2014 у справі № 907/551/14 порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Червона Зірка».

Постановою Суду від 20.03.2019 у справі № 907/551/14 відкрито ліквідаційну процедуру щодо ДП «Червона Зірка», призначено ліквідатором арбітражного керуючого Дідича Михайла Андрійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1237 від 07.06.2013).

Відповідно до частини 1 статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства (далі Кодекс) з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, серед іншого: припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

Згідно з частиною 1 статті 61 Кодексу ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 7 статті 61 Кодексу, у разі ліквідації підприємства-банкрута, зобов`язаного згідно із законодавством передати територіальній громаді об`єкти житлового фонду, в тому числі гуртожитки, дитячі дошкільні заклади та об`єкти комунальної інфраструктури, арбітражний керуючий передає, а орган місцевого самоврядування приймає такі об`єкти без додаткових умов у порядку, встановленому законом.

Таким чином, 20.03.2019 повноваження органу управління банкрута щодо управління ДП «Червона Зірка» та розпорядження його майном припинено, а функції з управління та розпорядження майном перейшли до ліквідатора ДП «Червона Зірка» арбітражного керуючого Дідича М. А.

Відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3, частини 7 статті 62 Кодексу, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Індивідуально визначене майно, що належить банкруту на підставі речових прав, крім права власності і господарського відання, не може бути включене до складу ліквідаційної маси.

Майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.

Відтак, обов`язком ліквідатора є належне виконання ним усіх повноважень під час формування ліквідаційної маси, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) Банкрута, ведення реєстру вимог кредиторів, здійснення інвентаризації та оцінки майна Банкрута, що включене до складу ліквідаційної маси.

Ліквідатор зобов`язаний здійснювати моніторинг майна, що включається чи/або не включається до переліку ліквідаційної маси. З урахуванням пункту в частини 5 статті 128 Земельного кодексу України підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності.

Таким чином, вказані норми зобов`язують ліквідатора сформувати перелік ліквідаційної маси майна Банкрута та повернути земельні ділянки власнику згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до частини 18 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», серед іншого, переліки ліквідаційних мас та зміни і доповнення до них у справах про банкрутство державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, підлягають погодженню з органом, уповноваженим управляти державним майном. У разі відсутності такого погодження включене до переліку ліквідаційної маси майно банкрута не може бути реалізованим.

Водночас, Мінекономіки перелік ліквідаційної маси майна ДП «Червона Зірка» ліквідатору Дідичу М. А. не погоджувало.

Зазначивши наведене Мінекономіки заявило, що на стадії ліквідаційної процедури ДП «Червона Зірка» Міністерство економіки України відсторонено від управління Банкрутом, у зв`язку з чим, права Міністерства в даній справі не порушуються.

Більш того, Мінекономіки вважає, що здійснення своїх повноважень щодо підприємства-банкрута буде незаконним втручанням органів державної влади, їх посадових осіб у господарські відносини.

При цьому Мінекономіки виходить із свого бачення (розуміння) змісту частини другої статті 19 Конституції України, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Опираючись на свою позицію, Мінекономіки вважає, що з моменту визнання ДП «Червона Зірка» банкрутом, функції щодо управління та розпорядження майном, а також представництво інтересів державного підприємства віднесено до повноважень ліквідатора ДП «Червона Зірка» арбітражного керуючого Дідича М. А., у зв`язку з чим права Мінекономіки в даній справі не порушені, а тому у Міністерства відсутні повноваження щодо участі в даній справі, як третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Тому Мінекономіки заявило клопотання про виключення Мінекономіки з переліку третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у цій справі та замінити у справі № 907/268/22 Міністерство економіки України, залучене третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на ліквідатора ДП «Червона Зірка» Дідича М.А., який є відповідальним з 20.03.2019 року за формування ліквідаційної маси та передачу земель власнику.

VІ. Позиція Третьої особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях

Регіональне відділення Фонду державного майна повідомило, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2019 р. № 954-р Державне підприємство «Червона Зірка» передано із сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.

Вказує, що згідно п. 18 ч. 1 ст. 6 Закону України Про управління об`єктами державної власності, уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, погоджують передачу об`єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук, а також передачу об`єктів комунальної власності в державну власність; у випадках, передбачених законодавством, приймають рішення про передачу об`єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук.

Таким чином вважає, що при розгляді питання щодо припинення права постійного користування землею державним підприємством «Червона Зірка» має залучатись Міністерство економіки України, як орган управління майном.

VІІ. Мотивувальна частина рішення

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Позивач Середнянська селищна рада Ужгородського району Закарпатської області, звернулася до господарського суду із позовом, предметом якого є, по-перше, бездіяльність Відповідача Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо неприйняття рішення про припинення належного Державному підприємству «ЧЕРВОНА ЗІРКА», яке визнане банкрутом, через припинення ним використання земельних ділянок площею 1627 гектарів, яка надавалася банкруту ДП «Червона зірка» у постійне користування згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00051, за рішення Пацканівської сільської ради народних депутатів від 29.041992 року № 11, а також земельною ділянкою площею 2805 гектарів, наданої банкруту згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00052 рішенням Кіблярської сільської ради народних депутатів Ужгородського району Закарпатської області від 17.09.1992 року № 15. По-друге, предметом позову є обов`язок Відповідача та право Позивача передати-прийняти вказані земельні ділянки до земель запасу Середнянської селищної ради, що виникне після припинення права постійного користування землею підприємства-банкрута ДП «Червона зірка».

Як встановлено судом відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 712-р Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Закарпатської області, утворено Середнянську територіальну громаду, до складу якої увійшли території колишньої Середнянської, Дубрівської, Ірлявської, Киблярівської, Пацканівської та Худлівської сільської ради. Адміністративним центром Середнянської територіальної громади визначено смт Середнє, код населеного пункту 2124855500, Ужгородського району Закарпатської області.

Відповідно до норми-дефініції ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр.

Територія територіальної громади - нерозривна територія, в межах якої територіальна громада здійснює свої повноваження щодо вирішення питань місцевого значення відповідно до Конституції та законів України, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 2) визначає поняття місцевого самоврядування як гарантоване державою право та реальну здатність територіальної громади - жителів сільської громади - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об`єднань (том 1 а.с. 44) Середнянську селищну раду зареєстровано 03.12.2020 року, ідентифікаційний код юридичної особи (ЄДРПОУ) 04349923. Отже Середнянська селищна рада як юридична особа з 03.12.2020 року набула цивільної правоздатності та згідно ст. 91 ЦК України отримала юридичні можливості мати цивільні права та виконувати свої обов`язки, здійснювати свою діяльність відповідно до закону.

Згідно п. 9 ч. 6-1 Розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, юридична особа, - є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.

Згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

До виключної компетенції сільських, селищних, міських рад (п. 34, 34-1, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» віднесено вирішення таких питань: 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; 34-1) прийняття рішень щодо здійснення виконавчим органом сільської, селищної, міської ради державного контролю за використанням та охороною земель; 35) затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Отже Позивач, Середнянська селищна рада Ужгородського району Закарпатської області, смт. Середнє Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04349923, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб сільських рад, зокрема Киблярівської та Пацканівської сільських рад щодо регулювання земельних відносин на територіях і землях місцевої громади тощо.

Законом України № 1423-IX від 28.04.2021 доповнено Розділ X Перехідних положень Земельного кодексу України пунктом 24. Цей Закон опубліковано в газеті Голос України, офіційне видання від 26.05.2021 - № 96, отже він набрав чинності з 27.05.2021 року.

Відповідно до п. 24 Розділу Х Земельного кодексу України, приписи якого мають імперативний характер, встановлено загальне безальтернативне правило, що з дня набрання чинності цим пунктом усі землі державної власності, що розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, автоматично переходять до комунальної власності територіальних громад. Зокрема, це правило прямо встановлено до земельних ділянок та земель, які не сформовані у земельні ділянки.

Така ж сама доля приписана для земель, що не використовуються державними підприємствами, яким земельні ділянки надавалися на праві постійного користування (підпункт а) пункту 24).

Також земельні ділянки, які є сформованими і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, повинні бути перереєстровані у безальтернативному порядку у комунальну власність.

Зазначена норма Закону (п. 24 Розділу Х Земельного кодексу України) забороняє органам виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, здійснювати розпорядження ними з дня набрання чинності цим пунктом.

Відповідно до норм прямої дії Конституції України (ст. 6, 7, 8) державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується

У відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено повноваження місцевих рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу; д) організація землеустрою; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: б) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом; в) здійснення інших повноважень у галузі земельних відносин відповідно до закону.

На підставі зазначених фактичних обставин та норм законодавства судом встановлено, що починаючи з 27.05.2021 року Позивач Середнянська селищна рада набула права власності на всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах Середнянської територіальної громади згідно з Законом України № 1423-IX від 28.04.2021 року.

Питання щодо умов і порядку передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність врегульовано приписами статті 117 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 120 ЗК України Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно підпункту 50) пункту 4 цього Положення Держгеокадастр розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно з пунктами 1 та 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 23.12.2021 № 603, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області (Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Закарпатської області. Зокрема, згідно підпункту 29 пункту 4 Положення Головне управління відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності.

Відповідно до наведених норм законодавства саме Відповідач є органом виконавчої влади, який має повноваження та обов`язок здійснюввати державний контроль за використанням та охороною земель на території Закарпатської області України та до компетенції якого віднесено реалізація приписів пункту 24 Розділу Х Земельного кодексу України передачі всіх земель державної власності, що розташовані за межами населених пунктів у межах Середнянської територіальної громади до комунальної власності Середнянської селищної ради відповідно до встановленого ч. 1 ст. 117 ЗК України порядку.

Судом встановлено, що в межах території Середнянської територіальної громади, зокрема на території колишніх Пацканівської та Киблярівської сільських рад, обліковуються землі сільськогосподарського призначення, що передані в постійне користування ДП "Червона Зірка", які ним не використовуються через припинення господарської діяльності з 2014 року, не сплачується земельний податок з 2011 року. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.07.2014 стосовно ДП «Червона зірка» відкрито справу про банкрутство № 907/551/14, а постановою від 20.03.2019 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Дідича Михайла Андрійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1237 від 07.06.2013). Провадження у справі про банкрутство не завершено, ліквідаційна процедура триває до цього часу понад 3 роки 7 місяців.

Зазначені обставини та юридичні факти визнаються сторонами та учасниками справи, підтверджені належними та допустимими доказами у цій справі та не викликають сумнівів у суду щодо їх наявності.

Судом встановлено, що Позивач у зв`язку з існуванням вказаних вище обставин, через які Середнянська територіальна громада не отримує доходів від земель у межах своєї території, діючи у світлі своїх повноважень як власника усіх земель у межах територіальної громади, звернулася до Відповідача Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, як уповноваженого органу виконавчої влади, із заявою, що стосувалася питань регулювання земельних відносин та державного контролю за використанням та охороною земель. А саме - про припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП "Червона Зірка" з підстав систематичної несплати земельного податку, що передбачені підпунктом «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, та, як наслідок такого рішення, передати ці земельні ділянки у власність органу місцевого самоврядування.

Відповідача ГУ Держгеокадастру відмовився виконувати клопотання Середнянської селищної ради, з мотивів відсутності прав, фактів як підстав та повноважень.

Перелік обставин, які визначають предмет спору та є предметом доказування у справі.

Предметом спору у цій справі є передбачені та врегульовані Земельним кодексом України відносини власності щодо земель державної власності, стосовно яких законом встановлена беззаперечна презумпція, що вони за певних умов вважаються землями комунальної власності територіальних громад, а також правові та фактичні перешкоди на шляху реалізації державними органами та органом місцевого самоврядування своїх повноважень розпорядника земель та власника земель комунальної власності. Зокрема, спір про наявність правових підстав для припинення органом державної влади права постійного користування земельними ділянками державного підприємства-банкрута, які не використовуються та, у зв`язку з цим, за користування якими систематично не сплачується земельний податок, а також про право органу місцевого самоврядування отримати спірні землі державної власності до комунальної власності відповідно до закону.

Предметом доказування у цьому спорі є наявність підстав для прийняття рішення компетентним органом про припинення права користування землею третій особі ДП «Червона зірка», зокрема факту систематичної несплати земельного податку постійним користувачем з земельних ділянок за державними актами на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00051 від 29.04.1992 та Серії ЗК № 012-00052 від 17.09.1992 року, або ж інших підстав, передбачених законом.

Предметом розгляду в суді першої інстанції та доказування мають бути питання, на які господарський суд має дати відповіді, зокрема про:

- Наявність підстав для припинення права постійного користування землею постійним користувачем, у разі визнання юридичної особи-землекористувача банкрутом та припинення ним господарської діяльності на землях державної власності.

- Наявність/відсутність права/обов`язку у Держгеокадастру як уповноваженого органа виконавчої влади щодо прийняття рішення про припинення права постійного користування земельними ділянками підприємства-банкрута у разі визнання його банкрутом та припинення ним господарської діяльності на землях державної власності.

- Наявність/відсутність правових перешкод для Відповідача Держгеокадастру щодо прийняття рішення про припинення права постійного користування землями Державним підприємством «Червона зірка».

- Наявність/відсутність правових перешкод у Позивача Середнянської селищної ради щодо отримання та оформлення (реєстрації) права власності на земельні ділянки державної власності, які вважаються власністю територіальної громади.

- Чи є відмова Відповідача ГУ Держгеокадастру прийняти рішення про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Червона зірка» з підстав систематичної несплати останнім земельного податку проявом бездіяльності органу виконавчої влади.

- Чи можна рішення ГУ Держгеокадастру, що викладено у листі про відмову припинити право постійного користування земельними ділянками ДП «Червона зірка», вважати законним рішенням органу виконавчої влади, що прийняте в межах його владного власного розсуду (дискреції).

- Чи може господарський суд зобов`язати ГУ Держгеокадастру за наявності дискреції в його розсуді вчинити певні дії прийняти рішення, яким припинити право постійного користування земельними ділянками ДП «Червона зірка» за державними актами на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00051 від 29.04.1992 та Серії ЗК № 012-00052 від 17.09.1992 року.

Обставини, які визнаються учасниками справи

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, як письмові докази (ст. 73 ГПК України).

Оцінюючи наведені вище фактичні обставини з точки зору доводів і заперечень сторін у справі, суд зазначає, що усі ці обставини сторонами та третіми особами визнаються. Відповідно до приписів ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Такими обставинами є:

1. Факт надання у постійне користування Державному підприємству «Червона зірка» земельних ділянок площею 1627 гектарів згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00051, виданого за рішення Пацканівської сільської ради народних депутатів Ужгородського району Закарпатської області від 29.041992 року № 11.

2. Факт надання у постійне користування Державному підприємству «Червона зірка» земельних ділянок площею 2805 гектарів згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00052, виданого за рішенням Кіблярської сільської ради народних депутатів Ужгородського району Закарпатської області від 17.09.1992 року № 15.

3. Факт банкрутства Державного підприємства «Червона зірка», що підтверджено постановою Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2019 у справі № 907/551/14.

4. Факт припинення господарської діяльності Державного підприємства «Червона зірка» на землях Пацканівської та Кіблярської сільских рад з 2014 року.

5. Факт невикористання Державним підприємством «Червона зірка» (забур`янення, заліснення) земельних ділянок площею 1627 гектарів, належної згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00051, виданого за рішення Пацканівської сільської ради народних депутатів від 29.041992 року № 11, а також невикористання земельних ділянок площею 2805 гектарів згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00052 рішенням Кіблярської сільської ради народних депутатів Ужгородського району Закарпатської області від 17.09.1992 року № 15. (судом встановлено під час розгляду справи явну описку в найменуванні сільської ради щодо земель площею 2805 гектарів - це рішення Пацканівської сільської ради народних депутатів від 17.09.1922 №15).

6. Факт заростання сільськогосподарських угідь земельних ділянок площею 1627 гектарів, та площею 2805 гектарів бур`янами, чагарниками і дрібноліссям через припинення діяльності Державним підприємством «Червона зірка» та нездійснення з його вини заходів із захисту земель.

7. Факт несплати з 2011 року Державним підприємством «Червона зірка» до місцевого бюджету Пацканівської та Кіблярської сільских рад земельного податку за користування землями площею 1627 гектарів, належної згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00051, виданого за рішення Пацканівської сільської ради народних депутатів від 29.041992 року № 11, а також факт несплати земельного податку за користування землями площею 2805 гектарів згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00052 рішенням Кіблярської сільської ради народних депутатів Ужгородського району Закарпатської області від 17.09.1992 року № 15.

8. Факт набуття правоздатності та правонаступництва Позивачем з 03.12.2020 як адміністративним центром та органом місцевого самоврядування на територіях Середнянської місцевої територіальної громади, до яких включено території (землі) Пацканівської та Кіблярської сільських рад.

9. Факт несплати до бюджету місцевого самоврядування - бюджету Середнянської селищної територіальної громади, з дня її утворення (03.12.2020) Державним підприємством «Червона зірка» земельного податку за користування землями площею 1627 гектарів та площею 2805 гектарів згідно державних актів на право постійного користування землею.

10. Факт набрання чинності з 27.05.2021 року Законом України № 1423-IX від 28.04.2021, яким доповнено Розділ X Перехідних положень Земельного кодексу України пунктом 24, що передбачає що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, а) що використовуються державними підприємствами на праві постійного користування; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності.

11. Факт, що станом на час розгляду цієї справи частина спірних земель, яка належить Державному підприємству «Червона зірка» за державними актами на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00051 від 29.04.1992 та Серії ЗК № 012-00052 від 17.09.1992 року, є сформованими земельними ділянками, відомості про які внесені до Державного земельного кадастру та зареєстровані в реєстрах прав як землі державної власності - 20 земельних ділянок.

12. Факт, що станом на час розгляду цієї справи більша частина спірних земель, що належить Державному підприємству «Червона зірка» за державними актами на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00051 від 29.04.1992 та Серії ЗК № 012-00052 від 17.09.1992 року, не сформовані у земельні ділянки, в тому числі й землі, на яких розташовані будівлі і споруди, що включені до ліквідаційної маси банкрута ДП «Червона зірка» та перебувають в процесі їх продажу ліквідатором.

13. Факт наявності владних повноважень у ГУ Держгеокадастру припинити право користування земельною ділянкою державного підприємства з підстав, визначених підпунктом "д" ч. 1 статті 141 Земельного кодексу України у разі систематичної несплати земельного податку або орендної плати.

Отже, суд вважає доведеними та такими, що мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги Позивача та які входили до предмета доказування.

Оцінка судом заперечень ГУ Держгеокадастру та Прокурора

Відповідач, в свою чергу, не заперечуючи по суті фактів, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, заперечує їх правову оцінку, вважаючи, що правових підстав для прийняття рішення про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП "Червона Зірка" немає. За логікою Відповідача, відсутність обов`язку Головного управління прийняти відповідне рішення про припинення права зумовлює відсутність його бездіяльності, як предмета позову. В свою чергу відсутність обов`язку Відповідача - зумовлює безпідставність вимог про передачу земельних ділянок державної власності у власність територіальної громади, які є похідними від рішення про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП "Червона Зірка".

Вирішуючи питання обсягу дослідження заперечень Відповідача та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Узагальнені аргументи Відповідача ГУ Держгеокадастру, як і Прокурора, що діє в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру, зводяться у своїх запереченнях до такого.

По-перше. Теза Відповідача, що доводи Позивача є абстрактними, не містять доказів негативного впливу оскаржуваних дій (бездіяльності) на його права, свободи чи інтереси. Позивач покликається лише на порушення інтересу територіальної громади, частиною якої він є, і для якої цей інтерес має значення. Об`єктом судового захисту в господарському судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень. У зв`язку з очевидною відсутністю законного інтересу (матеріaльно-правової заінтересованості) Позивача, господарський суд не має юрисдикції для розгляду справи і відмовляє у відкритті провадження, а якщо очевидні ознаки відсутності матеріально-правової зацікавленості виявлені після відкриття провадження, суд має право закрити провадження.

Суд відхиляє ці аргументи ГУ Держгеокадастру з огляду на таке.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи що виникають у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Згідно норм ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до підпункту 265.1.3. пункту 264.1. статті 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з плати за землю.

Відповідно до підпункту 269.1.1.2. пункту 269.1. статті 269 Податкового кодексу України, платника плати за землю є землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Згідно з підпунктом 10.1.1. пункту 10.1. статті 10 Податкового кодексу України, до місцевих податків в тому числі належить податок на майно.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 64 Бюджетного кодексу України, до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать місцеві податки та збори, що сплачуються (перераховуються) згідно з Податковим кодексом України.

Таким чином, земельний податок є місцевим податком, який сплачується і зараховується до місцевого бюджету, а тому його несплата призводить до порушення прав територіальної громади.

Починаючи з 27.05.2021 Позивач Середнянська селищна рада набула права власності на всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах Середнянської територіальної громади згідно з Законом України № 1423-IX від 28.04.2021.

Законом України № 1423-IX від 28.04.2021, яким доповнено Розділ X Перехідних положень Земельного кодексу України пунктом 24, і) земельні ділянки, зазначені в абзаці дев`ятому пункту 24 цього розділу, які переходять у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до зазначеного пункту, можуть бути передані в оренду у порядку, визначеному підпунктом 2 цього пункту, без державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки;

Суд зазначає, що вказані норми законодавства обумовлюють набуття місцевою радою суб`єктивного матеріального права на земельні ділянки, зокрема права власності на землі державної власності, а також на доходи у формі податків, які має отримувати місцеве самоврядування (бюджет) від усіх земель, що знаходяться в межах територіальної громади, не залежно від форми власності.

Зважаючи на встановлення судом, підтвердження третіми особами та визнання Відповідачем фактів невикористання земельних ділянок на території Середнянської територіальної громади, неотримання протягом понад 10 років доходів бюджету від земель площею понад 4,2тис. га, що негативно впливає на майнові інтереси місцевого самоврядування, а також законодавчої презумпції переходу права власності на усі землі державної власності до комунальної власності, Позивач Середнянська селищна рада обгрунтовано вважає порушеними його права та інтереси, зокрема щодо втрат доходів місцевого бюджету в минулому, неприйняття рішення про припинення права постійного користування ДП «Червона зірка», яке неправомірно утримує земельні ділянки, та створенням, зокрема через бездіяльність Відповідача, перешкод у отриманні після 27.05.2021 земель з державної власності до комунальної власності та доходів бюджету у майбутньому часі, - ці суб`єктивні права та інтереси підлягають правовому захисту.

Порушенням уважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Відповідно до приписів ст. 16 Цивільного кодексу та ст. 20 Господарського кодексу України право може бути захищене судом, зокрема, шляхом: визнання права; припинення дії, яка порушує право; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду гарантується, зокрема органам місцевого самоврядування, які мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, твердження Відповідача про відсутність законного інтересу (матеріaльно-правової заінтересованості) Позивача є безпідставними.

По-друге. Теза Відповідача, що повноваження ГУ Держгеокадастру щодо прийняття рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою є правом, а не обов`язком Держгеокадастру. Тому це право є дискреційним, яке надає ГУ Держгеокадастру певний вибір у способі вирішення питання. При цьому вважає правомірним будь-яке рішення: як про припинення права користування, так і у разі неприйняття такого рішення.

Суд відхиляє ці аргументи ГУ Держгеокадастру з огляду на таке.

Виходячи з принципу розподілу влад судова влада має здійснювати обмежене втручання у рішення виконавчої влади. Завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а у гарантуванні дотримання вимог права.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Як визначає поняття дискреційних повноважень Верховний Суд (наприклад, п.75 постанови ВП ВС від 05.06.2021 у справі № 9901/188/21), «Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають їм можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох альтернативних варіантів управлінських рішень, кожен із яких є законним. При цьому повноваження державних органів не можуть визнаватися дискреційними за наявності лише одного правомірного та законно обґрунтованого варіанта поведінки суб`єкта владних повноважень.»

Отже, дискреція передбачає свободу вибору з-поміж декількох законних альтернатив. Коли ж передбачений тільки один законний варіант поведінки, тоді дискреція відсутня, а орган управління за таких обставин має прийняти лише одне законне рішення.

У світлі фактичних обставин, що склалися у відносинах між Середнянською селищною радою та ГУ Держгеокадастру, відсутня свобода розсуду для ГУ Держгеокадастру, оскільки у цих відносинах воно виступає стосовно Середнянської селищної ради не як суб`єкт владних повноважень, а як уповноважена власником (державою) особа, що зобов`язана здійснити передачу земель державної власності, в межах Середнянської територіальної громади, її новому власнику Середнянській селищній раді.

Зазначений обов`язок ГУ Держгеокадастру, як єдиний можливий спосіб діяти певним чином і з певною метою, прямо визначений саме пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, яким приписано, зокрема Держгеокадастру як уповноваженому органу управління, що з дня набрання чинності цим пунктом усі землі державної власності, що розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, автоматично, окрім зареєстрованих, переходять до комунальної власності територіальних громад. Зокрема, це правило, без будь-яких альтернатив, прямо встановлено до земельних ділянок та земель, які не сформовані у земельні ділянки. Така ж сама доля приписана для земель, що не використовуються державними підприємствами, яким земельні ділянки надавалися на праві постійного користування (підпункт а) пункту 24).

Стосовно земельних ділянок, які є сформованими і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Закон приписує однозначно і імперативно, як наказ законодавця, що такі землі повинні бути передані та перереєстровані у комунальну власність.

Більш того, суд зазначає, що приписами вказаної норми Закону (п. 24 Розділу Х Земельного кодексу України) органам виконавчої влади, які раніше розпоряджалися такими земельними ділянками, наразі Держгеокадастру, прямо заборонено здійснювати розпорядження цими землями з дня набрання чинності цим пунктом на майбутнє. Ця заборона, як прямо випливає з наведеної норми закону, має забезпечити передачу відповідних земель державної власності до комунальної власність територіальних громад, в межах яких такі земельні ділянки розташовані.

Згідно ст. 148-1 Земельного кодексу України у разі переходу права власності на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні, від держави до територіальної громади або від територіальної громади до держави до набувача земельної ділянки переходять права та обов`язки власника земельної ділянки за правовідносинами постійного користування нею.

Усі земельні ділянки, що є предметом розгляду у цій справі, фактично не використовуються землекористувачем Державним підприємством «Червона зірка» - це доведений факт у цій справі. Термін «крім земель, що використовуються» в цьому Законі (п. 24 Розділу Х Земельного кодексу України) слід розуміти буквально, а саме так, що ці землі експлуатуються /використовуються/ за їх цільовим призначенням у процесі сільськогосподарського та іншого виробництва, про що у цій нормі спеціально зазначає законодавець, навівши таке: (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук). Тому усі земельні ділянки, що передавалися раніше Державному підприємству «Червона зірка» на території Позивача підпадають під означення земель, що не використовуються державним підприємством, а тому підлягають передачі до комунальної власності Середнянської територіальної громади.

Суд погоджується з позицією Позивача, що єдиною перешкодою для реєстрації права комунальної власності Середнянської селищної ради на означені земельні ділянки, які не сформовані та не зареєстровані, є наявність Актів, які посвідчують право постійного користування земельними ділянками Державному підприємству «Червона зірка», які насправді не використовуються. Ці ж самі Акти є формальною перешкодою для ГУ Держгеокадастру для прийняття рішення про передачу зареєстрованих в державних реєстрах земельних ділянок державної власності у комунальну власність відповідно до ст. 117 Земельного кодексу України.

За наведених мотивів суд не вбачає будь-якої дискреції (розумного розсуду для альтернативного рішення) у повноваженнях Відповідача, окрім можливості діяти у спосіб та з метою, з якою законодавець ухвалив закон про перехід (передачу) усіх земель державної власності, що розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, до яких відносяться також і землі, що на праві постійного користування обліковуються за Державним підприємством «Червона зірка». Правомірним і єдиним можливим законним варіантом поведінки Держгеокадастру є прийняття рішення про припинення права постійного користування Державним підприємством «Червона зірка» та передача усіх земель Середнянській селищній раді, як єдиному наступнику прав користування і розпорядження цими землями на майбутнє.

Отже, твердження Відповідача про наявність у нього як у адміністративного органу (органу владних повноважень) можливості для розсуду (дискреції) щодо прийняття/неприйняття адміністративного рішення як стосовно права постійного користування Державного підприємства «Червона зірка», так і стосовно виконання/невиконання приписів Закону щодо передачі/непередачі земель сільскогосподарського призначення у власність Середнянській селищній раді на території громади - є безпідставними. Неприйняття державним органом покладених на нього обов`язків згідно своїх повноважень для втілення приписів закону в життя передачі державних земель до комунальної власності є невиконанням державою свого зобов`язання перед органом місцевого самоврядування, що порушує право власності місцевого самоврядування.

Така поведінка правильно кваліфікована Позивачем як протиправна бездіяльність.

По-третє. Теза Відповідача ГУ Держгеокадастру, що нібито Позивачем не доведено фактів систематичної несплати землекористувачем земельного податку, оскільки у боржника з дня відкриття ліквідаційної процедури не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

Суд відхиляє ці аргументи ГУ Держгеокадастру з огляду на таке.

Судом встановлено і учасниками справи визнано відповідно до їх заяв по суті справи і отриманих судом прояснень в судовому засіданні, що задекларований боржником ДП «Червона зірка» земельний податок не сплачено з 2011 року до 2014 року. Також встановленим фактом є повідомлення ліквідатором ДП «Червона зірка», що з 2015 року ним як керуючим санацією боржника не відновлювався бухгалтерський облік боржника та не подавалася податкова звітність, через щодо не були задекларовані податкові зобов`язання зі сплати земельного податку за земельні ділянки до часу визнання боржника банкрутом в березні 2019 року. Після визнання боржника банкрутом у боржника не виникло нових зобов`язань перед бюджетом щодо сплати земельного податку.

Оцінюючи твердження Відповідача та відомості, що отримані від ліквідатора та з досліджених судом доказів у цій справі, суд зазначає, що згідно гіпотези, диспозиції та санкції норми підпункту «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України встановлено імперативне правило, що у разі систематичної несплати земельного податку або орендної плати до землекористувача застосовується санкція у вигляді припинення права користування земельною ділянкою.

Імперативність цієї норми полягає в тому, що законодавець не передбачає будь-яких причин несплати земельного податку чи орендної плати. Не є виключенням тут і визнання боржника банкрутом та припис закону про те, що у боржника не виникає нових податкових зобов`язань. Для застосування санкції важливо, що місцевий бюджет не отримує плати за землю і втрачає доходи, які за законом мають надходити до бюджету.

Припис закону, що у боржника не виникає нових зобов`язань має значення лише для банкрута і для його кредиторів, для яких ця норма є гарантією того, що вартість ліквідаційної маси як залишки майна банкрута, будуть пропорційно розділені між кредиторами, вимоги яких визнані судом у справі про банкрутство і включені до реєстру вимог кредиторів.

Слід розуміти, що систематична несплата земельного податку має подвійні ознаки та наслідки.

З одного боку банкрут не сплачує свої грошові зобов`язання перед бюджетом, які є конкурсними, що виникли до дня відкриття справи про банкрутство, та поточними що виникли з дня відкриття справи про банкрутство до дня визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Після визнання боржника банкрутом він продовжує не сплачувати податки, оскільки вони як нове зобов`язання у нього не виникають в силу закону.

З іншого боку місцева рада не отримує земельного податку, як у ситуації з ДП «Червона зірка», до дня відкриття справи про банкрутство з 2011 року, протягом процедури розпорядження майном з 2014 року до 2015 року, протягом процедури санації з 2015 року до дня визнання боржника банкрутом 20.03.2019 року через відсутність господарської діяльності у цей період часу та відсутності коштів для їх погашення. А з 20.03.2019 року землекористувач не сплачує земельного податку через те,що у банкрута не виникає додаткових зобов`язань, оскільки він юридично припинив господарську діяльність та знаходиться в ліквідаційній процедурі.

Для місцевого бюджету не має різниці причина неплатежу: є факт систематичного неотримання земельного податку через його несплату землекористувачем-банкрутом.

Отже, той факт, що у банкрута не виникає нових зобов`язань зі сплати земельного податку не впливає на юридичну кваліфікацію його неплатежів це є систематична несплата земельного податку.

З точки зору повноважень Держгеокадастру та Мінекономіки, які відповідають перед державою за належне урядування в економічній сфері, у відносинах землекористування, користування державним майном тощо, систематична несплата земельного податку таким землекористувачем, його банкрутство та припинення діяльності, що потягнуло за собою виведення земель державної власності з сільськогосподарського обороту та завдання шкоди місцевому самоврядуванню не мало би викликати сумніву, оскільки є явним, підтвердженим у їхній поточній діяльності. Однак, здійснюючи деякі свої повноваження в процесі державного контролю за діяльністю ДП «Червона зірка», ГУ Держгеокадастру та Мінекономіки не вживали будь-яких заходів для належного захисту інтересів держави у цих правовідносинах.

У цій справі ні ГУ Держгеокадастру ані Мінекономіки не навели фактів, які би виправдали бездіяльність цих органів управління щодо невиконання приписів ст. 141 Земельного кодексу України. Зокрема, що несплата землекористувачем-банкрутом, у якого не виникає нових зобов`язань зі сплати податків, є законною підставою для продовження такого землекоритствання і відмови у застосуванні ст. 141 Земельного кодексу України.

По-четверте. Теза Відповідача, що ГУ Держгеокадастру не має обов`язку прийняти рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою з підстав систематичної несплати земельного податку в порядку пункту "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України.

Відповідач доводить, що у спірних правовідносинах він обрав краще рішення не приймати рішення за нормою пункту "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України. Така поведінка мотивується тим, що протилежне рішення, як-то припинення права постійного користування ДП "Червона Зірка", може вважатися втручанням державного органу у право на мирне володіння майном ДП "Червона Зірка". Окрім того, таке рішення грунтувалося на тому, що нібито невикористання земельної ділянки та її забур`янення не є підставою для припинення права постійного користування землею.

Суд відхиляє ці аргументи ГУ Держгеокадастру з огляду на таке.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Суперечливість поведінки полягає у такому. ГУ Держгеокадастру отримало та розглянуло заяву Позивача від 02.05.2022 (том 1 а.с. 37), в якій повідомлялося, що фактично ДП «Червона зірка» кілька років припинило використовувати земельні ділянки, порушує законодавство і систематично не сплачує земельного податку. У своєму листі-відповіді від 06.05.2022 (том 1 а.с. 40-43) ГУ Держгеокадастру підтвердило факти припинення господарської діяльності та невикористання земель понад трьох років, підтвердило забур`янення земель через їх невикористання, зазначило відсутність можливості відновлення фінансової спроможності сплачувати боргові зобов`язання через банкрутство.

Означені обставини викликають обґрунтовані сумніви у Позивача, що ГУ Держгеокадастру відмовилося використати свої повноваження щодо припинення права постійного користування землею ДП «Червона зірка» з законною метою.

Досліджуючи та оцінюючи цей аргумент Відповідача, суд вкотре нагадує, що відповідно до згаданого вище «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

За задумом законодавця, який нормами Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» встановив організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України, яким є Держгеокадастр, Відповідач зобов`язаний діяти у світлі обов`язків (завдань), що визначені законодавством, зокрема ст. 17 цього Закону: 1) надання адміністративних послуг; 2) здійснення державного нагляду (контролю); 3) управління об`єктами державної власності; 4) внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики на розгляд міністрів, які спрямовують та координують їх діяльність; 5) здійснення інших завдань, визначених законами України.

Іншими завданнями, окрім здійснення державного нагляду (контролю) та управління об`єктами державної власності, до компетенції Держгеокадастру як центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (ст. 15, 15-1, 117, ч. 4 ст. 122 ЗК України) та його територіальних органів (ГУ Держгеокадастру) віднесено вирішення питань розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Однак, ГУ Держгеокадастру, визнаючи наявність порушень законодавства землекористувачем ДП «Червона зірка», які відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України є правовою підставою для припинення права користування землею, відмовилося застосувати свої владні повноваження, вважаючи, що:

1) систематична несплата земельного податку є порушенням податкового законодавства, за яке державний інспектор Держгеокадастру не має повноважень складати протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 242-2 КУпАПП;

2) невикористання земель і невжиття заходів по боротьбі з бур`янами не входять до переліку підстав припинення права користування земельною ділянкою за ст. 141 Земельного кодексу України;

3) невикористання земель не включені до переліку ст. 143 Земельного кодексу України як підстава для примусового припинення прав на земельну ділянку.

З листа-відповіді ГУ Держгеокадастру від 06.05.2022 вбачається, що із вказаними у заяві Середнянської селищної ради обставинами і фактами ГУ Держгеокадастру обізнане щонайменше з березня 2019 року, оскільки здійснювало відповідні перевірки в процесі контролю ДП «Червона зірка» за використанням та охороною земель в межах своїх повноважень.

Суд звертає увагу сторін на те, що Середнянська селищна рада 02.05.2022 звернулася до ГУ Держгеокадастру з заявою про припинення права землекористування третьою особою ДП «Червона зірка», а відповідь про відмову у застосуванні своїх повноважень ГУ Держгеокадастру надало вже 06.05.2022 року, тобто протягом чотирьох днів.

Зміст відповіді ГУ Держгеокадастру від 06.05.2022 та швидкість її надання заявнику Середнянській селищній раді (4 дні), за оцінкою господарського суду, є формальною відпискою, оскільки по своїй суті є відмовою уповноваженого органу влади захищати інтереси держави у спосіб, визначений законом, та у межах наданих йому законом.

Так, наведені у листі-відповіді аргументи ГУ Держгеокадастру переводить питання підстави для припинення права користування землею з систематичної несплати податку за пунктом д) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України на відсутність права контролювати сплату податків, оскільки в заяві не йшлося про необхідність здійснити таку перевірку і притягнути боржника до адміністративної відповідальності за їх несплату як податкового правопорушення, а вимагалося прийняти рішення про припинення права землекористування через наявну та доведену і відому уповноваженому органу несплату податків.

Також, Відповідачем фактичне припинення діяльності ДП «Червона зірка», яке підтверджене постановою господарського суду про визнання його банкрутом у березні 2019 року, що згідно пункту в) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України є іншою самостійною підставою для припинення права користування землею, перекручується до «невикористання земель і невжиття заходів по боротьбі з бур`янами» та переводиться до того, що невикористання земель не включені до переліку ст. 143 Земельного кодексу України як підстава для примусового припинення прав на земельну ділянку.

Оцінка господарським судом діяльності Відповідача у цих відносинах ґрунтується на такому.

Відповідно до висновків Верховного Суду про застосування пункту "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України, як однієї з підстав припинення права користування земельною ділянкою за систематичну несплату земельного податку або орендної плати, викладених у постановах ВС КГС від 22 червня 2021 року у справі № 924/856/20, від 17 квітня 2018 року у справі № 924/689/17, стаття 143 ЗК визначає випадки примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку. З положень ст. 143 ЗК вбачається, що перелік підстав примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку є вичерпним, а систематична несплата земельного податку не включена до цього переліку.

З урахуванням системного аналізу змісту статей 141, 143, 149 ЗК, Верховний Суд вказав, що за наявності підстав, передбачених ст. 141 ЗК, припинення права користування земельною ділянкою проводиться у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Тут суд погоджується з позицією Позивача, що застосування порядку припинення права користування земельними ділянками, передбаченого частинами першою, другою статті 144 Земельного кодексу України (в частині виявлення порушення та надання вказівок для його усунення) до спірних правовідносин є помилковим, оскільки систематична несплата земельного податку не фіксується державним інспектором сільського господарства чи державним інспектором з охорони довкілля. Втім саме Відповідач, як компетентний орган, який приймає рішення про розпорядження відповідною землею, за наявності передбачених ст. 141 ЗК України підстав уповноважений приймати рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою.

У світлі повноважень Держгеокадастру та наявності доведених фактів систематичної несплати ДП «Червона зірка» земельного податку з 2011 року по цей час (листопад 2022) та відсутності перспектив сплати земельного податку, у Держгеокадастру є законна (легітимна) підстава і мета для прийняття рішення про припинення права користування землею правопорушника. Це є законна підстава втручання у право ДП «Червона зірка» та прийняття рішення про припинення права користування.

Легітимність втручання у право ДП «Червона зірка» у спірних правовідносинах обумовлюється не лише нормою пункту «д» ч. 1 ст. 141, але і наявністю інших підстав для втручання згідно пункту «в» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України - припинення діяльності державного підприємства.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Суд зазначає, що ДП «Червона зірка» визнане банкрутом постановою Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2019 у справі № 907/551/14. Відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (ст. 38), що був чинним на час винесення постанови господарським судом, так само як і чинним Кодексом України з процедур банкрутства (ст. 59) встановлено наслідки визнання юридичної особи-боржника банкрутом. Так, з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції.

Як встановлено судом і підтверджено представником банкрута ДП «Червона зірка» ліквідатором Дідичем О.А., боржник не використовував належні йому на праві постійного користування земельні ділянки за їх цільовим призначенням, господарської діяльності на час визнання його банкрутом не здійснював. Тобто, діяльність як процес господарювання на землі, як процес експлуатації корисних властивостей землі з метою отримання доходів (прибутку) припинена.

Наведені норми законодавства (ч. 3, 8 ст. 42 Закону, ч. 3, 7 ст. 62 КУзПБ) передбачають, що індивідуально визначене майно, що належить банкруту на підставі речових прав, крім права власності і господарського відання, не може бути включене до складу ліквідаційної маси. Майно. щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.

У цій справі предметом розгляду і дослідження є земельні ділянки, які знаходяться на правах користування (постійного користування) ДП «Червона зірка» площею 1627 гектарів та площею 2805 гектарів.

Цей закон визначає заборони і обов`язки учасникам цивільних (господарських) відносин з метою захисту інтересів держави та інтересів органів місцевого самоврядування, які у земельних відносинах мають безпосередній зв`язок. Неналежне виконання своїх обов`язків органом виконавчої влади щодо використання земель наносить шкоду місцевому самоврядуванню і місцевій громаді.

Із приписів наведених норм прямо випливає заборона ліквідатору включати наведені майнові активи (землі) до ліквідаційної маси та приписується ліквідатору обов`язок діяти певним чином - передати майно державного підприємства-банкрута його власнику, зокрема передати з користування банкрута землі, що не використовуються площею 1627 гектарів та площею 2805 гектарів державі в особі урядового органу - Держгеокадастру.

В свою чергу, у Держгеокадастру з приписів ч. 3, 8 ст. 42 Закону та ч. 3, 7 ст. 62 КУзПБ прямо випливає обов`язок повернути в розпорядження держави земельні ділянки підприємства-банкрута відповідно до закону та вирішити подальшу долю таких земель відповідно до своїх владних повноважень, визначених законом.

Як встановлено судом, ні ліквідатор Дідич О.А., ані ГУ Держгеокадастру приписів закону не виконали, що призвело до їх занедбання, забур`янення, заліснення та виведення земель загальною площею понад 4,2тис.га з сільськогосподарського обороту протягом багатьох років.

Наведені обставини, оскільки вони встановлені судом при розгляді цієї справи, також вказують на бездіяльність ліквідатора Дідича О.А. щодо виконання ним своїх обов`язків як арбітражного керуючого, а також на бездіяльність Держгеокадастру як центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який за наявності юридичного підтвердження факту припинення державним підприємством своєї діяльності не вжив заходів щодо вирішення питань розпорядження землями державної власності в межах своїх повноважень.

При цьому суд зазначає, що у наведених обставинах Держгеокадастр був зобов`язаний організувати свою діяльність так, аби досягти мети своєї діяльності, у спосіб визначений приписами п. «в» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України припинити право користування землею підприємства, що припинило свою діяльність.

Суд відхиляє твердження Відповідача, які співпадають з твердженнями ліквідатора Дідича О.А., що право користування землею банкрута ДП «Червона зірка» за нормою п. «в» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України може бути припинено лише після завершення ліквідаційної процедури та внесення відомостей до ЄДР про припинення юридичної особи. Суд зазначає, що при застосуванні норм права слід виходити з буквального змісту норм закону, оскільки кожен термін, що застосований законодавцем має юридичне значення.

Так, для застосування приписів п. «в» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України може необхідним і достатнім є встановлення факту припинення діяльності юридичної особи-землекористувачем. Фактичне припинення господарської діяльності мало місце в 2014 році. До відновлення господарської діяльності та платоспроможності не призвели заходи у процедурі санації боржника, що вжиті в 2015 році. Юридичне банкрутство і припинення діяльності ДП «Червона зірка» у зв`язку з нездатністю відносити діяльність, констатовано постановою господарського суду від 20.03.2019 року. Факт припинення господарської діяльності є встановленим постановою господарського суду і є за своїм значенням преюдиціальним фактом, який не потребує доказуванню. Для правозастосування і праворозуміння ситуація з банкрутом ДП «Червона зірка» є чи не зразковою (ідеальною) для застосування норми про припинення йому і права користування землями, що є в його користуванні, оскільки нездатність їх використання підтверджена справою про банкрутство.

Такі твердження грунтуються на ототожненні, неправильному розумінні і тлумаченні Відповідачем та іншими учасниками справи на стороні відповідача, зокрема ліквідатором ДП «Червона зірка», понять «припинення діяльності державного підприємства», що застосовано у ст. 141 ЗК України з «припинення юридичної особи в результаті її ліквідації», що застосовано у Законі «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Між цими поняттями немає тотожності. Припинення діяльності стосується економічної і фінансової сторони існування підприємства: нездійснення господарської діяльності з виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг; неотримання доходів; несплата податків; відсутність трудових ресурсів та їх організація і управління тощо. Припинення діяльності юридичної особи, як правило, відбувається набагато раніше від ухвалення рішення про її припинення та ліквідацію. Так, ДП «Червона зірка» припинило свою господарську діяльність у 2014 році, що стало підставою відкриття справи про його банкрутство, а з березня 2019 року припинення діяльності юридичної особи - стало юридичним фактом.

Припинення юридичної особи стосується питання існування підприємства як суб`єкта цивільних прав, як особи та здійснюється з метою виведення її з ринку внесення про це запису в ЄДРПОУ. Припинення юридичної особи розпочинається з прийняттям рішення уповноваженим органом або судом та є результатом здійснення ліквідаційної процедури оцінки і продажу усього майна ліквідаційної маси юридичної особи, задоволення вимог кредиторів тощо. Процес ліквідації, хоча й має часові межі, що встановлені законом (протягом року), однак на практиці затягується на довше за різних обставин, як у справі про банкрутство ДП «Червона зірка» - понад 3,5 роки. Тому немає жодних підстав ці поняття ототожнювати.

Твердження про інше, очевидно суперечить розумному сприйняттю обставин та наслідків, до яких призвела бездіяльність та зволікання Держгеокадастру з прийняттям рішення про припинення права користування землею ДП «Червона зірка». У цій справі, на переконання суду, Відповідач та треті особи ототожнюють питання «припинення діяльності» та «припинення юридичної особи» лише з однією метою - виправдати свою особисту бездіяльність як органів держави, яка (бездіяльність) насправді завдала і завдає великої шкоди інтересам держави, у тому числі й інтересам місцевого самоврядування.

Суд висновує, що Позивач правомірно та обґрунтовано розраховував на позитивне рішення у питаннях припинення права постійного користування землею особою, яка землі не використовує, та оформлення (реєстрації), передачі і переоформлення (перереєстрації) земельних ділянок у власність місцевої громади з огляду на те, що вирішення означених питань є в компетенції Відповідача.

Суд також враховує, що відмова Відповідачем виконати свої повноваження є порушенням конституційного принципу належного урядування, що знайшов закріплення, зокрема у статті 6 (органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України), статті 8 (в Україні визнається і діє принцип верховенства права), статті 19 (органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України) Конституції України.

Крім того, згідно зі статтями 3 та 4 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифіковано згідно із Законом № 1678-VII від 16 вересня 2014 року) зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго (належного) врядування, прав людини та основоположних свобод відносяться до головних ціннісних орієнтирів для взаємовідносин між Сторонами.

В рішенні у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74).

У постанові Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі № П/811/1015/16 наголошено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

У справі «Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium» (заява № 17849/91, п. 31) ЄСПЛ зазначив, що поняття «майно» (possessions) може означати «існуюче майно» (existing possessions) або активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право.

У рішенні у справі «Kopecку v. Slovakia» (заява № 44912/98, п. 52) ЄСПЛ узагальнив висновок про належне правове підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування у наступний спосіб: якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. також рішення у справах: «Vilho Eskelinen and Others v. Finland», п. 94, заява № 63235/00 [25]; «Haupt v. Austria», п. 47, заява № 9816/82 [26]; «Radomilja and Others v. Croatia», п. 142, заява № 25376/06 [27]; «Draon. France», п. 65, заяви № 1513/03, №11810/03 [28] та ін.).

Правова позиці ЄСПЛ щодо наявності достатнього правового підґрунтя для виникнення в особи легітимних очікувань неодноразово була застосована у національній судовій практиці.

Наприклад, у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 910/378/19 Велика палата Верховного Суду зауважила, що особа, яка має майновий інтерес, може розглядатись як така, що має легітимне очікування успішної реалізації її права вимоги у сенсі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, коли для цього інтересу є достатні підстави у національному законодавстві.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що відмова Позивача є неправомірною та протиправною, порушує право власності та майнові інтереси місцевого самоврядування, що прямо пов`язані з можливістю реалізації права власності на доходи від земель як державної так і комунальної власності, що відповідно до практики ЄСПЛ також вважається майном.

Щодо наведеної Відповідачем практики та висновків Верховного Суду.

Неправильним та безпідставним в цій ситуації є і посилання Держгеокадастру на постанову Верховного Суду від 30.09.2020 у справі 6/88-Б-05 та твердження, що перебування землекористувача в процедурах банкрутства виключає можливість припинення права постійного користування землею у зв`язку з систематичною несплатою земельного податку в порядку пункту "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України.

Суд зазначає, що фактичні обставини у наведеній Держгеокадастром справі № 6/88-Б-05 не є релевантними до цієї справи.

Так у справі 6/88-Б-05 дійсно боржника було визнано банкрутом та уведено ліквідаційну процедуру. Але в процесі ліквідації банкрута кредиторами було прийнято рішення про перехід (повернення) до процедури санації боржника. Одним із активів для такої санації була земельна ділянка рекреаційної зони, що належала боржнику на правах постійного користування та нерухоме майно, що розташоване на цій землі. Судом було винесено ухвалу про уведення процедури санації. Після цього, фактично у процедурі санації боржника-землекористувача, місцева рада прийняла рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою, втрутившись таким чином у процес відновлення платоспроможності (санації) боржника.

Таким чином при наведених обставинах у справі 6/88-Б-05 місцева рада порушила права підприємства-землекористувача, який знаходився у введеній ухвалою господарського суду процедурі санації та мав погасити заборгованість перед місцевим бюджетом відповідно до плану санації. Місцева рада неправомірно припинила право постійного користування.

У цій же справі № 907/268/22 обставини і права сторін є іншими, отже правові підстави і можливості Держгеокадастру припинити право ДП «Червона зірка» щодо постійного користування землею державної власності є наявними: банкрутство та припинення діяльності державного підприємства; систематична несплата земельного податку.

Суд зазначає, що у світлі правових висновків Верховного Суду про застосування пункту "д" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, що наведені у постановах ВС КГС від 22 червня 2021 року у справі № 924/856/20, від 17 квітня 2018 року у справі № 924/689/17, за наявності підстав, передбачених ст. 141 Земельного кодексу, припинення права користування земельною ділянкою проводиться у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування. Як з`ясовано при розгляді цієї справи, для Держгеокадастру були наявними довий час дві підстави припинення права землекористування для ДП «Червона зірка»: 1 - систематична несплата земельного податку; 2 - припинення діяльності державного підприємства як землекористувача.

При цьому ні систематична несплата земельного податку ані припинення діяльності державного підприємства як землекористувача не є порушенням земельного законодавства. Отже до цих правових підстав не має застосовуватися процедура припинення права користування земельними ділянками, передбачена частинами першою, другою ст. 144 Земельного кодексу України (в частині виявлення порушення та надання вказівок для його усунення), оскільки, зокрема систематична несплата земельного податку не фіксується державним інспектором сільського господарства чи державним інспектором з охорони довкілля.

В свою чергу факт припинення діяльності також не фіксується державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель чи державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища, з цих підстав не складається протокол про адміністративне правопорушення, не накладається на керівника підприємства, що припинило діяльність, адміністративне стягнення та не видається цій особі припис про усунення порушення, оскільки припинення діяльності державного підприємства взагалі не є адміністративним правопорушенням.

Припинення діяльності державного підприємства це складний юридичний факт, що відноситься до так званих в теорії права фактів-станів. Про наявність стану припинення діяльності вказують дії, події та явища, що характеризують стан організації управління і здійснення господарської діяльності підприємства. Такими фактами, зокрема, є ті факти припинення обробітку земель, їх забур`янення, невжиття заходів захисту тощо, які були встановлені державним інспектором під час перевірки використання та охорони земель, про що було складено Акт від 09.04.2019 № 302-ДК/310/АП/09/01/-19 (незабезпечення еколого-економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; відсутність агрохімічного обстеження з 1995 по 2018; земельні ділянки не сформовано; речові права не зареєстровані в державному реєстрі; землі за цільовим призначенням не використовуються; забур`янення земель) та видано арбітражному керуючому ліквідатору Дідичу М.А. припис від 09.04.2019 № 302-ДК/0139Пр/ОЗ/01-19, яким зобов`язано усунути порушення вимог земельного законодавства у 30-денний термін. Також видано наказ ГУ Держгеокадастру від 03.06.2019 № 641-ДК та проведена нова позапланова перевірка стосовно виконання попереднього припису державного інспектора від 09.04.2019 № 302-ДК/0139Пр/03/01/-19, встановлено, що ДП "Червона зірка" в особі Дідича М.А., умови припису не виконало, порушення вимог земельного законодавства не усунуто; 07.06.2019 складено протокол про адміністративне правопорушення № 641-дК/01 97П/07/01-19 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 07.06.2019 року. Також, видано повторний припис про усунення вищезазначених порушень вимог земельного законодавства від 07.06.2019 № 641-ДК/0211 Пр/03/01-19.

Суд зазначає, що якби ГУ Держгеокадастру вжив заходи для отримання більшої інформації про причини забур`янення земель ДП «Червона зірка» та про інші порушення земельного законодавства, то обов`язково з`ясувало би, що це державне підприємство тривалий час знаходиться у процедурах банкрутства, перестало звітувати до податкового органу про свою господарську діяльність, зокрема про користування земельними ділянками, не має фінансових та трудових ресурсів для відновлення господарської діяльності тощо.

Суд, при цьому, не виключає практичної можливості застосування вказаної у ст. 144 Земельного кодексу України процедури у досліджених відносинах. Але суд зазначає, що ГУ Держгеокадастру, здійснивши перевірку та виявивши в березні-квітні-червні 2019 року факт припинення використання земель державної власності постійним землекористувачем ДП «Червона зірка» та надавши приписи ліквідатору щодо усунення порушень земельного законодавства і притягнувши його до адміністративної відповідальності, до цього часу не вжило заходів для захисту інтересів держави, що було би логічним і юридичним завершенням розпочатої інспекторами ГУ Держгеокадастру роботи.

Припинення діяльності державним підприємством ДП "Червона зірка" як факт, що має юридичне значення, та як окрема підстава для припинення цьому підприємству права землекористування не досліджувалася, хоча усі встановлені ГУ Держгеокадастру окремі факти вказували саме на припинення діяльності державного підприємства, припинення виробництва сільськогосподарської продукції як основного виду його господарської діяльності, що окрім усього підтверджувалося фактом банкрутства ДП "Червона зірка" та початком його ліквідації (припинення) в судових процедурах як юридичної особи.

Наведені факти вказують на бездіяльність ГУ Держгеокадастру, оскільки відповідно до приписів ч. 2 ст. 144 Земельного кодексу визначено у який спосіб мало діяти ГУ Держгеокадастру: у разі неусунення наслідків порушення земельного законодавства у 30-денний строк орган державного контролю за використанням та охороною земель або орган державного контролю за охороною навколишнього природного середовища зобов`язані звернутися до суду з позовом, наразі, про припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Оскільки судом встановлено, що ГУ Держгеокадастру позову до господарського суду про припинення ДП "Червона зірка" права постійного користування землями не подавало, суд висновує, що твердження Відповідача про неможливість виконати визначену законом процедуру, яка потребується перед прийняттям даного рішення, є безпідставною. ГУ Держгеокадастру просто не завершив розпочату в березні 2019 року процедуру.

Щодо захисту Прокурором інтересів держави у цій справі.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення абзацу 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування повинні стосуватися тільки тих ситуацій, якщо органу місцевого самоврядування надано законом окремі повноваження органів виконавчої влади.

У пунктах 6.41.-6.43. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) вказано, що: «у цьому випадку необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - місцевої громади), припинення бездіяльності Відповідача та інших державних органів, щодо управління державним майном та землями, що призвели до багаторічного виведення державних земель з сільськогосподарського обороту; до систематичних багаторічних матеріальних втрат місцевих бюджетів сільських рад та новоствореної територіальної громади через неодержання плати за землю; невиконання приписів Закону щодо передачі державних земель до комунальної власності та відновлення порушеного управління землями, належного використання землі, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).

Прокурор, як підставу вступу у справу визначив, що ГУ Держгеокадастру, будучи відповідачем у цій справі, не забезпечив участь свого представника в судові засідання, що відбулися 14.06.2022 та 13.09.2022 без поважних причин, що Прокурор представив як неналежне здійснення своїх повноважень зазначеним органом державної влади.

Однак, у цій справі Прокурор помилково оцінив незабезпечення Відповідачем процесуального представництва у справі як неналежне здійснення ним захисту інтересів держави. Вступивши у справу на стороні Відповідача, Прокурор не звернув уваги на суть порушень, що полягає в системній бездіяльності та правопорушень не лише ГУ Держгеокадастру, а й інших державних органів та осіб Мінекономіки, Державного підприємства «Червона зірка» та арбітражного керуючого, що виконує повноваження ліквідатора.

Отже Прокурор, вступивши у цю справу, використав інститут представництва не з метою, з якою цей інститут існує в законодавстві України здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює державний орган; необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства та місцевої громади; припинення бездіяльності державних органів щодо управління державним майном тощо. Захисту підлягають суспільні інтереси держави в матеріальних земельних відносинах та відносинах здійснення державної власності, а не намагатися замінити державний орган при здійсненні ним процесуальних прав та обов`язків у справі.

У цій справі, на переконання господарського суду, захисту у спірних правовідносинах підлягають саме інтереси місцевого самоврядування від державних органів, бездіяльність яких в сфері державного управління призвела до порушення земельного та іншого законодавства, що регулює питання користування землями державної власності та права власності на землі місцевих громад, призвели до завдання матеріальної шкоди інтересам місцевого самоврядування в Україні і Середнянській місцевій громаді, зокрема.

Щодо ефективності обраного способу захисту прав.

Як судом зазначено вище, згідно приписів ст. 16 Цивільного кодексу та ст. 20 Господарського кодексу України право може бути захищене судом, зокрема, шляхом: визнання права; припинення дії, яка порушує право; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду гарантується, зокрема органам місцевого самоврядування, які мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5.04.2005 зазначено, що стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Суд враховує правові висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 806/5244/15, що оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані також в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18.

Суд виходить з того, що у разі задоволення позовних вимог лише одне рішення Відповідача про припинення права постійного користування ДП «Червона зірка» відкриває шлях до вирішення усіх питань, що стосуються права власності місцевої громади, як то: місцева рада самостійно і безперешкодно отримає право і можливості здійснити інвентаризацію земель та сформувати в окремі земельні ділянки землі, які є несформованими ДП «Червона зірка»; Держгеокадастр безперешкодно отримає правову можливість виконати свій обов`язок передати сформовані та зареєстровані земельні ділянки державної власності до комунальної власності територіальної громади відповідно до закону.

Отже, спосіб захисту, що обраний Позивачем, є належним та ефективним.

Оцінка судом позиції третіх осіб у справі.

Розгляд цієї справи господарським судом відкриває наявність в діяльності органів державної влади та управління цілу низку проблем організаційного, правового, соціального, економічного та політичного характеру, які в цілому можна охарактеризувати як неналежне урядування.

Так, судом встановлено що на землях сільських громад Ужгородського району існують сільськогосподарські підприємства, що утворені як радянські господарства радгоспи. Один із цих колишніх радгоспів, який з 2014 року знаходиться в процедурах банкрутства, - Державне підприємство "Червона зірка", с. Кибляри Ужгородського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 00413831. Це підприємство залучене до участі у цій справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Необхідність залучення його до справи викликана тим, що це ДП "Червона зірка" понад 10 років не господарює на землях площею понад 4,2тис.га., протиправно утримує ці землі від повернення їх державі у добровільному порядку, не відмовившись від права постійного користування, яке ним фактично не здійснюється. Формальне право ДП "Червона зірка" на ці землі є перешкодою для виконання Закону, що набрав чинності з 27.05.2021, яким передбачено, що з цієї дати усі землі державної власності, що розташовані за межами населених пунктів, вважаються землями комунальної власності територіальних громад.

Існуюче ДП "Червона зірка" після відкриття справи про банкрутство з 2014 року не декларував свої зобов`язання щодо сплати земельного податку за земельні ділянки площею понад 4,2тис.га.

Невикористання земель та несплата податків до сільських бюджетів місцевого самоврядування позбавило сільські бюджети законних джерел фінансування видатків на потреби громади протягом багатьох років (несплата земельного податку - 11 років).

Неможливість передати земельні ділянки у власність місцевої ради з травня 2021 року призводить до недоотримання бюджетом понад 8,5млн.грн. на рік щонайменше лише від неотримання орендної плати за землю.

Міністерство економіки України з 20.03.2019, як слідує з його письмових заяв у справі, усунулося від виконання будь яких своїх повноважень органу управління, оскільки вважає, що законом управління ДП «Червона Зірка» та розпорядження його майном з боку власника припинено, а функції з управління та розпорядження майном перейшли до ліквідатора ДП «Червона Зірка» арбітражного керуючого Дідича М. А.

Зважаючи на повідомлення суду в заяві від 01.08.2022 представником Мінекономіки (том 1 а.с. 221-232), що Мінекономіки за чинності Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не погоджував ліквідатору Дідичу М. А. перелік об`єктів ліквідаційної маси майна банкрута ДП «Червона Зірка» суд підтверджує свої висновки, що третя особа Мінекономіки діяло всупереч вимог вказаного Закону, не вживало заходів до відновлення платоспроможності боржника підчас його санації, а з часу визнання його банкрутом, не сприяло, а з наведеного перешкоджало здійсненню ліквідаційної процедури у строки, що визначені законом через непогодження складу ліквідаційної маси банкрута та нездійснення інших правомочностей.

Відповідно до «Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 11 вересня 2019 р. № 838 Мінекономіки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує: формує та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, державну промислову політику, державну військово-промислову політику, державну інвестиційну політику, державну зовнішньоекономічну політику, державну політику у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності, управління об`єктами державної власності, розвитку підприємництва тощо.

Мінекономіки з метою організації своєї діяльності, здійснює, зокрема: добір кадрів на керівні посади підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління; контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; організовує планово-фінансову роботу на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів; забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, залучення громадян до участі в управлінні державними справами, ефективну взаємодію з інститутами громадянського суспільства, здійснення громадського контролю за діяльністю Мінекономіки, врахування громадської думки під час формування та реалізації державної політики з питань, що належать до компетенції Мінекономіки.

До повноважень Мінекономіки за приписами норм Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відносилися питання надання згоди на санацію боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; прийняття рішення про звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство; ініціювати санацію боржника, зокрема керівником боржника, у тому числі й після визнання боржника банкрутом; погодження планів санації, мирових угод та переліків ліквідаційних мас; призначення та усунення керуючого санацією, або ліквідатора державного підприємства тощо.

На тлі встановлених фактів у цій справі та у світлі повноважень Мінекономіки твердження представника Мінекономіки, що ця справа не порушує та не стосується питань та інтересів, що входять до повноважень Мінекономіки, правова поведінка цього державного органу влади у справі явно вказує на його вольову і свідому бездіяльність. Особливо суд звертає увагу на клопотання цього державного органу замінити у цій справі № 907/268/22 Міністерство економіки України, що залучене третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на арбітражного керуючого ліквідатора Дідича М.А.. Ця заява виражає нерозуміння та неусвідомлення представником впливу Мінекономіки на юридичні та економічні можливості дії його владних управлінських рішень на процеси діяльності державного підприємства, що є в його підпорядкуванні (у тому числі в процедурах неспроможності та банкрутства), а також відображає глибину деградації державного управління в економічній сфері, на що вказують встановлені судом фактичні обставини з історії ДП «Червона зірка».

Суд не може залишити таку позицією без відповідної уваги, і має відреагувати на неї окремою ухвалою відповідно до ст. 246 ГПК України.

Суд звертає увагу Мінекономіки та інших третіх осіб у цій справі на неправильному тлумаченні і застосуванні ними норм чинного законодавства, що відображається на їхній неправомірній поведінці та діях.

Норми Закону про банкрутство та КУзПБ дійсно містять припис, про припинення повноважень органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

Але відповідно до наведеного припису закону припиняються лише повноваження стосовно управлінського впливу держави як власника (органу, уповноваженого управляти майном) на управлінську сферу боржника (призначення керівника тощо), а також його майнову сферу стосовно розпорядження майном банкрута, яке включається до ліквідаційної маси (оцінюється і продається для задоволення вимог кредиторів та витрат ліквідаційної процедури). Ці питання в подальшому регламентуються законодавством про банкрутство та контролюються господарським судом при провадженні у справі про банкрутство.

Ні в якому разі встановлені у законодавстві про банкрутство (Законі та КУзПБ) наслідки визнання боржника банкрутом не є підставою для повного відчуження власника або органу, уповноваженого державою управляти державним підприємством, від виконання своїх загальних прав та обов`язків, у тому числі із захисту інтересів держави. Орган, уповноважений управляти майном (в даному випадку Мінекономіки) мав право і був зобов`язаний контролювати питання формування ліквідаційної маси, що відповідно до закону включає в себе вирішення юридичної і фізичної долі цілої низки майнових об`єктів: об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які мають передаватися в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад; передачі майна банкрута, виключеного з обороту іншим юридичним особам; повернення державі як власнику, державного майна, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем тощо.

В межах наведених повноважень (обов`язків) до компетенції Мінекономіки належать і повноваження щодо контролю передачі (повернення) державі в особі Держгеокадастру для подальшого використання цього майнового активу в економічній сфері сільськогосподарського обороту, зокрема - земельних ділянок площею понад 4,2тис.га, які належали банкруту ДП «Червона зірка» на праві постійного користування і балансоутримувачем яких був банкрут.

В межах такого контролю, як учасник справи про банкрутство та особа, якій відповідно до закону належить право дорадчого голосу в комітеті кредиторів банкрута, Мінекономіки мав (має) можливість ініціювати ці питання під час розгляду справи про банкрутство, вимагати від ліквідатора вчинити певні дії щодо повернення державі як власнику земельних ділянок, що є майном, яке не включається до ліквідаційної маси тощо.

Однак, як встановлено судом і підтверджено ліквідатором Дідичем О.А., від ліквідатора будь-який державний орган, Мінекономіки як орган уповноважений державою управляти майном або Держгеокадастр як розпорядник земель державної власності, не вимагали передати (повернути) землі державної власності після припинення у процедурах банкрутства їх використання ДП «Червона зірка».

Висновки суду.

Визначаючи межі дослідження обставин у цій справі суд керується приписами ч. 2 ст. 237 ГПК України, які встановлюють, що господарський суд під час ухвалення рішення та вирішуючи питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження тощо, не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Також у цій справі господарський суд, обираючи варіант реалізації розсуду суду зокрема щодо застосування приписів п. 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України та ст. 141 Земельного кодексу України, керується визначеним ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З цією метою суд звертається до правових позицій, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 210/2257/19 (п.19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.33), від 02 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18 (пункт 96), відповідно до яких реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Суд, задовольняючи позовну заяву, виходить з того, що Відповідачем через бездіяльність порушуються врегульовані Земельним кодексом України відносини власності, створюються (зберігаються) умови, які завдають шкоди інтересам місцевого самоврядування для встановлення на території місцевої територіальної громади правопорядку, що забезпечив би виконання місцевою радою своїх повноважень і сфері земельних відносин, які безпосередньо впливають на майнову сферу життєдіяльності громади отримання доходів місцевого бюджету.

Суд виходить із встановлених фактів, що земельні ділянки, які належать ДП "Червона зірка" не використовуються цим державним підприємством, його господарська діяльність припинена повністю понад три роки тому у зв`язку з визнанням його банкрутом постановою Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2019 у справі № 907/551/14, отже усі ці землі підлягають передачі до комунальної власності Позивача - Середнянської селищної ради.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено особливості державної реєстрації прав на земельні ділянки державної та комунальної власності. Так, рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.

В ой же час, відповідно до п. 24 Розділу Х Земельного кодексу України встановлено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема: що використовуються державними підприємствами на праві постійного користування (підпункт а); під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності (підпункт ґ).

Наведеним п. 24 встановлено виключення із загального правила передачі усіх земель, а саме лише землі які використовуються державними підприємствами не передаються.

З цих підстав, на усі землі, право користування якими формального належить землекористувачеві ДП "Червона Зірка", але ним не використовуються, як перешкода для реалізації Позивачем свого права власності на земельні ділянки, що розташовані в межах Середнянської територіальної громади, Відповідачеві належить припинити. Оскільки Відповідач безпідставно не виконує свого обов`язку з припинення права землекористування державного підприємства-банкрута ДП "Червона зірка", чим порушує права власності та матеріальні інтереси місцевої громади, яку представляє Позивач, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Земельні ділянки, що за п. 24 Розділу Х Земельного кодексу України вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Отже вимога Позивача про передачу Відповідачем в натурі таких земель, що на даний час є сформованими і зареєстрованими, - є правомірною та її належить задовольнити.

Відповідач на виконання цього закону має передати земельні ділянки державної власності, які знаходяться у межах планів землекористування згідно державних актів на право постійного користування землею ДП «Червона зірка», та які є сформованими як об`єкти цивільних прав і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за їх кадастровими номерами відповідно до приписів ст. 117 Земельного кодексу України - до земель запасу Середнянської селищної ради.

В той же час, інші землі, що не є сформованими у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом в силу закону. Отже ці землі переходять до комунальної власності автоматично і не потребують оформлення передаточних документів від Відповідача. Це означає, що вимога Позивача про зобов`язання ГУ Держгеокадастру передати несформовані землі державної власності, після припинення права землекористування третьої особи, до земель запасу Середнянської селищної ради задоволенню не підлягає, отже в її задоволенні належить відмовити.

Єдиною юридичною перешкодою для реалізації цього права Позивачем є наявність права постійного користування ДП «Червона зірка», яке належить припинити Відповідачем відповідно до своїх повноважень, визначених ст. 141 Земельного кодексу України.

Норми права, що підлягають застосуванню.

У статті 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За змістом статей 4, 5 цього Кодексу завданням земельного законодавства, яке включає цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статей 13, 14, пункту 7 частини 1 статті 92 Конституції України правовий режим власності та користування землею визначається законами України. Правовий режим власності означає врегулювання нормами закону земельних відносин, порядку та умов поділу земель на категорії, правове визначення форм власності на землю, порядку набуття і здійснення права власності, а також права постійного чи тимчасового землекористування щодо управління землями тощо, реалізацію та позбавлення цього права, функції, компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування.

Беручи до уваги зміст наведених норм діючого законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

У частинах першій та четвертій статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За приписами частини першої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без установлення строку.

Відповідно до пункту «в» та «д» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності державних підприємств, а також систематична несплата земельного податку або орендної плати.

За приписами статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

В пп 14.1.72. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України зазначено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

З урахуванням норми ст. 236 ГПК України, згідно якої суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, за наявності підстав, передбачених ст. 141 Земельного кодексу України, припинення права користування земельною ділянкою проводиться у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Позивачем правильно визначено, що компетентним органом, який зобов`язаний припинити право постійного користування третьої особи ДП «Червона зірка» та здійснити заходи щодо забезпечення права власності Середнянської селищної ради на землю є Відповідач ГУ Держгеокадастру.

Щодо обґрунтованості судового рішення.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У цій справі суд, задовольняючи позовні вимоги, вважає достатніми обґрунтування свого рішення.

VІІІ. Розподіл судових витрат.

Згідно платіжного документа (фіскальний чек) від 12.05.2022 (а. с.24) позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 4962,00грн., подано попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу.

Таким чином, витрати щодо сплати судового збору та інші слід покласти на відповідача згідно п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 241 ГПК України, суд -

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (Код ЄДРПОУ 39766716, Адреса: 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, ПЛОЩА НАРОДНА, будинок 4) щодо неприйняття рішення про припинення належного ДП «ЧЕРВОНА ЗІРКА» (код ЄДРПОУ 00413831) права постійного користування земельною ділянкою площею 1627 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, яка перебуває у постійному користуванні згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00051, зареєстрованому в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 41 та яку надано у постійне користування для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Пацканівської сільської ради народних депутатів від « 29» квітня 1992 року № 11 та передачу вказаної земельної ділянки до земель запасу Середнянської селищної ради у зв`язку із прийняттям рішення про припинення права постійного користування;

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області (Код ЄДРПОУ 39766716, Адреса: 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, ПЛОЩА НАРОДНА, будинок 4) прийняти рішення про припинення належного ДП «ЧЕРВОНА ЗІРКА» (код ЄДРПОУ 00413831) права постійного користування земельною ділянкою площею 1627 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, яка перебуває у постійному користуванні згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00051, зареєстрованому в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 41 та яку надано у постійне користування для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Пацканівської сільської ради народних депутатів від « 29» квітня 1992 року № 11, а також передати земельні ділянки державної власності, які знаходяться у межах плану землекористування згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00051, та які є сформованими як об`єкти цивільних прав і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за їх кадастровими номерами відповідно до приписів ст. 117 Земельного кодексу України - до земель запасу Середнянської селищної ради.

4. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (Код ЄДРПОУ 39766716, Адреса: 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, ПЛОЩА НАРОДНА, будинок 4) щодо неприйняття рішення про припинення належного ДП «ЧЕРВОНА ЗІРКА» (код ЄДРПОУ 00413831) права постійного користування земельною ділянкою площею 2805 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, яка перебуває у постійному користуванні згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00052, зареєстрованому в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1 та яку надано у постійне користування для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Киблярівської сільської ради народних депутатів від « 17» вересня 1992 року №15 та передачу вказаної земельної ділянки до земель запасу Середнянської селищної ради у зв`язку із прийняттям рішення про припинення права постійного користування.

5. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області (Код ЄДРПОУ 39766716, Адреса: 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, ПЛОЩА НАРОДНА, будинок 4) прийняти рішення про припинення належного ДП «ЧЕРВОНА ЗІРКА» (код ЄДРПОУ 00413831) права постійного користування земельною ділянкою площею 2805 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, яка перебуває у постійному користуванні згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00052, зареєстрованому в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1 та яку надано у постійне користування для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Киблярівської сільської ради народних депутатів від « 17» вересня 1992 року №15, а також передати земельні ділянки державної власності, які знаходяться у межах плану землекористування згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00052, та які є сформованими як об`єкти цивільних прав і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, до земель запасу Середнянської селищної ради.

6. В іншій частині позовних вимог стосовно передачі до земель запасу Середнянської селищної ради земель державної власності, право власності держави на які не зареєстровані у Державному земельному кадастрі, включно із земельними ділянками під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна Державного підприємства «Червона зірка», право на які переходить до територіальних громад автоматично відмовити.

7. Судові витрати покласти на відповідача повністю.

8. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, код ЄДРПОУ - 39766716, на користь Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області, вул. Закарпатська, буд. 63, смт. Середнє Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04349923, витрати зі сплати судового збору в сумі 4962,00 грн. (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривень 00 копійок)

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.12.2022 року.

Суддя П.Д. Пригуза