Решение № 107586969, 21.11.2022, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/463/22

Провадження № 2/359/1412/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2022 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Русан А.М.,

розглянувши yвідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Борисполі цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) про стягнення компенсації невикористаної відпустки, -

ВСТАНОВИВ :

18 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, яким просила стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) (далі по тексту - Украерорух) на свою користь компенсацію за додаткову соціальну відпустку як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років за 2020 рік в розмірі 19909 грн. 00 коп. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 02 червня 2020 року по день ухвалення судового рішення.

Вимоги обґрунтовано тим, що позивач з червня 2015 року по 01 червня 2020 року працювала у відповідача на посаді начальника відділу правового забезпечення юридичного управління. Звільнена на підставі наказу № 559/о. При звільненні їй роботодавцем не було виплачено грошову компенсацію додаткової соціальної відпустки як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років за 2020 рік. Дана відпустка ОСОБА_1 ні в Украерорух, ні на наступному місці роботи їй не надавалась та компенсація за неї жодним з роботодавців не сплачена. Зважаючи на це та посилаючись на норми ст. 19, 24 Закону України «Про відпустки», 47, 83, 116, 117 КЗпП України та Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08 лютого 1995 року за № 100 просила позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16 лютого 2022 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом і повідомленням сторін. Також сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

11 липня 2022 року відповідач подав відзив на позов, яким просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 зважаючи на наступне. Украерорух дійсно не сплачувало даної компенсації при звільненні та не надавало позивачу такої відпустки у 2020 році, однак вона могла реалізувати дане право на іншому місці роботи. Відповідач погодився з наведеним розміром компенсації та розрахунку середньоденного заробітку, здійсненого позивачем, однак зауважив, що до ст. 117 КЗпП України внесено зміни. Відтак середній заробіток за затримку у розрахунку при звільненні може бути стягнуто судом виключно за 6 місяців, а не по день ухвалення судового рішення у справі.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання сторони до суду не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Позивач подала заяву, якою розгляд справи просила здійснити у її відсутність, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Представник відповідача подав заяву, якою позовні вимоги не визнав і просив відмовити у їх задоволенні, а розгляд справи здійснити у його відсутність.

Зважаючи на неявку сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Суд, врахувавши надані сторонами пояснення та дослідивши матеріали справи з наявними в ній доказами прийшов переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2передбачено, що відповідно ст.55,124 Конституції Українитач. 1 ст.4, ч. 1 ст.5ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Устатті 13 ЦПК Українивизначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами, відповідно ч. 1ст. 76 ЦПК Україниє будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.12,81,89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено і не заперечується сторонами у справі, що ОСОБА_1 з 04 червня 2015 року працювала на різних посадах в Украерорух. Наказом відповідача за № 559/о від 01 червня 2020 року звільнена з посади начальника відділу правового забезпечення юридичного управління Украероруху на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України (відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці). Наведене також підтверджується записами в трудовій книжці позивача (а.с. 11-22, 28).

При звільненні Украерорух сплатив позивачу вихідну допомогу у розмірі одного середньо-місячного заробітку на підставі ст. 44 КЗпП України, компенсацію за 35 календарних днів невикористаної щорічної відпустки та компенсацію за 20 календарних днів невикористаної додаткової соціальної відпустки як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років за 2018, 2019 роки, згідно ст. 24 Закону України «Про відпустки».

Однак, додаткова соціальна відпустка як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років за 2020 рік їй не надавалась та компенсація за неї позивачу не виплачувалась. Наведене підтверджується довідкою Украерорух № 1-24.2/3314/21 від 27 квітня 2021 року (а.с. 31).

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

З 03 червня 2020 року позивач на підставі наказу № 75-к від 02 червня 2020 року зарахована на посаду головного юрисконсульта юридичного відділу Державного підприємства «ДІЯ» та 28 квітня 2021 року звільнена з даної посади на підставі наказу № 50-к від 26 квітня 2021 року (а.с. 29, 30).

При звільненні позивачу виплачено Державним підприємством «ДІЯ» матеріальну допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку та компенсацію за невикористану частину щорічної основної оплачуваної відпустки тривалістю 22 календарних дні за відпрацьований період з 03 червня 2020 року по 28 квітня 2021 року, невикористану додаткову соціальну відпустку як жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років тривалістю 10 календарних днів за 2021 рік.

Згідно довідки Державного підприємства «ДІЯ» за № 418/-06 від 28 квітня 2021 року ОСОБА_1 не надавалась додаткову соціальну відпустку як жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років тривалістю 10 календарних днів за 2020 рік та не виплачувалась її грошова компенсація (а.с. 32).

На звернення позивача щодо невиплати роботодавцями вказаної вище компенсації Головне управління Держпраці у Київській області в листі від 03 вересня 2021 року за № 4.2/4-ч-4873-5968 зокрема повідомило, що саме Украерорух повинно було першим сплатити ОСОБА_1 при звільненні виплату (компенсацію) за додаткову соціальну відпустку як жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років за 2020 рік, зважаючи на той факт, що звільнення було ще 01 червня 2020 року (а.с. 46-48).

Зважаючи на вказане, суд приходить висновку, що саме Украерорух, як роботодавець, що звільнив ОСОБА_1 у 2020 році, мав сплатити їй грошову компенсацію за вищевказану невикористану відпустку.

Листом за № 1-23.2/6586/21 від 13 вересня 2021 року Украерорух повідомив ОСОБА_1 , що дана відпустка та компенсація за неї не надавались, оскільки відповідних заяв працівника не надходило, дану відпустку міг також отримати її чоловік, або сама позивач могла скористатись своїм правом та отримати дану відпустку чи грошову компенсацію за неї на наступному місці роботи. Зважаючи на вказане, у виплаті компенсації було відмовлено (а.с. 49-50).

Відповідност. 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За нормами ст.21,22 Закону України «Про оплату праці»працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідност. 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені вст. 116 цього Кодексу.

Ст. 116 КЗпП Українивизначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Структуру заробітної плати, відповідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці»,складає : Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Тобто, у структуру заробітної плати, крім іншого, входить і компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно ст. 19 Закону України «Про відпустки» одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73Кодексу законів про працю України).

За змістомч.1-3ст.24вказаного Законуу разізвільнення працівникайому виплачуєтьсягрошова компенсаціяза всіне використаніним дніщорічної відпустки,а такождодаткової відпусткипрацівникам,які маютьдітей абоповнолітню дитину-особу зінвалідністю здитинства підгрупиА Iгрупи. Уразі звільненнякерівних,педагогічних,наукових,науково-педагогічнихпрацівників,спеціалістів навчальнихзакладів,які дозвільнення пропрацювалине меншяк 10місяців,грошова компенсаціявиплачується зане використаніними дніщорічних відпустокз розрахункуповної їхтривалості. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Частиною 1 ст. 83 КЗпП України визначено, що У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Зважаючи на вказане та встановлені обставини у справі, які підтверджено належними доказами, суд приходить переконання, що позивачем не використано та не отримано від Украерорух грошову компенсацію за додаткову соціальну відпустку як жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років тривалістю 10 календарних днів за 2020 рік.

За змістом ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права

У статті 1 Протоколу №1 до Конвенції вказано - «власністю» є також право на своєчасну сплату сум заробітної плати та надбавок до неї, зокрема, такі висновки зробив Європейський Суд при тлумаченні ст.1 Протоколу №1 до Конвенції у рішеннях, прийнятих проти України у справах «Воскобойник проти України» (заява №39874/05), «Лопатюк та інші проти України» (заява №903/05), «Дідух проти України» (заява №14394/04), «Воротнікова проти України» (заява №1225/02).

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»визначає, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст. 117 КЗпПстягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини; cама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу (пункт 20 постанови).

Згідно ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу,при відсутностіспору проїх розмірпідприємство,установа,організація повиннівиплатити працівниковійого середнійзаробіток завесь часзатримки подень фактичногорозрахунку,але небільш якза шістьмісяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положеньстатті 233 КЗпП Україниу взаємозв`язку з положеннями статей117,237-1цьогоКодексуроз`яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За положеннямист. 117 КЗпП Україниобов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

В той же час, ч. 3 ст.12 та ч. 1 ст.81 ЦПК Українина сторін справи покладено обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч наведеним законодавчим приписам відповідачем не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б засвідчували відсутність вини Украерорух у невиплаті належної позивачу грошової компенсації за додаткову соціальну відпустку як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років за 2020 рік при звільненні.

Зважаючи на вказане, суд вбачає підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача на її користь даної грошової компенсації в розмірі 19909 грн. 00 коп. При цьому судом врахована відсутність заперечень Украерорух та її представника щодо правильності обрахунку і визначення розміру цієї компенсації, здійсненого позивачем.

У зв`язку з цим, наявні і підстави для стягнення з Украерорух на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, проте виключно за період, передбачений у ст. 117 КЗпП України, тобто за шість місяців. Відтак, дана вимога ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Для працівників з відрядною оплатою праці в разі відсутності оперативних даних для розрахунку заробітку за останній місяць розрахункового періоду він може замінюватися іншим місяцем, що безпосередньо передує розрахунковому періоду.

За змістомп.1,4ч.4вказаного Порядку приобчисленні середньоїзаробітної плативраховуються всісуми нарахованоїзаробітної плати згідно із законодавствомта умовами трудового договору, крімвизначених упункті 4цього Порядку. При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимча-совою непрацездатністю.

Середньоденний заробіток, обчислений позивачем, становить 2762 грн. 67 коп.. Крім того, судом враховується думка представника відповідача, який вважає даний розмір середньоденного заробітку правильним.

Правильність визначення позивачем середньоденного заробітку не викликає сумнівів і у суду, а тому він береться за основу при визначенні середнього заробітку, який слід стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 за час затримки виплати грошової компенсації за додаткову соціальну відпустку.

Відтак, зважаючи на норми ст. 117 КЗпП України середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 02 червня 2020 року по 01 грудня 2020 року становить 359147 грн. 10 коп. (130 робочих днів х 2762 грн. 67 коп.).

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_2 сплатила судовий збір в розмірі 10967 грн. 80 коп. (а.с. 67).

Відповідно ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1, 2ст. 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено на 32,75 % (359147,10 / (1096779,99 / 100)), відтак з Украерорух на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 3591 грн. 95 коп. (10967,80 / 100) х 32,75%).

Враховуючи наведене та керуючись нормами ст. 10-13, 76-82, 133, 141, 258-263, 353 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) про стягнення компенсації невикористаної відпустки, - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 компенсацію за додаткову соціальну відпустку як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років за 2020 рік в розмірі 19909 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`ять) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 02 червня 2020 року по 01 грудня 2020 року в розмірі 359147 (триста п`ятдесят дев`ять тисяч сто сорок сім) гривень 10 (десять) копійок.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3591 (три тисячі п`ятсот дев`яносто одна) гривень 95 (дев`яносто п`ять) копійок.

В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , код платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою : АДРЕСА_1 .

Відповідач :Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (код ЄДРПОУ 19477064, зареєстроване місце знаходження: а/с115, аеропорт, м. Бориспіль-1, Київська область).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 30листопада 2022 року.

Суддя Л.В. Яковлєва