Постановление суда № 107697119, 05.12.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14945/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2022 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради», треті особи: Одеська обласна рада та Департамент охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, про стягнення заборгованості, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради», треті особи: Одеська обласна рада та Департамент охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, в якому позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 647617,85 грн., СП № 2 та СП № 1 за період з 01.04.2021 року по 25.06.2021 року.

Ухвалами суду від 13.09.2021 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; від 13.10.2021 року: продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів; від 11.11.2021 року: залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Одеську обласну раду (місцезнаходження: проспект Шевченка, буд. 4, м. Одеса, 65032; ідентифікаційний код юридичної особи: 25042882), Департамент охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107; ідентифікаційний код юридичної особи: 41145448).

Суд (з урахуванням часу перебування головуючого судді у відпустці), керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч.ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, встановив, що від представника позивача до суду надійшла заява про відмову позивача від позову, вхід. № 35904/22 від 18.11.2022 року, в якій останній, керуючись ст.ст. 44, 47, 189, 238 КАС України, просить, зокрема, прийняти відмову від позову в зв`язку з задоволенням його в повному обсязі, з таких підстав:

- до юридичного управління надійшла службова записка відділу забезпечення наповнення бюджету № 1 від 03.10.2022 № 3184/06-16, в якій повідомлялось про те, що платіжним дорученням № 648 від 30.09.2022 боржником частково була сплачена заборгованість за квітень 2021 на загальну суму 2972,86 грн., платіжним дорученням № 631 від 29.09.2022 повністю сплачена заборгованість за травень 2021 на загальну суму 218639,49 грн. та платіжним дорученням № 632 від 29.09.2022 повністю сплачена заборгованість за червень 2021 на загальну суму 211216,70 грн.;

- крім того, до юридичного управління надійшла службова записка відділу забезпечення наповнення бюджету № 1 від 28.10.2022 № 3536/06-16, якою юридичне управління було повідомлено про те, що боржником платіжним дорученням від 26.10.2022 № 712 на загальну суму 214788,81 грн. сплачено залишок заборгованості за квітень 2021;

- таким чином, з урахуванням інформації наданої відділом забезпечення наповнення бюджету № 1, платіжних доручень та картки особового рахунку станом на 16.11.2022 відповідачем по справі, а саме КНП «ОО МЦПЗ» ООР» заборгованість повністю сплачена.

До поданої заяви додано копії: службової записки позивача від 03.10.2022 року разом із додатками до неї: карткою особового рахунку та платіжних доручень на загальну суму 432829,04 грн.; службової записки позивача від 28.10.2022 року разом із додатками до неї: карткою особового рахунку та платіжним дорученням на суму 214788,81 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 5 ст. 189 КАС України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.

Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

Судом не встановлено підстав (фактичних і юридичних) для неприйняття судом відмови від позову, тому суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від даного адміністративного позову та закрити провадження у справі.

Судом також з`ясовано, що позивачем подано заяву про розподіл судових витрат (в порядку ст. 140 КАС України), вхід. № 35903/22 від 18.11.2022, в якій останній, із посиланням на положення ст. 140 КАС України, просить стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 9714,27 грн. за подання позовної заяви.

Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Засади розподілу судових витрат визначені статтею 139 КАС України.

Так, абз. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України встановлено загальні правила, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини другої статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зміст наведених положень КАС України щодо розподілу судових витрат свідчить про те, що вони стосуються загального правила компенсації судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Водночас, процесуальний закон визначив обмежений перелік судових витрат, розподіл яких здійснюється у випадку задоволення позову суб`єкта владних повноважень - це виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зрештою, у контексті відшкодування судового збору у статтях 139-142 КАС України законодавець визначив коло суб`єктів розподілу чи повернення судового збору, позаяк у вказаних нормах веде мову про сторін (позивача й відповідача) і третю особу.

Зокрема, у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача (стаття 140 КАС України, на підставі якої позивачем подано заяву про розподіл судових витрат).

Аналіз змісту частин першої-третьої статті 139 КАС України дозволяє дійти висновку про те, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи. На користь саме такого тлумачення свідчить зміст частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до якої суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору.

Суд вважає, що такий підхід законодавця до правового регулювання розподілу витрат на сплату судового збору нерозривно пов`язаним із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 140 КАС України встановлює особливості розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову. Отже, ці особливості стосуються певної (однієї із багатьох, що згадані в статті 139 КАС України) ситуації - реалізації позивачем свого процесуального права на відмову від позову та прийняття судом відповідного рішення. Та обставина, що в цій статті не зазначено правового статусу позивача (суб`єкт владних повноважень чи особа), на думку суду, не змінює підходу, запровадженого в загальній нормі (стаття 139 КАС України) про те, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору не підлягають розподілу за результатом розгляду справи, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, наведене вище дає підстави для висновку, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб`єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб`єкт владних повноважень, тоді незалежно від результатів розгляду справи понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, не підлягають розподілу.

Інше тлумачення цих статей призведе до парадоксальної ситуації, для прикладу - у випадку задоволення позову суб`єкта владних повноважень до особи про стягнення заборгованості (податкового боргу, адміністративно-господарських санкцій тощо) судовий збір з відповідача стягнутий не буде, а сплата особою - відповідачем боргу до бюджету до прийняття судом рішення та, відповідно, відмови позивача - суб`єкта владних повноважень від позову з мотивів погашення відповідачем заборгованості - призведе до стягнення з відповідача (особи) судового збору.

В контексті цього прикладу видається помилковим аргумент про те, що обов`язок відповідача відшкодувати позивачу (суб`єкту владних повноважень) судовий збір є мірою відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку, незалежно від суб`єктного складу сторін спору, - адже законодавець не покладає на відповідача такого обов`язку у випадку задоволення позовних вимог до нього позивача - суб`єкта владних повноважень.

З огляду на викладене правове регулювання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 вересня 2022 року у справі № 826/20304/16 дійшов висновку про те, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб`єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб`єкт владних повноважень, незалежно від результату розгляду справи не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зазначене правове регулювання узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені в постанові від 29.08.2022 у справі № 826/16473/15.

Враховуючи та на підставі наведеного, суд дійшов висновку, що заява представника позивача, вхід. № 35903/22 від 18.11.2022 року, про розподіл судових витрат (в порядку ст. 140 КАС України) є безпідставною, відповідно такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 142 КАС України у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі Закон № 3674-VI), у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до матеріалів справи, 17.01.2022 року судом: закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.02.2022 року (т.3 а.с.25); 20.10.2022 року: вирішено продовжити розгляд справи у письмовому провадженні (т.3 а.с.41).

Заяву про відмову від позову подано позивачем до суду 18.11.2022 року.

Отже, позивач відмовився від позову після початку розгляду справи по суті, відповідно підстав для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, згідно з ч. 3 ст. 7 Закону № 3674-VI в даному випадку немає.

Крім того, пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону № 3674-VI встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, підстав для повернення позивачу сплаченої суми судового збору, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону № 3674-VI в даному випадку також немає.

Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2022 р. № 928) до 31 грудня 2022 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.

Заяву розглянуто, ухвалу постановлено та складено також з урахуванням: часу перебування головуючого судді у відпустці; наказу голови Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2022 року № 9-ОС/Д/С «Про особливий режим роботи Одеського окружного адміністративного суду»; статей 10, 12-2, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»; Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»; законів України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», якими затверджено Укази Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, від 22.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 року № 757/2022; рішення Ради суддів України від 24.02.2022 № 9.

Керуючись ст.ст. 47, 132, 139, 140, 142, 189, 194, 205, 238, 239, 243, 248, 256, 294, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -

ухвалив:

Прийняти відмову позивача від позову.

Провадження у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради», треті особи: Одеська обласна рада та Департамент охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, про стягнення заборгованості закрити.

У розподілі судових витрат відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ Перехідних положень, та у строк, встановлений ст. 295 КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Суддя М.Г. Цховребова

.