Решение № 107585313, 28.11.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2022 Справа № 914/2076/22

За позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області, м.Хмельницький

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Кондор-Логістик, м.Львів

про: стягнення 20499,25грн за договором №265 від 08.08.2018

Суддя У.І.Ділай

Без участі представників сторін

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2022, справу №914/2076/22 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 12.09.2022 позов залишено без руху.

21.09.2022 від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 26.09.2022 відкрито провадження у справі за правилами за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін.

Про розгляд справи відповідач належним чином повідомлений на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Конверт з ухвалою від 26.09.2022, надісланий відповідачу, повернутий поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Станом на 28.11.2022 від відповідача до суду відзив не надходив.

Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Також суд зазначає, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасників справи.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 26.11.2022. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

За результатами проведення тендерної процедури закупівлі (UА-2018-06-13-000084-b) між сторонами укладений Договір № 265 від 08 серпня 2018 року, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, зазначений у Специфікації (Додаток 1), яка є невід`ємною частиною договору, а покупець - прийняти та оплатити товар. Передача товару (у формі талонів) покупцю здійснюється згідно із видатковими накладними.

Сума договору становить 112110,00 грн, в тому числі ПДВ 18685,00грн (пункт 3.1. договору).

Згідно з п. 4.1. договору, покупець здійснює оплату товару на підставі рахунку-фактури та видаткової накладної протягом 10 банківських днів, з моменту одержання рахунку-фактури та отримання талонів покупцем за видатковою накладною.

Відповідно до платіжного доручення № 879 від 21 серпня 2018 року Головне управління виконало свої зобов`язання за Договором та здійснило оплату за дизельне пальне та скраплений газ для заправки автомобілів в талонах на суму 112 110, 00 грн.

У п. 10.1 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дня підписання і діє до 31.12.2018.

Відповідно до видаткової накладної №130818/1 від 13.08.2018 відповідач передав покупцеві талони на загальну суму 112110,00 грн.

Як зазначено в позові відповідач виконав взяті зобов`язання не в повному обсязі. Неотовареними залишились талони на загальну суму 20499,25грн.

У порядку досудового врегулювання спору позивач надсилав відповідачу лист від 25.01.2022 про заміну неактивних талонів на дизельне паливо або повернути кошти за невикористані 835 л дизельного палива. Зазначений лист відповідачем залишений без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав взятих зобов`язань за спірним договором. Відтак, позивач подав позов до Господарського суду Львівської області, відповідно до якого просить стягнути 20499,25грн основного боргу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір № 265 від 08 серпня 2018 року, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (ч. 3 ст. 264 ГК України).

У частині 2 ст. 712 Цивільного кодексу зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У п.6.1.1 спірного договору зазначено, що покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, а в п. 6.3.1 передбачено, що продавець зобов`язаний забезпечити поставку товару на умовах договором.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

Як встановлено судом, позивач свої зобов`язання за спірними договорами виконав повністю. При цьому, відповідач не забезпечив передачу товару в кількості, передбаченій договорами. Факт виконання позивачем своїх зобов`язань за спірним договором відповідач не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару. Відтак, господарський суд доходить до висновку, що з відповідача слід стягнути основний борг в розмірі 20499,25грн.

Судовий збір покладається на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кондор Логістик (79044, м.Львів, вул.Єфремова, 84, офіс 1Б, ідентифікаційний код 39046990) на користь Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області (29001, м.Хмельницький, вул.Шевченка, 53, ідентифікаційний код 40358308) 20499,25грн основного боргу та 2481,00грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 30.11.2022.

Суддя Ділай У.І.