Решение № 106975613, 26.10.2022, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2022 Справа № 917/762/22

Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша, за участю секретаря судового засідання, Людмили Бойченко, розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС ОЙЛ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Бест

про визнання відсутнім права та зобов`язання внести зміни до договору

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю СЕРВІС ОЙЛ звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Бест, у якому просить:

- визнати відсутність права у ТОВ Бест вимагати від ТОВ СЕРВІС ОЙЛ виконання грошових зобов`язань за договором № 10 - ПН поставки (купівлі - продажу) нафтопродуктів від 01.01.2018 шляхом перерахування ТОВ СЕРВІС ОЙЛ грошових коштів зі свого рахунку, відкритого в банківській установі на рахунок ТОВ Бест, відкритий в банківській установі, як негайно, так і з встановленням ТОВ Бест будь - яких строків для перерахування грошових коштів, які не узгоджуються із постановою Правління Національного банку України від 24.02.2022 N 18 Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану;

- визнати відсутність права у ТОВ Бест на застосування положень пункту 5.5 договору № 10 - ПН поставки (купівлі - продажу) нафтопродуктів від 01.01.2018 про зміну в односторонньому порядку ціни Товару, що переданий ТОВ СЕРВІС ОЙЛ;

- зобов`язати ТОВ Бест внести зміни до договору № 10 - ПН поставки (купівлі - продажу) нафтопродуктів від 01.01.2018 про відстрочення виконання сторонами грошових зобов`язань за цим договором до моменту припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що після запровадження воєнного стану в України (24.02.2022) органами влади України відповідно до Закону України Про санкції застосовуються спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи до юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь.

Обставинами, які впливають з початку березня 2022 року і по цей час на виконання позивачем грошового зобов`язання за договором, є обмеження запроваджені актом державного органу - Національного банку України, а саме Постановою НБУ № 18.

Так, 04.03.2022 постановою Правління Національного банку України від 04.03.2022 N 36 внесено зміни до постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 N 18 Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану, а саме, зупинено здійснення операцій за рахунками резидентів Російської Федерації / Республіки Білорусь, за рахунками осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації / Республіки Білорусь.

Отже, позивач вважає, що починаючи з 04.03.2022 та по цей час обов`язок з виконання грошового зобов`язання за договором, шляхом перерахування грошових коштів зі свого рахунку на рахунок відповідача, відкритий в банківській установі, відтерміновано до моменту настання певної події, яка матиме юридичне значення, і відповідно, у відповідача як на цей, так і надалі, відсутнє право вимагати від позивача перерахувати грошові кошти зі свого рахунку, відкритого в банківській установі, на рахунок відповідача, відкритий в банківській установі, як негайного, так і з встановленням відповідачем будь - яких строків, які не узгоджуються із Постановою НБУ № 18, та відсутнє право для застосування положень пункту 5.5 договору про зміну в односторонньому порядку ціни Товару, що переданий позивачеві.

Відповідач у відзиві від 11.08.2022 (вх. № 5460) проти позову заперечує, посилаючись на те, що з зі змісту Постанови правління Національного Банку України від 24.02.2022 № 18 Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану не випливає заборона суб`єктам господарювання виконувати грошові зобов`язання за договорами.

Відповідач вважає, що позовна вимога про визнання відсутнім права у ТОВ БЕСТ на застосування положень пункту 5.5 договору № 10 - Н поставки (купівлі продажу) нафтопродуктів від 01.01.2018 про зміну в односторонньому порядку ціни Товару, що переданий ТОВ СЕРВІС ОЙЛ, фактично є констатацією обставин наявності права на зміну ціни в односторонньому порядку, а не зміною правовідношення в судовому порядку в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України.

Крім того, зазначає, що позивач не наводить жодної норми права, як правової підстави для задоволення позову.

Щодо вимоги позивача зобов`язати ТОВ Бест внести зміни до договору № 10 - ПН поставки (купівлі - продажу) нафтопродуктів від 01.01.2018 про відстрочення виконання сторонами грошових зобов`язань за цим договором до моменту припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні відповідач зазначає, що за загальним правилом внесення змін до договору допускається лише за згодою сторін (стаття 651 Цивільного кодексу України). Водночас, зміна договору за рішенням суду допускається: 1) у разі істотного порушення умов договору (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України); 2) у зв`язку з істотною зміною обставин (частина 4 статті 652 Цивільного кодексу України); 3) в інших випадках встановлених законом (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України); 4) у випадках встановлених договором (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

Також, відповідач вказує, що до позивача протягом лютого липня 2022 року пред`явлено більше десятка позовів про стягнення заборгованості і господарським судом відхилені доводи ТОВ СЕРВІС ОЙЛ стосовно постанови Правління Національного Банку України від 24.02.2022 № 18 Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану та неможливість, на думку позивача, провести у зв`язку з цим виконання договірних зобов`язань.

23.08.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 5777), у якій зазначає, що дія обставин, які впливають на виконання ТОВ «СЕРВІС ОЙЛ» грошових зобов`язань за договором № 10 - Н поставки (купівлі - продажу) нафтопродуктів від 01.01.2018, триває і жодним чином не залежить від волі ТОВ «СЕРВІС ОЙЛ» і сторони договору зобов`язані враховувати положення Постанови НБУ № 18 під час реалізації (утриманні від реалізації) своїх прав та зобов`язань за цим договором.

02.08.2022 від відповідача надійшла заява про визнання дій позивача як зловживання процесуальними правами (вх. № 5148), у якій просить суд залишити позовну заяву без розгляду.

Заява про залишення позовної заяви без розгляду через зловживання процесуальними правами мотивована тим, що позовна заява ТОВ «СЕРВІС ОЙЛ» до ТОВ «Бест» про визнання відсутнім права та зобов`язання внести зміни до договору є зловживанням процесуальними правами, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер (пункт 3 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на зазначене відповідач просить визнати подання позовної заяви позивачем зловживанням процесуальними правами та залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, суд зазначає, що у вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 58/505 від 28.04.2020 у справі № 910/6245/19 та від 07.09.2020 у справі № 910/16497/19.

Норми Господарського процесуального кодексу України не містять критеріїв визначення безпідставності або штучності позову, тому однозначно встановити, що позов є штучним або завідомо безпідставним без дослідження всіх обставин справи у їх сукупності, не можливо.

Позов, який подається до суду для розгляду, вважається справжнім та серйозним, якщо лише немає явних показників протилежного, що можуть стати підставою для висновку, що позов є безпідставним (frivolous) або сутяжницьким (vexatious) або йому з інших підстав бракує обґрунтованості.

Зазначеного висновку дійшов ЄСПЛ у справі "Kupiec".

Наявність або відсутність порушеного права особи не можливо встановити без дослідження всіх обставин справи у їх сукупності. Законом гарантується особі право на звернення до суду за захистом порушеного права, і особа не може бути обмежена у реалізації зазначених прав, і відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Подання ТОВ «СЕРВІС ОЙЛ» позовної заяви є правом юридичної особи, реалізація якого прямо передбачена Господарським процесуальним кодексом України, а обґрунтованість позовних вимог буде досліджена та оцінена судом під час розгляду справи по суті.

Отже, суд дійшов висновку про відмову в задоволення заявит ТОВ «Бест» про визнання дій ТОВ «СЕРВІС ОЙЛ» зловживанням процесуальними правами та залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.07.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.08.2022 суд залишив вказану позовну заяву без руху на підставі частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач, у встановлений судом строк, усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.0.2022 суд призначив підготовче засідання у справі на 15:00 11.10.2022.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.10.2022 суд призначив судове засідання з розгляду справи № 917/762/22 по суті на 14:30 26.10.2022.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про термін виготовлення повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю СЕРВІС ОЙЛ (позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю Бест (відповідач) уклали договір № 10 - ПН поставки (купівлі - продажу) нафтопродуктів.

03.06.2022 позивач отримав від відповідача претензію від 01.06.2022 (вих. № 01/06-01) про сплату боргу за договором № 10 - ПН поставки (купівлі - продажу) нафтопродуктів від 01.01.2018.

Як убачається зі змісту претензії Товариство з обмеженою відповідальністю Бест (Постачальник) на виконання пункту 9.3 договору № 10 - ПН поставки (купівлі - продажу) нафтопродуктів та вимог статті 222 Господарського кодексу України звертається до Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС ОЙЛ (Покупець) у зв`язку з невиконанням умов договору поставки в частині проведення оплати за отриманий товар.

Так, станом на 01.01.2022 існувала заборгованість в сумі 18 959 301,17 грн (копія акту звірки в матеріалах справи), після 01.01.2022 ТОВ БЕСТ поставило ТОВ СЕРВІС ОІЛ Товар на суму 34 768 148,20 грн.

За цей період проведено оплату за отриманий Товар в сумі 31 984 205,17 грн та здійснено повернення Товару, отриманого з 23.02.2022 на суму 2 518 468,98 грн.

Станом на 19.05.2022 заборгованість за отриманий Товар становила 19 304 546,29 грн.

Після 24.02.2022 (початок військової агресії РФ проти України та дата введення військового стану) отримано Товару 25.02.2022 на суму 622 908,71 грн та 28.02.2022 на суму 1 048 688,62 грн, який було повернуто.

Отже, заборгованість у розмірі 19 304 546,29 грн виникла за Товар, отриманий ще до 24.02.2022.

У претензії відповідач вимагав від позивача сплатити заборгованість в сумі 19 304 546,29 грн протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання претензії.

Також, у претензії ТОВ БЕСТ повідомило позивача, що проведе в односторонньому порядку зміну ціни договору на Товар, що переданий позивачеві, але не оплачений ним.

Позивач вважає зазначені вимоги щодо здійснення оплати протягом 7 днів з дати отримання претензії Товару, переданого позивачеві, та щодо зміни в односторонньому порядку умов договору безпідставними та такими, що порушують його права.

Предметом договору № 10 - ПН поставки (купівлі - продажу) нафтопродуктів від 01.01.2018. є зобов`язання відповідача передавати у власність позивачу нафтопродукти, оливи, мастила (надалі - Товар) та зобов`язання позивача приймати та оплачувати Товар на умовах, викладених у договорі, найменування, кількість та ціна яких вказується в накладних документах на Товар.

У розділі 5 договору визначені умови проведення розрахунків між сторонами.

Зокрема, позивач зобов`язувався оплачувати повну вартість поставленої партії Товару, з відстрочкою не більше 3 - х робочих днів з дати поставки Товару (пункт 5. 2 договору).

Сторони в договорі погодили, що строки та порядок оплати Товару за домовленістю сторін можуть бути переглянуті (пункт 5.3 договору), датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок відповідача (пункт 5.4 договору).

Умовами пункту 5.5 договору встановлено, що у разі зміни законодавства, кон`юнктури ринку та інших обставинах, що впливають на вартість Товару, відповідач має право в односторонньому порядку змінити ціну Товару, що переданий позивачеві, але позивачем не оплачений.

Відповідно до пункту 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, якщо це виявилося наслідком дії обставин непереборної сили (повінь, землетрус, інші стихійні лиха, війна і військові дії, блокада, дії урядів). Строк виконання зобов`язань відкладається відповідно на час, впродовж якого будуть діяти такі обставини. Дія непереборної сили повинна бути підтверджена довідкою Торгово-промислової палати України (її регіональним відділенням). Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за цим договором, повинна негайно (але не пізніше 5 (п`яти) днів після настання дії обставин, вказаних в п. 6.1.) сповістити іншу Сторону про виникнення, характер і можливий строк дії таких обставин. Результатом виникнення форс - мажорних обставин є продовження терміну виконання цього договору на період їх дії, якщо Сторони не вирішили інакше. Якщо форс - мажорні обставини тривають більше ніж три місяці, кожна Сторона має право відмовитися від даного договору, шляхом письмового повідомлення направленого іншій Стороні. Неповідомлення про настання чи припинення дії обставин непереборної сили та ненадання документів, що засвідчують обставини непереборної сили, виданих Торгово-промисловою палатою України, позбавляє Сторону права посилатися на обставини непереборної сили як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх обов`язків за договором.

Також, сторони в пункті 7.1 договору погодили, що термін виконання зобов`язань за договором переноситься на період, протягом якого діяли обставини, які унеможливили виконання зобов`язань на умовах, визначених договором. До таких обставин сторони віднесли втручання зі сторони влади, в тому числі видання актів державними органами.

Як встановив суд, засновником та єдиним учасником позивача є ВАТ ПУХОВИЧІ НАФТОПРОДУКТ, зареєстроване за адресою: Республіка Білорусь, Мінська область, Пуховицький район, місто Мар`їна Горка, вулиця Октябрська, 62.

Після запровадження воєнного стану в України (24.02.2022) органами влади України відповідно до Закону України Про санкції застосовуються спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (надалі за текстом - санкції) до юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь.

Так, 04.03.2022 постановою Правління Національного банку України від 04.03.2022 N 36 внесено зміни до постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 N 18 Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану (надалі - Постанова НБУ № 18), а саме пунктом 15 постанови Правління Національного банку України Про роботу банківської системи в період воєнного стану № 18 від 24.02.2022 зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, крім переказу коштів (за виключенням коштів у російських рублях та білоруських рублях) з таких рахунків на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України.

Пунктом 6 постанови Правління Національного банку України № 44 від 08.03.2022 Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18, пункт 15 викладено в наступній редакції: "Зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України:1) переказу коштів з таких рахунків на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України; 2) соціальних виплат, виплат заробітної плати, оплати комунальних послуг, сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів".

Приписами пункту 2 Постанови НБУ № 18 встановлено, що Банки продовжують роботу з урахуванням обмежень, визначених цією постановою. Банкам забороняється проводити операції, що порушують, визначені цією постановою обмеження, сприяють або можуть сприяти їх уникненню.

Постанова НБУ № 18 діє протягом дії воєнного стану а інші нормативно - правові акти Національного банку України діють у частині, що не суперечать цій постанові.

Позивач стверджує, що обставинами, які впливають з початку березня 2022 року і по цей час на виконання позивачем грошового зобов`язання за договором, є обмеження запроваджені актом державного органу - Національного банку України, а саме Постановою НБУ № 18.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь- якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина 5 статті 55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, у якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 - ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №. 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001 зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Отже, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод

Згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту його прав та інтересів. Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а згідно зі статтею 13 Конвенції - право на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної (творчої) діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів (наприклад, створення речей), безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, настання або ненастання певної події. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно - господарських санкцій; застосування адміністративно - господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Тобто, заявлені позивачем вимоги про визнання відсутнім права у ТОВ Бест вимагати від ТОВ СЕРВІС ОЙЛ виконання грошових зобов`язань за договором № 10 - ПН поставки (купівлі - продажу) нафтопродуктів від 01.01.2018 та визнання відсутнім права у ТОВ БЕСТ на застосування положень пункту 5.5 договору № 10 - Н поставки (купівлі продажу) нафтопродуктів від 01.01.2018 про зміну в односторонньому порядку ціни Товару, що переданий ТОВ СЕРВІС ОЙЛ, фактично є констатацією обставин, а не зміною правовідношення в судовому порядку в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України.

Посилання позивача на те, що він не має можливості виконати свої зобов`язання у зв`язку з забороною правлінням НБУ здійснювати банкам видаткові операції за рахунками резидентів Республіки Білорусь за рахунками юридичних осіб кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь), суд відхиляє їх як необґрунтовані, оскільки обмеження видаткових операцій, які введені Національним Банком України, не можуть бути підставою звільнення позивача від обов`язку виконання договірного зобов`язання.

Крім того, позивач не обґрунтував, яким чином постанова Правління Національного Банку України від 24.02.2022 № 18 Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану стосується прав права відповідача (кредитора) вимагати від відповідача (боржника) виконання договірних зобов`язань (сплати боргу за договором поставки).

Зазначена постанова регулює інші правовідносини (між Банками) та не стосується правовідносин між сторонами у справі, що виникли на підставу договору № 10 - ПН поставки (купівлі - продажу) нафтопродуктів, укладеного 01.01.2018.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У розділі 7 Договору від 01.01.2018 сторони погодили звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, якщо це виявилося наслідком дії обставин непереборної сили (повінь, землетрус, інші стихійні лиха, війна і військові дії, блокада, дії урядів). Строк виконання зобов`язань відкладається відповідно на час, впродовж якого будуть діяти такі обставини. Дія непереборної сили повинна бути підтверджена довідкою Торгово-промислової палати України (її регіональним відділенням). Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за цим договором, повинна негайно (але не пізніше 5 (п`яти) днів після настання дії обставин, вказаних в п. 6.1.) сповістити іншу Сторону про виникнення, характер і можливий строк дії таких обставин. Результатом виникнення форс - мажорних обставин є продовження терміну виконання цього договору на період їх дії, якщо Сторони не вирішили інакше. Якщо форс - мажорні обставини тривають більше ніж три місяці, кожна Сторона має право відмовитися від даного договору, шляхом письмового повідомлення направленого іншій Стороні. Неповідомлення про настання чи припинення дії обставин непереборної сили та ненадання документів, що засвідчують обставини непереборної сили, виданих Торгово - промисловою палатою України, позбавляє Сторону права посилатися на обставини непереборної сили як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх обов`язків за договором.

Суд звертає увагу, що обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс - мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору. Необхідною умовою є наявність причинно - наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання

Постанова Правління Національного Банку України від 24.02.2022 № 18 Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану, на яку посилається позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, не звільняє позивача від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх зобов`язань за договором № 10 - ПН поставки (купівлі - продажу) нафтопродуктів від 01.01.2018.

Крім того, зі змісту Постанови правління Національного Банку України від 24.02.2022 № 18 Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану не убачається заборона суб`єктам господарювання виконувати грошові зобов`язання за договорами.

Щодо вимоги позивача зобов`язати ТОВ БЕСТ внести зміни до договору № 10 - Н поставки (купівлі продажу) нафтопродуктів від 01.01.2018 про відстрочення виконання сторонами грошових зобов`язань за цим договором до моменту припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні слід зазначити наступне.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладаючи Основний договір сторони мали право очікувати на те, що все, що обумовлене укладеним ними правочином буде виконано контрагентом зацікавленої сторони. Це випливає з норми статті 629 Цивільного кодексу України, якою установлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами та відповідає загальноприйнятому принципу pacta sunt servanda.

Тож, вступаючи у договірні стосунки, згідно з Основним договором, позивач вправі розраховувати на те, що його контрагент - відповідач буде виконувати укладений ними договір допоки відповідне зобов`язання не буде припинено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанова КГС ВС від 18.04.2019 у справі № 910/22752/17.

Статтею 26 Віденської конвенції Про право міжнародних договорів 1969 (ратифікована Україною 14.05.1986) закріплено, що кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись (pacta sunt servanda).

Також, положеннями статті 27 Конвенції про право міжнародних договорів закріплено, що учасник не може посилатися на положення свого внутрішнього права як виправдання для невиконання ним договору.

Принцип sunt servanda в Україні закріплений в статті 1 Закону України Про міжнародні договори України.

Крім того, він міститься в статті 629 Цивільного кодексу України, якою установлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" N 64/2022 від 24.02.2022 введено воєнний стан.

Загальним офіційним листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 14-1 ЗУ "Про торгово - промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, підтвердивши, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Проте форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили) у розумінні статті 617 Цивільного кодексу України звільняють лише від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, а не від самого зобов`язання.

Стаття 651 Цивільного кодексу України передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Строк виконання зобов`язання є істотною умовою договору поставки, тому не може бути змінений після того, як відбулося виконання умов договору ТОВ БЕСТ.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2022 у справі № 904/3039/18 виклав наступну правову позицію: … 5.9. Згідно з частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

5.10. За загальним правилом внесення змін до договору допускається лише за згодою сторін (частина 1 статті 651 Цивільного кодексу України).

5.11. Частинами 2 та 3 статті 188 Господарського кодексу України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Частиною 4 цієї статті визначено, що заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.

5.12. Натомість, правові підстави передання на вирішення суду спору про внесення змін до договору визначені у частині 2 статті 651 та частині 4 статті 652 Цивільного кодексу України. Наявність виключних випадків, передбачених у законі, коли за рішенням суду допускається внесення змін до договору, якщо сторони не дійшли відповідної згоди, узгоджується із пунктом 3 частини 1 статті 3 цього Кодексу, яка передбачає, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного судочинства, а також відповідає приписам статті 6 Господарського кодексу України, яка визначає, що одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

5.13. Так, згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Згідно з частиною 4 статі 652 цього Кодексу зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

5.14. Отже, зміна договору за рішенням суду допускається: 1) у разі істотного порушення умов договору (частина 2 статті 651 ЦК України); 2) у зв`язку з істотною зміною обставин (частина 4 статті 652 ЦК України); 3) в інших випадках встановлених законом (частина 2 статті 651 ЦК України); 4) у випадках встановлених договором (частина 2 статті 651 ЦК України)….

Пунктом 9.3 договору № 10 - Н поставки (купівлі продажу) нафтопродуктів від 01.01.2018 сторони визначили, що досудове врегулювання спорів є обов`язковим. Спори з укладення, розірвання та виконання договору можуть бути передані на вирішення господарського суду лише за умови додержання порядку досудового врегулювання згідно з чинним законодавством.

Пунктом 8.3 договору № 10 - Н поставки (купівлі продажу) нафтопродуктів від 01.01.2018 сторони визначили, що всі зміни і доповнення до договору оформляються в простій письмовій формі і вважаються діючими, якщо вони підписані уповноваженими представниками сторін і завірені печатками сторін та є невід`ємною частиною договору.

Матеріали справи не містять претензії щодо врегулювання спору та пропозиції щодо внесення змін до договору.

Також, позивач не навів жодного доводу та не надав жодного доказу, який би вказував на те, що відповідач істотно порушив умови договору поставки № 10 - Н поставки (купівлі продажу) нафтопродуктів від 01.01.2018.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову в позові.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232 - 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро СІРОШ