Решение № 107590932, 28.11.2022, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/5626/22

(2/199/2444/22)

РІШЕННЯ

Іменем України

28.11.2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Авраменка А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2022 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 19 березня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір №DN80FJ00000043, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 68712 доларів США, зобов`язавшись повернути його періодичними платежами до 18 березня 2027 року, сплативши проценти за користування кредитом, а також інші обов`язкові платежі. У зв`язку з тим, що відповідач не виконувала належним чином свої договірні зобов`язання зі своєчасного та повного повернення кредиту, в неї виникла заборгованість, задля погашення якої 23 квітня 2019 року приватним нотаріусом ДМНО за заявою позивача було звернуто стягнення на предмет іпотеки, яким забезпечувалось виконання позичальником своїх договірних кредитних зобов`язань. За таких обставин, посилаючись на те, що наразі прострочена сума боргу за тілом кредиту становить 57262,36 доларів США, позивач просив суд стягнути з відповідача нараховані на вказану суму боргу на підставі ст.625 ЦК України 3% річних за період з 28 квітня 2019 року по 01 серпня 2022 року, який не охоплюється вказаним виконавчим написом нотаріуса, в сумі 5605,44 доларів США, а також покласти на відповідача судові витрати по справі.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано, відзив від відповідача до суду не надходив, в зв`язку із чим суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 19 березня 2007 року між позивачем, як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено кредитний договір №DN80FJ00000043, за умовами якого кредитодавцем зобов`язався надати позичальнику кредит в загальному розмірі 68712 доларів США, а позичальник повернути вказаний кредит до 18 березня 2027 року щомісячними платежами зі сплатою 0,83% на місяць за користування кредитом, а також інші обов`язкові платежі. Викладені обставини підтверджуються копією кредитного договору.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2017 року по цивільній справі №199/2112/16-ц (провадження №2/199/118/17), яке набрало законної сили 24 жовтня 2017 року, відмовлено позивачу у стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №DN80FJ00000043 від 19 березня 2007 року через сплив строків позовної давності. Викладене підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень.

23 квітня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу БондарІ.М. за реєстровим №1199 вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , яке є предметом іпотеки за договором іпотеки №DN80FJ00000043 від 19 березня 2007 року, в рахунок повернення кредитної заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» в загальному розмірі 9942091,51 гривень. Викладене підтверджується копією виконавчого напису.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2022 року по цивільній справі №199/5526/21 (провадження №2/199/289/22), яке набрало законної сили 05 травня 2022 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та визнано таким, що не підлягає виконанню, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрованим в реєстрі за №1199 від 23 квітня 2019 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 9942091,51 гривень. Відтак, з викладеного слідує, що строк кредитування за кредитним договором №DN80FJ00000043 від 19 березня 2007 року ще не сплив і правовідносини сторін з повернення кредиту за викладених у договорі умов досі тривають. Викладене підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень.

Із матеріалів справи також встановлено, що позичальник, на відміну кредитодавця, не виконує належним чином взяті на себе договірні зобов`язання, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість перед позивачем, яку останнім нараховано станом на 01 серпня 2022 року в загальному розмірі 455068,08 доларів США, з яких: 57262,36 доларів США заборгованість за тілом кредиту, 95999,58 доларів США заборгованість за процентами за користування кредитом, 26807,34 доларів США заборгованість за комісією, 274998,8 доларів США пеня. При цьому позивачем за період з 28 квітня 2019 року по 01 серпня 2022 року виключно на суму заборгованості за тілом кредиту нараховано на підставі ст.625 ЦК України 3% річних в розмірі 5605,44 доларів США. Разом з тим, станом на 28 квітня 2019 року (дата початку періоду, за який позивач нараховує 3% річних на підставі ст.625 ЦК України) розмір простроченої заборгованості за тілом кредиту становить 20025,14 доларів США (в подальшому не зменшувався), а не покладені позивачем в основу його розрахунку 57262,36 доларів США. Викладені обставини підтверджується розрахунком заборгованості, випискою про рух коштів по рахунку відповідача, а також рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2017 року по цивільній справі №199/2112/16-ц (провадження №2/199/118/17).

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України). Правочин вважаєтьсятаким,що вчиненийу письмовійформі,якщо йогозміст зафіксованийв одномуабо кількохдокументах (утому числіелектронних),у листах,телеграмах,якими обмінялисясторони (ст.207 ЦК України).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зокрема у визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 серпня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07 листопада 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.

Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених вище норм законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто за період до прострочення виконання зобов`язання боржником підлягають стягненню проценти від суми кредиту відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за наданий кредит, а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Якщо ж умовами кредитного договору передбачено обов`язок повернення кредиту частинами і для кожної такої частини встановлено строк для сплати, то у випадку прострочення сплати позичальником чергового платежу кредитодавець має право нараховувати передбачені ч.2 ст.625 ЦК України три проценти річних на кожний такий прострочений платіж. При цьому кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. Аналогічна наведеній правова позиція знайшла своє відображення у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року по справі №910/1238/17, від 04 лютого 2020 року по справі №912/1120/16, від 25 травня 2021 року по справі №149/1499/18, від 18 січня 2022 року по справі №910/17048/17, а також у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року по справі №5017/1987/2012.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст.625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року по справі №127/15672/16-ц).

Стосовно спірних правовідносин сторін по справі, то в ході її розгляду встановлено, що між сторонами було укладено кредитний договір №DN80FJ00000043 від 19 березня 2007 року, за умовами якого відповідач, як позичальник, отримала від позивача кредит, зобов`язавшись його повернути до 18 березня 2027 року, однак своє зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого у неї виникла перед позивачем кредитна заборгованість, зокрема у вигляді простроченої заборгованості за тілом кредиту, на яку кредитодавець має право нараховувати на підставі ст.625 ЦК України 3% річних за неправомірне користування позичальником таким простроченим тілом кредиту. Скориставшись своїм правом на нарахування та стягнення означених процентів, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача нараховані на заборгованість по тілу кредиту в розмірі 57262,36 доларів США за період з 28 квітня 2019 року по 01 серпня 2022 року на підставі ст.625 ЦК України 3% річних в розмірі 5605,44 доларів США. Вирішуючи такі вимоги, спираючись на встановлені судом фактичні обставини правовідносин сторін, норми закону, а також наведену вище правову позицію, суд приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимоги, а отже і можливість їх задоволення, однак частково шляхом стягнення 3% річних, нарахованих на прострочену суму боргу за тілом кредиту, за період з 28 квітня 2019 року по 23 лютого 2022 року включно в розмірі 1698,57 доларів США.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд керувався тим, що передбачені ст.625 ЦК України 3% річних до спливу строку кредитування та за умови, що кредитний договір встановлює обов`язок позичальника повертати отриманий кредит частинами у певні строки, можуть нараховуватись кредитором лише на прострочену кредитну заборгованість. В той же час, позивач в основу свого розрахунку передбачених ст.625 ЦК України 3% річних за кредитним договором №DN80FJ00000043 від 19 березня 2007 року, строк кредитування за яким не сплив, і умови якого передбачають повернення кредиту частинами, покладає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 57262,36 доларів США, яка включає прострочену і не прострочену заборгованість за тілом кредиту. Разом з тим, станом на 28 квітня 2019 року (початкова дата обраного позивачем періоду для розрахунку 3% річних на тіло кредиту) розмір саме простроченої заборгованості за тілом кредиту становить відповідно до розрахунку загальної заборгованості 20025,14 доларів США, а тому саме ця сума, а не визначена позивачем, має бути покладена в основу розрахунку передбачених ст.625 ЦК України 3% річних. Стосовно періоду розрахунку, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України), то суд визначає його в межах обраного позивачем періоду, а тому початковою датою цього періоду має бути 28 квітня 2019 року. Щодо кінцевої дати, то позивач визначає її 01 серпня 2022 року, що суперечить вимогам п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно яких нарахування передбачених ст.625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних з 24 лютого 2022 року включно є неправомірним з огляду на введення з означеної дати на всій території України воєнного стану, який досі триває. Отже кінцевою датою розрахунку має бути 23 лютого 2022 року. Таким чином розрахунок 3% річних, здійснених судом, має наступний вигляд: 20025,14 доларів США (прострочена заборгованість за тілом кредиту станом на 28 квітня 2019 року, яка не зменшувалась в подальшому) х 3% х 1033 (кількість днів прострочення в період з 28 квітня 2019 року по 23 лютого 2022 року) : 365/366 (кількість днів у році) : 100 = 1698,57 доларів США.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормами ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останнім при зверненні до суду судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в розмірі 931,49 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.6, 11, 15, 16, 207, 525, 526, 530, 610-612, 625, 627, 629, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570; адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул.Грушевського, буд.1-Д) нараховані на підставі ст.625 ч.2 ЦК України на прострочену заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором №DN80FJ00000043 від 19 березня 2007 року за період з 28 квітня 2019 року по 23 лютого 2022 року 3% річних в розмірі 1698,57 доларів США.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570; адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул.Грушевського, буд.1-Д) судовий збір в розмірі 931,49 гривень.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко