Постановление суда № 106979610, 18.10.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

18 жовтня 2022 р. Справа № 120/6230/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,

за участю:

секретаря судового засідання: Волинець В.М.,

представника позивача: Шкрабалюк Ю.В.,

представників відповідача: Островерха Є.Ю., Пенської О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК-ГАРАНТ" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК-ГАРАНТ" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого Головним управлінням ДПС у Вінницькій області податкового повідомлення-рішення №106390701 від 22 листопада 2021 року.

Ухвалою суду від 15.08.2022 року відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

19.08.2022 року представником відповідача подано заяву про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

Обґрунтовуючи подану заяву представник відповідача вказав, що Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 року у справі №500/2486/19 відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.

Суд касаційної інстанції у вказаному рішенні зазначив, що норма п. 56.18 ст. 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми п. 56.19 ст. 56 ПК України.

При цьому, у вказаній постанові Верховний Суд також вказав, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

Постанову Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі №500/2486/19 оприлюднено в ЄДРСР 10.12.2020 року.

Як зазначено позивачем у позовній заяві податкове повідомлення-рішення від 22.11.2021 року за №106390701 було отримано 24 листопада 2021 року.

Отже, граничний термін звернення до суду сплив 25 травня 2022 року.

Однак, із даною позовною заявою до суду позивач звернувся 09 серпня 2022 року, тобто за межами визначеного КАС України шестимісячного строку звернення до суду і після зміни судової практики відповідно до постанови Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі №500/2486/19.

29.08.2022 року до суду надійшли заперечення на заяву про залишення позову без розгляду у яких представник позивача, окрім іншого, вказала, що правова позиція Верховного Суду у постанові від 26.11.2020 року у справі №500/2486/19 стосується випадків застосування процедури адміністративного оскарження.

У даному випадку, позивач не оскаржував податкове повідомлення-рішення №106390701 від 22 листопада 2021 року в адміністративному порядку, у зв`язку із чим строк звернення до суду не пропущено.

27 січня 2022 року Податкова палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформувала новий висновок, що строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення у випадку, якщо не використовувалася процедура адміністративного оскарження, визначається частиною 2 статті 122 КАС України і становить 6 місяців. Строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас Верховний Суд відступив від свого висновку, викладеного в постановах від 3 квітня 2018 року у справі № 826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі № 803/728/17 та від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а.

В даному випадку, предметом розгляду в даній адміністративній справі є податкове повідомлення-рішення №106390701 від 22 листопада 2021 року, тому спірні правовідносини виникли до зміни судової практики, яка сталась 27 січня 2022 року.

Таким чином, позивач до зміни установленої практики не міг знати, що строк оскарження податкових повідомлень-рішень буде становити шість місяців.

29.08.2022 року додатково до суду найшло клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не визначає процесуального строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 07.10.2022 року розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін.

17.10.2022 року представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду представник позивача вказала, що новий підхід Верховного Суду у питанні обчислення строку звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень контролюючого органу був сформований у постанові від 27.01.2022 року в справі № 160/11673/20, а тому не може мати зворотної дії щодо правовідносин, які виникли раніше.

А оскільки до ухвалення вказаного судового рішення позивач мав законні (легітимні) очікування щодо іншого строку оскарження спірного рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області, а саме строку, передбаченого статтею 102 ПК України, 1095 днів, позивач вважає, що у даному випадку слід застосовувати найбільш сприятливий підхід до тлумачення норм чинного законодавства та оцінки поважності причин пропуску строку звернення до суду.

При цьому, позивач просить врахувати, що Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 в справі № 160/11673/20 акцентував увагу на тому, що зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій. Задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

У судовому засіданні 18.10.2022 року представник позивача вказала, що причини пропуску строку звернення до суду з позовною заявою є поважними, а тому підлягають поновленню.

Представники відповідача у судовому засіданні стверджували, що позивачем пропущено строк звернення до суду та вказали, що практика Верховного Суду послідовно змінювалась з 2020 року в бік тлумачення норми права щодо застосування коротших строків звернення до суду, а тому позовну заяву просили залишити без розгляду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Отже, КАС України передбачено, що строки звернення до суду можуть бути встановлені й іншими законами України та регламентовано строк звернення до суду, який передбачений відповідним законом.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 Податкового кодексу України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Відповідно до абзаців 1-3 пункту 56.18 статті 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення особи до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачено статтею 123 КАС України.

Частиною 3 статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, слід звернути увагу, що з 13 грудня 2021 року в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває інша справа №120/17765/21-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК-ГАРАНТ" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування того ж спірного податкового повідомлення-рішення №106390701 від 22.11.2021 року.

Адміністративний позов у справі №120/17765/21-а подано позивачем в межах шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.

На даний час рішення у справі №120/17765/21-а судом не прийнято, а справа знаходиться на стадії з`ясування обставин у справі та дослідження доказів.

Наведеним спростовуються посилання представника позивача на законні (легітимні) очікування щодо строку оскарження податкового повідомлення-рішення протягом 1095 днів.

Звернення до суду в друге з позовом щодо оскарження того ж податкового повідомлення-рішення №106390701 від 22.11.2021 року, зумовлено з`ясуванням позивачем додаткової підстави для скасування спірного рішення суб`єкта владних повноважень, яка їм не була відома на момент первісного пред`явлення позову.

Адміністративний позов, який розглядається судом у даному провадженні, надійшов до суду 09.08.2022 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.

У заяві про поновлення процесуального строку звернення до суду представник позивача, посилаючись на зміну судової практики (постанова Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20), просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити їх.

Надаючи оцінку таким доводам представника позивача, суд зазначає наступне.

Верховний Суд дійсно у постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 вказав, що зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

Суд касаційної інстанції зазначив, що у випадку відсутності правового регулювання у спеціальному законодавстві, застосуванню підлягають загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів, які встановлені КАС України.

З метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов`язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, судова палата відступає від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 3 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а та вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок.

Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною 2 статті 122 КАС України і становить шість місяців та обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.

Таким чином, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень, зокрема, у випадку судового оскарження податкових повідомлень-рішень без використання досудового порядку вирішення спору, визначається частиною 2 статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Однак, суд звертає увагу, що питання застосування шестимісячного строку звернення до суду, з позовом щодо оскарження податкових повідомлень-рішень без використання процедури адміністративного оскарження, відображено Верховним Судом у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19.

Верховний Суд у цій справі відступив від попередніх висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 з дня отримання платником податків рішення, що оскаржується та сформував висновки, які змінили судову практику в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду в податкових правовідносинах.

Одночасно, слід врахувати, що із наведених підстав Верховний Суд у постанові № 500/2486/19 сформував висновок, що пункт 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Також, питання наявності підстав вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, які пов`язані зі зміною правової позиції Верховного Суду з цього питання було предметом дослідження Верховним Судом у справі № 640/11650/21, за наслідками касаційного розгляду якої було ухвалено постанову від 23 вересня 2021 року.

У цій постанові суд касаційної інстанції зазначив, що у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду.

Тобто, новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26 листопада 2020 року, однак, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.

Отже, Верховний Суд послідовно, починаючи із листопада 2020 року, сформував судову практику та навів висновки у подібних правовідносинах, які полягають у тому, що пункт 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах.

Тому, судова практика змінилась в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду в податкових правовідносинах визначених КАС України.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач вперше реалізував своє право на звернення до суду щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №106390701 від 22.11.2021 року в грудні 2021 року, тобто в межах шестимісячного строку, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України, а тому посилання, як на підставу для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 27 січня 2022 року №160/11673/20 є необгрунтованими та не можливо визнати як поважну причину пропуску шестимісячного строку звернення до суду, оскільки її ухвалено після пред`явлення позову у справі №120/17765/21-а.

Наведені позивачем обставини не є об`єктивно непереборними, тобто такими, що не залежали від волі позивача обставинами, які б доводили поважність причин пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.

Інших доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до адміністративного суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. Відтак, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду з позовом неповажними.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України.

Крім того, як встановлено судом вище, з 13 грудня 2021 року в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває інша справа №120/17765/21-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК-ГАРАНТ" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування того ж спірного податкового повідомлення-рішення №106390701 від 22.11.2021 року.

В свою чергу, позивач обґрунтував необхідність звернення до суду з даним позовом виявленням окремої обставини, яка вказує на безпідставність проведеної перевірки та протиправність податкового повідомлення-рішення №106390701 від 22.11.2021 року і визначив це як окрему та самостійну підставу позову.

Однак, позивачем не враховано, що підстави позову - це обставини на яких ґрунтуються вимоги позивача, а однією із основних засад адміністративного судочинства є перевірка у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України).

Із наведеним у пункті 3 частини 2 статті 2 КАС України процесуальним регулюванням кореспондує частина 4 статті 9 КАС України, яка визначає, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, в тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Отже, позивач в судовому процесі в порядку адміністративного судочинства не позбавлений можливості наводити усі відомі обставини, які обґрунтовують заявлену ним позовну вимогу.

Таким чином, в адміністративному судочинстві, при оскарженні рішень суб`єктів владних повноважень, предметом спору є спірне рішення, а підставами є усі обставини, що мали значення для його прийняття.

Інше правове регулювання призвело б до подроблення/множинності спору щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки кожна обставина могла б складати окремий судовий спір, що є не припустимим та не відповідає засадам адміністративного судочинства.

Тому в даному конкретному випадку, з урахуванням основних засад адміністративного судочинства, суд вважає, що має місце окрема та самостійна підстава для залишення позовної заяви без розгляду, що визначена пунктом 3 частини 1 статті 240 КАС України

Пунктом 3 частини 1 статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до частини 3 статті 240 КАС України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.

Керуючись ст. 122, 123, 240, 241, 243, 248 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Головного управління ДПС у Вінницькій області про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК-ГАРАНТ" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Свентух Віталій Михайлович