Решение № 107589063, 27.10.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/28130/21

Провадження № 2/752/4379/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27.10.2022 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

за участі секретаря - Пастух З.Ф.,

провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Б.С. Україна», третя особа: Головне управління ДПС у м. Києві про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

позивач звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва із позовом до ТОВ «А.Б.С. Україна», у якому просила зобов`язати ТОВ «А.Б.С. Україна» нарахувати на суму заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.04.2020 року по 30.11.2020 року, єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 9 598,00 грн та сплатити цю суму єдиного соціального внеску на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку, а також зобов`язати відповідача надати до ГУ ДПС у м. Києві звітність у зв`язку з донарахуванням єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначає, що вона відповідно до наказу від 28.09.2016 року №371-к прийнята на роботу прибиральником службових приміщень відділу збуту «Херсон» Департаменту дистрибуції ТОВ «А.Б.С. Україна» та працювала на даному підприємстві до 28.12.2020 року.

Позивач зазначає, що після звільнення дізналась, що в період з 04.2020 року по листопада 2020 року роботодавець не сплачував за неї єдиний соціальний внесок до Пенсійного фонду України.

Позивач посилається на те, що відповідач у своїх поясненнях до ГУ ДПС у м.Києві, зазначив що ОСОБА_1 в зв`язку з оголошенням карантину перебувала у відпустці без збереження заробітної плати з 21.03.2020 р. на період дії карантину.

Однак, позивач заперечує написання нею заяви про надання відпустки і отримання нею заробітної плати підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк».

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.11.2021 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

21.06.2022 року на адресу суду надійшов відзив відповідача, у якому ТОВ «А.Б.С. Україна», в особі Генерального директора, зазначає, що 21.03.2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою в якій просила надати їй відпустку без збереження заробітної плати з 21.03.2020 року на період дії карантину. На підставі заяви позивача було видано наказ №351-ВН-к/тр про надання відпустки від 21.03.2020 року, з яким позивач була ознайомлена 21.03.2020 року. Вказує, що у спірний період відповідач не нараховував позивачу заробітну плату, а банківська виписка, що долучена позивачем, є неналежним доказом у справі. Відповідач зазначає, що оскільки працівник знаходився у відпустці без збереження заробітної плати повний календарний місяць, то роботодавець в даному місяці єдиний внесок не нараховує, оскільки відсутня база нарахування єдиного внеску.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.09.2022 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

Представниками сторін подані заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу №28.09.2016 року №371-к позивач прийнята на роботу прибиральником службових приміщень відділу збуту «Херсон» Департаменту дистрибуції ТОВ «А.Б.С. Україна» та працювала на даному підприємстві до 04.01.2021 року, про що свідчить копія трудової книжки наявної в матеріалах справи.

Як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу на ім`я позивача за формою ОК-5, у період з 04.2020 року по 11.2020 року заробітна плата позивачу відповідачем не нараховувалась.

Відповідно до відповіді ГУ ДПС у м. Києві від 06.09.2021 року на звернення позивача щодо несплати єдиного внеску відповідачем до ПФУ за період з квітня по листопад 2020 року, підприємство повідомило, що ТОВ «А.Б.С. Україна» було дотримано прав та законних інтересів працівників.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2020 року позивач звернулась до ТОВ «А.Б.С. Україна» із заявою у якій, у зв`язку з установленням Кабінетом Міністрів України на всій території України карантину, просить надати їй відпустку без збереження заробітної плати з 21.03.2020 року на період дії карантину.

На підставі заяви позивача було видано наказ №351-ВН-к/тр про надання відпустки від 21.03.2020 року, з яким позивач була ознайомлена 21.03.2020 року.

Позивач заперечує написання нею такої заяви, однак, будь-яких належних доказів на те, що в заяві про надання відпустки та в наказі про її надання, з яким позивач була ознайомлена, міститься підпис, що не належить позивачу, останньою не надано.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст.16 зазначеного Закону застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

Відповідно до ст.7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язикове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; ) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України.

В силу положень ст.7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з ст.9 Закону Єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення єдиного внеску із сум, виражених в іноземній валюті (крім випадків сплати єдиного внеску в іноземній валюті, передбачених абзацами другим - четвертим частини п`ятої цієї статті), здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим Національним банком України на день обчислення єдиного внеску.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Таким чином, оскільки позивач на підставі заяви від 21.03.2020 року по 17.12.2020 року перебувала у відпустці без збереження заробітної плати на період дії карантину, то в період з квітня 2020 року по листопад 2020 року їй не здійснювалось нарахувань та виплат заробітної плати або інших платежів, а оскільки була відсутня база нарахування єдиного внеску, то єдиний внесок в зазначений період щодо неї не нараховувався.

Виписка по рахунку позивача в АТ КБ «ПриватБанк» не є належним доказом нарахування заробітної плати, оскільки у спірний період будь-які перерахування із призначенням платежу «заробітна плата» на зазначений рахунок з боку відповідача не здійснювались.

З огляду на викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України і в зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Б.С. Україна», третя особа: Головне управління ДПС у м. Києві, про зобов`язання вчинити дії відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя