Постановление суда № 107656776, 01.12.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

01 грудня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/9392/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання позивача про постановлення окремої ухвали відповідно до статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України та направлення ухвали відповідним суб`єктам владних повноважень для реагування у справі №440/9392/22 за позовом ОСОБА_1 до Начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, як посадова особа ОСОБА_2 , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, як посадова особа ОСОБА_2 , Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визнання дій протиправними, а саме просить:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області як державного органу, який в незаконний спосіб провів обмежене нарахування і виплату позивачу допомоги до 5 травня за 2022 рік, як ветерану війни та особі з інвалідністю І групи внаслідок війни, через порушення законних інтересів позивача, що гарантовані частиною 5 статті 17 Конституції України та статтею 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з виплатою до 30 вересня 2022 року разової грошової допомоги до 05 травня розміром, який не відповідає Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №367-ХIV від 25.12.1998, через порушення Рішення КСУ від 22.05.2008 №10-рп/2008, юридичних висновків та Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, частини 2 статті 19, статті 151-2 Конституції України з одночасним ігноруванням правових висновків в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 (Справа №440/2722/20, в пунктах 29-47) та порушенням, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, права позивачки мирно володіти своїм майном, (висновок п. 66 в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021, справа №440/2722/20, що призвело до завдання матеріальної шкоди, з урахуванням попередньо визначеної суми допомоги, розміром - чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять гривень (19340-4421) = 14919 грн,

- стягнути на відшкодування завданої матеріальної шкоди з ГУ ПФУ в Полтавській області на користь позивача грошові кошти у вигляді недоплаченої до 30 вересня 2022 року щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік на загальну суму 14919 грн, що пов`язано з діями, які базуються на скасованих нормах права, що визнані неконституційними, з урахуванням пояснень, наданих в позовній заяві (щодо завдання відповідачем матеріальної шкоди) згідно, наданого в позові розрахунку неповної виплати допомоги за 2022 рік на підставі статей 56, частини 3 статті 152 Конституції України,

- визнати персональну, адміністративну з ознаками кримінальної відповідальність в умисних діях за неналежну організацію та контроль начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ОСОБА_2 проведення у державному органі в незаконний спосіб, ігноруючи чинний Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №367-ХIV від 25.12.1998, через спробу введення в оману позивача шляхом обмеження у наданні достовірної інформації, яка є у чинній нормі частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-ХІІ від 23.10.1993, з урахуванням юридичних висновків та Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008, Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, а також правових висновків з цього спору, в пунктах 29-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021, справа №440/2722/20 (Пз/9901/14/20) щодо чинного законодавства стосовно виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, що призвело до протизаконного виконання функцій держави відповідачем-1, а тому і її дискредитації, як правової, порушуючи присягу державного службовця, визначеною статтею 36 Закону України "Про державну службу" з метою виведення з власності позивачки в незаконний спосіб значної частини державної допомоги до 05 травня за 2022 рік, що не відповідає гарантіям держави, встановленим частиною 5 статті 17 Конституції України та призвело до завдання як матеріальної шкоди розміром - чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять гривень, так і моральної шкоди (з урахуванням пояснень наданих у позовній заяві (щодо відшкодування заподіяної моральної шкоди), що викликало у позивачки неминуче почуття обурення та розпачу, через дискредитацію держави Україна, як правової та сприяло і сприяє підриву довіри до держави,

- стягнути на користь позивача грошові кошти з начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, як посадової особи ОСОБА_2 , як посадової особи, яка уповноважена на належне виконання функцій держави в територіальному органі пенсійного фонду, на відшкодування моральної шкоди розміром - 19340 грн, завданої внаслідок умисного порушення прав позивача, встановленого частиною 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-ХІІ від 23.10.1993 в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №367-ХIV від 25.12.1998, через зловживанням службовим становищем з метою умисного порушення права позивачки встановленого законом, шляхом введення в оману позивача через обмеження у наданні достовірної інформації щодо чинної норми частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-ХІІ від 23.10.1993 з посиланням на інформацію, встановлену частиною 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-ХІІ від 23.10.1993 в редакції Закону №107-VI від 28.12.2007, яка визнана неконституційною та не відповідає юридичним висновкам та Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 27.02.2020 №3-р/2020, ч. 2 ст. 19 Конституції України та встановленому факту та висновкам відповідно до пунктів 27, 29-47 постанови від 13.01.2021 Великої палати Верховного Суду у справі №440/2722/20 (Пз/9901/14/20), що з урахуванням наданих пояснень у позовній заяві, викликало у позивачки почуття обурення і розпачу, через дискредитацію держави України, як правової та сприяло підриву довіри до держави,

- постановити окрему ухвалу відповідно до частин 1, 4, 9 статті 249 КАС України і направити відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення з 27.02.2020 причин та умов, що сприяють начальнику ГУ ПФУ в Полтавській області ОСОБА_2 , який особисто відповідає за роботу державного органу в Полтавській області, умисному порушенню чинної частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-ХІІ від 23.10.1993 в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №367-ХIV від 25.12.1998 відповідно до якої позивач, як ветеран війни що належить до осіб з інвалідністю І групи внаслідок війни, має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вимог статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", що свідчить про умисне надмірне тривале зловживання керівником, вказаного вище державного органу, службовим становищем з метою порушення прав на частину власності позивачки, що містить ознаки кримінального правопорушення та злочину проти правосуддя за частиною 4 статті 382 Кримінального кодексу України (ч.4 Умисне невиконання службовою особою рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України), через умисне та тривале недодержання юридичних висновків та самих Рішень Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 та від 27.02.2020 №3-р/2020 під час прийняття рішень щодо донарахування та виплати грошової допомоги до 05 травня позивачки в повному обсязі, починаючи з 30.09.2022 і до теперішнього часу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

Ознайомившись із клопотанням позивача про постановлення окремої ухвали відповідно до статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України та направлення ухвали відповідним суб`єктам владних повноважень для реагування у справі №440/9392/22, суд дійшов такого висновку.

Клопотання позивача обґрунтовано порушенням прав позивача внаслідок протиправних дій відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2022 року у розмірі встановленому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

За приписами частин першої, четвертої, п`ятої та дев`ятої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

З аналізу наведених норм слідує, що при виявленні під час розгляду справи порушення закону судом може бути постановлена окрема ухвала, де мають бути визначені вказівки щодо усунення порушень. Якщо ж такі порушення містять ознаки кримінального правопорушення, така ухвала надсилається прокурору або органу досудового розслідування. При цьому реалізація права суду на постановлення окремої ухвали безпосередньо пов`язана з виявленням порушення закону саме судом під час розгляду справи і таке виявлення судом має бути належним чином обґрунтовано та підтверджено відповідними доказами.

Таким чином, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, у цій справі суд не вбачає правових підстав для постановлення окремої ухвали за результатами розгляду клопотання позивача.

Відтак, клопотання позивача про постановлення окремої ухвали відповідно до частин 1, 4, 9 статті 249 КАС України і направлення відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення з 27.02.2020 причин та умов, що сприяють начальнику ГУ ПФУ в Полтавській області ОСОБА_2 , який особисто відповідає за роботу державного органу в Полтавській області, умисному порушенню чинної частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-ХІІ від 23.10.1993 в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №367-ХIV від 25.12.1998 відповідно до якої позивач, як ветеран війни що належить до осіб з інвалідністю І групи внаслідок війни, має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вимог статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", що свідчить про умисне надмірне тривале зловживання керівником, вказаного вище державного органу, службовим становищем з метою порушення прав на частину власності позивачки, що містить ознаки кримінального правопорушення та злочину проти правосуддя за частиною 4 статті 382 Кримінального кодексу України (ч.4 Умисне невиконання службовою особою рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України), через умисне та тривале недодержання юридичних висновків та самих Рішень Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 та від 27.02.2020 №3-р/2020 під час прийняття рішень щодо донарахування та виплати грошової допомоги до 05 травня позивачки в повному обсязі, починаючи з 30.09.2022 і до теперішнього часу, належить залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтею 241, 249 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання позивача про постановлення окремої ухвали відповідно до статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України та направлення ухвали відповідним суб`єктам владних повноважень для реагування - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.М. Петрова