Решение № 106975938, 26.10.2022, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2022 року м. Черкаси Справа № 925/678/22

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Черкасиенергозбут до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 23087,75 грн

1. Позиції учасників справи, процесуальні дії суду у справі.

15.07.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю Черкасиенергозбут (ідентифікаційний код 42474208, адреса місцезнаходження: вул. Благовісна, 166, м. Черкаси, 18002) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження/проживання: АДРЕСА_1 ).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що відповідач приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії, внаслідок чого між сторонами укладено публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №71191000399. На виконання умов Договору позивач надав відповідачу рахунок остаточного розрахунку за квітень 2022 року, який був отриманий відповідачем 02 травня 2022 року. Враховуючи положення пункту 3 Комерційної пропозиції та умови Договору, останнім днем по оплаті рахунку остаточного розрахунку за квітень 2022 року є 09 травня 2022 року. Проте рахунок остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію не був сплачений відповідачем у повному обсязі внаслідок чого і утворилась заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію за квітень 2022 у розмірі 23087,75 грн.

18.07.2022 суд ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалу суду від 18.07.2022 надіслано учасникам справи: позивачу - рекомендованим листом і електронною поштою, відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження і електронною поштою, який відповідачем отримано 22.07.2022, що підтверджується Повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а. с. 34).

29.07.2022 відповідач подав до суду відзиву на позовну заяву (а. с. 35-37), у якому позову не визнав, просив у позові відмовити. Ствердив, що 24.03.2022 до електромережі підключилася військова частина НОМЕР_2 , у зв`язку з чим виникла заборгованість. Обов`язок сплати за комунальні послуги, якими користується військова частина покладено на Квартирно-Експлуатаційний відділ м. Біла Церква відповідно до умов укладеного з відповідачем договору про відшкодування вартості комунальних послуг.

08.08.2022 позивач подав до суду відповідь на відзив (а. с. 50-55), у якій ствердив, що споживачем за договором про постачання електричної енергії є відповідач, будь-яких змін до договору сторони не вносили, і не змінювали сторін договору, отже оплату послуг повинен здійснювати відповідач. Умовами договору оренди, укладеного між відповідачем та КЕВ м. Біла Церква, також передбачено обов`язок відповідача сплачувати комунальні послуги, та обов`язок орендаря компенсувати відповідачу (орендодавцю) вартість спожитих комунальних послуг.

Дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

Предметом позову позивача до відповідача є майнова вимога про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію за договором про постачання електричної енергії споживачу.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує виконання договору та постачання відповідачу електричної енергії як споживачу та неналежне виконання умов договору відповідачем, зокрема неповної та несвоєчасної оплати за спожиту електроенергію за договором про постачання електричної енергії.

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, предметом доказування у даній справі є виникнення між сторонами майнового господарського зобов`язання; невиконання відповідачем зобов`язання зі сплати коштів за спожиту електричну енергію; розмір невиконаного грошового зобов`язання; порушення суб`єктивного права за захистом якого позивач звернувся до суду.

3.Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

На підтвердження обставин, які є предметом доказування позивач подав письмові докази, дослідивши які суд встановив:

02.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Черкасиенергозбут (постачальник) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (споживач) уклали договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №71191000399 (а. с. 10-14).

Відповідно до умов договору постачання електричної енергії споживачу сторони домовилися про таке:

п. 2.1. за цим договором за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору;

п. 2.2. - обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу/передачі, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії;

п.3.3 - постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 3 до цього договору;

п.3.4. - датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві - приєднання;

п.5.1. - споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженим Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору;

п. 5.2.- спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника;

п. 5.7. - ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни;

п. 5.10. - оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки;

п.5.11. - якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції;

п.п. 1 п.6.2. споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору;

п.п. 7 п.6.2. споживач зобов`язується відшкодовувати постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань перед постачальником, що покладені на нього чинним законодавством та/або цим договором;

п.п.1 п. 7.1- постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію;

п. 9.1. - за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством;

п.9.5 порядок документального підтвердження порушень умов цього договору, а також відшкодування збитків встановлюється ПРРЕЕ;

п.13.1. - цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання.

Договір укладено шляхом подання відповідачем позивачу заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (а. с. 15). Відповідно до зави-приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору, яка повертається споживачем на адресу учасника роздрібного ринку, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з заявою-приєднання, та/або з дати, указаної в заяві-приєднання, якщо споживач до 29 грудня 2018 року не звернувся до ТОВ «Черкасиенергозбут» із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив певний обсяг електричної енергії.

У пункті 3 Комерційної пропозиції "Малі не побутові споживаі", що є Додатком 3 та є невід`ємною частиною до договору сторони визначити спосіб оплати та термін (строк) оплати, зокрема остаточний розрахунок за фактично поставлену (спожиту) електричну енергію споживач зобов`язаний провести (здійснити) в термін не пізніше 5 робочих днів від дня отримання рахунка.

30.04.2022 сторони склали та підписали акт прийняття-передавання товарної продукції за квітень 2022, відповідно до якого позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв у квітні 2022 року 9800 кВт.год електричної енергії, вартістю 44584,63 грн з ПВД. (а.с 19).

02.05.2022 позивач на виконання п. 5.3 договору та п.3 Комерційної пропозиції позивач надіслав відповідачу, рахунок остаточного розрахунку №71191000399 за квітень 2022 року на суму 38670,34 грн з ПДВ (а. с. 20), який був отриманий відповідачем 01.03. 2022 та від 01.04.2022 №71071001046 за березень 2022 року на суму 14913,94 грн з ПДВ (а. с. 20), який був отриманий відповідачем 02.05.2022, про що відповідач вчинив підпис у рахунку.

До відзиву на позовну заяву відповідач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:

За адресою АДРЕСА_2 з 23.03.2022 знаходиться соціальна установа (організація), про що Старостою смт. Ірдинь 02.06.2022 видано довідку (а.с. 38).

29.04.2022 та 01.06.2022 за місцезнаходженням магазину: 2102 смт. Ірдинь по вул. Соборній 2 складено акт фіксації показників лічильників електроенергії (а. с. 39-40 ).

Між відповідачем та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Біла Церква укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до приватної форми власності. (а.с. 41-46), відповідно до умов якого відповідач (орендодавець) передав, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква (орендар) прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 968,2 кв. м, розташоване за адресою АДРЕСА_2 . Відповідно до пункту 3.1. договору оренди до складу орендної плати не входять витрати з надання комунальних послуг, а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених з балансоутримувачем в порядку, визначеному пунктом 6.5 договору. Відповідно до пункту 6.5 договору оренди орендодавець сплачує комунальні платежі орендованого приміщення житлово-комунальним підприємствам, а орендар компенсує їхню вартість орендодавцю. Розрахунок витрат орендодавцю з надання комунальних послуг здійснюється на підставі рахунків виставлених житлово-комунальними підприємствами.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлену електричну енергію в сумі 4875 грн 31.05.2022, 1629,77 грн 29.03.2022, 3887,59 грн. 30.04.2022, 6820 грн 30.06.2022 (а.с. 48-49).

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

На підставі поданих сторонами доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Тому подані сторонами докази суд визнає належними.

На підтвердження обставин, яким позивач обґрунтовує підстави позову, а відповідач заперечує проти позову, сторони подали письмові докази. Суд не встановив, що докази подані позивачем отримані з порушенням закону. Тому подані позивачем докази суд визнає допустимими.

Подані сторонами докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Тому суд визнає докази, подані сторонами, достовірними.

4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає встановленими обставини виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі господарського договору; виконання позивачем свого обов`язку у зобов`язанні з постачання електричної енергії; виникнення у відповідача обов`язку сплатити на користь позивача кошти за спожиту електроенергію за договором про постачання електричної енергії; невиконання відповідачем обов`язку у зобов`язанні; розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача становить 23087,75 грн; укладення відповідачем договору оренди нерухомого майна з умовою про відшкодування орендарем вартості спожитих комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечення.

За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

У даній справі, враховуючи наявність чітких та переконливих доказів, а також вірогідність поданих позивачем доказів суд дійшов висновку про доведеність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі господарського договору та невиконання відповідачем свого обов`язку у зобов`язанні.

Відповідач визнав факт виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язанні на підставі договору постачання електричної енергії та визнав факт виконання свого обов`язку позивачем та поставку відповідачу електричної енергії. Відповідач не подав суду доказів на спростування обставин розміру заборгованості, стягнення якої становить зміст майнової вимоги позивача.

З огляду на вказане суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Докази надані відповідачем на підтвердження обставин укладення договору оренди та споживання електричної енергії орендарем не спростовують обставин невиконання відповідачем зобов`язання за укладеним договором з позивачем.

5. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Висновки про застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, неодноразово наведені у постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов`язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.

Відповідно до частини першої статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Отже, дослідивши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання відповідно до укладеного договору про постачання електричної енергії споживачу від від 02.01.2019 № 71191000399.

Згідно з додатком № 3 до договору про постачання електричної енергії споживачу (а. с. 17-18) Комерційної пропозиції «Малі не побутові споживачі» сторони визначили порядок та строки оплати.

30.04.2022 сторони склали та підписали акт прийняття-передавання товарної продукції за квітень 2022, відповідно до якого позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв у квітні 2022 року 9800 кВт.год електричної енергії, вартістю 44584,63 грн з ПВД. (а.с 19).

02.05.2022 позивач на виконання п. 5.3 договору та п.3 Комерційної пропозиції позивач надіслав відповідачу, рахунок остаточного розрахунку №71191000399 за квітень 2022 року на суму 38670,34 грн з ПДВ (а. с. 20), який був отриманий відповідачем 01.03. 2022 та від 01.04.2022 №71071001046 за березень 2022 року на суму 14913,94 грн з ПДВ (а. с. 20), який був отриманий відповідачем 02.05.2022, про що відповідач вчинив підпис у рахунку.

Згідно з пунктом 3 Комерційної пропозиції та п. 5.7 договору оплата рахунка позивача здійснюється протягом 5 днів з моменту отримання його відповідачем.

Відповідач повинен був здійснити оплату за спожиту електричну енергію на підставі рахунку остаточного розрахунку за квітень 2022 року - 09.05.2022.

Відповідно до акту прийняття - передавання товарної продукції від 30.04.2022 за квітень 2022 року (а. с. 20), підписаного сторонами, відповідач спожив електроенергію загальною вартістю 44584,63 грн з ПДВ.

Відповідач здійснив оплату за спожиту електроенергію частково. Внаслідок часткової оплати за спожиту електроенергію у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за спожиту електричну енергію за період за квітень 2022 року у розмірі 23087,75 грн., стягнення якої становить предмет позову позивача до відповідача.

Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 526 зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Невиконання відповідачем обов`язку у зобов`язанні порушує право позивача на належне виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

На підставі встановлений у справі обставин суд дійшов висновку про порушення відповідачем господарського зобов`язання внаслідок його неналежного виконання, зокрема неповної та несвоєчасної оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

Отже, вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати вартості спожитої електричної енергії за період квітень 2022 року у розмірі 23087,75 грн суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

6. Розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2232,90 грн. Також позивачем сплачено 248,10 грн судового збору за видачу судового наказу, який, відповідно до частини 2 статті 151 Господарського процесуального кодексу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовні вимоги позивача задоволенні повністю до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження/проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Черкасиенергозбут (ідентифікаційний код 42474208, адреса місцезнаходження: вул. Благовісна, 166, м. Черкаси, 18002) 23087,75 грн (двадцять три тисячі вісімдесят сім гривень 75 копійок), 2481,00 грн (три тисячі дев`ятсот три гривні 80 копійок) судових витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя А.І. Гладун