Решение № 107326749, 16.11.2022, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 року м. Житомир справа № 240/1818/22

категорія 113070200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в частині застосування фінансових санкцій до ФОП ОСОБА_1 та скасувати прийняту постанову № 309550 від 21.12.2021, про застосування адміністративно - господарського штрафу у сумі 17000 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач не мав статусу автомобільного перевізника, оскільки автомобіль був переданий за договором позички від 11.11.2021 третій особі.

Ухвалою від 25.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що під час перевірки транспортного засобу, встановлено, що водієм ОСОБА_2 здійснювалося перевезення вантажу (відсів та щебінь) у відповідності до видаткової накладної від 17.11.2021 № 4246; акт складено на ФОП ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що під час здійснення перевірки водієм ОСОБА_2 не було надано жодних документів, які б підтверджували передачу транспортного засобу у законне користування йому або будь-яким іншим особам; про розгляд справи позивача було повідомлено завчасно.

Позивач відповіді на відзив не подав.

Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту № 297735 від 17.11.2021, працівниками Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в м. Овруч Житомирської області о 14:53 годині 14.11.2021 здійснено перевірку автомобіля марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_1 , що належать ОСОБА_1 , і водієм якого був ОСОБА_3 , за результатами якої виявлено порушення ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", Правил перевезення вантажів (перевезення вантажів за відсутності документів на автомобіль.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті, 21.12.2021 начальником Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 309550, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 гривень за те, що допущено порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (відсутні ліцензія та свідоцтво про державну реєстрацію), відповідальність за яке передбачена абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Стаття 48 Закону Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

В Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567) зазначено:

15. Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом

20. Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

21. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

...

25. Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

...

26. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

27. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5."

В обґрунтування позову, позивач зазначає, що не має статусу автомобільного перевізника та не може бути суб`єктом відповідальності в розумінні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

В матеріалах справи наявний Договір позички транспортного засобу № 1 від 11.11.2021, відповідно до якого ОСОБА_1 безоплатно передає строком на 2 місяці ОСОБА_2 в користування транспортний засіб сідельний тягач марки Volvo номерний знак НОМЕР_2 .

Відповідно до ч. 4 ст. 828 ЦК України, договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам Цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Враховуючи зазначені вимоги чинного законодавства, а також те, що при укладанні договору позички № 1 від 11.11.2021 сторонами не було дотримано вимог закону щодо нотаріального його посвідчення, тому Договір позички транспортного засобу в силу вимог ст. 220 ЦК України є нікчемним.

Згідно із ст. 236 ЦК України визначено момент недійсності правочину, а саме законодавцем визначено, що нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи, що сторонами спірного Договору позички транспортного засобу від 11.11.2021 не було дотримано нотаріальної форми при його укладанні, суд приходить до висновку про його нікчемність, а тому не приймає до уваги.

Як наслідок, в даному випадку позивач має статусу автомобільного перевізника, та може бути суб`єктом відповідальності передбаченої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону N2344-III.

Крім того, в позові ОСОБА_1 зазначає, що відсів (вантаж) призначався для власних потреб ОСОБА_2 (водія), однак як вбачається з матеріалів справи (позивачем не надано доказів на спростування даного факту), відповідно до видаткової накладної № 4246 від 17.11.2021 перевезення здійснювалось не лише відсіву С-11 46,400 т., а й щебеню фр. 25-60 група 1 20,850 т. з ПАТ "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" до ДП "Народицький спецлісгосп".

Тому суд, також, не приймає до уваги дані пояснення позивача, рахунок № 1 від 11.11.2021 та видаткову накладну № 2 від 11.11.2021 так як маса відсіву становила 18,350 т., замість 46,400 т., і дата перевірки була 17.11.2021 (не 11.11.2021).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_3 ) до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (майдан ім. С.П. Корольова, 12, м. Житомир, 10014, код 39816845) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк