Решение № 106979628, 26.10.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 жовтня 2022 р. Справа № 120/6664/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України в особі Могилів-Подільського 24 прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`яання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної прикордонної служби України в особі Могилів-Подільського 24 Прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 16.08.2022, МП-0994, прийняте щодо позивача;

- зобов`язати відповідача не чинити позивачу перешкод у перетинанні державного кордону на виїзд з України згідно чинного законодавства.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що під час спроби перетнути державний кордон 16.08.2022 у пункту пропуску для автомобільного сполучення «Могилів-Подільський Отач» було вручено рішення про відмову в перетинанні державного кордону.

Таке рішення позивач вважає протиправним, таким, що суперечить Конституції та Законам України, міднародно-правовим актам, судовій практиці ВСУ та ЄСПЛ та поршує його конституційне право на свободу пересування.

Ухвалою від 25.08.2022 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на території України було введено правовий режим воєнного стану. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені Конституцією України, а саме: передбачене статтею 33 право на свободу пересування та право вільно залишати територію України. Також зазначає, що 24.02.2022 видано Указ Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», який затверджений Верховною Радою у формі Закону про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 7113. З метою здійснення заходів правового режиму воєнного стану обмежено виїзд з України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років.

Зазначає, що позивач 16.08.2022 прибув у пункт пропуску для автомобільного сполучення з метою здійснити перетин державного кордону на виїзд з України. При цьому позивач надав уповноваженій особі лише належний йому закордонний паспорт НОМЕР_2 , якого недостатньо для прийняття рішення про надання дозволу на виїзд з України в умовах воєнного стану, враховуючи те, що в Україні діють обмеження щодо заборони на період дії правового режиму воєнного стану виїзду за межі території України громадян України чоловічої статті віком від 18 до 60 років, відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57.

Враховуючи наведене, відповідач вважає вказане рішення правомірним, а тому просить відмовити в задоволенні позову повністю.

19.09.2022 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує аргументи відповідача викладені у відзиві та просить позов задовольнити.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .

16.08.2022 позивач прибув в міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Могилів-Подільський Отач» з метою виїзду з України.

Для підтвердження підстав для перетину державного кордону України, позивачем було надано паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , виданий 24.09.2013, орган що видав 0502.

Інспектором ПС 1 категорії віпс «Могиів-Подільський» тип (А) майстер-сержантом ОСОБА_2 прийнято рішення про відмову позивачу у перетині державного кордону України від 16.08.2022.

Другий примірник вказаного рішення отримано позивачем особисто 03.04.2022, про що свідчить його підпис на наявній у матеріалах справи копії оскаржуваного рішення.

Не погоджуючись із рішенням та діями відповідача щодо створення перешкод у реалізації позивачем свого права на перетинання державного кордону України для виїзду за межі України, позивач звернувся з позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу першого статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 64 Конституції України визначено, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи,передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Таким чином, право особи на пересування та право вільно залишати територію України, передбачене ст.33 Конституції України може бути обмежено в умовах воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України «Про прикордонний контроль» №1710-VI від 05.11.2009 року (далі - Закон №1710-VI).

Відповідно до ч. ч. 1 і 2 статті 2 Закону №1710-VI прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.

Згідно частини 3 статті 6 Закону №1710-VI пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону №1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому Указом Президента України від 14.03.2022 року за №133/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», внесено часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 259/2022 від 18.04.2022 року (далі - Указ № 259/22), затвердженого Законом України № 2212-IX від 21.04.2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 341/2022 від 17.05.2022 року, яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX, та Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №212-IX), строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженого Законом України № 2500-ІХ від 15 серпня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже Указом Президента, затвердженого Законом України, передбачено можливість обмеження прав прав людини, визначених зокрема і ст.33 Конституції України.

Так, згідно з статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону №389 в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

29 грудня 2021 року Кабінет Міністрів України на реалізацію повноважень передбачених п. 6 ч.1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» затвердив Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, про що прийняв Постанову №1455 (далі - Порядок №1455; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає процедуру встановлення заходів особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або її окремих місцевостях, де введено воєнний стан (далі - особливий режим), що здійснюються військовим командуванням разом з військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (п.1 Порядку №1455).

Згідно з пунктом 8 Порядку №1455, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Так, статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» визначено, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.

Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.

Пунктами 2 та 12 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 №57 (в редакції станом на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи. У ході перевірки документів під час виїзду з України з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.

Відповідно до п.2-6 зазначених Правил у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Зокрема, частиною 6 цієї статті передбачено, що громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті.

Враховуючи наведені законодавчі норми, суд доходить висновку, що Конституцією України передбачено можливість в умовах воєнного стану обмеження права людини та громадянина на свободу пересування та право вільно залишати територію України із зазначенням строку таких обмежень.

Також і Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України, передбачено можливість обмеження прав прав людини, визначених зокрема і ст.33 Конституції України.

Заходи спрямовані на обмеження права вільно залишати територію України деталізуються Законом України «Про правовий режим воєнного стану», Порядом встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 та Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 №57.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про відмову в перетинанні державного кордону, вважає що його право на вільне залишення териорії України не може бути обмеженим, єдиним необхідним документом для нього для виїзду за кордон є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Водночас системний аналіз наведених норм законодавчих актів спростовує такі аргументи позивача. Так, з наведеного випливає можливість перетинання державного кордону під час воєнного стану лише військовозобов`язаними особами, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Такі особи мають надати відповідні підтверджуючі документи.

Під час дії на території України воєнного стану, чоловік віком від 18 до 60 років є таким, якому заборонено виїзд за територію України, і саме чоловік повинен надати Державній прикордонній службі документи, відповідно до яких він має право виїхати за межі території України.

Судом встановлено та не заперечується позивачем, що ним не надано жодного документу крім паспорта громадянина України для виїзду за кордон, які передбачені Правилами перетинання для можливості виїзду з території України під час воєнного стану або документів, що підтверджують звільнення від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, передбачених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чи інших підтверджуючих документів.

Що стосується посилань позивача на практику Верховного Суду у справах щодо обмеження права на свободу пересування, то суд такі відхиляє, так як позивачем не наведено правових позицій, які стосуються обмеження такого права під час воєнного стану.

Суд також критично ставиться до аргументів позивача, що виключно ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» визначено підстави обмеження права громадянина на виїзд за кордон, оскільки Законом України « Про правовий режим воєнного стану» передбачено можливість встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Щодо ст. 2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ у справах, які стосуються свободи пересуваня, то суд звертає увагу на наступне.

Так ч.1 та ч.2 ст.2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

Водночас ч.3 та ч.4 ст.2 передбачено, що на здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Так, у справі Гочев проти Болгарії (Gochev v. Bulgaria від 26.11.2009), на яку посилається позивач, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права суд оцінював таку пропорційність враховуючи таку мету, як стягнення неоплачених боргів та зазначав, що що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду.

Схожі висновки ЄСПЛ ще раніше зробив у справі Ігнатов проти Болгарії (Ignatov v. Bulgaria, 02.07.2009), де неможливість судового оскарження тривалого обмеження указаного вище права людини, що полягало у забороні видачі закордонного паспорту, була визнана порушенням ст. 2 Протоколу до Конвенції та ст. 13 Конвенції. У справі Хлюстов проти Росії (Khlyustov v. Russia від 11.07.2013) ЄСПЛ застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі ЄСПЛ визнав порушення ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано автоматично, тобто лише у зв`язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, та без належного обґрунтування з урахуванням індивідуальної ситуації заявника.

Наведені позивачем рішення ЄСПЛ стосуються обмеження виїзду за кордон у зв`язку із невиплатою боргів, а тому і пропорційність таких обмежень оцінювалася виходячи із таких обставин.

В спірних правовідносинах право позивача обмежено у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, а тому має бути оцінено судом враховуючи саме такі підстави та мету запровадження таких заходів.

Так з врахуванням позиції Європейського суду з прав людини щодо того, що обмеження права на свободу пересування має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування), суд дійшов висновку, що на даний час обмеження позивача у праві виїзду за межі України грунтуються на законі, переслідують одну із легітимних цілей, передбачених ч.3 ст.2 Протоколу, а саме інтереси національної безпеки та є пропорційними меті його застосування та не створює несправедливий дисбаланс між правами позивача, зокрема, правом на виїзд за межі України та публічним інтересом у вигляді забезпечення національної безпеки під час дії воєнного стану на території України.

Щодо строку застосування таких обмежень, то наразі вони обмежені часовим періодом воєнного стану.

А тому суд доходить висновку, що таке втручання у право позивача вільно залишити територію України є виправданим.

Що стосується форми і порядку заповнення рішення про відмову, то наведені позивачем недоліки такого рішення, в спірних правовідносинах не можуть бути єдиною підставою для скасування такого рішення, адже позивачем до суду не надано доказів, які б підтверджували його право залишити територію України.

Крім того, суд вважає вірними доводи відповідача, що оскаржуване рішення про заборону виїзду є одноразовим і при пред`явленні позивачем документів, які надають право на виїзд з України, оскаржуване рішення жодним чином не створить перешкод для перетину ОСОБА_1 кордону України за наявності на те законних підстав.

Відтак в ході судового розгляду судом встановлено, що позивачем при перетині кордону не було надано документів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, тому рішення відповідача про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16 - річного віку від 16.08.2022 є правомірним. Позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Позовна вимога про зобов`язання не чинити перешкод у реалізації позивачем права на перетин кордону також задоволенню не підлягає, оскільки є похідною від первинної вимоги та не обґрунтована жодними належними та допустимими доказами.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: Державна прикордонна служба України в особі Могилів-Подільського 24 прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова (Військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ 14321819, вул. Острівська, 2, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24004)

Повне судове рішення складено та підписано суддею 26.10.2022.

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна