Решение № 107526552, 28.11.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/51372/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2022 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа № 757/51372/21-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач 1: Печерська районна в м. Києві державної адміністрації

відповідач 2: ОСОБА_2

відповідач 3: ОСОБА_3

третя особа 1: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рябініна Алла Анатоліївна

третя особа 2: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рябініна Алла Анатоліївна, Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації про передачу квартири у власність, про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на житло, про скасування державної реєстрації права власності на квартиру, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,-

представник відповідача 3 - адвокат Шупик О. А.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачів, в якому просить: визнати недійсним розпорядження №86 від 22 червня 2016 року органу приватизації Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про приватизацію квартири АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло - на квартиру АДРЕСА_1 , видане органом приватизації житлового фонду на підставі розпорядження органу приватизації житлового фонду Печерської районної у місті Києві державної адміністрації №6 від 22.06.2016 року на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; скасувати реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 24.09.2019 року між продавцем ОСОБА_2 і покупцем ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Рябініною Аллою Анатоліївною; скасувати реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позову зазначено, що мати позивача ОСОБА_2 незаконно приватизувала квартиру АДРЕСА_1 , оскільки заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 16.02.2016 року, справа № 757/44035/15-ц, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Печерський районний відділ ДМС у м. Києві, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерська брама», про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, яким позивача було визнано таким, що втратив право користування вказаною квартирою, було скасоване, а в подальшому позов ОСОБА_2 було залишено без розгляду ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.08.2019 року. Тобто, позивач був поновлений у праві на користування квартирою та відновлений у реєстрації у ній. За таких обставин вважає, що приватизація квартири на ім`я ОСОБА_2 вважається незаконною, а всі правочини, укладені після відновлення права позивача на користування квартирою та поновлення реєстрації в ній є недійсними та підлягають скасуванню. Вважає, що вказаними вище діями були грубо порушені його житлові права та право на приватизацію, а тому вони підлягають поновленню. Оскільки, позивач був відсутній у м. Києві та у квартирі у період з 2016 року по 2019 роки з поважних причин, перебуваючи в АТО (ООС), вважає, що його матір`ю були введені в оману суд, органи приватизації, коли вона подала до суду неправдиві документи і визнала незаконно позивача особою, що втратила право на користування квартирою.

Вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 незаконним шляхом набули права приватної власності на спірну квартиру, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.10.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву, та встановлено третій особі строк на подання пояснень щодо позову протягом десяти днів із дня отримання ухвали про відкриття провадження (а.с. 30).

Копію ухвали від 22.10.2021 року було направлено на адреси сторін, крім того відповідачам та третій особі було направлено копію позовної заяви з додатками.

10.12.2021 року надійшло клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін (а.с. 35-36).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.12.2021 року в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено (а.с. 37).

04.01.2022 року надійшов відзив відповідача 1 Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, у якому просить відмовити у задоволенні позову з пістав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що розпорядження органу приватизації деравжного житлового фонду Печерської районної в місті Києва державної адміністрації «Про приватизацію квартири АДРЕСА_2 » від 22.06.2016 року №86 було прийняте на той час на підставі діючих норм законодавства і наданих документів, оскільки на час приватизації вказаної квартири ОСОБА_1 не був зареєстрований за вказаною адресою. Також просить розглядати справу згідно чинного законодавства і зібраних доказів без участі представника Печерської районної в м. Києві державної адміністрації (а.с. 39-42).

12.01.2022 року надійшло клопотання відповідача 3 ОСОБА_3 про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін (а.с. 48-68).

12.01.2022 року надійшов відзив відповідача 3 ОСОБА_3 , у якому просить відмовити у задоволенні позову з пістав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що відповідач 3 зробив все залежне від нього для забезпечення законності купівлі ним квартири, оскільки документи щодо квартири перед її продажом перевірялися приватним нотаріусом та співробітниками АТ КБ «Приватбанк», а в квартирі на момент здійснення угоди ніхто зареєстрований не був. Вважає, що оскільки він не знав і не міг знати, що ОСОБА_2 начебто не мала права відчужувати квартиру, він є добросовісним набувачем квартири та відповідно у розумінні положень ст. 330 ЦК України вона не може бути у нього витребувана. Вказує, що позивач не посилається на жодну норму права, яка б встановлювала, що скасування рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, є підставою для визнання приватизації житла незаконною. Наголошує, що оскільки обставина, що позивач не проживає у квартирі з 2000 року була встановлена рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2021 року, справа № 757/45030/20-ц, то вона не підлягає доказуванню при розгляді даної справи. В зв`язку з цим вважає, що твердження позивача про те, що його місце реєстрації було поновлено у квартирі, на даний час дійсності не відповідають. Також зазначає, що на момент приватизації квартири жодні особи в ній зареєстровані не були, тобто, подані ОСОБА_2 документи повністю відповідали вимогам закону, у зв`язку з чим жодні підстави для визнання приватизації незаконною відсутні (а.с. 70-81).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.01.2022 року в задоволенні клопотання відповідача 3 ОСОБА_3 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено (а.с. 82).

29.04.2022 року від представника відповідача 3 - адвоката Шупика О. А. надійшло клопотання про витребування доказів (а.с. 89-119).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.05.2022 року у задоволенні клопотання представника відповідача 3 - адвоката Шупика О. А. про витребування доказів - відмовлено (а.с. 120).

04.08.2022 року від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» надішла заява про вступ у справу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог (а.с. 141-150).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.08.2022 року задоволено заяву АТ КБ «ПриватБанк» та залучено АТ КБ «ПриватБанк» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. Встановлено третій особі строк на подання пояснень щодо позову, у яких викласти свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення позову, протягом 10 днів із дня отримання копії ухвали (а.с. 151).

Третя особа АТ КБ «ПриватБанк» пояснення на позов не подала.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає не задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 (а.с. 7).

Місце проживання ОСОБА_1 з 04.01.1990 року було зареєстроване у квартирі АДРЕСА_2 (а.с. 10).

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16.02.2016 року, справа №757/44035/15-ц, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Печерський районний відділ ДМС у м. Києві, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерська брама» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщеннм та зняття з реєстраційного обліку - задоволено частково та визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 (а.с. 6).

02.06.2016 року за вх. №58 ОСОБА_2 звернулася до керівника органу приватизації управління ЖКГ Печерської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою від 04.05.2016 року з проханням оформити передачу в її приватну власність квартири АДРЕСА_2 (а.с. 15).

До заяви ОСОБА_2 було додано розрахунок суми житлових чеків, які мають отримати громадяни у ході приватизації державного житлового фонду, затверджений розпорядженням №86 від 22.06.2016 року (а.с. 18) та довідку про склад сім`ї наймача квартири (одноквартирного будинку) та займані ним приміщення від 04.05.2016 року (а.с. 19).

22.06.2016 року органом приватизації державного житлового фонду Печерської районної в м. Києві державної адміністрації було винесене розпорядження №86, яким прохання наймача ОСОБА_2 було задоволено та передано квартиру АДРЕСА_2 у її приватну власність та визначено ОСОБА_2 уповноваженим власником квартири (а.с. 12).

22.06.2016 року органом приватизації державного житлового фонду Печерської районної в м. Києві державної адміністрації було видане на ім`я ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на житло, а саме - на квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 58).

Як вбачається зі свідоцтва про хворобу № 4632 від 08.01.2019 року, ОСОБА_1 з червня 2016 року проходив військову службу у Збройних силах України, а 08.01.2019 року постановою військово-лікарської комісії Міністерства оборони України був визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у військовий час (а.с. 22-24).

08.05.2017 року ОСОБА_1 було видано посвідчення серії НОМЕР_2 , відповідно до якого він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій (а.с. 7).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.03.2019 року, справа № 757/44035/15-ц, заочне рішення від 16.02.2016 року скасовано та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.08.2019 року, справа №757/44035/15-ц, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Печерський районний відділ ДМС у м. Києві, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерська брама» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщеннм та зняття з реєстраційного обліку - залишено без розгляду. Вказана ухвала набрала законної сили 07.09.2019 року (а.с. 14).

03.10.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рябикіною А.А. було зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 03.10.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рябикіною А.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 952 (а.с. 57).

16.12.2019 року Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в м. Києві державної адміністрації на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 22.08.2019 року, справа № 757/44035/15-ц, було поновлено реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 (а.с. 11).

У жовтні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Печерська районна в м. Києві державна адміністрація, про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, справа № 757/45030/20-ц (а.с. 51).

03.08.2021 року Печерським районним судом м. Києва було винесене рішення у справі №757/45030/20-ц, яким позов ОСОБА_3 було задоволено, усунуто ОСОБА_3 перешкоди у користуванні належною йому на праві власності квартирою АДРЕСА_2 шляхом визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою. Станом на 02.09.2021 року рішення набрало законної сили (а.с. 51-54).

28.09.2021 року Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією виконано рішення Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2021 року, справа № 757/45030/20-ц, та знято з реєстрації місця проживання гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 55).

Відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні № 71817613 від 19.10.2021 року станом на 19.10.2021 року у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані особи - відсутні (а.с. 29).

За змістом ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно з ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого житла, а втручання публічної влади у здійснення цього права допускається у виключних випадах, в тому числі задля захисту прав та свобод інших осіб.

Конституцією України також серед основних прав і свобод людини й громадянина проголошено право на житло.

У ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду. Держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Згідно вимог ч. ч. 4, 5 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як із підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об`єднань.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно з ч. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

За змістом ч. 1 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Верховенство права означає, що органи державної влади обмежені у своїх діях заздалегідь регламентованими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити заходи, що будуть застосовані в конкретних правовідносинах, і, відповідно, суб`єкт правозастосування може передбачати й планувати свої дії та розраховувати на очікуваний результат.

Із заяви ОСОБА_2 до керівника органу приватизації від 02.06.2016 року судом встановлено, що заява на приватизацію квартири АДРЕСА_2 подана за підписом єдиного на той час наймача квартири ОСОБА_2 (а.с. 15).

Як зазначено в п. 4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396 (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника.

Згідно з п. 18 даного Положення, громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копію документа, що посвідчує особу; технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку; довідка про склад сім`ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.

Пунктом 19 даного Положення встановлює, що довідка про склад сім`ї та займані приміщення (далі - довідка) береться громадянином на підприємстві (організації), що обслуговує жилий будинок, гуртожиток.

У довідці вказуються члени сім`ї наймача, які зареєстровані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

У довідці також вказуються новонароджені, і на них враховується норма площі, що передається безкоштовно.

Відомості про займані наймачем приміщення та їх площу заповнюють згідно з інвентаризаційними матеріалами, які зберігаються на підприємстві (організації) по обслуговуванню житла. При відсутності інвентаризаційних матеріалів або невідповідності їх інформації фактичному стану, що викликано проведенням ремонту чи реконструкцією будинку (гуртожитку), при необхідності уточнення даних для приватизації (у тому числі нумерації кімнат у гуртожитку) підприємство (організація) по обслуговуванню житла відновлює інвентаризаційні матеріали через суб`єкта господарювання, який здійснює технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна.

Так, до заяви ОСОБА_2 було додано, зокрема, довідку про склад сім`ї наймача квартири (одноквартирного будинку) та займані ним приміщення від 04.05.2016 року, відповідно до якої у квартирі АДРЕСА_2 зареєстрована лише наймач ОСОБА_2 (а.с. 19).

Таким чином, судом встановлено, що станом на момент подачі ОСОБА_2 заяви про передачу у приватну власність у квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_1 та/або інші особи, крім ОСОБА_2 , зареєстровані не були, що не спростовано відповідними доказами.

Отже, на момент прийняття оскаржуваного рішення про приватизацію та видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 у органу приватизації були відсутні підстави вважати, що таке рішення може вплинути на права інших осіб, зокрема, позивача.

Судом також встановлено, що підстави позову ОСОБА_1 не містять жодних обґрунтувань та посилань на акт цивільного законодавства, який на його думку надає підстави для визнання недійсним розпорядження органу приватизації та виданого на його підставі свідоцтва про право власності на житло, а також для скасування реєстрації права власності, здійсненого на підставі такого розпорядження.

Позивач також не надає належних і допустимих доказів того, що станом на час видання розпорядження органу приватизації від 22.06.2016 року щодо передачі у приватну власність спірної квартири АДРЕСА_2 він проживав та був зареєстрований у вказаному приміщенні, являвся членом сім`ї ОСОБА_2 .

Крім того, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2021 року, справа № 757/45030/20-ц, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Печерська районна в м. Києві державна адміністрація, про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_2 не проживає з 2000 р. (а.с. 53).

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Отже, оскільки обставина не проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 з 2000 р. встановлена рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2021 року, справа № 757/45030/20-ц, вона не підлягає доказуванню при розгляді даної справи.

Також відповідно до свідоцтва про хворобу № 4632 від 08.01.2019 р., ОСОБА_1 у період з 10.05.2017 р. по 13.05.2017 р.; з 03.10.2017 р. по 12.10.2017 р.; з 20.08.2018 р. по 14.09.2018 р. перебував на обстеженні та лікуванні у НВМКЦ «ГВКГ» (Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь»), який знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Госпітальна, 18, тобто, на відстані близько 2 кілометрів від квартири АДРЕСА_2 .

В зв`язку з цим твердження позивача про те, що він був відсутній у квартирі та у м. Києві протягом 2016-2019 рр. з поважних причин, а в подальшому був поновлений у праві на користування квартирою та відновлений у реєстрації у квартирі АДРЕСА_2 не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами даної справи.

За таких обставин, правові підстави для визнання недійсним розпорядження органу приватизації відсутні.

Частинами першою, третьою статті 203 ЦК України, яка встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5,6 ст. 203 цього Кодексу, є підставою вважати правочин недійсним (ст. 215 ЦК України).

У розумінні положень наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала; у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №815/6945/16 (провадження №11-439апп18).

Захисту підлягає лише порушене, невизнане право чи законний інтерес особи. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанови Верховного Суду від 06.10.2021 року у справі №571/1168/17 (провадження №61-8227св21), від 21.07.2021 року у справі №296/3367/18 (провадження №61-16274св19) та інші).

Виходячи з аналізу наведених норм права та матеріалів справи, позивач не був зареєстрований станом на 2016 рік у квартирі АДРЕСА_2 , а тому приватизація квартири з його участю суперечила б нормам законодавства.

Відтак, приватизація даної квартири здійснена відповідно до вимог чинного на час її проведення законодавства і підстави для визнання недійсним розпорядження органу приватизації відсутні.

Крім того, за наслідками розгляду справи не встановлено порушення прав позивача оспорюваною приватизацією, оскільки станом на даний час ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 не зареєстрований.

Також у справі відсутні будь-які належні та допустимі докази недотримання вимог чинного законодавства на момент прийняття оскаржуваного розпорядження органу приватизації.

А, отже, вимога позивача про визнання такого розпорядження недійсним, задоволенню не підлягає.

Вимоги позивача про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, скасування реєстрації права власності на квартиру на ім`я ОСОБА_2 , визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 24.09.2019 року та скасування реєстрації права власності на ім`я ОСОБА_3 є похідними від основної позовної вимоги про визнання розпорядження органу приватизації недійсним, а тому задоволенню також не підлягають.

При цьому суд звертає увагу, що згідно з ч. 6 ст. 177 ЦПК України, до заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребовування.

Однак, позивачем копія або оригінал оспорюваного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладеного 24.09.2019 р. між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Рябініною Аллою Анатоліївною до позову не додана, клопотання про витребовування цього документу не заявлялося, що також унеможливлює задоволення судом позовних вимог у цій частині.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено частиною другою ст. 77 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до частини першої ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме позивач повинен довести обставини на які він посилається, надати суду належні та допустимі докази, на підтвердження зазначеного.

Так, під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи. Разом з тим позивач не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 19, 49 Конституції України, ст. ст. 29, 203, 215 ЦК України, ст. 9 ЖК України, ст. ст. 1, 5, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», п.п. 4, 18, 19 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рябініна Алла Анатоліївна, Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації про передачу квартири у власність, про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на житло, про скасування державної реєстрації права власності на квартиру, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач 1: Печерська районна в м. Києві державної адміністрації, адреса: вул. М. Омеляновича-Павленка, 15, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 37401206.

Відповідач 2: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_5 .

Відповідач 3: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа 1: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рябініна Алла Анатоліївна, адреса: вул. Вікентія Хвойки, 15/6, літера 1, офіс 408.

Третя особа 2: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», адреса: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570.

Суддя Г.О.Матійчук