Решение № 107465039, 22.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2022 року м. Київ № 826/6312/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Київській області), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в Обухівському районі Київської області;

- зобов`язати відповідача розглянути повторно клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою;

- зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва на території Київської області, Обухівського району, КОАТУУ 3223151000 Зона 04, квартал 065.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що відповідач протиправно відмовив йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки в Обухівському районі Київської області для ведення садівництва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/6312/18 і призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Ухвалою суду від 24 квітня 2018 року у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову відмовлено.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому ГУ Держгеокадастру у Київській області не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки у відповідача відсутня інформація щодо приналежності даної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, а тому відповідач в межах спірних відносин діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відсутність інформації щодо приналежності даної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення у відповідача не може бути підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у межах спірних відносин.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач процитував положення законодавства та зазначив, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідачем також подано додаткові пояснення з посиланням на практику Київського окружного адміністративного суду у справі №810/1511/18, та зазначено, що діяльність ГУ Держгеокадастру є дикреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Позивачем подано пояснення, в яких він посилається на практику Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №810/1511/18.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру з клопотанням від 27 жовтня 2017 року про надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована у АДРЕСА_1 ; додатки на 5 аркушах.

Листом ГУ Держгеокадастру від 27 листопада 2017 року №Я-22096/0-18825/6-17 за результатами розгляду клопотання позивача повідомлено, що відповідно до наданої інформації відділом в Обухівському районі ГУ Держгеокадастру на бажаній до відведення земельній ділянці наявна деревна та чагарникова рослинність - група включає земельні ділянки, вкриті заростями багаторічних дерев`яних кущових рослин (додаток 4 до постанови КМУ від 17 жовтня 2012 року №1051). В ГУ Держгеокадастру відсутня інформація щодо приналежності цієї земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення. Враховуючи викладене, відсутні підстави для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,1200 га, яка розташована на території Обухівського району Київської області.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частин десятої та одинадцятої статті 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Зазначені праві норми вказують, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, мають право реалізувати таке право шляхом подання клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, за результатами розгляду яких відповідні уповноважені органи приймають одне із рішень - про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову у наданні дозволу; у свою чергу підставою для такої відмови може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено права суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не надав жодних доказів того, що місце розташування об`єкта не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

У свою чергу, відсутність інформації щодо приналежності спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення не є законною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Також, відповідач не надав доказів на підтвердження того, що бажана до відведення земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, перебуває у власності чи користуванні лісогосподарських підприємств.

Вказані вище обставини свідчать, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність визначених чинним законодавством підстав для відмови у наданні дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою, а тому суд приходить до висновку, що ГУ Держгеокадастру протиправно відмовило ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на території АДРЕСА_1 .

При вирішенні спору суд також враховує, що заявлений позивачем розмір земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200 га, знаходиться у межах норм безоплатної передачі земельних ділянок, визначених пунктом «б» частини першої статті 121 Земельного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17, від 24 квітня 2018 року №814/1961/17 та від 30 травня 2018 року №826/5737/16.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, за результатами розгляду клопотання позивача, відповідач надав відповідь у формі листа, тобто рішення про надання дозволу або про відмову у його наданні ГУ Держгеокадастру не приймало.

Суд звертає увагу на те, що в частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

У свою чергу, дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акта.

Частиною дев`ятою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.

Статтею 118 Земельного кодексу України не визначено прямого обов`язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Пунктом 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 29 вересня 2016 року №333 передбачено, що Головне управління в межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу ГУ Держгеокадастру про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, тобто має місце протиправна бездіяльність.

Таким чином, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України, ГУ Держгеокадастру повинне прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено в постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року №806/2208/17.

Виходячи із формулювання позовних вимог, суд приходить до висновку, що з метою захисту порушеного права позивача необхідно визнати протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру щодо розгляду клопотання позивача, зареєстрованого 27 жовтня 2017 року та зобов`язати повторно розглянути вказане клопотання, з урахуванням висновків викладених у цьому рішенні.

У свою чергу, позовні вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на території Київської області, Обухівського району, КОАТУУ 3223151000 Зона 04, квартал 065 задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

За своєю правовою природою відповідно до норм чинного законодавства повноваження відповідача щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки є виключною компетенцією уповноваженого органу.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Тому суд не вправі перебирати на себе функції відповідного органу та своїм рішенням зобов`язувати надати дозвіл на розробку документації із землеустрою.

Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п`ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем частково доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у спірному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають частковому відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 , зареєстроване 27 жовтня 2017 року за №Я-22096/0/5-17 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на території АДРЕСА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області (код ЄДРПОУ 35919304; адреса: 03115, м. Київ, вул. Степова, буд. 3/14) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ), зареєстроване 27 жовтня 2017 року за №Я-22096/0/5-17 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на території АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 352,40 грн (триста п`ятдесят дві гривні 40 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Київській області (код ЄДРПОУ 35919304; адреса: 03115, м. Київ, вул. Степова, буд. 3/14).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з моменту складення повного тексту

Суддя: Н.А. Добрівська