Решение № 107192085, 07.11.2022, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/850/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" листопада 2022 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гопкіна П.В.,

за участі секретаря Іванової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Літин в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

ВСТАНОВИВ:

12.09.2022 представник АТ КБ «ПриватБанк» Балагурак В.В. звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що ОСОБА_4 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 11.05.2012.

Позивач зазначає, що при укладенні договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другою сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідачем також була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду».

У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 7000,00 грн.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпорядитись кредитними коштами на умовах передбачених договором в межах встановленого кредитного ліміту.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 помер.

На дату смерті заборгованість останнього перед банком за кредитним договором від 11.05.2012 року становить 6994,88 грн.

Враховуючи те, що на момент смерті ОСОБА_4 з ним за однією адресою проживали ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та не відмовилися від спадщини, позивач вважає їх таким, що фактично прийняли спадщину, а отже саме вони повинні відповідати за кредитом спадкодавця(позичальника).

Вказані обставини і змусили позивача звернутися до суду з вищезазначеним позовом.

Представник позивача ОСОБА_5 до судового засідання не з`явилась.

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з`явилась. Надала до канцелярії суду клопотання, відповідно до якого просить розгляд справи провести у її відсутність та відсутність відповідачів, котрим відомо про розгляд справи. Позов визнає та не заперечує проти його задоволення (а.с. 109).

Як зазначено у ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до укладеного договору № б/н від 11.05.2012 ОСОБА_4 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у звязку з чим підписав заяву № б/н від 11.05.2012 (а.с. 24).

Відповідачем також була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». В цій же довідці відповідач власним підписом підтвердив, що з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений (а.с. 24 зв.).

ОСОБА_4 (позичальник), помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , виданим Літинським районним відділом РАЦС ГТУЮ у Вінницькій області (а.с. 62).

Станом на дату смерті заборгованість позичальника ОСОБА_4 перед банком за кредитним договором від 11.05.2012 становила 6994,88 грн(а.с. 9-17).

Відповідно до ч. 1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Частиною 2, 3, 4 ст.1281 ЦК України встановлено, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Зазначена норма не встановлює певного порядку пред`явлення таких вимог і має на меті у передбачений законом строк інформувати спадкоємців про зобов`язання спадкодавця перед кредитором, а частина перша цієї норми зобов`язує спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борг.

02.08.2021 відповідачам було направлено претензію кредитора в порядку ст.1281 ЦК України (а.с. 66-68). Однак вказана вимога до часу звернення до суду із позовом ( та і на час ухвалення рішення) виконана не була.

Позивач зазначає, що вимога була направлена відповідачам, оскільки саме вони на момент смерті ОСОБА_4 проживали з ним за однією адресою, а отже, у відповідності до вимог ст.1268ЦК України вважається таким, що фактично прийняли спадщину.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217, 1218ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1268ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст.1258ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.

Довідкою Літинської державної нотаріальної контори за № 5578/01-16 від 17.09.2022 (а.с. 96) зазначається, що згідно даних алфавітних книг обліку спадкових справ, наявних в Літинській державній нотаріальній конторі Вінницької області, спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , не заводилась.

У довідці Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області за № 1021 від 26.09.2022 (а.с. 99) ОСОБА_4 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 . Разом з ним на момент смерті були зареєстровані та проживали: дружина - ОСОБА_3 , 1957 року народження, син ОСОБА_2 , 1989 року народження.

Враховуючи відсутність відмови від прийняття спадщини відтак в розумінні ст. 1268 ЦК України відповідачі вважаються такими, що фактично прийняли спадщину.

Суд погоджується із твердженням, котре може виникнути у стороннього спостерігача, про те, що матеріали справи не містять інформації щодо належного на праві власності майна спадкодавця, на основі якого можна було б сплатити заборгованість.

Натомість звертається увага на те, що відповідачі не відмовились від прийняття спадщини (як після 6 місяців з дня смерті спадкодавця, такі і коли провадження у справі було відкрите), що дозволяє зробити обгрунтоване припущення про наявність спадкового майна. До того ж судом за клопотанням представника позивача виконано запит лише до Літинської державної нотаріальної контори, де не виявлено спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , у свою чергу вказана інформація не спростовує наявність спадкової справи у нотаріусів, котрі займаються приватною практикою.

Відповідно до 1218 ЦК України закріплено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Своєю чергою встановлення обсягу чи розміру спадкового майна не входить в межі розгляду даного спору і входить до повноважень нотаріусів, а до повноважень та обов`язків суду не входить збирання доказів за власною ініціативою.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши письмову позицію представника позивача, визнання позову відповідачем ОСОБА_3 , суд вважає необхідним позов задовольнити повністю і стягнути з відповідачів на користь позивача 6994,88 гривні, за зобов`язанням перед кредитором спадкодавця, згідно укладеної заяви б/н від 11.05.2012 щодо повернення кредитних коштів. В такому випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача, шляхом солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

На підставі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовій збір у сумі 2481,00 грн. (а.с.1). Враховуючи, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнала позов, то 50 % мають бути повернуті позивачу з державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 141,206, 209, 247, 280 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 11.10.2001 Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області, РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий 09.06.2011 Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області, РНОКПП НОМЕР_5 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_6 виданий 16.03.2005 Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області, РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк»(рахунок № НОМЕР_8 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.05.2012, яка складається з заборгованості по тілу кредиту 6994,88 грн. та 1240,50 грн. у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Літинському районі Вінницької області повернути Акціонерному Товариству Комерційний Банк «ПриватБанк»(рахунок № НОМЕР_8 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) 50 % сплаченого судового збору у розмірі 1240,50 грн . згідно з платіжним доручення № IHB99B3U6F від 19.07.2022.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Гопкін П. В.