№ 107267673, 10.11.2022, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 10.11.2022Справа № 554/13254/22 Провадження № 3/554/4912/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«10» листопада 2022 року м. Полтава

Суддя Октябрського районного суду м. Полтави Сметаніна А.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з УПП в Полтавській області у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, командира взводу ВЧ А1493, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - невідомий,

- за ст. 124 КУпАП,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, працюючої ТОВ «Асфер Груп», мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - невідомий,

- за ст. 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

28.10.2022 року о 17 годині 41 хвилин, ОСОБА_1 в м. Полтава, керуючи транспортним засобом Infiniti FX35, д/н НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Соборності від вулиці Сінна в напрямку вулиці Ляхова та на перехресті вулиці Соборності і майдану Незалежності, здійснюючи поворот ліворуч із вулиці Соборності на майдан Незалежності, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надав дорогу транспортному засобу Renault Sandero, д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , яка рухалася прямо у зустрічному напрямку, внаслідок чого відбулося зіткнення. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.10.1 ПДР України. Внаслідок ДТП водій ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, автомобілі отримали механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки.

28.10.2022 року о 17 годині 41 хвилин, ОСОБА_2 в м. Полтава, керуючи транспортним засобом Renault Sandero, д/н НОМЕР_2 , рухаючись по вулиці Соборності від вулиці Ляхова у напрямку вулиці Сінна, на перехресті вулиці Соборності і майдану Незалежності, здійснюючи виїзд на перехрестя на заборонений сигнал світлофора, допустила зіткнення із транспортним засобом Infiniti FX35, д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який здійснював поворот ліворуч із вулиці Соборності на майдан Незалежності. Своїми діями ОСОБА_2 порушила вимоги п.п.8.7.3ґ ПДР України. Внаслідок ДТП водій ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, автомобілі отримали механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився з невідомої суду причини, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить його особистий підпис в протоколі про адміністративне правопорушення. Про права та обов`язки, передбачені ст. ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП ОСОБА_1 також повідомлявся під особистий підпис. Про причини неявки ОСОБА_1 не повідомляв, жодних клопотань чи заяв від нього не надходило.

В судове засідання, ОСОБА_2 не з`явилася з невідомої суду причини, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить її особистий підпис в протоколі про адміністративне правопорушення. Про права та обов`язки, передбачені ст. ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП ОСОБА_2 також повідомлялася під особистий підпис. Про причини неявки ОСОБА_2 не повідомляла, жодних клопотань чи заяв від неї не надходило.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності правопорушників суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІУ "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами. Однак у ч. 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Особливе місце серед міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, належить Конвенції, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Із моменту приєднання до Конвенції Україна взяла на себе низку зобов`язань у сфері захисту прав людини. Частиною таких зобов`язань відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції ЄСПЛ, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У пункті 29 рішення по справі "Надточій проти України" Суд зазначив, що принципрівностісторін- один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні зопонентом.

Проте, відповідно до практики Європейського суду, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», сторони в розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Важливе значення мають і висновки у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" - заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи відносно них в суді, в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, жодних заяв чи клопотань не направляли, а отже не добросовісно користувалися належними їм процесуальними правами та не виконували належним чином процесуальні обов`язки, в зв`язку з чим, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі наявних у справі доказів.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:

Згідно зі статтею 1 КУпАПзавданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержанняКонституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їхньої компетенції відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 251 КупАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, настає, якщо учасниками дорожнього руху були порушені правила дорожнього руху, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Об?єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад), тобто настання реальних наслідків у вигляді ушкодження певних об?єктів. Умовою настання адміністративної, а не іншого виду юридичної відповідальності, є наявний причинний зв?язок між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди.

В п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.205 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що суб?єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушень Правил дорожнього руху.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №086671 від 28.10.2022 року, схемою місця ДТП, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , відповідно до яких, він, керуючи автомобілем здійснював поворот ліворуч, почав рух, коли загорівся жовтий сигнал світлофору, завершив маневр повороту вліво також на жовтий сигнал світлофору, не бачив машину, яка рухалась на зустріч, оскільки машини, які рухались на зустріч в лівому ряду, зупинились.

Згідно п.1.10 ПДР України, перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.

Відповідно до п.10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Таким чином, водій ОСОБА_1 , здійснюючи поворот ліворуч, не впевнися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Крім того, з його письмових пояснень взагалі вбачається, що він почав рух на жовтий сигнал світлофору, що заборонено ПДР України.

Складаючи протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , інспектор взводу №2 роти №4 БУПП в Полтавській області ДПП зазначив, що останньою було здійснено виїзд не перехрестя на заборонений сигнал світлофору, чим порушено вимоги п.8.7.3 ґ ПДР України.

Пунктом 8.7.3ПДР Українизакріплено значеннясигналів світлофора,в томучислі вп. п.8.7.3. r, що жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Згідно пояснень ОСОБА_2 , зазначених в протоколі, остання з протоколом не згодна, виїзд на перехрестя здійснила не на заборонений сигнал світлофору. З її письмових пояснень доданих до протоколу вбачається, що вона здійснила виїзд на перехрестя на миготливий зелений сигнал світлофору.

Додана до протоколу циклограма руху роботи світлофору об?єкту перехрестя вул. Соборності майдану Незалежності не підтверджує того факту, що ОСОБА_2 , керуючи автомобілем о 17годині 41хвилин здійснила виїзд на перехрестя на заборонений сигнал світлофору. Вказана циклограма не розшифрована, містить 6 направлень та секундні значення. По якому направленню рухалась ОСОБА_2 та на якій секунді вона виїхала на перехрестя, з циклограми встановити не можливо.

Таким чином, доводи ОСОБА_2 належними, достатніми та допустимими доказами, які б були додані до матеріалів справи, не спростовані.

Крім того, відповідно до ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути зазначено нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Посилання в протоколі на порушення ОСОБА_2 п.8.7.3 ґ ПДР України є хибним, адже вказаний пункт ПДР закріплює лише значення жовтого сигналусвітлофору,який забороняєрух іпопереджає пронаступну змінусигналів.При цьомусамого нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення та який порушила ОСОБА_2 , інспектором в протоколі не зазначено.

Таким чином, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що водій ОСОБА_2 здійснила виїзд на перехрестя на заборонений сигнал світлофору матеріали справи не містять і на час розгляду справи, судом не здобуто, а є лише припущенням особи, яка склала відповідний протокол.

Сам протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об?єктивне з?ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Таким чином, судом встановлено, що в результаті порушення саме водієм ОСОБА_1 п.10.1 ПДР України сталась дорожньо-транспортна пригода, а отже наявний причинний зв?язок між порушенням правил дорожнього руху ОСОБА_1 та настанням відповідних наслідків, в діях водія ОСОБА_2 суд не вбачає порушень ПДР України.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно положень ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правової презумпції, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція КСУ відповідає і правовій позиції ЄСПЛ, який у своєму рішенні «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації № R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов`язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Спираючись на положення ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), суд доходить висновку, що направлені до суду матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, отже, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 закрити на підставі п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

А в діях ОСОБА_1 навпаки суд вбачає наявність ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, згідно якої передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

При визначенні виду й міри адміністративного стягнення, згідно ст. 33 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

З огляду на ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, особу правопорушника, інші обставини в справі, вважаю за можливе призначити ОСОБА_1 адміністративне покарання у межах санкції статті, у вигляді штрафу.

Крім того, відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

При цьому, згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір справляється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлюється Законом України «Про державний бюджет» на відповідний календарний рік та станом на 01 січня 2022 року, згідно Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2 481 грн.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовій збір в розмірі 496,20 грн.

Керуючись ст.ст. 23, 33, 40-1, 124, 245, 247, 252, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про судовий збір», -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок (отримувач: ГУК Полтавської області/ 21081300; код ЄДРПОУ: 37959255; Банк отримувача: Казначейство України «ЕАП»;номеррахунок (IBAN): UA048999980313050149000016001; кодкласифікації доходів бюджету: 21081300) в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Провадження у справі відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП - закрити, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Строк пред`явлення постанови до виконання до 10 лютого 2023 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у 15-денний строк з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Октябрського районного

суду м. Полтави: А.В. Сметаніна