Решение № 107705776, 24.11.2022, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2022м. ХарківСправа № 922/3508/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Алмаз", м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Харківській області, м. Харків про стягнення 5864,94 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

3-ї особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада, м. Харків звернулась до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Алмаз", м. Харків безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:04:035:0013 площею 0,0044 га по вул. Полтавський шлях, 144-А у місті Харкові з 01.04.2020 по 30.06.2020. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 02.09.21р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження у справі №922/3508/21 без повідомлення учасників справи.

21.09.2021 від відповідача надійшла відповідь на відзив.

08.10.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 25.10.21р. прийнято рішення здійснювати розгляд даної справи (№922/3508/21) за правилами загального позовного провадження.

15.11.2021 від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

Підготовче засідання у справі №922/3508/21 було закрито протокольною ухвалою, яка занесена до протоколу підготовчого засідання від 24.01.22р. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

24.01.2022 від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.

Призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 17.02.2022р. Розгляд справи неодноразово відкладався.

24.11.2022 від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.

Представник позивача в підготовче засідання 24.11.2022 не з`явився.

Представник відповідача в підготовче засідання 24.11.2022 не з`явився.

Представник 3-ї особи в підготовче засідання 24.11.2022 не з`явився.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами та учасниками процесу до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, тому господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, з огляду на це суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Як вказує позивач в позові Харківською міською радою відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.08.2021 № 271067492 право оренди на земельну ділянку площею 0,0044 га по вул. Полтавський Шлях, 144- А ум. Харкові з кадастровим номером 6310137200:04:035:0013 зареєстроване за ТОВ Фірма «AЛМAЗ» припинено на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки від 27.11.2019 № 441/19, інше речове право припинено 24.02.2020.

Водночас, згідно зазначеної вище інформації право оренди на земельну ділянку площею 0,0044 га по вул. Полтавський Шлях, 144-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:04:035:0013 з 01.07.2020 зареєстроване за ТОВ Фірма «AЛМAЗ» на підставі договору оренди землі від 17.06.2020 № б/н для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1 ».

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.08.2021 № 271068282 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-І» загальною площею 9.7 кв.м. по вул. Полтавський Шлях, 144-А ум. Харкові з 03.09.2019 по теперішній час зареєстровано за ТОВ ФІРМА «AЛМAЗ» на рішення Харківської міської ради народних депутатів Харківської області від 27.11.1996 № 1176 та рішення Виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Харкова від 04.02.1997 № 44.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.04.2021 № НВ-0006737382021 земельна ділянка площею 0,0044 гa по вул. Полтавський Шлях, 144-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:04:035:0013) сформована як об`єкт цивільних прав 21.11.2008. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Цільове призначення - код ЦВПЗ 1.11.3. Вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-І».

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки з урахуванням витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.04.2021 № НВ-0006737382021 про земельну ділянку площею 0,0044 га по вул. Полтавський Шлях, 144-А ум. Харкові (кадастровий номер 6310137200:04:035:0013).

Обстеженням на місцевості встановлено, що земельна ділянка (кадастровий номер 6310137200:04:035:0013) площею 0,0044 га по вул. Полтавський Шлях, 144-А у м. Харкові використовується для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки площею 0,0044 га по вул. Полтавський Шлях, 144-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:04:035:0013) від 23.07.2021.

Так, за твердженнями позивача, ТОВ ФІРМА «АЛМАЗ», набувши право власності на нежитлові приміщення в об`єктах нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформило речового права на вказану земельну ділянку.

Позивач вказує, що враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку площею 0,0044 га по вул. Полтавський Шлях, 144-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:04:035:0013), з урахуванням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.08.2021 № 271067492 (реєстрація права власності за Харківською міською радою Харківської області 25.02.2013) та ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України вказана земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.12.2020 № НВ-0006224482020 (Форма власності - власність територіальної громади).

Таким чином, в позовній заяві позивач вказує, що у період з 01.04.2020 по 30.06.2020 земельна ділянка площею 0,0044 га по вул. Полтавський Шлях, 144-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:04:035:0013) використовувалась ТОВ ФІРМА «АЛМАЗ» без документів, що посвідчують право власності або право користування. Розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ ФІРМА «АЛМАЗ» коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0044 га по вул. Полтавський Шлях, 144-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:04:035:0013) від 06.05.2021 № 2043 виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Враховуючи вищенаведене, позивач зазначає, що ТОВ ФІРМА «АЛМАЗ» у період з 01.04.2020 по 30.06.2020 не сплачувало за користування земельною ділянкою по вул. Полтавський Шлях, 144-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:04:035:0013) плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву вказує про те, що спірна земельна ділянка була передана в оренду підприємству ТОВ «Фірма «Алмаз» на підставі договору, укладеного з міською радою, 28 серпня 2008 року, додатковою угодою від 11 грудня 2012 року строк дії договору подовжено, останній договір оренди землі було укладено 17.06.2020 року строком до 01.09.2024 року.

У п.8 Додаткової угоди до Договору оренди землі від 11 грудня 2012 року зазначається, що договір укладено строком до 01.09.2016 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк У цьому разі орендар повинен за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію листом - повідомленням.

За твердженнями відповідача, на виконання вказаних умов ТОВ «Фірма «Алмаз» в період з 2016 року по червень 2020 року продовжувало безперешкодно користуватися земельною ділянкою за адресою м.Харків, вул. Полтавський шлях, 144-А.

Відповідач також зазначає, що у вказаний період відповідач, в особі керівництва, неодноразово звертався до позивача з питань укладення нового договору та приведення взаємовідносин у відповідність з чинними вимогами законодавства, що підтверджується численними зверненнями керівництва до ХМР.

Одночасно з цим відповідач наполягає на тому, що протягом всього періоду часу він добросовісно виконував обов`язки землекористувача та сплачував орендну плату, в тому числі в період, коли нового договору оренди землі ще не було підписано, що підтверджується платіжними дорученнями, наданими до справи.

Таким чином, відповідач вказує, що не відповідають дійсності обставини несплати орендної плати відповідачем за землю в період з 01.04.2020 до 30.06.2020, оскільки за вказаний період її було сплачено в повному обсязі, що підтверджується податковою декларацією з плати за землю, поданою ТОВ «Фірма «Алмаз» за платіжними дорученнями № 258, № 259, №267, №268, № 280 та № 279 про проведені розрахунки за період з березня по червень 2020 року зі сплати орендної плати.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.72, 14.1.136 Податкового кодексу України).

При цьому, відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а отже єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ч. 2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Предметом доказування у даній справі є факт безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою площею площею 0,0044 га по вул. Полтавський Шлях, 144- А ум. Харкові з кадастровим номером 6310137200:04:035:0013 без належних на те правових підстав за період з 11.04.2020 по 30.06.2020 у сумі 5864,94 грн., розрахованої з урахуванням нормативно грошової оцінки земельної ділянки №2043 від 06.05.2021, виданого Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Як встановлено судом, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.08.2021 № 271068282 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-І» загальною площею 9.7 кв.м. по вул. Полтавський Шлях, 144-А ум. Харкові з 03.09.2019 по теперішній час зареєстровано за ТОВ ФІРМА «AЛМAЗ» на рішення Харківської міської ради народних депутатів Харківської області від 27.11.1996 № 1176 та рішення Виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Харкова від 04.02.1997 № 44.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.04.2021 № НВ-0006737382021 земельна ділянка площею 0,0044 гa по вул. Полтавський Шлях, 144-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:04:035:0013) сформована як об`єкт цивільних прав 21.11.2008. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Цільове призначення - код ЦВПЗ 1.11.3. Вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-І».

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2 ст. 120 ЗК України).

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 ЗК України).

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

За змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права.

Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази укладення договору оренди спірної земельної ділянки між позивачем та відповідачем за спірний період.

Отже, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об`єкт, мають місце відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у виді орендної плати, а тому за своїм змістом є кондикційним.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 викладено аналогічні правові висновки.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою у вищевказаний період.

Згідно із ч. 1 ст. 21 названого Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України.

Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213.

Згідно з пунктом 21 Методики нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за спеціальною формулою з урахуванням, зокрема, коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 2 статті 20, частина 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель").

Як правомірно зазначає позивач, відсутність укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки у період з 01.04.2020 по 30.06.2020 виключає договірні зобов`язання.

В даному випадку спірні правовідносини між сторонами кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні, а тому до них застосовуються ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Так, ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто дана норма поширює свою дію і на випадок набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

З аналізу ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язання набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає з одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна, 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні, 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Проте, у спірних правовідносинах відсутні всі три вказані умови.

Так, твердження позивача про те, що відповідач зберіг майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати, яка нараховується за володіння і користування земельною ділянкою площею 0,0044 га по вул. Полтавський Шлях, 144-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:04:035:0013) у період з 01.04.2020 по 30.06.2020, спростовується наступним.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем сплачено орендну плату, яка нараховується за володіння і користування земельною ділянкою площею 0,0044 га по вул. Полтавський Шлях, 144-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:04:035:0013) у період з 01.04.2020 по 30.06.2020, що підтверджується Податковою декларацією з плати за землю, поданою ТОВ «Фірма «Алмаз» за платіжними дорученнями № 258, № 259, №267, №268, № 280 та № 279 та проведені розрахунки за період з березня по червень 2020 року зі сплати орендної плати.

Також, в матеріалах справи містяться письмові пояснення ГУ ДПС у Харківській області, відповідно до яких: станом на 21.01.2022 за підприємством ТОВ «Алмаз» (ІКІОО23009009) податковий борг з орендної плати з юридичних осіб відсутній.

Відповідно до пояснень ГУ ДПС у Харківській області від 23.11.2022: у період з 01.04.2020 по 30.06.2020 за даними ІКС «Податковий блок» по ТОВ «Алмаз» податковий борг по орендній платі з юридичних осіб (код 18010600) не обліковується.

Суд не приймає посилання позивача у відповіді на відзив про те, що Інформація ГУ ДПС у Харківській області не є належним та допустимим доказом, оскільки має лише загальну суму сплати оренди, без конкретизації за яку саме земельну ділянку, з огляду на таке.

Так, Інформація ГУ ДПС у Харківській області, в даному випадку, підтверджує факт відсутності у відповідача податного боргу з орендної плати по всім земельним ділянкам, що не потребує додаткової деталізації за кожну окрему земельну ділянку.

Враховуючи вищенаведене, матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем оплати за земельну ділянку площею 0,0044 га по вул. Полтавський Шлях, 144-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:04:035:0013) у період з 01.04.2020 по 30.06.2020 у повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на вищевикладене, надавши оцінку всім доказам, суд дійшов до висновку, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, здійснив оплату орендної плати у повному обсязі, в зв`язку з чим, відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати покладаються на позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України; ст. 136, 288 Податкового кодексу України; ст. ст.. 83, 93, 96, 120, 125, 141, 152, 206 Земельного кодексу України; ст. 21 названого Закону України "Про оренду землі"; ст.ст. 13, 23 Закону України "Про оцінку земель"; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "05" грудня 2022 р.

СуддяЛ.В. Шарко