Решение № 107623975, 30.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2022 року м. Київ № 640/14160/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши адміністративну справуза позовом:ОСОБА_1 до:відповідач 1 - Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02232, м. Київ, вул. Бальзака, 64; код ЄДР 34972294), відповідача 2 - Головного управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещанківська, 11-а, код ЄДР: 37993783)про:визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанови,-В С Т А Н О В И В:

Перевіркою системи КП «ДСС» встановлено, що через підсистему «Електронний суд» 30.08.2022 до суду від ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) надійшли матеріали:

«про визнання дій державного/приватного виконавця протиправними», згідно з якими позивач просив:

1. Поновити строк на звернення до суду із позовною заявою.

2. Відкрити провадження в адміністративній справі.

3. Визнати протиправними дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Благовісного Володимира Миколайовича щодо винесення постанов у рамках виконавчих проваджень № 54008112 та № 67899953;

4. Визнати незаконною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 54008112 від 14.12.2021.

5. Визнати незаконною та скасувати постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 54008112 від 14.12.2021.

6. Визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 67899953 від 15.12.2021.

7. Визнати незаконною та скасувати постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 67899953 від 15.12.2021 року.

8. Визнати незаконною та скасувати постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 67899953 від 15.12.2021 року.

9. Визнати незаконною та скасувати постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 67899953 від 21.12.2021 року.

10. Зобов`язати Державну казначейську службу України у місті Києві повернути стягнутий виконавчий збір з пенсійної карти ОСОБА_1 у розмірі 54933,59 грн за реквізитами пенсійного рахунку НОМЕР_2 .

11. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.

Згідно постанови державного виконавця Перепелиці Артема Володимировича від 24.05.2017 відкрито виконавче провадження № 54008112 за справою 2-1540/12 на підставі виконавчого листа, за яким суд вирішив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» кошти у розмірі 57048,96 доларів США, що за курсом 7,9925 за долар США складає 455963,81 грн. та 111809,88 грн., штраф за невиконання договору застави в розмірі 15023,75 грн. та судові витрати у сумі 2917,10 грн. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19.09.2012 рішення суду від 25.06.2021 залишено без змін. У подальшому державним виконавцем Диких Оленою Василівною 13.09.2017 накладено арешт на все майно щодо ОСОБА_1 .

Додає, що 26.09.2017 винесено постанову по виконавчому провадженні № 54008112 про звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1 шляхом винесення та направлення на виконання до Лівобережного об`єднаного управління ПФУ в м. Києві постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, у відповідності до вимог якої, - утриманню підлягає 20% пенсії боржника до погашення заборгованості за виконавчими провадженнями (з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження) у сумі 644586 грн.

У подальшому, державним виконавцем 14.12.2021 винесено постанову про стягнення виконавчого збору

Додає, що 09.09.2021 представником Приватного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» надіслано заяву про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку з чим витрати виконавчого провадження та виконавчий збір виділено в окреме провадження відповідно до постанов державного виконавця», на підставі вказаного виконавець відкрив виконавче провадження № 67899953.

14.12.2021 державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Благовісним Володимиром Миколайовичем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі: 54933,59 гривні (UAH). Про вказане зняття грошових коштів Позивач дізнався 15.12.2021.

Надалі, державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника від 15.12.2021 для стягнення у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 55202,59 грн.

Додає, що державним виконавцем була винесена постанова про арешт коштів божника від 21.12.2021. На підставі вказаного виконавчого провадження стягнуто із боржника одним платежем 54933,59 грн.

Відтак, за твердженням позивача, при стягненні виконавчого збору без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду, з огляду на що просить суд задовольнити позовні вимоги.

Позиція відповідача 1 - Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Відповідач-1 відзиву на позовну заяву не надав.

Позиція відповідача 2 - ГУ ДКСУ у м. Києві.

Представник ГУ ДКС у м. Києві надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що згідно постанови державного виконавця відповідача 1 від 24.05.2017 відкрито виконавче провадження № 54008112 про стягнення солідарно з позивача, ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» коштів у розмірі 57048,96 доларів США, що за курсом 7,9925 за долар США складає 455963,81 грн та 111809,88 грн, штраф за невиконання договору застави в розмірі 15023,75 грн та судові витрати у сумі 2917,10 гривень.

26.09.2017 винесено постанову по виконавчому провадженні № 54008112 про звернення стягнення на пенсію позивача, шляхом винесення та направлення на виконання до Лівобережного об`єднаного управління ПФУ в м. Києві постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, у відповідності до вимог якої, - утриманню підлягає 20% пенсії боржника до погашення заборгованості за виконавчими провадженнями (з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження) у сумі 644586 гривень.

09.09.2021 представником приватного Акціонерного товариства акціонерний Банк «Укргазбанк» надіслано заяву про повернення виконавчого документа стягувачу.

14.12.2021 державним виконавцем відповідача 1 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 54 933,59 грн, а 15.12.2021 державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 67899953 щодо виконання попередньої постанови.

Додає, що того ж дня, 15.12.2021 державним виконавцем відповідача 1 було винесено постанову про арешт коштів боржника № 67899953.

21.12.2021 державним виконавцем відповідача 1 винесена постанова про арешт коштів божника № 67899953.

Разом з тим, представник казначейства зазначає, що відповідно до постанови КМК № 106 контроль справляння надходжень за кодом доходів 22070000 здійснює Міністерство юстиції України. Тоді як контроль справляння надходжень по рахунку № UA858999980333269305000026004 здійснює Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Пояснює, що за інформацією, наявною в Головному управлінні Казначейства, за період з 01.12.2021 по дату подання відзиву на позову заяву, перерахування коштів одним платежем на суму 54 933,59 грн на рахунки, відкриті за кодом класифікації доходів бюджету 22070000 «Виконавчий збір» згідно виконавчих проваджень №54008112, № 67899953 не здійснювалось.

При цьому, додає, що згідно виконавчих проваджень № 54008112, № 67899953 по позивачу на рахунок № НОМЕР_3 , відкритий для зарахування надходжень державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 22070000 «Виконавчий збір», перераховано Деснянським ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) з небюджетного рахунку № НОМЕР_4 :

- кошти в сумі 270,55 грн перераховані 12.01.2022 платіжним дорученням від 04.01.2022 № 73928, з призначенням платежу « 2315413914; № 54008112 ; 14.12.2021; ОСОБА_1 ; №67899953; Виконавчий збір»;

- кошти в сумі 339,55 грн перераховані 25.01.2022 платіжним дорученням від 24.01.2022 № 77104, з призначенням платежу « 2315413914; № 54008112 ; 14.12.2021; ОСОБА_1 ; №67899953; Виконавчий збір»;

- кошти в сумі 2 019,89 грн перераховані 12.05.2022 платіжним дорученням від 11.05.2022 № 88096, з призначенням платежу « 2315413914; № 54008112 ; 14.12.2021; Барчук ЮВ; №67899953; Виконавчий збір».

Наголошує, що станом на теперішній час, подання на повернення коштів позивачу від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у сумі 54 933,59 грн не надходило.

Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), то саме на відповідача 1 покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Підсумовуючи викладене представник ГУ ДКСУ в м. Києві зазначив, що враховуючи що подання від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до Головного управління Казначейства не надходило, Головним управлінням Казначейства не було порушено жодних прав позивача, не вчинено жодних протиправних дій або бездіяльності, а тому позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Казначейства повернути стягнутий виконавчий збір з пенсійної картки ОСОБА_1 у розмірі 54 933,59 грн є передчасними та не підлягають задоволенню.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою судді від 31.08.2022 матеріали із назвою позовна заява «про визнання дій державного/приватного виконавця протиправними» залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

Вказана ухвала була направлена на електрону адресу представника позивача та доставлена 31.08.2022. В Електронний кабінет ухвала доставлена 07.09.2022.

12.09.2022 зареєстровані матеріали, що надійшли з Електронного суду.

Ухвалою судді від 22.09.2022 позовну заяву повернуто позивачу на підставі п.п. 3, 6 та 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано ухвалу судді від 22.09.2022, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою судді від 09.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справи. Розгляд справи призначено на 30.11.2022 про що сторони повідомлені належним чином в порядку, визначеному ст. 268 КАС України.

У судове засідання 30.11.2022 з`явилися представник позивача та представник ГУ ДКСУ. Представник відповідача-1 в судове засідання не з`явився що, однак, в силу ч. 3 ст. 268 КАС України, не є перешкодою для розгляду справи по суті.

За результатами заслуховування позицій представників сторін, які з`явилися у судове засідання, дослідження доказів, за згодою присутніх учасників справи та враховуючи небезпеку тривалого перебування представників сторін в центральні частині міста Києва внаслідок постійних атак військ країни агресора, розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження. Учасникам справи оголошено, що рішення суду буде ухвалене цього ж або наступного дня.

Встановлені судом обставини.

Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25.06.2012 у справі № 2-1540/12 позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кошти в розмірі 57048,96 дол. США, що за курсом 7,9925 за долар США складає 455963,81 грн. та 111809,88 грн., штраф за невиконання договору застави в розмірі 15023,75 грн. та судові витрати у сумі 2917,10 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19.09.2012 рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25.06.2012 залишено без змін.

На виконання зазначеного рішення 06.12.2012 видано виконавчий лист № 2-1540/12 на підставі якого 24.05.2017 Деснянським РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у м. Києві прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 54008112 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованості у розмірі 585714,54 грн.

13.09.2017 Деснянським РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у м. Києві прийнято постанову про арешт майна боржника № 54008112, якою накладено арешт, що належить боржнику.

26.09.2017 Деснянським РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у м. Києві прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника № 54008112, якою звернуто стягнення на доходи боржника - ОСОБА_1 , що отримує дохід у Лівобережному об`єднані управління ПФУ в м. Києві, здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача у розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу 644586 грн.

У зв`язку з реорганізацією органів державної виконавчої служби постановою від 03.04.2020 про передачу виконавчого провадження № 54008112, Деснянським РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у м. Києві передано матеріали виконавчого провадження № 54008112 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

03.04.2020 Деснянським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про прийняття виконавчого провадження № 54008112.

14.12.2021 Деснянським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову № 54008112 про повернення виконавчого документу стягувачу, в якій зазначено, що до відділу надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документу. Витрати виконавчого провадження та виконавчий збір виділено в окреме провадження відповідно до постанов державного виконавця. Відтак, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем виконавчий документ повернуто стягувачу.

14.12.2021 Деснянським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову № 54008112 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 300 грн.

14.12.2021 Деснянським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову № 54008112 про стягнення витрат виконавчого провадження, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 54933,59 грн.

Разом з тим, 15.12.2021, на підставі постанови від 14.12.2021 № 54008112 про стягнення витрат виконавчого провадження, Деснянським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 67899953.

Також, 15.12.2021 Деснянським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 67899953, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 269,00 грн. та постанову про арешт коштів боржника № 67899953, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення посадови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржника - ОСОБА_1 у межах суми стягнення з урахуванням збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 55202,59 грн.

21.12.2021 Деснянським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про арешт коштів боржника № 67899953.

Позивач, вважаючи протиправними дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Благовісного Володимира Миколайовича щодо винесення постанов у рамках виконавчих проваджень № 54008112 та № 67899953, а також вважаючи незаконними постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 54008112 від 14.12.2021, про відкриття виконавчого провадження № 67899953 від 15.12.2021, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 67899953 від 15.12.2021, про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 67899953 від 15.12.2021 та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 67899953 від 21.12.2021, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Щодо правомірності прийняття постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 54008112 від 14.12.2021.

Так, згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (у редакції чинній на час прийняття оскаржуваної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету,

Разом з тим, Законом України від 03.07.2018 № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» стаття 27 Закону України «Про виконавче провадження зазнала змін, а саме: у частині другій слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».

Тобто, відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакцій чинній на момент прийняття постанови про стягнення виконавчого збору) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також ч. 9 ст. 27 вказаного Закону передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2 3, 2 4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9 15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до п. 1 ч. ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами ч. 5 вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Аналогічні приписи містяться в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 №512/5 .

Як вже було встановлено судом, виконавчий лист № 2-1540/12, який видано Деснянським районним судом м. Києва 06.12.2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кошти в розмірі 57048,96 дол. США, що за курсом 7,9925 за долар США складає 455963,81 грн. та 111809,88 грн., штраф за невиконання договору застави в розмірі 15023,75 грн. та судові витрати у сумі 2917,10 грн., повернуто стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», однак, матеріали справи не містять жодних доказів стягнення державним виконавцем суми виконавчого збору.

Суд повторно звертає увагу заявника на те, що у відповідності до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, чинній на момент прийняття вказаної постанови, вказана норма передбачала та передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Слід зазначити, що Закон України «Про виконавче провадження» не містить такого положення, як стягнення виконавчого збору лише після здійснення державним виконавцем примусових заходів виконання, що призвели до фактичного стягнення за виконавчим документом грошових коштів, які в подальшому були передані стягувачу, та положень про те. що оскільки стягнення не відбулось, то стягнення виконавчого збору є помилковим.

При цьому, як видно з автоматизованої системи виконавчих проваджень за матеріалами виконавчого провадження № 54008112, починаючи з 2017 року державними виконавцями вчинялися дії щодо стягнення з боржника суми заборгованості.

Відтак, виконавчий збір стягується в незалежності від того, чи була фактично стягнута сума за виконавчим документом чи лише підлягає стягненню, у зв`язку з чим, проаналізувавши зазначені вище норми Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, ч. 3 ст. 40 у взаємозв`язку з положеннями ч. 2 ст. 27 Закону, у редакції чинній на момент прийняття постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 54008112 від 14.12.2021, суд приходить до висновку про обов`язок державного виконання при поверненні виконавчого документу стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винести постанову про стягнення виконавчого збору, у разі не стягнення такої суми виконавчого збору.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Шостого апеляційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 25.05.2022 у справі 640/28446/21.

Відтак, зважаючи на викладене, постанова про стягнення виконавчого збору № 54008112 від 14.12.2021, є правомірною, з огляду на що не підлягає скасуванню.

Щодо правомірності прийняття постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 54008112 від 14.12.2021 та постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 67899953 від 15.12.2021, суд виходить з наступного.

Так, ч. 1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті (ч. 3 ст. 42 Закону).

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню врегульовані також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (у редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) (далі - Інструкції № 512/5).

Згідно з п. 1 розділу VI Інструкції № 512/5 фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.

Відповідно до п. 2 розділу VI Інструкції № 512/5 витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про:

відкриття виконавчого провадження;

стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);

стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);

стягнення витрат виконавчого провадження;

закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження:

виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);

пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9 - 15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Крім того, наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5 «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження» визначено види та розміри витрат виконавчого провадження, до яких належать: 1) виготовлення документів виконавчого провадження (папір; копіювання, друк документів; канцтовари), 2) пересилання документів виконавчого провадження (конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку), 3) послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій (експертів; зберігачів; перекладачів; суб`єктів оціночної діяльності-суб`єктів господарювання; суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій), 4) послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум, 5) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини, 6) послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці, 7) банківські послуги при операціях з іноземною валютою, 8) сплата судового збору, 9) оплата вчинюваних нотаріальних дій, 10) плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження, 11) інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.

Згідно розділу ІІ наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5 «Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження» розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу І Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта». Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати. Відповідні структурні підрозділи (спеціалісти) Міністерства юстиції України, головних територіальних управлінь юстиції, що відповідають за закупівлю товарів і послуг, протягом п`яти робочих днів з дати укладання договору про закупівлю товарів і послуг, визначених пунктами 1, 2, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, повідомляють Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції та відділи державної виконавчої служби про вартість закупівлі одиниці товару і послуги. На підставі наданої інформації державний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження. Розміри витрат виконавчого провадження, які стягнуті до проведення процедури закупівлі відповідних товарів і послуг, визначаються на підставі вартості раніше придбаних товарів і послуг.

Отже, підсумовуючи викладені норми у сукупності, суд зазначає, що у постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження обов`язково повинні бути зазначені види витрат та суми таких витрат виконавчого провадження.

Разом з тим, зі змісту оскаржуваних постанови № 54008112 від 14.12.2021 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанови № 67899953 від 15.12.2021 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій видно, що у вказаних постановах зазначено про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 300,00 грн. та 269,00 грн.

Між тим, суд зазначає, що вказані постанови не містить складових видів з яких складаються витрати виконавчого провадження, останні містять лише загальне значення про витрати на проведення виконавчих дій у загальній сумі 300,00 грн. у виконавчому провадженні № 54008112 та у сумі 269,00 грн. у виконавчому провадженні № 67899953.

Суд зазначає, що державним виконавцем у таких постановах не зазначено, з яких саме складових видів проведення виконавчих дій та у яких розмірах складаються сума у розмірі 300,00 грн. у виконавчому провадженні № 54008112 та сума у розмірі 269,00 грн. у виконавчому провадженні № 67899953, чим порушено вимоги Інструкції № 512/5 та наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5 «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження».

Відтак, підсумовуючи викладене у сукупності, а також беручи до уваги те, що державним виконавцем у вказаних постановах не зазначено види та розміри витрат виконавчого провадження з яких складається сума 300,00 грн. у виконавчому провадженні № 54008112 та сума у розмірі 269,00 грн. у виконавчому провадженні № 67899953, суд приходить до висновку про протиправність постанови державного виконавця № 54008112 від 14.12.2021 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 300 грн. та протиправність постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 67899953 від 15.12.2021, а відтак такі постанови підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Щодо правомірності прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження № 67899953 від 15.12.2021, то суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені вимоги до виконавчих документів.

Зокрема, частиною 1 вказаної статті передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

Вказаний перелік підстав для повернення виконавчого документу стягувачу є вичерпним.

Разом з тим, постанова про відкриття виконавчого провадження № 67899953 від 15.12.2021 прийнята на підставі виконавчого документу Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), а саме: постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 54008112 від 14.12.2021, яка є чинною.

При цьому, зі змісту постанови про стягнення виконавчого збору № 54008112 від 14.12.2021 вбачається, що така постанова відповідає вимогам виконавчого документів, перелік яких наведено в ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» зі строком пред`явлення її до виконання протягом трьох місяців.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до п. 5 розділу ІІІ «Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Отже, у разі надходження до органу державної виконавчої служби виконавчого документу, передбаченого ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» і якщо такий виконавчий документ відповідає вимогам, встановленим ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження, то такий виконавець зобов`язаний, у відповідності до ст. 26 Закону та п. 5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 прийняти його до виконання та відкрити виконавче провадження з приводу примусового виконання надісланого до нього виконавчого документу, тобто прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження, відтак, беручи до уваги те, що постанова про стягнення виконавчого збору № 54008112 від 14.12.2021 відповідає вимогам виконавчого документу, тоді як у Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) були відсутні підстави для повернення такої постанови на підставі ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», зазначене свідчить про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 67899953 від 15.12.2021, є правомірною та не підлягає скасуванню.

Щодо правомірності прийняття постанови про арешт коштів боржника № 67899953 від 15.12.2021 та постанови про арешт коштів боржника № 67899953 від 21.12.2021, суд виходить з наступного.

В першу чергу слід звернути увагу на те, що зазначені вище постанови прийняті в межах виконавчого провадження № 67899953 відкритого постановою Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), оцінку правомірності прийняття якої судом надано вище, за результатами надання якої суд дійшов висновку про її правомірність та відповідність вимогам Закону України «Про виконавче провадження»,

Разом з тим, ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 18 названого Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

При цьому, згідно з п. 7 ч. 3 ст, 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

При цьому, відповідно до ч. 10 ст. 56 цього Закону у порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи забезпечення та заходи щодо примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, у тому числі накладати арешт на кошти, які перебувають на рахунках.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Слід додати, що відповідно до абзацу другого частини другої статті 59 Закону виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Тобто, саме рахунки, визначені у ч. 2 ст. 48 Закону є спеціальними для цілей застосування обмежень при застосуванні положень, визначених у п. 7 ч. 3 ст, 18, ч. 2. ст. 48, ч. 3 ст. 52, ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» щодо накладення арешту на кошти на таких рахунках.

Аналіз вказаних положень в кореспонденції із приписами ст. 1074 ЦК України, ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» дає підстави для висновку, що рахунки на які зараховується пенсія, заробітна плата, нормативно не визначені як рахунки із спеціальним режимом використання, не є такими рахунками, вказані рахунки є звичайними поточними рахунками та банківське законодавство не містить визначення такого виду рахунків як «зарплатний» чи «пенсійний», що у свою чергу дає підстави для висновку про відсутність обмежень для накладення арешту на кошти на таких рахунків, крім обмеження розміру арештованих коштів відповідно до обмежень щодо можливого розміру стягнення.

Разом з тим, судом не встановлено, а позивачем не доведено обставин накладання вказаними вище постановами арешту саме на спеціальні рахунки Барчука Юрія Володимировича.

Варто зазначити, що представник оскаржує постанови про накладення арешту лише з підстав незаконності первинних постанов про стягнення. Інших доводів щодо їх незаконності він не наводить, а відтак, суд розглядає дане питання в межах заявлених підстав та предмету позову (ч. 2 ст. 9 КАС України).

У той же час, слід додати, що відповідно до ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Тобто, пенсія відсутня у цьому переліку.

Згідно з ч. 1 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У відповідності з ч. 1 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У відповідності з ч. 2 ст. 70 цього Закону з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Таким чином, враховуючи викладене, постанова про арешт коштів боржника № 67899953 від 15.12.2021 та постанова про арешт коштів боржника № 67899953 від 21.12.2021, є правомірними та не підлягають скасуванню.

Відсоток стягнення не є предметом оскарження у даній справі та заявником не надано доказів звернення стягнення на пенсію у розмірі, що перевищує встановлений Законом. З постанови від 26.09.2017 про звернення стягнення на пенсія для стягнення «первинного» боргу (за кредитом) містить обмеження стягнення - 20%.

Щодо вимоги про визнання протиправними дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Благовісного Володимира Миколайовича щодо винесення постанов у рамках виконавчих проваджень № 54008112 та № 67899953, її слід розуміти як таку, що стосується дій щодо всіх постанов у цих провадженнях, зокрема і тих, що не відносяться до компетенції суду, на що зверталась увага суду ще в ухвалі про залишення позову без руху. Вимога викладена загально, не конкретно, без обґрунтування задоволенню не підлягає, оскільки за матеріалами справи не доведено та судом не встановлено, що всі дії по винесенню всіх постанов, які стосуються адміністративної юрисдикції, є протиправними.

Позивачем не конкретизовано, дії щодо винесення яких саме постанов в рамках виконавчих проваджень № 54008112 та № 67899953, позивач просить суд визнати протиправними, хоча, слід повторитися, суд неодноразово ставив це питання у своїх процесуальних документах. Більш того, слід наголосити, що виконавче провадження № 54008112 відкрито на підставі виконавчого листа № 2-1540/12, видано Деснянським районним судом м. Києва 06.12.2012, в межах якого були прийнято, зокрема, постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.05.2017, постанова про арешт майна боржника від 13.09.2017, постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 26.09.2017, постанова про передачу виконавчого документа/провадження від 03.04.2020, постанова про прийняття виконавчого провадження від 03.04.2020 та постанова про повернення виконавчого документу від 14.12.2021, повноваження щодо перевірки правомірності дій державного виконавця з прийняття яких, у адміністративного суду відсутні зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 287 КАС України у її взаємозв`язку з вимогами ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» про що було зазначено в ухвалі від 22.09.2022 про повернення позовної заяви. При цьому, ці вимоги були у такій редакції прийняті до розгляду враховуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2022.

Щодо вимоги про зобов`язання Державну казначейську службу України у місті Києві повернути стягнутий виконавчий збір з пенсійної карти ОСОБА_1 у розмірі 54933,59 грн за реквізитами пенсійного рахунку НОМЕР_2 , то виходить з наступного.

Перш за все, слід зазначити, що ця служба у місті Києві має найменування - Головне управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до п.п. 4, 5 та п. 9 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. У справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.

Натомість, під викладом обставин розуміється обґрунтування порушених прав та інтересів позивача оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача у сфері публічно-правових відносинах.

Між тим, по-перше, вказана вимога зобов`язального характеру не містить викладу обставин щодо її обґрунтування, хоча судом зверталася на це увага в своїх процесуальних документах.

По-друге, виходячи з положень ч. 1 ст. 5 та ч. 2 ст. 245 КАС України передумовою застосування такого способу захисту прав, як заявлено позивачем в цій частині вимоги, є визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки заявлений позивачем спосіб захисту може бути реалізований лише за умови попереднього визнання рішень, дій чи бездіяльності відповідача протиправними, на що судом зверталася на це увага в своїх процесуальних документах.

В той же час, позивачем не доведено, а судом не встановлено порушення прав та інтересів позивача з боку відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Відсутні навіть будь-які звернення до ГУ ДКСУ із заявленого у позові питання.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України, Казначейство веде бухгалтерський облік усіх надходжень державного бюджету та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Процедуру повернення органом Казначейства коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету визначено Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 № 1650/24182 (далі - Порядок № 787).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» визначено органи, що контролюють справляння надходжень бюджету відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації, зокрема, контроль справляння надходжень за кодом доходів 22070000 здійснює Міністерство юстиції України.

Тоді як, контроль справляння надходжень по рахунку №UA858999980333269305000026004 здійснює Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), на який було перераховано кошти з небюджетного рахунку № НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_1 .

В той же час, матеріали справи не містять жодних доказів внесення подання про повернення коштів з бюджету Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ), надіслання його до ГУ ДКСУ в м. Києві, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість заявлених в цій частині позовних вимог, з огляду на що позовні вимоги в цій частині зобов`язання ГУ ДКСУ в м. Києві повернути стягнутий виконавчий збір з пенсійної карти ОСОБА_1 у розмірі 54933,59 грн, задоволенню не підлягають.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу відповідачем-1 не надано належних доказів на спростування доводів позивача та на підтвердження правомірності прийняття постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 54008112 від 14.12.2021 та постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 67899953 від 15.12.2021.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов є частково обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково - як зазначено вище.

Зважаючи на те, що позивачем судовий збір за звернення до суду з даним позовом не сплачувався, підстави для повернення судового збору в частині задоволених позовних вимог відсутні.

Щодо судових витрат слід зазначити, що виходячи з п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України судові витрати відшкодовуються особам, на користь яких ухвалене судове рішення, що є однією з основних засада (принципів) адміністративного судочинства.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, § 2 («Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ») Глави 11 («Особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ»), ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 54008112 від 14.12.2021, прийняту Деснянським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

3. Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 67899953 від 15.12.2021, прийняту Деснянським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст.287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому ст.ст. 292, 293, 296, 297 КАС України.

Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 111 «Перехідні положення»).

Суддя О.А. Кармазін