Постановление суда № 106966277, 19.10.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/19465/22

Провадження № 1-кс/761/10912/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2022 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_4., за участю секретаря ОСОБА_7., представника власника майна - адвоката ОСОБА_5., прокурора ОСОБА_6., розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_5., подане в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №42022000000000480,

У С Т А Н О В И В:

До суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5., подане в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.07.2022 в рамках кримінального провадження №42022000000000480, а саме в частині об`єкта нерухомого майна - домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 18984801), зі скасуванням заборони вчинення реєстраційних дій з даним об`єктом нерухомості.

Відповідно до змісту клопотання заявник зазначає, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки ОСОБА_2 є добросовісним набувачем відповідного майна, 14.05.2014 право власності на зазначене домоволодіння у встановленому законом порядку перейшло від ПАТ «Перший інвестиційний банк» до нього, при цьому останній не має жодного відношення до кримінального провадження №42022000000000480. На думку заявника такий арешт було накладено помилково у зв`язку із наданням слідчому судді неактуальних даних щодо права власності на згадане майно, а тому подальше обтяження права власності порушує конституційні права власника майна, у зв`язку із чим просить скасувати згаданий арешт.

В судовому засіданні представник власника майна - адвокат ОСОБА_5. клопотання підтримав в повному обсязі.

Прокурор при вирішенні даного питання поклався на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слід дійти такого висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42022000000000480 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 113, ч. 1 ст. 437 КК України.

Далі, як встановлено в судовому засіданні, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.07.2022 в рамках кримінального провадження №42022000000000480 накладено арешт на окреме майно, зокрема на об`єкти нерухомого майна, які належать на праві приватної власності АТ «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ 26410155, м. Київ, площа Перемоги, буд. 1), а саме на домоволодіння, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 18984801), із забороною Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам, акредитованим суб`єктам та Державній реєстраційній службі України здійснювати державну реєстрацію змін (інші дії), пов`язаних зі зміною власників зазначеного майна, при цьому такий арешт накладено з метою забезпечення збереження речових доказів.

Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що однією із загальних засад кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до Постанови Європейського Суду з прав людини (далі - Європейський Суд) від 09 червня 2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Європейським Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності та не було свавільним.

Окрім того, Європейський суд через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення «Іатрідіс проти Греції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Положеннями ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Так, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

В судовому засіданні на підставі документів, наданих представником власника майна, встановлено, що право власності на домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 14.05.2014 за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу між ним та АТ «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК». При цьому, згідно довідки головного бухгалтера АТ «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» ОСОБА_2 виконав свої зобов`язання за згаданим договором купівлі-продажу.

Більше того, жодних доказів, які б спростовували доводи клопотання та підтверджували обставини, які б вказували на необхідність у подальшому застосуванні відповідних процесуальних заходів щодо зазначеного майна, прокурором у судовому засіданні не надано. Відтак, зважаючи на принцип змагальності сторін (ст. 22 КПК України), слідчий суддя вважає встановленим, що таких доказів за період з моменту накладення арешту (13.07.2022) не здобуто, а віднесення арештованого майна до такого, що відповідає ознакам, передбаченим ст. 98 КПК України, має сумнівний характер.

В цій частині слідчий суддя звертає увагу також і на те, що відповідно до матеріалів клопотання, володілець майна - ОСОБА_2 не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні №42022000000000480.

Згідно вимог ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У зв`язку із зазначеним, на переконання слідчого судді, вжиті в рамках даного кримінального провадження процесуальні заходи його забезпечення щодо наведеного майна (домоволодіння) на даний час підлягають скасуванню.

Керуючись ст. 170-174 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_5., подане в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №42022000000000480 - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.07.2022 в рамках кримінального провадження №42022000000000480, а саме на домоволодіння: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 18984801).

Скасувати заборону Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам, акредитованим суб`єктам та Державній реєстраційній службі України здійснювати державну реєстрацію змін (інші дії), пов`язаних зі зміною власників зазначеного майна.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_4