Решение № 107655183, 01.12.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2022 року м. Київ № 640/25352/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 , до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач), адреса: 04116, Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011, в якій позивач просить:

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у місті Києві №1413/26-15-33-16-26/2733814595 від 30 вересня 2020 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність дій податкового органу щодо анулювання його як платника єдиного податку, оскільки таке рішення прийнято з порушенням процедури його прийняття та за відсутності на те правових підстав.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у віідзиві на позовну заяву послався, що рішення прийнято на підставі положень Податкового кодексу України, оскільки у позивача протягом двох послідовних кварталів, тобто з 01 квітня 2020 року по 01 вересня 2020 року обліковувався податковий борг.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано від Головного управління ДПС у м. Києві належним чином засвідчені копії документів, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Згідно матеріалів справи, копію вищезазначеної ухвали суду разом з копією позовної заяви та додатків до неї 23 вересня 2021 року отримано представником Головного управління ДПС у м Києві Пущуком М.В. в приміщенні суду, проте вимоги вказаної ухвали відповідачем не виконано.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва про витребування доказів від 05 липня 2022 року по справі № 640/25352/21, судом витребувано від Головного управління ДПС у м. Києві належним чином засвідчену копію рішення про анулювання платника єдиного податку - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), інтегровану картку платника податку «єдиний податок» за період з січня 2020 року по теперішній час, інформацію щодо подання ОСОБА_1 декларацій з єдиного податку за період з 01 квітня 2020 року по 31 грудня 2020 року та встановлено строк для подання перелічених документів в строк до 30 липня 2022 року.

Згідно з матеріалами справи, вищезазначену ухвалу отримано 13 липня 2022 року представником Головного управління ДПС у м. Києві Коваленко М.О. в приміщенні суду.

28 липня 2022 року в суді зареєстровано клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про надання документів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Позивач - фізична особа-підприємець, дата реєстрації 07 серпня 2002 року, платник єдиного податку з 01 січня 2012 року (свідоцтво Серії НОМЕР_2 ) за ставкою 5%, вид господарської діяльності 73.10.0 дослідження та розробка в галузі природничих наук.

Згідно з даними інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва з 12 серпня 2002 року. З 01 січня 2012 по 30 вересня 2020 працював на спрощеній системі оподаткування на 3 групі за ставкою 5% до доходу.

Згідно з даними інтегрованої картки платника єдиного податку з фізичних осіб (18050400) у ФОП ОСОБА_1 був наявний податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, а саме: станом на 01 квітня 2020 року - 3 790,30 грн, станом на 01 травня 2020 року - 3 790,30 грн., станом на 01 червня 2020 року - 30 099,43 грн., станом на 01 липня 2020 року - 30 099,43 грн., станом на 01 серпня 2020 року - 30 099,43 грн., станом на 01 вересня 2020 року - 55 201,45 грн.

Податковий борг виник у зв`язку з відсутністю інформації в інтегрованій картці платника про сплату задекларованих податкових зобов`язань по єдиному податку з фізичних осіб у 2020 році.

При цьому, податковий орган вказує, що за результатом огляду копій платіжних доручень встановлено, що позивач в полі призначення платежу зазначив назву єдиного податку, але сплату такого податку здійснено не за належними реквізитами (на рахунок єдиного соціального внеску, код платежу 71040000).

В подальшому податковим органом, на підставі п. 299.10 п. 299.11 ст. 299 ПК України, за недотримання платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 вимог п.п. 8 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, 30 вересня 2020 року прийнято рішення №1413/26-15-33-16-26/2733814595 про виключення з реєстру платників єдиного податку.

Позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу, оскільки сплата єдиного податку ним здійснювалась, при цьому, позивач звертає увагу, що сплата останнього на рахунок єдиного соціального внеску з призначенням платежу «єдиний податок» є фактичною сплатою такого податку, оскільки адміністрування єдиного соціального внеску віднесено до повноважень податкового органу. Також позивач зазначає, що перед прийняттям оскаржуваного рішення, податковим органом не здійснено податкову перевірку платника. Крім того, позивач зазначає, що після 30 вересня 2020 року податковий орган продовжує приймати податкову звітність позивача як платника єдиного податку.

Вказані обставини позивачем викладено в обгрунтування позовної заяви щодо оскарження рішення від 30 вересня 2020 року №1413/26-15-33-16-26/2733814595 в судовому порядку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з положеннями п. 3 пункту 299.10. статті 299 Податкового кодексу України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8 підпункту 298.2.3. пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Згідно з пунктом 300.1 статті 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Відповідно до пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Зміст наведеної правової норми дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої групи у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі №820/5346/17.

З матеріалів справи вбачається, що перед прийняттям оскаржуваного рішення, податковим органом перевірки позивача проведено не було, акт перевірки не складався, відповідно жодних порушень в поведінці позивача податковим органом не встановлено.

Податковим органом не надано до суду копії оскаржуваного рішення та інших документів, що стосуються розгляду справи внаслідок форс-мажорних обставин зумовлених військовою агресією російської федерації, що мало наслідком відсутності доступу до приміщення за адресою: 01011, Київ, вулиця Лєскова, будинок 2.

Як обгрунтування оскаржуваного рішення податковим органом зазначено про заборгованість по єдиному податку позивача, що виникла у зв`язку з несплатою в повному обсязі самостійно визначених податкових зобов`язань в сумі 3 790,30 грн (податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2019 рік № 9318430979 від 08 січня 2020 року, термін сплати 20 лютого 2020 року), в сумі 26 309,13 грн (податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за І квартал 2020 року №906151420 від 03 квітня 2020 року, термін сплати 22 травня 2020 року), в сумі 25 102,02 грн (податкова декларація платника єдиного податку - фізичної пособи-підприємця за півріччя 2020 року №9170267076 від 17 липня 2020 року, термін сплати 20 серпня 2020 року), в сумі 27 876,16 грн (податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи- підприємця за три квартали №925281117 від 05 жовтня 2020 року, термін сплати 19 листопада 2020 року).

З матеріалів справи вбачається, що згідно з платіжним дорученням № 239 від 08 травня 2020 року сплата позивачем єдиного податку за І квартал 2020 року у сумі 26 309,13 грн, платіжним дорученням №248 від 07 серпня 2020 року сплата позивачем єдиного податку за ІІ квартал 2020 року у сумі 25 102,02 грн.

Згідно з листом Головного управління ДПС у м. Києві від 20 серпня 2021 року вих. №80274/6/26-15-24-17-15, податковим органом зазначено, що за результатом розгляду вищезазначених платіжних доручень останнім встановлено сплату позивачем єдиного податку не за належними реквізитами, сплату здійснено на рахунок єдиного соціального внеску.

З даного приводу, суд вважає зазначити наступне.

Згідно абзацу 3 пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".

Водночас, порядок зарахування контролюючим органом податкового боргу визначений нормами п. 87.9 ст. 87 ПК України, згідно з якими у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

При цьому, слід вказати, що спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм ПК України, законом імперативно встановлено обов`язок податкового органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з календарною черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу.

Наведений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 березня 2020 року у справі №826/12529/18.

Відповідно до п. 131.2 ст. 131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Так, за усталеною практикою Верховного Суду здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений законом, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування санкцій для платника.

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у межах законодавчо встановленого строку для такої сплати платник не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення номеру рахунку та/або коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16 червня 2015 року (справа №21-377а15) та від 2 грудня 2015 року (справа №826/6059/13-а), постановах Верховного Суду від 2 червня 2020 року (справа №808/3455/15), від 29 січня 2020 року (справа №824/2467/15-а).

Таким чином, суд дійшов висновку, що податковий борг в сумі 26 300,13 грн (податкова декларація платника єдиного податку за І квартал 2020 року №969151420 від 30 квітня 2020 року, термін сплати 22 травня 2020 року) сплачено позивачем 08 травня 2020 року, податковий боргу в сумі 25 102,02 грн (податкова декларація платника єдиного податку за півріччя 2020 року №9170267076 від 17 липня 2020 року, термін сплати 20 серпня 2020 року) сплачено позивачем 07 серпня 2020 року.

З урахуванням зазначеного та дослідивши надані податковим органом інтегровані карти платника податків ОСОБА_1 , по податку «єдиний податок» за період 20 січня 2020 року вбачається відсутність несплати позивачем двох кварталів поспіль податкових зобов`язань з єдиного податку.

Крім того, суд приймає до уваги обставини, що після винесення рішення 30 вересня 2020 року щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , податковий орган приймав податкову звітність останнього як платника єдиного податку (податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за півріччя 2021 року прийнято податковим органом 28 липня 2021 року, реєстраційний номер 9209329874; річну податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2020 рік прийнято податковим органом 10 січня 2021 року, реєстраційний номер 9356429996; податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за три квартали 2020 року прийнято податковим органом 05 жовтня 2020 року, реєстраційний номер 9252817117).

На підставі викладеного в сукупності вбачається, що рішення від 30 вересня 2020 року №1413/26-15-33-16-26/2733814595 про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 прийнято податковим органом не лише безпідставно, а й з порушенням процедури прийняття такого рішення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого рішення про анулювання реєстрація платника єдиного податку фізичної особи-підприємця від 30 вересня 2020 року № 1413/26-15-33-16-26/2733814595 з урахуванням вимог частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Зважаючи, що позовна заява підлягає задоволенню, понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №1413/26-15-33-16-26/2733814595 від 30 вересня 2020 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

3. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник