Решение № 10764178, 03.08.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2010 р. Справа № 8/119/10

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,

при секретарі Новіковій Л.М.,

з участю представника позивача Ковальова Р.А., дов. від 12.02.2010р.,

відповідачі у судове засідання не зявились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Фінансова компанія “Надія України” в особі Таврійської філії ТОВ “Фінансова компанія “Надія України”,

74900, м. Нова Каховка, пл. Ентузіастів, 1, к. 316,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

54051, АДРЕСА_1,

та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3,

54051, АДРЕСА_1,

про стягнення в солідарному порядку коштів у сумі 3814 грн. 22 коп., -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “Фінансова компанія “Надія України” в особі Таврійської філії ТОВ “Фінансова компанія “Надія України” (далі - позивач) предявлено позов про стягнення в солідарному порядку з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач-1) та Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (далі відповідач-2) коштів у сумі 3814 грн. 22 коп., з яких: 2550 грн. - основний борг за договором кредиту; 1038 грн. - заборгованість по відсоткам за договором кредиту; 77 грн. 40 коп. - пеня; 48 грн. 36 коп. - три проценти річних; 100 грн. 46 коп. - сума збільшення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, на підставі договорів кредиту № ДК 8-8 та поруки № 8 від 12.01.2009р., а також про стягнення коштів на погашення судових витрат по справі.

Про час і місце проведення судового засідання відповідачі повідомлені у встановленому ГПК України порядку, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 49, 50).

Правом надання відзиву на позовну заяву та участі у судовому засіданні відповідачі не скористалися, позов не заперечили і не спростували.

Неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду спору по суті, тому, відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив задовольнити їх повністю.

Вислухавши представника позивача, дослідивши подані позивачем докази, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з такого: 12.01.2009р. між позивачем і відповідачем-1 укладено договір кредиту № ДК 8-8 (надалі Договір кредиту), відповідно до умов якого позивач зобовязався надати відповідачу-1 в тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості, забезпеченості та платності кредит в сумі 3000 грн., з оплатою по процентній ставці 3,3% на місяць, а відповідач 1 зобовязався повністю повернути кредит, отриманий за цим договором, та відсотки за користування ним, до 16-00 години 12.01.2010р. включно.

Відповідно до п. 4.2.4 відповідач-1 також зобовязався проводити погашення кредиту і відсотків у порядку та строки згідно з Графіком погашення кредиту і відсотків (Додаток № 1), який є невідємною частиною Договору кредиту. Так, відповідно до Додатку № 1 до Договору кредиту відповідач 1, починаючи з 12.02.2009р., був зобовязаний щомісяця, до 12.01.2010р. включно, сплачувати позивачеві 349 грн., з яких: 250 грн. погашення кредиту; 99 грн. відсотки за кредитом.

На виконання умов Договору кредиту позивачем надано відповідачу-1 кредит у сумі 3000 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 9 від 12.01.2009р.

Відповідач свої зобовязання щодо повернення отриманого кредиту та сплати відсотків належним чином не виконує, здійснив часткову виплату основного боргу по кредиту у сумі 450 грн., а також часткову оплату відсотків за кредитом у сумі 150 грн.

Станом на день розгляду справи основний борг відповідача-1 за Договором кредиту становить 2550 грн., і крім того, за позичальником існує заборгованість по відсоткам у сумі 1038 грн., обґрунтований розрахунок зазначених сум наведений позивачем (а. с. 14-16). Даний розрахунок суд визнає правильним.

Несплатою 2550 грн. боргу за кредитним договором та суми заборгованості по відсоткам, яка становить 1038 грн., відповідач-1 порушує права позивача, умови Договору кредиту та вимоги ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), а також ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). За вказаними законами зобовязання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору і кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

За порушення термінів погашення заборгованості за кредитом та/або оплаті відсотків за користування кредитом сторони п. 7.1 Договору кредиту встановили відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,5 % від суми непогашеного в строк платежу за кожний день прострочення платежу до дня повного погашення поточної заборгованості.

У звязку із неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобовязань за Договором кредиту, позивачем на підставі п. 7.1 Договору кредиту та ст. 230 ГК України, нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості по кредиту і відсоткам за кожний день прострочення платежу за період з 12.02.2009р. по 12.08.2009р. в сумі 77 грн. 40 коп., обґрунтований розрахунок якої наведений позивачем (а. с. 19).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. У даному випадку, суд не застосовує позовну давність щодо вимог про стягнення пені за період з 12.02.2009р. по 12.08.2009р. у сумі 77 грн. 40 коп., оскільки від відповідача відповідної заяви не надходило.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 77 грн. 40 коп. за період з 12.02.2009р. по 12.08.2009р. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі наведеної норми, стягненню з відповідача-1 на користь позивача підлягає 100 грн. 46 коп. інфляційних нарахувань та 48 грн. 36 коп. 3% річних (розрахунки наведені позивачем на аркушах справи 17-18).

Таким чином, загальна сума заборгованості позичальника за кредитним договором складає 3814 грн. 22 коп. (2550 грн. + 1038 грн. + 77 грн. 40 коп. + 100 грн. 46 коп. + 48 грн. 36 коп.).

Частиною 2 ст. 345 ГК України передбачено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, який укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобовязань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обовязки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Із п. 6.1 Договору кредиту вбачається, що, виконання зобовязань за цим договором забезпечується договором поруки ДП 8 від 12.01.2009р. (далі Договір поруки), укладеним між позивачем та відповідачем - 2.

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки, відповідач-2 на добровільних засадах зобовязався відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 своїх зобовязань, що випливають з Договору кредиту.

Пунктом 2.2 Договору поруки обумовлено, що у випадку невиконання відповідачем-1 взятих на себе зобовязань по Договору кредиту, відповідач-2 несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і відповідач-1, включаючи сплату основного боргу за Договором кредиту в сумі 3000 грн., нарахованих відсотків за користування кредитом, пені у розмірах, передбачених Договором кредиту, а також відшкодування збитків. При цьому позивач має право вимоги до відповідача-2 як солідарно, так і до кожного з них окремо.

Також п. 2.3 Договору поруки встановлено, що відповідач-2 приймає на себе зобовязання, у випадку невиконання відповідачем-1 зобовязань за Договором кредиту, здійснити виконання зобовязання відповідача-1 в обсязі, заявленому позивачем в письмовій вимозі, протягом трьох робочих днів з дати отримання відповідної письмової вимоги позивача про виконання зобовязань.

Така вимога направлялись позивачем на адресу відповідача-2 09.04.2010р., про що свідчить поштова квитанція № 10990107 від 09.04.2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою. Так, згідно з 1 та 2 частинами зазначеної статті, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Із змісту Договорів кредиту та поруки вбачається, що у відповідачів виник солідарний обовязок забезпечити виконання зобовязань за Договором кредиту.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобовязаними доти, доки їхній обовязок не буде виконаний у повному обсязі.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на чинному законодавстві, матеріалами справи підтверджені, відповідачами не заперечені і не спростовані, отже підлягають задоволенню.

Виходячи з положень ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на 1 відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” в особі Таврійської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, пл. Ентузіастів, 1, кв. 306, ідентифікаційний код 35183681) з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (54051, АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (54051, АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в солідарному порядку 2550 (дві тисячі пятсот пятдесят) грн. основний борг за договором кредиту; 1038 (одна тисяча тридцять вісім) грн. заборгованість по відсоткам за договором кредиту; 77 (сімдесят сім) грн. 40 коп. пеня; 100 (сто) грн. 46 коп. сума збільшення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції; 48 (сорок вісім) грн. 36 коп. три проценти річних.

Стягнути з ОСОБА_2 (54051, АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” в особі Таврійської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, пл. Ентузіастів, 1, кв. 306, ідентифікаційний код 35183681) кошти у сумі 102 (сто дві) грн. на погашення витрат з оплати позовної заяви державним митом і на погашення витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу - в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя