Решение № 106953189, 25.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року Справа № 160/12508/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправною бездіяльності Служби безпеки України (далі СБУ, відповідач) щодо: не нарахування та не виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 25.05.2016 року до 01.03.2019 року; несплати позивачу в повному обсязі трьох матеріальних допомог за період з 2019 року по 2021 pоку, на оздоровлення; несплати позивачу трьох матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за період з 2019 року по 2021 рік;

- зобов`язання відповідача здійснити виплату позивачу суми грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка дорівнює сумі в розмірі 168'660грн.90коп.; здійснити виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 25.05.2016 року до 01.03.2019 року; виплатити позивачу в повному обсязі три матеріальні допомоги на оздоровлення за період з 2019 року по 2021 pік (включно); виплатити позивачу в повному обсязі три матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 2019 року по 2021 рік.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом №50-ОС/ДСК від 20.05.2021р. ОСОБА_1 звільнено з військової служби в СБУ (в запас) у зв`язку із закінченням строку контракту. Станом на 25.05.2021р. (момент звільнення з військової служби в СБУ) календарна вислуга служби в СБУ складає 09 р. 06 міс. 15 дн., а вислуга років у пільговому обчисленні складає 07 р. 03 міс. 25 дн., загальний строк вислуги років військової служби в СБУ складає 16 р. 10 міс. 10 дн.

25.06.2021р. представником позивача надіслано адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_1 СБУ, до ГУ СБУ у м. Києві та Київській області та до Центрального управління СБУ про надання вичерпної інформації щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 25.05.2016р. до 01.03.2019р.; несплати в повному обсязі трьох матеріальних допомог за період з 2019р. по 2021p. на оздоровлення; несплати трьох матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за період з 2019р. по 2021р.

Згідно відповіді Фінансово-економічного управлінням СБУ від 01.07.2021р. №21/3/1-М-61-М-62/5 зазначено, що: «Календарна вислуга років ОСОБА_1 , станом на 25.05.2021 р. складала 09 р. 06 міс. 15 дн.» Також зазначено, що: «При звільненні з військової служби, ОСОБА_1 , не набув права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки вислуга років на його день звільнення становила менше 10 років», що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 24.09.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

01.11.2021р. ухвалою суду клопотання відповідача про продовження строку для надання відзиву задоволено та продовжено строк для надання відзиву на позовну заяву.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що керуючись вимогами чинного законодавства України, з урахуванням документальних матеріалів, які стали підставою для прийняття рішення про відсутність правових підстав нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, індексації грошового забезпечення, сплати в повному обсязі трьох матеріальних допомог на оздоровлення, матеріальних допомог для вирішення соціально побутових питань Ковалю В.В., СБУ, як суб`єкт владних повноважень, діяла на виконання закону, за умов та обставин визначених нормативними актами, вчиняла дії, не виходячи за межі визначених прав та обов`язків, з дотриманням правомірної процедури встановленої законодавством України. Тому позовні вимоги позивача на думку відповідача є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу з 25.05.2016 до 25.05.2021.

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 виданого 05.03.2015.

Наказом №50-ОС/ДСК від 20.05.2021 майстер-сержанта ОСОБА_1 , звільнено з військової служби СБУ за п.п.«а» пункту 61 та підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у запас СБУ, з 25.05.2021. Станом на 25.05.2021 календарна вислуга служби складає 09 років 06 місяців 15 днів, у пільговому обчисленні складає 07 років 03 місяці 25 днів. Вказане підтверджується довідкою від 09.07.2021 №55/18-6837 виданою Управлінням СБУ у Дніпропетровській області.

Згідно Довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від 28.05.2021 №21/2/2-703, ОСОБА_1 за період з травня 2020 по квітень 2021 року включно (за 365 календарних (робочих) днів) нараховане грошове забезпечення у розмірі 418ґ500,10грн., в тому числі:

- травень 2020р. 28'778,40грн.;

- червень 2020р. 28'778,40грн.;

- липень 2020р. 28'778,40грн.;

- серпень 2020р. 28'778,40грн.;

- вересень 2020р. 46'556,90грн.;

- жовтень 2020р. 31'948,40грн.;

- листопад 2020р. 30'236,60грн.;

- грудень 2020р. 57'251,10грн.;

- січень 2021р. 47'286,00грн.;

- лютий 2021р. 29'507,50грн.;

- березень 2021р. 30'300,00грн.;

- квітень 2021р. 30'300,00грн.

25.06.2021 р. представником позивача надіслано адвокатський запит до ВЧ НОМЕР_1 СБУ, до ГУ СБУ у м. Києві та Київській області та до Центрального управління СБУ про надання вичерпної інформації щодо суми індексації грошового забезпечення за період з 25.05.2016р. по 25.05.2021р., яка сплачена ОСОБА_1 , відповідно до контракту про проходження військової служби в СБУ.

Окрім того, надати інформацію стосовно причин, відповідно до якої з 2019р. до 2021р. (період дії контракту про проходження військової служби в СБУ) не сплачувалась належним чином грошова (сплачено не більше 50% від розміру місячного грошового забезпечення) допомога для оздоровлення (як військовослужбовцю) ОСОБА_1 .

Також, надати інформацію про причину відмови ОСОБА_1 , в сплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків від місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та сплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, сплатити ОСОБА_1 , суму індексації грошового забезпечення за період з 25.05.2016р. до 25.05.2021р., та здійснити сплату невиплаченої суми грошової допомоги для оздоровлення.

29.06.2021 листом №51/17/М-718/24 СБУ надано відповідь на адвокатський запит, відповідно до якої зазначено, що календарна вислуга років на момент звільнення ОСОБА_1 становила менше 10 років. ГУ СБУ у м. Києві та Київській області повернула адвокатський запит на адресу позивача із рекомендацією про звернення до Управління роботи з особовим складом СБУ (м. Київ, вул. Володимирська, 33) для встановлення приналежності до органів СБУ.

01.07.2021р. листом фінансово-економічного управлінням СБУ від №21/3/1-М-61-М-62/5 надано відповідь на адвокатський запит та зазначено, що у межах наявного фінансового ресурсу виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям за період з 2016 року по 2018 рік у СБУ не було можливості. Індексація грошових доходів нарахована та виплачена ОСОБА_1 за період з 01.03.2019 по 25.05.2021 в сумі 6'196грн. 99коп. Також повідомляється, що допомога для оздоровлення військовослужбовцям за період з 2019 року по 2021 рік виплачувалась у розмірі грошового забезпечення з урахуванням премії у розмірі 10% посадового окладу відповідно до норм чинного законодавства. Крім того, календарна вислуга років ОСОБА_1 станом на 25.05.2021 (на день звільнення з військової служби) складала 09 років 06 місяців 15 днів. З огляду на наведене, при звільненні з військової служби, ОСОБА_1 не набув права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки вислуга років на його день звільнення становила менше 10 років.

Згідно з довідками від 01.07.2021 №21/2/2-850, від 02.11.2021 №21/2/-1400 виданими фінансово-економічним управлінням СБУ, ОСОБА_1 за період проходження військової служби в Центральному управлінні СБУ з 01.03.2019 по 25.05.2021 нарахована та виплачена індексація грошових доходів в сумі 6'196грн. 99коп.

Відповідно до довідки від 02.11.2021 №21/2/2-1400 виданою фінансово-економічним управлінням СБУ, ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 11.04.2019 по 25.05.2021 нарахована та виплачена індексація грошових доходів в повному обсязі.

Допомога для оздоровлення нарахована та виплачена з урахуванням обов`язкових податків та зборів:

- за 2019 рік нараховано 15'624грн. 50коп., виплачено - 15'390грн. 13коп.;

- за 2020 рік нараховано 15'876грн. 50коп., виплачено - 15'638грн. 35коп.;

- за 2021 рік нараховано 15'876грн. 50коп., виплачено - 15'638грн. 35коп.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань нарахована та виплачена з урахуванням обов`язкових податків та зборів:

- за 2019 рік нараховано 792грн. 50коп., виплачено 780грн. 61коп.;

- за 2020 рік нараховано 1'902грн. 00коп., виплачено - 1'873грн. 47коп.;

- за 2021 рік нараховано 1'902грн. 00коп.., виплачено - 1'873грн. 47коп.

Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною, тому звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Щодо вимоги позивача про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд виходить з наступного.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991р. ч.1, 2 ст.9 встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.15 Закону військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Постановою Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» п.4 встановлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у п.3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.

Згідно з положеннями пункту 4.10.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №425 від 20.05.2008 військовослужбовцям, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, суд дійшов висновку, що ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачає будь-яких обмежень щодо обчислення такої вислуги лише в календарних роках, а передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення за наявності вислуги 10 років і більше.

Також з аналізу наведених у розділі ІІІ цієї постанови правових норм вбачається, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ч.2 ст.15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше».

Таким чином, в ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Наведена правова позиція вже була викладена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 по справі №806/2104/17, у постанові від 24.11.2020 по справі №822/3008/17.

Судом встановлено, що з 25.05.2021р. позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку з його звільненням, відповідно до наказу від 20.05.2021 №50-ОС/ДСК. Станом на 25.05.2021 календарна вислуга служби складає 09 років 06 місяців 15 днів, у пільговому обчисленні складає 07 років 03 місяці 25 днів, що підтверджується довідкою від 09.07.2021 №55/18-6837. Таким чином, загальна вислуга років позивача становить 16 років 10 місяців 10 днів., що не заперечується сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, у разі звільнення з військової служби за закінченням строку контракту, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно Довідки №21/2/2-703 від 28.05.2021, ОСОБА_1 за останні шість місяців служби з листопада 2020 по квітень 2021 року включно нараховано заробітну плату (грошове забезпечення) у розмірі 224'881грн. 20коп. ((30'236грн. 60коп. (листопад 2020р.) + 57'251грн. 10коп. (грудень 2020р.) + 47'286грн. 00коп. (січень 2021р.) + 29'507грн. 50коп. (лютий 2021р.) + 30'300грн. 00коп. (березень 2021р.) + 30'300грн. 00коп. (квітень 2021р.)).

Середньомісячний розмір грошового забезпечення складатиме 37'480грн. 20коп. (224'881грн. 20коп. / 6 ).

Таким чином, сума одноразової допомоги складатиме 168'660грн. 90коп. (37'480грн. 20коп. х 50% х 9 календарних років служби).

Доказів, що підтверджують виплату позивачу одноразової грошової допомоги до суду не надано.

Оскільки доказів, що підтверджують нарахування та виплату або докази, що спростовують право позивача на дану виплату відсутні, то суд дійшов висновку, що позивач має право на таку виплату.

Стосовно вимоги позивача щодо проведення індексації грошового забезпечення, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Так, згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст.9 Закону).

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р. №2017-III визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що згідно ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078).

Згідно з п.6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, - виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) Індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються і т.д.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

З огляду на викладене, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме: Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

При цьому, відповідачем не надано доказів проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 25.05.2016р. по 01.03.2019р.

Разом з тим, суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо відсутності у СБУ можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям за період з 2016 року по 2018 рік у межах наявного фінансового ресурсу (лист від 01.07.2021р. №21/3/1-М-61-М-62/5). Так, Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі №21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі №21-44а10).

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що така бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 25.05.2016р. по 01.03.2019р. є протиправною, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне зобов`язати СБУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 25.05.2016р. по 01.03.2019р.

Щодо виплати позивачу в повному обсязі три матеріальні допомоги на оздоровлення за період з 2019 р. по 2021 p. (включно) та три матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 2019р. по 2021р. суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Приписами пп.3 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Аналогічні за змістом положення також викладено у пп.3 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якими керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Так, за твердженням позивача, йому не було сплачено (в повному обсязі) за період проходження військової служби в СБУ (відповідно до контракту від 25.05.2016р.) три матеріальні допомоги на оздоровлення та не було сплачено взагалі три матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Разом з тим, представником відповідача у відзиві зазначено, що вимогами відповідних відомчих нормативно правових актів, якими впорядковано грошове забезпечення військовослужбовців СБУ, за 2019р., 2020р. 2021р., встановлено граничний розмір премії, який використовується при проведенні окремих розрахунків згідно глави 15 Розділу ІІІ Інструкції №515/дск, у тому числі під час розрахунку допомоги для оздоровлення. Таким чином, за період з 01.01.2019р. до 01.03.2021р., допомога для оздоровлення військовослужбовцям виплачувалась у розмірі грошового забезпечення з урахуванням премії у розмірі 10 відсотків посадового окладу, а матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2019, 2020 та 2021 роки встановлено у розмірі 60% від розміру посадового окладу військовослужбовця. Вказане підтверджується довідкою Фінансово-економічного управління СБУ від 02.11.2021р. №21/2/2-1400.

Так, відповідно до довідки від 02.11.2021 №21/2/2-1400 ОСОБА_1 здійснено нарахування та виплату допомоги на оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2021 роки з урахуванням обов`язкових податків та зборів у розмірі:

Допомога для оздоровлення:

- за 2019 рік нараховано 15'624грн. 50коп., виплачено - 15'390грн. 13коп.;

- за 2020 рік нараховано 15'876грн. 50коп., виплачено - 15'638грн. 35коп.;

- за 2021 рік нараховано 15'876грн. 50коп., виплачено - 15'638грн. 35коп.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань:

- за 2019 рік нараховано 792грн. 50коп., виплачено 780грн. 61коп.;

- за 2020 рік нараховано 1'902грн. 00коп., виплачено - 1'873грн. 47коп.;

- за 2021 рік нараховано 1'902грн. 00коп., виплачено - 1'873грн. 47коп.

Виходячи із зазначеного, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, позивачу нарахована та виплачена у відповідності до норм Постанови №704, зокрема пп.3 п.5, яким чітко визначено, що вказана допомога видається один раз на рік та встановлюється у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення у межах асигнувань, що виділяються на утримання військовослужбовців. Проте, як вже зазначалося, позивач взагалі заперечує факт отримання ним допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019, 2020, 2021 роки. Інших доказів щодо здійснення відповідачем нарахування та виплати позивачу вказаної допомоги до суду не надано.

Допомога ж на оздоровлення надається військовослужбовцям один раз на рік разом із щорічною відпусткою у розмірі місячного грошового забезпечення та у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання. Разом з тим, суд позбавлений можливості визначити правомірність та повноту нарахування відповідачем допомоги на оздоровлення за 2019, 2020, 2021 роки, адже довідка про заробітну плату (грошове забезпечення) від 28.05.2021 №21/2/2-703 містить відомості про грошове забезпечення ОСОБА_1 лише за період з травня 2020 по квітень 2021 року включно.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 20000грн. 00коп., суд виходить з наступного.

Згідно ст.244 КАС України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Морозовим Вадимом Юрійовичем.

17.06.2021 р. між адвокатом Морозовим В.Ю. та Ковалем В.В. укладено договір про надання юридичних послуг, а також додаток №1 до нього та на виконання яких позивачем, сплачено 20 000грн. 00коп., на підтвердження чого до суду надано квитанцію про сплату коштів від 20.07.2021 та акт наданих послуг від 20.07.2021р.

Згідно акту надання послуг від 20.07.2021р. оплата за надані юридичні послуги в розмірі 20 000грн. 00коп. складається з наступних сум:

1) консультація (5 годин) 3000грн. 00коп.;

2) досудове врегулювання спору (розробка та надсилання адвокатських запитів та ін.) (3 години) 5000грн. 00коп.;

3) розробка позовної заяви (5 годин) 5000грн. 00коп.;

4) представництво інтересів при розгляді справи у суді (5 годин) 3000грн. 00коп.;

5) обробка документів для подачі позовної заяви та аналіз чинного законодавства для розробки позовної заяви (3 години) 4000грн. 00коп.

Зі вказаного акту вбачається неспівмірність витрат, оскільки консультація 5 годин визначена у розмірі 3 000грн. 00коп., а досудове врегулювання спору (розробка та надсилання адвокатських запитів) 3 години визначена у розмірі 5 000грн. 00коп. Проте, розробка позовної заяви, яка потребує більше тривалого часу, ніж адвокатські запити, визначена тривалістю часу 5 годин у розмірі 5 000грн. 00коп.

Крім того, суд звертає увагу, що предмет спору по справі віднесений до категорії розгляду справ незначної складності та розгляд якої здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання. Однак, в акті наданих юридичних послуг у пункті 4 зазначено: представництво інтересів при розгляді справи у суді (5 годин) 3000грн. 00коп., що не відповідає дійсності, а також критерію розумності та співмірності.

З урахуванням ч.6 ст.134 КАС України, а також критерію реальності витрат на правову допомогу та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та враховуючи, що позов задоволено частково (відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених вимог), суд вбачає за можливе стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 2000грн. 00коп.

У зв`язку з тим, що на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат з оплати судового збору не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 25.05.2016 р. до 01.03.2019 р.

Зобов`язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» яка дорівнює сумі в розмірі 168'660 грн.90 коп.

Зобов`язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 25.05.2016р. до 01.03.2019р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Служби безпеки України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 33; код ЄДРПОУ 00034074) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати пов`язані з розглядом справи, на професійну правничу допомогу у розмірі 2'000грн. 00коп. (дві тисяч грн. 00коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова