Постановление суда № 107186539, 31.10.2022, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9617/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2022 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва

у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуклопотання прокурораПодільської окружноїпрокуратури м.Києва ОСОБА_3 про арештмайна врамках кримінального провадження№42022102070000131,внесеного доЄдиного реєструдосудових розслідувань20.04.2022за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.111-1КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження №42022102070000131, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.04.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 111-1 КК України, в якому просить накласти арешт на наведене у клопотанні майно, яке було виявлене та вилучене під час обшуку складського приміщення, розташованого за адресою Сумська область, м. Буринь, вул. Базими Григорія, 5.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що Подільською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні, досудове розслідування у якому здійснюється за фактом причетності громадян рф та рб посадових осіб, засновників, кінцевих бенефіціарних власників українських компаній до передачі матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території та збройним чи воєнізованим формуванням держави-ворога, а також провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі, окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на території м. Києва та Київської області зареєстровано та фактично знаходиться суб`єкт господарювання, який підконтрольний громадянам рф та рб, діяльність якого спрямована на фінансування російської військової агресії проти України, а саме: ТОВ «Агророзквіт» (код ЄДРПОУ 40628970), м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 44-Б, поверх 2. Засновником підприємства є юридична особа рб - ВАТ «Білоруська калійна компанія».

Відповідно до проведених оперативних заходів встановлено, що за адресою реєстрації підприємства (м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 44-Б, поверх 2) фактично знаходиться офісне приміщення ТОВ «Агророзквіт», в якому приймаються всі рішення щодо діяльності підприємства, а також знаходяться реєстраційні та первинні документи підприємства, в тому числі щодо можливого фінансування або сприяння діяльності ДРГ, пособників, коригувальників вогню.

Крім того, в ході проведених оперативних заходів встановлено, що підприємство має значні залишки ТМЦ (добрива), які імпортовано з рб і які зберігаються на орендованих складських приміщеннях.

В ході досудового розслідування, на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва слідчим СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві, 25.10.2022 проведено обшук за адресою Сумська область, м. Буринь, вул. Базими Григорія, 5, під час якого було вилучено належне ТОВ «Агророзквіт» майно, зокрема добрива, перелік яких зазначено у клопотанні прокурора.

Постановою прокурора від 26.10.2022 усе вилучене за результатом обшуку майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Із урахуванням наведеного, з метою забезпечення збереження вказаного майна як речових доказів, прокурор просить накласти на нього арешт.

Згідно з ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Із урахуванням наведеного, з метою забезпечення арешту майна суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для розгляду клопотання за відсутності власника нерухомого майна.

У судове засідання прокурор не з`явився, подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, в якій подане клопотання підтримав із наведених у ньому підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, а тому, з урахуванням встановлених вище обставин, слідчий суддя вважає за можливе проводити розгляд клопотання без участі вказаних осіб.

Дослідивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

За змістом статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною десятою статті 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

У відповідності до ч.4 ст. 132 КПК України для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

За змістом статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Частиною 1 ст. 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Крім цього, згідно з вимогами ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинні бути зазначена, зокрема, достатня, належна, допустима, достовірна сукупність доказів, що майно, щодо якого здійснюється клопотання, є предметом, засобом чи знаряддям його вчинення, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого кримінального правопорушення, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Як встановлено слідчим суддею, у провадженні СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження №42022102070000131, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.04.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 111-1 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснює Подільська окружна прокуратура міста Києва.

25.10.2022 в період часу з 10 год. 23 хв. до 12 год. 45 хв., на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 03.10.2022, постановленої у справі №758/8736/22, старшим слідчим СВ Подільського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_4 було проведено обшук складського приміщення, розташованого за адресою Сумська область, м. Буринь, вул. Базими Григорія, 5, під час якого було виявлено та вилучено 468 тон 730 кг продукції ТОВ «Агророзквіт», виробником якої є республіка білорусь, яку було передано під відповідальне зберігання представнику ТОВ «Йограйтен», ТТН в кількості 5 шт., оборотно-сальдову відомість станом на 25.10.2022, листи ПП «Компанія Агротрейд», серед яких:

- NPK 10-20-20, Гомель; ББ 500 кг, власник вантажу компанія Агротрейд, залишок 37,00;

- NPK 8-19-29, Гомель; ББ 500 кг, власник вантажу компанія Агротрейд плюс, залишок 0,50;

- NPK 9:14:27+7S, Гомель; ББ 500 кг, власник вантажу компанія АХТ, залишок 10,50;

- Калій хлористий, Белоруськалій бб 1000 кг, ПП Компанія Агротрейд, залишок 248,43;

- Калій хлористий, Белоруськалій бб 880 кг, Компанія Агротрейд, залишок 118,80;

- Нітроамофоска 16-16-16, Гомель б/б 500 кг, Компанія Агротрейд плюс, залишок 45,50;

- Нітроамофоска 16-16-16, Гомель ББ 500 кг, Агропартнер, залишок 8,00.

Постановою прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 від 26.10.2022 вилучене за результатом обшуку майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42022102070000131 від 20.04.2022.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що метою накладення арешту є забезпечення збереження вказаного майна як речових доказів, оскільки таке майно відповідає ознакам ст. 98 КПК України.

Водночас, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено, що вищевказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, набуте кримінально протиправним шляхом або отримане юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Посилання прокурора на ту обставину, що вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, є лише звичайним посиланням на відповідну норму кримінального процесуального закону.

Крім того, матеріали клопотання не містять відомостей щодо власника вказаного майна, у тому числі доказів того, що їх власником є ТОВ «Агророзквіт».

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що жодній службовій особі ТОВ «Агророзквіт» повідомлення про підозру не вручалося та не надано доказів причетності останніх до вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується в межах вказаного кримінального провадження.

Крім того, прокурором не доведено, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника та володільця майна з метою забезпечення його збереження.

Згідно із ст. 41 КонституціїУкраїни коженмає правоволодіти,користуватися, розпоряджатисясвоєю власністю. Ніхто не можебути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності єнепорушним

Статтями 7, 16 КПК України визначено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власностіпід часкримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповіднодо положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист праві основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Слідчий суддя також виходить із того, що у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

З огляду на наведене, враховуючи, що прокурором не надано недостатньої кількості доказів необхідності накладення арешту, слідчий суддя не вбачає достатніми та обґрунтованими підстави для задоволення даного клопотання, оскільки документи додані до клопотання не свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, до того ж, будь-яких негативних наслідків, які можуть негативно позначитися на інтересах слідства, власників майна та інших осіб від невжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчим суддею не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 173, 175, 370 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , поданого в рамках кримінального провадження №42022102070000131, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.04.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 111-1 КК України, про арешт майна, яке було вилучене під час обшуку складського приміщення, розташованого за адресою Сумська область, м. Буринь, вул. Базими Григорія, 5, а саме на майно, яким є:

- NPK 10-20-20, Гомель; ББ 500 кг, власник вантажу компанія Агротрейд, залишок 37,00;

- NPK 8-19-29, Гомель; ББ 500 кг, власник вантажу компанія Агротрейд плюс, залишок 0,50;

- NPK 9:14:27+7S, Гомель; ББ 500 кг, власник вантажу компанія АХТ, залишок 10,50;

- Калій хлористий, Белоруськалій бб 1000 кг, ПП Компанія Агротрейд, залишок 248,43;

- Калій хлористий, Белоруськалій бб 880 кг, Компанія Агротрейд, залишок 118,80;

- Нітроамофоска 16-16-16, Гомель б/б 500 кг, Компанія Агротрейд плюс, залишок 45,50;

- Нітроамофоска 16-16-16, Гомель ББ 500 кг, Агропартнер, залишок 8,00.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1