Решение № 107416632, 15.11.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2022 р. №520/23702/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.;

за участю секретаря судового засідання - Літвіщенко Д.О.;

за участю:

Представника позивача, Кизенко Д.О.;

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

- Визнати протиправною та скасувати Вимогу ГУ ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-82127-17 від 04.08.2021 року;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що податкова вимога ГУ ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-82127-17 від 04.08.2021 року є безпідставною, незаконною та має бути скасовано, оскільки він підприємницькою діяльністю не займався, доходів від підприємницької діяльності не отримував. Єдиний соціальний внесок у вказаний період за позивача сплачував його роботодавець, у зв`язку із чим позивач стверджує, що обов`язок зі сплати єдиного соціального внеску за ноьго виконано роботодавцем.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2021 року відкрито спрощене провадження у справі.

Ухвалою суду від 18.01.2022 розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому заперечив проти задоволення позову з огляду на необґрунтованість позовних вимог. Зазначив про наявність у позивача обов`язку сплачувати єдиний внесок, позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та був зобов`язаний сплачувати єдиний внесок незалежно від фактичного здійснення підприємницькою діяльність та отримання доходу від такої діяльності.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи заявленого позову, просив суд його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача проти вимог заявленого позову заперечував.

Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 з 21.11.2014 зареєстрований як Фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області, є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У період з 29.11.2018 по 31.01.2020 позивач працював в ТОВ "БФ Інжинірінг" на посаді директора, що підтверджується записами в трудовій книжці (а.с. 6).

04.08.2021 ГУ ДПС у Харківській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-82127-17, якою позивача зобов`язано сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в розмірі 26 298,11 грн. (а.с. 84).

12.10.2021 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив роз`яснити підстави винесення податкової вимоги (а.с. 17) .

У відповідь на звернення позивача, податковий орган листом повідомив, що відповідно до даних ІТС «Податковий блок» загальна сума заборгованості по Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 станом на 18.10.2021 становить 26298,11 грн., яка виникла у результаті несплати єдиного внеску за період з 19.07.2018 по 19.01.2021 (а.с.18-22).

Не погодившись з вимогою про сплату боргу, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначають Податковий кодекс України та Закон України № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI).

Відповідно до п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Підпункт 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом ст. 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абз. 1 п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону,

- на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.Вказаного правового висновку дійшов Верховний Суд при перегляді у касаційному порядку рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2019, постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019 у даній справі № 440/2149/19 (№ К/9901/28514/19), зазначивши, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка не отримувала дохід від неї.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 по справі № 440/2149/19, по справі № 520/3939/19, від 23.01.2020 по справі № 480/4656/18.

Судом встановлено, що позивачу, в автоматичному режимі щоквартально нараховувався єдиний соціальний внесок :

- Нарахування від 19.04.2018, термін сплати 19.04.2018 - 2457,18 грн. (за І квартал 2018 року).

- Нараховано від 19.07.2018, термін сплати - 19.07.2018 2457,18 грн. (за ІІ квартал 2018 року).

- Нараховано від 19.10.2018, термін сплати - 19.10.2018 2 457,18 грн. (за ІІІ квартал 2018 року).

У 2018 році Позивачем загалом сплачено 3018,00 грн., а сума нарахованих сум єдиного внеску склала 9483,54 грн. Недоїмка станом на 31.12.2018 склала 4328,91 грн.

- Нараховано від 19.01.2019, термін сплати - 19.01.2019 2457,18 грн. (за IV квартал 2018 року).

- Нараховано від 19.04.2019, термін сплати 19.04.2019 2754,18 грн. (за І квартал 2019 року).

- Нараховано від 19.07.2019, термін сплати 19.07.2019 2754,18 грн. (за ІІ квартал 2019 року).

- Нараховано від 21.10.2019, термін сплати 21.10.2019 2754,18 грн. (за ІІІ квартал 2019 року).

- Нараховано від 20.01.2020, термін сплати 20.01.2020 2754,18 грн. (за IV квартал 2019 року).

- Нараховано від 21.04.2020, термін сплати 21.04.2020 2 078,12 грн. (за І квартал 2020)

- Нараховано від 20.07.2020, термін сплати 20.07.2020 1 039,06 грн. (за червень 2020)

- Нараховано від 19.10.2020, термін сплати 19.10.2020 3 178,12 грн. (за ІІІ квартал 2020).

- Недоїмка станом на 31.12.2020 склала 24 098,11 грн.

- Нараховано від 20.01.2021, термін сплати 20.01.2021 2 200,00 грн (за IV квартал 2021 року).

23.06.2021 - Зараховано сплату єдиного внеску у сумі 718,33 грн.

Як встановлено судовим розглядом, в період з 29.11.2018 по 31.01.2020 позивач працював в ТОВ "БФ Інжинірінг" на посаді директора, та за цей період сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується відомостями УПФУ про застраховану особу форми «ОК-5» та трудовою книжкою (а.с. 7-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідачем до суду не надано доказів здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності та отримання доходу в період з 29.11.2018 по 31.01.2020, а також доказів на спростування сплати роботодавцем за найманого працівника ОСОБА_1 єдиного внеску в цей період.

Враховуючи місячний розмір мінімальної заробітної плати, який відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" у 2018 році становив 3723,00 грн., у 2019 році становив 4173,00 грн. відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", а у 2020 році 1039,06 грн. (з 01.01.2020 року по 31.08.2020 року) відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та ставку, визначену статтею 8 Закону № 2464-VI у розмірі 22 %, мінімальний страховий внесок у 2018 році складав 819,06 грн., у 2019 році 918,06 грн., а у 2020 році 1039,06 грн.

Враховуючи, що з грудня 2018 року по лютий 2020 року позивач був найманим працівником, а обов`язком сплати єдиного внеску за нього наділений роботодавець, контролюючим органом неправомірно нараховано позивачу недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску за вказаний період у загальному розмірі 12874,84 грн.(819,06 грн. за 1 міс. 2018. + 11 016,72 (918,06 грн. х 12 міс.2019) + 1039,06 грн. за 1 міс.2020 року), тому вимога в цій частині є протиправною.

Разом з тим, суд зазначає, що за період з січня по листопад 2018 та з лютого 2020 року, доказів перебування позивача у трудових відносинах та сплати ним єдиного соціального внеску, матеріали справи не містять.

Наявна в матеріалах справи копія трудової книжки не містить записів щодо працевлаштування позивача в цей період.

Отже, позивач, будучи зареєстрованим фізичною особою-підприємцем та не перебуваючи у трудових відносинах як найманий працівник, не нарахував та сплатив у встановлений строк єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску за вказаний період, внаслідок чого утворилася недоїмка, яка склала 13423,27 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога ГУ ДПС у Харківській області від 04.08.2021 про сплату боргу (недоїмки) ЄСВ є законною та обґрунтованою в частині 13423,27 грн.Частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи положення статті 139 КАС України та часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 908,00 грн., підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 454,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 77, 139, 241-246, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.08.2021 №Ф-82127-17 в частині визначення ОСОБА_1 суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 12 874,84 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено та складено 21 листопада 2022 року.

Суддя Бідонько А.В.