Решение № 107623633, 29.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 листопада 2022 року справа №640/25030/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін) (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - ГУ ДПС у м. Києві)доПриватного акціонерного товариства «Київопорядкомплект» (далі по тексту - ПрАТ «Київопорядкомплект»)простягнення з рахунків у банках, що обслуговують платника податків, суми податкового боргу з рентної плати за користування надрами у сумі 677 377,20 грн., податку на нерухоме майно у сумі 107 970,27 грн. та по земельному податку з юридичних осіб у сумі 4 514 684,39 грн.В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що за ПрАТ «Київопорядкомплект» обліковується податковий борг з рентної плати за користування надрами у сумі 677 377,20 грн., податку на нерухоме майно у сумі 107 970,27 грн. та по земельному податку з юридичних осіб у сумі 4 514 684,39 грн., який у добровільному порядку не сплачений.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що сума податкового боргу з рентної плати за користування надрами виникла на підставі самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань згідно податкових декларацій з рентної плати за користування надрами та донарахованих контролюючим органом сум податкових зобов`язань згідно податкових повідомлень-рішень та нарахованої пені за несвоєчасну сплату; податковий борг з податку на нерухоме майно виник на підставі самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань згідно податкових декларацій з податку на нерухоме майно, а також нарахованої пені за несвоєчасну сплату; податковий борг по земельному податку з юридичних осіб виник на підставі самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань згідно податкових декларацій по земельному податку з юридичних осіб та донарахованих контролюючим органом сум податкових зобов`язань згідно податкових повідомлень-рішень, а також нарахованої пені за несвоєчасну сплату.

Позивач також зазначає, що відповідно до статті 59 Податкового кодексу України відповідачу направлено податкову вимогу від 15 травня 2009 року №2/206.

Ухвалою від 13 вересня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/25030/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про безпідставність позовних вимог, зазначаючи, що відповідач лише вказує загальну суму податкового боргу, не виклавши жодних обставин щодо періоду та підстав його виникнення, а також зазначає, що у позовній заяві відсутні посилання на докази.

Крім того, відповідач звертає увагу, що позивач вже звертався до суду із податковою вимогою від 15 травня 2009 року №2/2006 у справі №826/10404/14; зазначає про судову процедуру банкрутства щодо ПрАТ «Київопорядкомплект» та неприпустимість нарахування пені у період дії мораторії на задоволення вимог кредиторів.

Відповідач також зазначає про оскарження ним у судовій справі №826/18293/15 податкових повідомлень-рішень від 07 травня 2015 року та про зобов`язання ДПІ у Голосіївському районі м. Києва виключити з картки особового рахунку заборгованість по платі за користування надрами та земельного податку і залишку несплаченої пені станом на 02 січня 2013 року.

Додатково відповідач звертає увагу, що за результатами перевірки встановлено, що нерухоме майно по вул. Будіндустрії, 9 належить третій особі, а відповідач не є власником цього майна з 2015 року та не повинен сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідач повідомляє, що подав 21 червня 2019 року до контролюючого органу уточнюючі податкові декларації щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з якими зменшені податкові зобов`язання.

Таким чином, відповідач уважає, що з 1 кварталу 2013 року усі плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення, по земельному податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є здійснені своєчасно, які позивач зарахував на погашення неіснуючої заборгованості, а вимога про сплату неіснуючого боргу від 15 травня 2009 року №2/2006 є протиправною.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини передбачено підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Згідно з наявною у справі інформацією про заборгованість від 23 березня 2021 року №7935/5/26-15-16-03-09 станом на 19 березня 2021 року сума, яка заявляється на стягнення по ПрАТ «Київопорядкомплект», складає 5 300 391,86 грн., а саме:

- рентна плата за користування надрами: податковий борг 677 737,20 грн., у тому числі пеня 136 285,77 грн.;

- податок на нерухоме майно: податковий борг 107 970,27 грн., у тому числі пеня 1 265,21 грн.;

- земельний податок з юридичних осіб: податковий борг 4 514 684,39 грн., у тому числі пеня 1 965 708,30 грн.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначає, що, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпункт 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України визначає, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).

Таким чином, якщо платник податків не сплатив суму узгодженого грошового зобов`язання, самостійно визначеного у податковій декларації або визначеного на підставі податкового повідомлення-рішення, протягом 10 днів з моменту такого узгодження, ці суми вважаються податковим боргом.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, спірна сума заборгованості виникла у зв`язку із несплатою відповідачем самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань згідно податкових декларацій та донарахованих контролюючим органом сум податкових зобов`язань згідно податкових повідомлень-рішень, а також у зв`язку із нарахуванням пені за несвоєчасну сплату.

При цьому у позовній заяві позивач не вказує конкретні періоди виникнення спірного податкового боргу та обставини його виникнення з посиланням на відповідні підтверджуючі документи.

У позовній заяві зазначено, що одним із додатків є пакет документів щодо суми податкового боргу та підстав його формування на 128 аркушах.

Суд встановив, що на підтвердження позовних вимог позивач долучив до позовної заяви, зокрема такі документи:

- не засвідчену копію корінця першої податкової вимоги ДПІ у Голосіївському районі м. Києві від 26 лютого 2009 року №1/900 на суму 234 620,37 грн. у двох примірниках;

- роздрукована таблиця «Ідентифікаційні дані» з інформацією про банківські рахунки, яка не містить номера та дати складання, не підписана уповноваженими особами, і джерело походження якої неможливо встановити;

- роздруковані таблиці, які містять інформацію про нарахування платежів та розрахунків з бюджетом ПрАТ «Київопорядкомплект», які не містять номерів і дати їх складання, не підписані уповноваженими особами, та джерело походження яких неможливо встановити;

- роздрукована податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ПрАТ «Київопорядкомплект» на 2019 рік, яка не містить підписів уповноважених осіб та джерело походження якої неможливо встановити; крім того, у справі відсутні докази отримання вказаної податкової декларації від відповідача, зокрема належним чином засвідчено копії відповідної квитанції;

- таблиці під назвою «Розрахунок податкового боргу», в яких міститься інформація нарахування податку на нерухоме майно, земельного податку, рентної плати та пені, без номерів та дати їх складання, не підписані уповноваженими особами, та джерело походження яких неможливо встановити;

- роздрукована податкова декларація з плати за землю ПрАТ «Київопорядкомплект» за 2019 рік, яка не містить дати та номеру реєстрації в контролюючому органі, підписів уповноважених осіб та джерело походження якої неможливо встановити; крім того, у справі відсутні докази отримання вказаної податкової декларації від відповідача, зокрема належним чином засвідчено копії відповідної квитанції;

- роздруковані податкові декларації з рентної плати ПрАТ «Київопорядкомплект» за 3 та 4 квартали 2018 року, за 1 та 2 квартали 2019 року, які не містять підписів уповноважених осіб та джерело походження яких неможливо встановити; крім того, у справі відсутні докази отримання таких податкових декларацій від відповідача, зокрема належним чином засвідчено копії відповідної квитанції;

- не засвідчена копія податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 10 липня 2019 року №0501140304 про визначення ПрАТ «Київопорядкомплект» грошового зобов`язання з рентної плати та не засвідчена копія повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу.

Частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За вимогами частини другої 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.

Однак, як суд встановив вище, надані позивачем документи не відповідають визначенню письмових доказів, оскільки подані не в оригіналі та не в належним чином засвідченій копії, не місять обов`язкових реквізитів, а джерело походження більшості поданих документів невідоме.

Крім того, суд звертає увагу на відсутність у справі копії податкової вимоги від 15 травня 2009 року №2/206 та доказів її направлення і вручення відповідачу.

Таким чином, суд уважає, що мотиви позовної заяви є необґрунтованими; позовні вимоги про стягнення податкового боргу не підтверджуються належним доказами, не відповідають матеріалам справи та інформації про податковий борг, наданій разом із позовною заявою.

Суд також звертає увагу, що за правилами пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається, зокрема:

- при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;

- при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Проте, позивача не обґрунтував обставин нарахування пені за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання, у тому числі не зазначив дні граничного строку сплати податкового зобов`язання за кожним податком та періоду заниження, а також не надав суду відповідного розрахунку.

Оскільки сам позивач не може підтвердити свої позовні вимоги, у суду відсутня можливість самостійно встановити підстави та момент виникнення податкового боргу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ГУ ДПС стягнення з рахунків у банках, що обслуговують платника податків, суми податкового боргу з рентної плати за користування надрами у сумі 677 377,20 грн., податку на нерухоме майно у сумі 107 970,27 грн. та по земельному податку з юридичних осіб у сумі 4 514 684,39 грн. не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Оскільки у позові відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Поряд із цим, суд не надає оцінку мотивам відзиву на позовну заяву, оскільки відсутність у справі доказів на підтвердження позовних вимог не дає можливості суду дослідити обставини виникнення податкового боргу та встановити зв`язок аргументів відповідача з предметом цього спору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову Головному управлінню ДПС у місті Києві повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головне управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 43141267);

Приватне акціонерне товариство «Київопорядкомплект» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 9; ідентифікаційний код 43141267).

Суддя В.А. Кузьменко