Постановление суда № 107670832, 05.12.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

. 05 грудня 2022 року м. ПолтаваСправа № 420/14820/22

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Чеснокова А.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви, -

В С Т А Н О В И В:

17 жовтня 2022 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення доказів, згідно якого заявник просить суд витребувати у Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Полтавській області, код ЄДРПОУ ВП 43611865 відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, щодо номерного знаку Транспортного засобу HYUNDAI Tucson 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 , що зареєстрований за Військовою частиною НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 07966906.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року (справа № 420/14820/22) зазначену заяву передано за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду, яка надійшла на адресу останнього 30 листопада 2022 року, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 420/14820/22 передана до провадження судді Чеснокової А.О.

В обґрунтування заяви заявник зазначив, що він має намір у подальшому звернутись до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 , проте на час звернення з цією заявою виникли підстави вважати, що збирання та подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. У заяві зазначається, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 13 березня 2022 року № 187 здійснено примусове відчуження майна легкового автомобіля HYNDAI Tucson 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 , що підтверджується актом про примусове відчуження або вилучення майна від 13 березня 2022 року, складеним ОК "Південь" в особі співробітника 7 управління ДВКР СБУ Дженжери С.В. У даному акті власником зазначеного транспортного засобу вказано ТОВ "Нью Вейв Лоджистікс", тоді як вказана особа на переконання заявника була лише експедитором, який надавав виключно транспортно-експедиторські послуги, при цьому будь-яких правових або договірних підстав щодо набуття власності на цей транспортний засіб не мав. При цьому заявником зазначено, що право власності на зазначений транспортний засіб належить саме йому.

Відтак заявник вважає, що подальша непрогнозована з боку тимчасових користувачів передача цього транспортного засобу наступним користувачам (військовим формуванням) призведе до неможливості або утрудненої можливості встановити останнього власника (користувача) в разі пошкодження транспортного засобу в наслідок бойових дій.

Вирішуючи подану заяву, суд виходить з такого.

Порядок забезпечення доказів в адміністративному процесі регулюється приписами статей 114-117 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.

Статтею 115 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язанням вчинити певні дії щодо доказів.

Згідно з частиною першою статті 116 Кодексу адміністративного судочинства України, у заяві про забезпечення доказів зазначаються: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.

Отже, інститут забезпечення доказів в адміністративному судочинстві спрямований на забезпечення здійснення процесу доказування шляхом збирання і закріплення доказів, якщо існують обставини, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим.

Таким чином, суд за заявою учасника справи має забезпечити докази, зокрема шляхом їх витребування та оглядом, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Аналізуючи наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18, від 04 серпня 201 року ц3 справі № 9901/312/21.

Разом із тим подана позивачем заява про забезпечення доказів не містить жодних доказів, які б свідчили про те, що інформація, яка міститься в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, щодо номерного знаку транспортного засобу HYUNDAI Tucson 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 , що зареєстрований за Військовою частиною НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 07966906 буде втрачена, знищена, недоступна, тощо.

При цьому в суду також відсутні підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, а відтак суд вважає, що вказана заява є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Суд звертає увагу, що у відповідності до частини другої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Стаття 80 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу.

Відтак процедура витребування доказів не є тотожною процедурі забезпечення доказів, що не було враховано позивачем при зазначенні у заяві про неможливість самостійного отримання доказів, про забезпечення яких він просить суд.

З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача.

Керуючись статтями 114-116, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви залишити без задоволення.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова