Решение № 107047745, 01.11.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.11.2022Справа № 910/5949/22

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна Рада"

про стягнення 105 056,86 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна Рада" (далі - відповідач) про стягнення 105 056,86 грн., у тому числі 90 015,00 грн. основного боргу, 2 663,45 грн. пені, 1 198,55 грн. 3 % річних, 11 179,86 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 1201/3-861 від 02.11.2020 року в частині здійснення повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 відкрито провадження у справі № 910/5949/22, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

На виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 19.07.2022 року про відкриття провадження у справі № 910/5949/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01010, місто Київ, вул. Омеляновича-Павленка Михайла, будинок 4/6, поверх 14, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105492337885.

Проте зазначене відправлення з трек-номером 0105492337885 вручене відповідачу не було про що свідчить Довідка Укрпошти про причини повернення/досилання Ф.20 з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання особою кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси сторін є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Таким чином, про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/5949/22 відповідач вважається повідомленим належним чином. Позивач також повідомлений про розгляд справи належним чином, що підтверджується повернутим на адресу суду повідомленням про вручення поштового відправлення.

Станом на дату розгляду справи інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна Рада" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" (постачальник) укладено Договір поставки № 1201/3-861 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця продукцію (надалі - товар) згідно зі специфікацією, яка після її укладення є невід`ємною частиною даного договору (додатком до договору). Найменування, асортимент, обсяг (кількість), ціна, рік випуску, технічні та інші вимоги до товару визначаються у додатку до даного договору.

Згідно з п. 1.2 Договору покупець зобов`язується прийняти товар, що поставляється, і оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору (пункт 1.3 договору).

Згідно з п. 3.1, 3.2 Договору ціна за одиницю товару зафіксована у специфікації у гривнях. До ціни товару включена вартість тари, упакування і маркування, а також транспортування товару до місця поставки.

Відповідно до п. 3.3. Договору загальна сума Договору складає 163 965,00 грн., крім того ПДВ - 32 793,00 грн., загальна сума з ПДВ 196 758,00 грн.

За умовами п. 4.2 Договору розрахунки між покупцем та постачальником за даним договором здійснюються у наступному порядку: - 4.2.1 покупець здійснює попередню оплату в розмірі 50 % вартості замовленого товару протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури постачальником; - 4.2.2 остаточний розрахунок здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту одержання покупцем письмово підтвердження про готовність товару до відвантаження;

Відповідно до п. 5.1., 5.2. Договору товар поставляється в терміни, зазначені у специфікації. Поставка здійснюється на умовах доставки товару покупцю згідно з базисом поставки DDP - м. Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, буд. 3.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що датою поставки вважається дата фактичної доставки товару у місце призначення та передачі його уповноваженому представнику покупця разом з вивантажувальними документами.

У п. 5.5 Договору встановлено, що поставка супроводжується наступними відвантажувальними документами, що передаються покупцю разом з товаром: видаткова накладна; документ про відповідність, якщо товар підлягає підтвердженню відповідності; паспорт або сертифікат якості підприємства-виробника та/або експлуатаційні документи, що входять до комплекту постачання виробників.

Відповідно до п. 5.7 Договору зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту підписання видаткової накладної покупцем. Зобов`язання покупця вважаються виконаними з моменту оплати та прийняття поставленого товару.

Згідно з п. 6.1 Договору товар вважається прийнятим покупцем від постачальника після підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної. Кількість товару, що постачається, перевіряється покупцем при прийманні товару у місці доставки.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2022, а в частині здійснення розрахунків, сплати штрафних санкцій та гарантійних зобов`язань - до їх повного виконання (пункт 12.1 Договору).

До вказаного договору сторонами підписано Специфікацію № 9 від 06.10.2021 на суму 97 680,00 грн. та Специфікацію № 10 від 25.10.2021 на суму 82 350,00 грн.

За умовами специфікацій остаточний розрахунок здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту одержання товару покупцем.

На виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 180 030,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 837 від 20.01.2022 на суму 68 640,00 грн., видатковою накладною № 841 від 20.01.2022 на суму 29 040,00 грн., видатковою накладною № 842 від 20.01.2022 на суму 82 350,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар у розмірі 90 015,00 грн., внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у розмірі 90 015,00 грн. основного боргу.

Крім того, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 663,45 грн. пені, 1 198,55 грн. 3 % річних, 11 179,86 грн. інфляційних втрат.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки № 1201/3-861 від 02.11.2020 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач в свою чергу прийняв товар на суму 180 030,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 837 від 20.01.2022 на суму 68 640,00 грн., видатковою накладною № 841 від 20.01.2022 на суму 29 040,00 грн., видатковою накладною № 842 від 20.01.2022 на суму 82 350,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 90 015,00 грн.

Доказів протилежного суду не надано.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна Рада" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" за Договором становить 90 015,00 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 90 015,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач заявив до стягнення з відповідача 2 663,45 грн. пені, 1 198,55 грн. 3 % річних, 11 179,86 грн. інфляційних втрат.

Згідно з приписами статей 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України ).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.3 Договору у випадку прострочення оплати товару, постачальник має право нарахувати покупцю штрафну санкцію в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але у будь-якому разі не більше половини облікової ставки Національного Банку України, що діяла у цей період, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а покупець зобов`язується на вимогу постачальника сплатити зазначену штрафну санкцію.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню розмірі 2 663,45 грн. за розрахунком позивача.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню на суму 1 198,55 грн. 3 % річних та 11 179,86 грн. інфляційних втрат за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуюче викладене, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у розмірі 90 015,00 грн. основного боргу, 2 663,45 грн. пені, 1 198,55 грн. 3 % річних, 11 179,86 грн. інфляційних втрат.

Судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна Рада" про стягнення 105 056,86 грн. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна Рада" (01010, м. Київ, вул. М. Омеляновича-Павленка, 4/6, поверх 14, ідентифікаційний код 34614572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" (49041, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Трудових резервів, будинок 6, ідентифікаційний код 19313492) 90 015 (дев`яносто тисяч п`ятнадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 2 663 (дві тисячі шістсот шістдесят три) грн. 45 грн. пені, 1 198 (одну тисячу сто дев`яносто вісім) грн. 55 коп. 3 % річних, 11 179 (одинадцять тисяч сто сімдесят дев`ять) грн. 86 коп. інфляційних втрат, 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.11.2022.

Суддя С. В. Стасюк