Постановление суда № 107448482, 18.11.2022, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2022 Справа №607/14703/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Братасюка В.М., секретаря судового засідання М.О. Мокрій

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі у спрощеному провадженні позовну заяву Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення боргу за навчання ,

В С Т А Н О В И В:

В проваджені суду Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває позовна заява Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення боргу за навчання курсанта денної форми навчання у вищому начальному закладі МВС, в сумі 105539, 78 гривень.

На обґрунтування позову зазначає, що позивач є ЗВО Міністерства внутрішніх справ України, позивача в 2014 році було зараховано курсантом денної форми навчання НАВС; між НАВС та ГУ МВС України у Тернопільській області було укладено Договір про підготовку фахівця, відповідач навчався за рахунок коштів державного бюджеті зобов`язався після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років в органах внутрішніх справ, а в разі відмови відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі.

Однак відповідач, після закінчення навчального закладу та отримання диплома у 2018 році, був направлений для проходження служби, й надалі, наказом ГУНП України в Тернопільській області від 21.08. 2018 року, ОСОБА_1 за його заявою звільнено зі служби в поліції до відпрацювання трирічного терміну після закінчення навчання.

З приводу можливості вирішення спору в порядку цивільного судочинства позовів закладів вищої освіти МВС, що здійснюють підготовку поліцейських, про стягнення витрат на Суд наголошує таке.

Постановою Великої Палати ВС від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/https://reyestr.court.gov.ua/Review/78977494, зроблено наступний правовий висновок.

ВП ВС констатувала, що « Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Поняття «суд, встановленийзаконом»зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів……

…….З наведених норм убачається, що ОСОБА_3, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, звільнився за власним бажанням, не відпрацювавши три роки, як це було визначено умовами договору від 10 серпня 2009 року про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки спір винику результаті невиконання відповідачем цивільно-правової угоди, внаслідок чого у нього виникло зобов`язання відшкодувати вартість навчання, вирішення цього спору належить до компетенції цивільного суду.

Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у своїх постановах, зокрема, від 14 березня 2018 року в справі № 461/5577/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15. Спори у цих справах також стосувалися стягнення витрат, пов`язаних з утриманням особи під час навчання у вищому навчальному закладі МВС, яка у подальшому перебувала на публічній/державній службі, і суд дійшов висновку, що спір не стосується проходження відповідачем публічної служби в органах внутрішніх справ, а пов`язаний з невиконанням ним умов цивільно-правової угоди і вимогою позивача відшкодувати понесені витрати на навчання у вищому навчальному закладі. За таких підстав зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має вирішуватися судами за правиламиЦПК.

Проте Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від цього правового висновку з огляду на таке.

У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Chapman v. the United Kingdom», заява № 27238/95, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності передзакономсуд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, Велика Палата Верховного Суду може або повністю відмовитися від свого висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм.

У пункті 49 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень зазначається, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

З метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноваженьВелика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року в справі № 461/5577/15-ц, 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15, оскільки указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається післяїї звільнення з державної служби.

Водночас слід зазначити, що у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписівстатті 19 КАСуредакціїЗакону № 2147-VIII, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

На підтвердження викладеного висновку слід зауважити, що 5 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі №533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі №815/5027/15, 3 жовтня 2018 року у справі №755/2258/17, та вказала, щоспори пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби -підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.»

Іншого квазіпрецедентного права, що підлягає що обов`язкового врахування в порядку ч.4 ст. 263 ЦПК України, з відступом від означеної вище правової позиції, судом не встановлено.

Згідно п.1 частини першої статті 255 ЦПК України, в редакції від 15.12.2017 року, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 255 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовною заявою заяву Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення боргу за навчання закрити за п.1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили через п`ятнадцять днів з дня проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, ухвала набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду у 15-денний строк з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії.

Головуючий суддяВ. М. Братасюк