Решение № 107410331, 21.11.2022, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/3946/22

2/212/2963/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Козлова Д. О.,

при секретарі - Кіясь А. Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізька будівельна компанія" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві, -

В С Т А Н О В И В:

11 серпня 2022 року представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві, в сумі 800000 грн. без урахування податків та інших платежів. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , спільним для подружжя яких є син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначала, що 21 січня 2016 р. рішенням суду шлюб між вказаним подружжям було розірвано. Таким чином вона через свого представника звернулась до суду із таким позовом в інтересах спільного для неї із ОСОБА_2 сина, ОСОБА_3 . Так ОСОБА_2 працював монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Криворізька будівельна компанія» (далі - ТОВ «КБК»), 16 жовтня 2015 року під час виконання ним трудових обов`язків стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку; забійні рани та садна м`яких тканин голови, закрита хребтово-спиномозкова травма, компресійно-уламковий перелом тіл хребців С7 та Th 1 з підвивихом і здавленням спинного мозку, порушення функції тазових органів, нижня параплегія, закрита травма живота, забій передньої черевної стінки. Відповідно до акту про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом № 2 від 19 листопада 2015 року нещасний випадок на виробництві стався за наступними обставинами: «16.10.2015 р. приблизно об 15-00 год. ОСОБА_4 з ОСОБА_5 почали виконувати роботи по зварюванню заготовок затискних гвинтів, а монтажник ОСОБА_2 , залишився зі сторони лазу в газохід слідкувати за роботою працівників у колисці. Потім при виконанні робіт в середині газоходу по зачистці ближнього до лазу зварного з`єднання секцій газоходу після зачищення ОСОБА_2 почав виконувати роботи з прибирання сміття під час чого він зачепив електричний подовжувач і світло згасло. Видимість була недостатньою, внаслідок чого ОСОБА_2 впав у вертикальну частину газоходу. Реанімаційна бригада надала необхідну медичну допомогу і доправила ОСОБА_2 в КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №2» ДОР». У зв`язку із нещасним випадком, негативною динамікою та прогресуючого перебігу травми ОСОБА_2 відповідно до довідки МСЕК первинно встановлено 100% втрати професійної працездатності та 1-Б група інвалідності по трудовому каліцтву. Довідками МСЕК від 21.12.2016 р. та від 03.02.2020 р. ОСОБА_2 підтверджено 100% втрати професійної працездатності та 1-Б група інвалідності по трудовому каліцтву безстроково. Таким чином у зв`язку з травмою, отриманою на виробництві при виконанні робіт з підвищеною небезпекою на ТОВ «КБК» ОСОБА_2 був прикутий до ліжка 6 років 10 місяців, після чого помер внаслідок отриманої ним травми на виробництві, у зв`язку зі смертю якого його син, ОСОБА_3 , втратив близьку людину, люблячого, уважного та турботливого батька. Переносити моральні страждання син почав протягом останніх 6 років 10 місяців внаслідок прогресування хвороби батька та страждань ОСОБА_2 . Син зазнав та зазнає великих моральних страждань незважаючи на час, що пройшов з дня смерті батька, зі смертю якого було порушено звичайний спосіб життя, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя у подальшому. Оскільки смерть ОСОБА_2 сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, то на відповідача покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду сину позивача, яку останній оцінює у 800000 грн. На підставі зазначеного просив суд стягнути з ТОВ «КБК» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 800000 грн. без урахування податків та інших обов`язкових платежів, а також витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн.

Не погоджуючись із позовом, представник відповідача, адвокат Бурковський М. Г., подав відзив, вказуючи у ньому, що в акті №2 про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом, долученому до справи, при опитуванні ОСОБА_2 розповів, що він прийняв рішення виконати роботи по зачистці внутрішніх зварних з`єднань секції газоходу, знаючи, що внутрішні зварні з`єднання не зачищені, та не дочекавшись згоди бригадира ОСОБА_6 почав викопувати роботи в середині газоходу. ОСОБА_2 після зачищення ближнього до лазу зварного з`єднання секцій газоходу почав виконувати прибирання сміття під час чого зачепив електричний подовжувач, тому світло згасло. Він спробував декілька разів увімкнути вилку світильника у розетку електричного подовжувача, але марно. Нікого не повідомивши про виниклу проблему з освітленням, ОСОБА_2 дістав з кишені запальничку і увімкнувши вбудований у неї ліхтарик пішов у бік, протилежний лазу, перевіряти інші зварні з`єднання. Світло від ліхтарика було тьмяне, тому видимість була недостатньою, внаслідок чого ОСОБА_2 впав у вертикальну частину газоходу. Отже, ОСОБА_2 , як монтажних з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій, без завдання бригадира ОСОБА_5 увійшов у газохід при несправності освітлення, пішов у напрямку вертикального відводу газоходу, чим порушив вимоги «Інструкції № 1 з охорони праці для монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій», допустивши численні порушення, які стали наслідком нещасного випадку. Вважав, що розмір моральної шкоди позивачем в сумі 800000 грн. не обґрунтований. Також вказував, що представником позивача не доведені витрати позивачки в сумі 9000 грн., оскільки не обґрунтовано адвокатом опрацювання матеріалів та законодавчої бази у розмірі 3000 грн., як й збір доказів, перевірка та підготовка документів у розмірі 3000 грн., який не був доведений. На підставі переліченого просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Не погоджуючись із відзивом представник позивачки, адвокат Заборський О. В., подав суду відповідь на відзив, вказуючи, що згідно із висновком комісії з розслідування нещасного випадку із ОСОБА_2 , була встановлена відповідальність осіб, що призвело до настання нещасного випадку, а саме: 1) ОСОБА_2 , монтажник з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій, який без завдання бригадира ОСОБА_5 увійшов у газохід і при несправності освітлення не повідомивши про це бригадира, або керівника робіт, пішов у напрямку вертикального відводу газоходу, чим порушив вимоги розділу 2 п.2.1.В, п.2.3.Г «Інструкції №1 з охорони праці для монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій» затвердженої наказом генерального директора ТОВ «КБК» №36 від 10.03.2015 року; 2) ОСОБА_5 , бригадир монтажників дільниці №3 ТОВ «КБК», який не забезпечив належного контролю за безпечним виконанням робіт та дотриманням трудової дисципліни серед членів бригади, чим порушив вимоги п. 5 «Посадової інструкції №47 бригадира монтажників», затвердженої генеральним директором ТОВ «КБК» від 11.01.2012 року; 3) ОСОБА_7 , виконавець робіт дільниці №3 ТОВ «КБК», який під час виконання робіт не забезпечив у повній мірі контроль за виконання працівниками вимог інструкції з охорони праці, чим порушив вимоги розділу 2 п. 22 «Посадової інструкції №49 виконання робіт», затвердженої генеральним директором ТОВ «КБК» від 11.08.2012 року. Додавав, що при своєму опитуванні ОСОБА_2 також поясняв, що переносний світильник та подовжувач були не справні, вертикальна частина газоходу, в яку він впав, була не огороджена. Отже, при виконанні робіт з підвищеною небезпекою саме ТОВ «КБК» не забезпечило безпечних умов під час виконання робіт на висоті, бо вертикальна частина газоходу, в яку впав потерпілий не була огороджена, а також не була забезпечена необхідна освітленість робочого місця. Таким чином внаслідок смерті батька, неповнолітньому ОСОБА_3 , спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних та психічних стражданнях, яких він зазнає, у зв`язку зі смертю близької людини, що призводить до порушення його звичайного способу життя, тому з посиланням на практику Верховного Суду, вважаючи визначений у позові розмір моральної шкоди в сумі 800 000 грн. справедливим, а також витрати на правову допомогу в сумі 9000 грн. доведеними, враховуючи, що суду надані розрахунок, акт виконаних робіт, квитанція про оплату та договір про надання правової допомоги, тому просив суд задовольнити позов повністю.

Позивачка, ОСОБА_1 , до суду не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи.

Представник позивачки, адвокат Заборський О. В., у судове засідання також не з`явився, надавши суду заяву з проханням вирішити спір за його відсутності та задовольнити заявлені в інтересах ОСОБА_1 позовні вимоги повністю.

Представник відповідача, адвокат Бурковський М. Г., у судове засідання не з`явився повторно, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

За ч. 1 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому суд вказує, що підстави для відкладення розгляду справи за ст. 223 ЦПК у даному випадку відсутні, тому суд вирішив справу за відсутності сторін.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заявлених вимог, виходячи з наступного вмотивування.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження, виданого Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 818 від 24 липня 2007 року, вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якого вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до Акту № 2 про нещасний випадок, пов`язаний із виробництвом, що стався із ОСОБА_2 16 жовтня 2015 року на ТОВ «КБК», вбачається, що ОСОБА_2 , монтажник з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій, мав стаж роботи за професією 8 років, та причиною настання нещасного випадку із ним було невиконання вимог інструкцій з охорони праці, а супутньою - невиконання посадових обов`язків, а особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці є: 1) ОСОБА_2 , монтажник з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій, який без завдання бригадира ОСОБА_5 увійшов у газохід та при несправності освітлення, не повідомивши про це бригадира, або керівника робіт, пішов у напрямку вертикального відводу газоходу, чим порушив вимоги розділу 2 п., 2.1 в, п. 2.3 г «Інструкції №1 з охорони праці для монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій», затвердженої наказом генерального директора ТОВ «КБК» № 3 від 10.03.2015 року; 2) ОСОБА_5 , бригадир монтажників дільниці № 3 ТОВ «КБК», який не забезпечив належного контролю за безпечним виконанням робіт з дотриманням трудової дисципліни серед членів бригади, чим порушив вимоги п. 5 «Посадової інструкції № 47 бригадира монтажників», затвердженої генеральним директором ТОВ «КВК» від 11.01.2012 року; 3) ОСОБА_7 , виконавець робіт дільниці № 3 ТОВ «КБК», який під час виконання робіт не забезпечив у повній мірі контроль за виконання працівниками вимог інструкції з охорони праці, чим порушив вимоги розділу 2 п. 2.22 «Посадової інструкції № 49 виконавця робіт», затвердженої генеральним директором ТОВ «КБК» від 01.08.2013 р.

Вказане також підтверджується «Інструкцією № 1 з охорони праці для монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій», затвердженої наказом генерального директора ТОВ «КБК» № 3 від 10.03.2015 року, долученою до справи.

Також суд вказує, що за актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку від 16 жовтня 2015 року, що стався на Товаристві з обмеженою відповідальністю "Криворізька будівельна компанія" з ОСОБА_2 , монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій, встановлено, що внаслідок отриманої травми позивачу був виставлений діагноз: закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку; забійні рани та садна м`яких тканин голови, закрита хребтово-спиномозкова травма, компресійно-уламковий перелом тіл хребців С7 та Th 1 з підвивихом і здавленням спинного мозку, порушення функції тазових органів, нижня параплегія, закрита травма живота, забій передньої черевної стінки. Основною причиною настання нещасного випадку є невиконання вимог інструкції ОСОБА_2 , а супутня причина - невиконання посадових обов`язків ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . Таким чином комісія з розслідування дійшла висновку, що нещасний випадок з ОСОБА_2 визнано таким, що пов`язаний з виробництвом.

Згідно із довідками МСЕК № 013746 від 3 лютого 2016 року, № 018741 від 21 грудня 2016 року, № 076295 від 3 лютого 2020 року та № 617753 від 3 лютого 2020 року ОСОБА_2 було встановлено 1-Б групу інвалідності за трудовим каліцтвом та 100% стійкої втрати працездатності з 25 січня 2016 року та безстроково з потребою у постійному сторонньому догляді, медикаментозному лікуванні, катетер Пеццера, сидіння для ванни, стілець туалетний, протипролежнева подушка, коляска, столик приліжковий, стілець туалетний, комірець Шанса , памперси, з необхідністю проходження санаторно-курортного лікування.

На підставі свідоцтва про смерть, виданого Металургійним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області, актовий запис № 1929 від 5 серпня 2022 року, вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 47 років.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 812 від 19 серпня 2022 року, що підтверджується також протоколом патологоанатомічного дослідження № 317 від 5 серпня 2022 року, вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок віддалених наслідків переламу хребта (2015 року) в комбінації з травмами спинного мозку з нижнім парапарезом порушенням функції тазових органів, нейротрофічні ураження м`яких тканин.

Суд вказує, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства.

Виходячи ж з положень ст. 16, 23 ЦК та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 1 вересня 2020 року по справі № 216/3521/16-ц.

Так суд зазначає, що за ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 153 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

На підставі ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ст. 173 КЗпП закріплюється право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Так за ст. 179 КЗпП шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 237-1 КЗпП передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

На підставі ч. 1-3 ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у: 1) фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд зазначає, що за ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Отже, виходячи з наведених норм, слідує висновок, що відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Актом спеціального розслідування нещасного випадку із ОСОБА_2 було встановлено, що втрата працездатності потерпілого настала внаслідок трудового каліцтва, пов`язаного з виробництвом, оскільки роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, тому суд дійшов висновку про наявність провини відповідача, як підстави для відшкодування позивачці моральної шкоди за рахунок ТОВ «КБК».

Суд вказує, що у п. 9, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Також у Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Таким чином невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палата Касаційного цивільного суду у постанові від 15 червня 2020 року по справі № 212/3137/17-ц.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Тлумачення ч. 2 ст. 1168 ЦК свідчить, що до суб`єктів, яким компенсується моральна шкода внаслідок смерті, відносяться діти потерпілого.

Судом встановлено, що у зв`язку з отриманням трудового каліцтва ОСОБА_2 було первинно, а згодом підтверджено та безстроково встановлено 100% стійкої втрати працездатності та 1-Б групу інвалідності, чим безсумнівно було заподіяно моральну шкоду, як працівнику, так й членам його родини, зокрема, синові, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого було подано даний позов його законним представником, матір`ю ОСОБА_1 , оскільки внаслідок трудового каліцтва батька змінились умови життя ОСОБА_3 та дитина змушена була весь час до смерті свого батька протягом більш ніж шести років переживати його тривале лікування, відчуваючи душевні страждання за рідну людину.

З рештою, смерть ОСОБА_2 , батька неповнолітнього ОСОБА_3 , яка стала наслідком перенесеного каліцтва внаслідок нещасного випадку на виробництві, стала непоправною втратою для дитини.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у справі, суд виходить із засад розумності та справедливості.

На підставі встановлених обставин суд вважає доведеним той факт, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , батька неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останньому було заподіяно моральну шкоду, пов`язану із втратою батька, що тягне за собою порушення нормальних життєвих зв`язків та необхідності докладання його матір`ю додаткових зусиль для організації життя свого сина.

Крім того суд зазначає, що винні дії померлого ОСОБА_2 не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи від нещасного випадку, що стався на виробництві.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 4 квітня 2018 року по справі № 212/2362/16-ц.

Суд також звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Тому аргументи відзиву ТОВ «КБК» про те, що позивачка не підтвердила достатніми та допустимими доказами факт заподіяння її синові моральних страждань та розмір завданої моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки смерть рідної людини є не відновлюваною втратою, що безумовно спричиняє страждання та переживання. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала така особа, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 3 грудня 2018 року по справі № 210/1036/17.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує глибину його фізичних та моральних страждань внаслідок смерті потерпілого, як наслідок перенесеного ОСОБА_2 трудового каліцтва у 2015 році, а також бере до уваги ступінь втрати працівником працездатності через трудове каліцтво, вину підприємства відповідача через незабезпечення безпечних умов праці, провину самого ОСОБА_2 , що призвело до нещасного випадку на виробництві, а також те, що смерть ОСОБА_2 стала непоправною втратою для його неповнолітнього сина, ОСОБА_3 .

Таким чином суд дійшов висновку, що заявлений позивачем позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві, виходячи з глибини перенесених страждань, у розмірі 400 000 грн., що думку суду відповідатиме принципу справедливості.

Суд зауважує, що виконуючи судове рішення про стягнення на користь працівника моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав, роботодавець як податковий агент утримує із присудженої суми відповідні податки і збори, оскільки суд, задовольняючи такі позовні вимоги, визначає суму без утримання податків й інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком працівника, податковим агентом якого на підставі закону виступає роботодавець, тому суд, задовольняючи вимоги про стягнення моральної шкоди на корись позивача, у даному випадку визначає суму моральної шкоди без утримання податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 7 жовтня 2020 року по справі № 523/14396/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу.

Згідно із ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

За змістом ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі N 755/9215/15-ц.

Таким чином суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Так понесені ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 9000 грн. підтверджуються договором від 10 серпня 2022 року про надання правничої допомоги та на представлення інтересів адвокатом Заборським О. В., розрахунком витрат на правничу допомогу від 10 серпня 2022 року з визначенням змісту правової допомоги, кількості витраченого на це часу та вартості таких послуг в розмірі 9000 грн., актом приймання-передачі наданих послуг на суму 9000 грн. відповідно до договору від 10 серпня 2022 року й квитанцією про оплату 9000 грн. позивачкою за правничу допомогу адвокату Заборському О. В.

На підставі встановлених судом обставин, з огляду на зазначені норми процесуального права та правові позиції Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу в сумі 9000 грн. були належним чином доведені, оскільки вони пов`язані з розглядом справи, розмір яких є доведеним та обґрунтованим, зважаючи на категорію справи й її складність, а також при цьому дотримані критерії розумності їх вартості, виходячи з обставин справи, внаслідок чого суд відхиляє посилання представника відповідача про необґрунтованість витрат позивача на правову допомогу.

Натомість, враховуючи, що суд частково задовольнив заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «КБК», то витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката Заборського О. В. у сумі 9000 грн. підлягають на підставі ст. 141 ЦПК стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до розміру частки задоволених судом позовних вимог, тобто у сумі 4500 грн. (400000 / 800000 х 9000 = 4500).

Відповідно до ст. 141 ЦПК з відповідача також підлягає стягненню в дохід держави судовий збір, від сплати якого позивачку звільнено за законом, відповідно до розміру частки задоволених судом позовних вимог, тобто в сумі 4000 грн.

Керуючись ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 89, 133-141, 258-259, 263, 265 ЦПК, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізька будівельна компанія" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізька будівельна компанія" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві, - 400 000 (чотириста тисяч) грн. без урахування утримання з такої суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізька будівельна компанія" в дохід держави судовій збір в сумі 4000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізька будівельна компанія" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу в сумі 4500 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 21 листопада 2022 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Криворізька будівельна компанія", ЄДРПОУ: 37861655, адреса: м. Кривий Ріг, вул. Каховській 33.

Суддя Д. О. Козлов