Решение № 107294496, 11.11.2022, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 635/9437/21

Провадження № 2-о/545/151/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2022 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Богомолової Л.В.

при секретарі Безгубенко Є. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Полтавського районного суду Полтавської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: головне управління Державної міграційної служби України у Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення, -

УСТАНОВИВ:

30.11.2021 року заявниця звернулася до Харківського районного суду Харківської області з заявою, в якій просила встановити факт постійного проживання на території України в певний час. Свої вимоги мотивує тим, що у 1983 році отримала паспорт громадянина СРСР зразка 1974 року, який вчасно не змінила на паспорт громадянина України, а згодом втратила його і тому отримати паспорт громадянина України без звернення до суду з відповідною заявою не має можливості.

Розпорядженням Верховного Суду № 2/0/9-22 від 08.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану: змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема Харківського районного суду Харківської області на Полтавський районний суд Полтавської області.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 04.10.2022 року відкрито провадження у справі.

Заявниця до суду не з?явилася. Від представника заявниці ОСОБА_1 адвоката Желанової О.Б. до суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутності. Заявлені вимоги підтримала та прохала суд їх задовольнити з підстав викладених в заяві.

Представники заінтересованих осіб до суду не з?явилися з невідомих причин, хоча вчасно були повідомлені належним чином про день, місце та час розгляду справи по суті.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Желанової О.Б. звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання на території України для встановлення належності до громадянства України.

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2,з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України»).

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня1991 року) або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення, предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України, станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України, станом на 13 листопада 1991 року.

Для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року; постійного проживання особи на території України чи Української РСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв`язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

Статтею 8 Закону України «Про громадянство України» встановлюються підстави набуття громадянства України.

Оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання на території України для встановлення належності до громадянства України, тому вказаний факт підлягає встановленню на підставі статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України».

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року№ 215/2001, (даліПорядок), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року; дітей осіб, зазначених у підпункті «а» цього пункту.

Згідно із пунктом 10 цього Порядку для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає:а) заяву про встановлення належності до громадянства України;б)копію свідоцтва про народження; в) один із таких документів:довідку, що підтверджує факт постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станомна 24 серпня 1991 року або факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні у державному дитячому закладі України за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року;копії паспортів батьків (одного з них) особи або іншого її законного представникагромадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року. У разі відсутності у батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про те, що станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року ця особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР і відповідно постійно проживала, проживала на території України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону «Про громадянство України», що подає особа, яка, станом на 24 серпня 1991 року, постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України, станом на 24 серпня1991 року (підпункт «в» пункту 8 Порядку).

Тобто, у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України, станом на 24 серпня 1991 року.

Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Отже, відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявником, на підтвердження своїх вимог, надано достатньо належних та допустимих доказів, які у сукупності свідчать про його постійне проживання на території України на час проголошення Незалежності України (24 серпня 1991 року).

Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Судувід 24 лютого 2021 року у справі № 522/20494/18 (провадження№ 61-6498 св 20), від 05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19 (провадження № 61-16116 св 20), від 02 червня 2021 року у справі № 125/1472/19 (провадження № 61-8866 св 20).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Кулиничі Харківського району Харківської області, УРСР, де проживала разом з батьками - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та сестрою ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .

У 1983 році заявниця оформила шлюб з ОСОБА_6 та взяла прізвище чоловіка. Шлюб було розірвано у 1988 році. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у народилася донька ОСОБА_7 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 - донька ОСОБА_8 .

Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов заявник з 1983 року по день складання Акту (05.05.2021 р.) проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

У 1983 році заявник отримала паспорт громадянина СРСР зразка 1974 року, який вчасно на паспорт громадянина України не змінила, а згодом - втратила. Тому, незважаючи на те, що заявниця територію України ніколи не покидала та все своє життя проживає у Харківському районі Харківської області, звернення до міграційної служби з метою отримати паспорт громадянина України не дало бажаного результату. Співробітники ДМС роз`яснили, що для отримання паспорту Заявниці необхідно спочатку встановити належність до громадянства України, а для цього необхідно встановити факт її постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Відомостей про те, що заявниця є громадянкою іншої держави, суду не надано.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейськийсуд зправ людинивказав,що згідноз йогоусталеною практикою,яка відображаєпринцип,пов`язанийз належнимздійсненням правосуддя,у рішенняхсудів таінших органівз вирішенняспорів маютьбути належнимчином зазначеніпідстави,на якихвони ґрунтуються.Хоча пункт1статті6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свободзобов`язує судиобґрунтовувати своїрішення,його неможна тлумачитияк такий,що вимагаєдетальної відповідіна коженаргумент.Міра,до якоїсуд маєвиконати обов`язокщодо обґрунтуваннярішення,може бутирізною взалежності відхарактеру рішення(справа«Серявін таінші протиУкраїни»,(CASEOFSERYAVINANDOTHERSv.UKRAINE),рішення від10лютого 2010року).

На підставі викладеного, ст.1,6,7,8 Закону України "Про громадянство України", керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215, 256-259 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: головне управління Державної міграційної служби України у Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт постійного проживання громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки с. Кулиничі Харківського району Харківської області на території України станом на 24.08.1991 року.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст складенло 11 листопада 2022 року.

Суддя: Л. В. Богомолова