Решение № 107006989, 27.10.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року м. Кропивницький справа №340/3918/22

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул.Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ - ВП 43995486)провизнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним нарахування ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 37 788,74 грн.;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області списати та виключити з інтегрованої картки платника податків нараховану ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 37 788,74 грн.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ГУ ДПС у Кіровоградській області сформувало йому вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2275-52-У від 20.06.2019 року на суму 21030,90 грн., яку було направлено для примусового виконання до органу державної виконавчої служби. Не погодившись із вказаною вимогою позивач звернувся із позовом до суду. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 року, яке набрало законної сили, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2275-52-У від 20.06.2019 року визнано протиправною та скасовано. Звернувшись до ГУ ДПС у Кіровоградській області із запитом, позивач отримав лист у якому зазначено, що станом на 20.01.2022 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість з єдиного внеску в сумі 37788,74 грн.

Не погоджуючись з існуванням такої заборгованості позивач звернувся із даним позовом до суду.

Представником Головного управління ДПС у Кіровоградській області подано відзив на позовну заяву відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що згідно інтегрованої картки платника ОСОБА_1 по коду платежу 71040000, загальна сума нарахованого єдиного внеску складає 37788,74 грн. (2017 8448,00 грн., 2018 9828,72 грн., 2019 11016,72 грн., 2020 8495,30 грн.) Платники єдиного внеску, зокрема, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Платником ОСОБА_1 самостійно єдиний внесок до контролюючих органів не сплачувався.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.08.2022 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (а.с.26).

14.09.2022 року від представника Головного управління ДПС у Кіровоградській області надійшов відзив на позовну заяву (а.с.38-39).

Додаткових заяв чи клопотань до суду подано не було.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

V. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, судом встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 з 07.12.1995 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець та з 16.12.2005 року взятий на облік як страхувальник та платник страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Державна реєстрація припинення його підприємницької діяльності за його рішенням відбулась 10.01.2022 року.

ГУ ДПС у Кіровоградській області відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" сформувало вимогу №Ф-2275-52 від 20.06.2019 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, яка становить 21030,90 грн.

Згідно вимоги №Ф-2275-52 від 20.06.2019 року та інтегрованої картки платника податку за позивачем рахується заборгованість за 2017 рік у розмірі 8448 грн. (704 грн. х 12 міс.), 19.04.2018 року - за І квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн. (819, 06 грн. х 3 міс.), 19.07.2018 року - за ІІ квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн. (819, 06 грн. х 3 міс.), 19.10.2018 року - за ІІІ квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн., 21.01.2019 року - за ІV квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн. (819, 06 грн. х 3 міс.), 19.04.2019 року - за І квартал 2019 року у розмірі 2754, 18 грн. (918, 06 грн. х 3 міс.).

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 року, яке, згідно даних КП ДСС "Діловодство" набрало законної сили 18.07.2022 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2275-52-У від 20.06.2019 року визнано протиправною та скасовано (а.с.15-22).

Відповідно до наданої представником відповідача інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , ПН - НОМЕР_1 по коду платежу 71040000, загальна сума нарахованого єдиного внеску складає 37788,74 грн. та нарахована за 2017 рік 8448,00 грн.; 2018 рік 9828,72 грн.; 2019 рік 11016,72 грн.; 2020 рік 8495,30 грн. (а.с.40-43).

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.

Згідно з абз.1 п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VIплатниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

При цьому, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, суд доходить висновку, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі №440/2149/19.

З долучених до матеріалів справи довідок форми ОК-5 та ОК-7 вбачається, що у період нарахування єдиного внеску позивач перебував у трудових відносинах та за ці роки роботодавцями здійснено відрахування страхових внесків в повному обсязі (а.с.33-36, 48-56).

При цьому, факт працевлаштування позивача, в тому числі і у період, за який нараховано заборгованість з ЄСВ підтверджується відомостями трудової книжки останнього (а.с.9-11).

Водночас, жодного доказу того, що роботодавцем не виконувався обов`язок зі сплати за ОСОБА_1 єдиного внеску відповідачем надано не було.

Щодо позовної вимоги про виключення з інтегрованої картки платника відомостей про наявність боргу зі сплати єдиного соціального внеску, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на встановлені обставини, суд доходить висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання Головного управління ДПС у Кіровоградській області виключити з інформаційної системи органів ДПС та інтегрованої картки платника податків відомості про наявність у ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 37788,74 грн.

При цьому, суд зауважує, що зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків у спірних правовідносинах є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача, такий спосіб відповідає вимогам чинного законодавства та не позбавляє суб`єкта владних повноважень дискреційного розсуду, адже такий обов`язок прямо передбачений нормативно-правовим актом.

За наведених обставин, суд доходить висновку про задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Кіровоградського окружного адміністративного суду, відповідачем не доведено правомірності існування у позивача заборгованості з єдиного соціального внеску у сумі 37788,74 грн., з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 993,00 грн. (а.с.1).

Інших доказів понесення позивачем витрат при розгляді даної адміністративної справи суду не надано.

З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним нарахування ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 37 788,74 грн.

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області виключити з інформаційної системи органів ДПС та інтегрованої картки платника податків відомості про наявність у ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 37 788,74 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 993,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ - ВП 43995486).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук