Решение № 106953118, 20.10.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 жовтня 2022 р. Справа № 120/12027/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід О.С.,

за участю:

секретаря судового засідання: Пахольчак С.С.

позивача ОСОБА_1

представника позивача: Тарасюк О.М.

представника відповідача: Ільчика О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (пр-т. Повітрофлотський, б. 6, м. Київ, 03168)

про: визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, оформленого протоколом № 86 від 27.10.2020 року, в частині відмови в погодженні виплати позивачеві грошової компенсації в сумі 1 086 214 грн. 80 коп. за належне для отримання жиле приміщення; зобов`язання відповідача погодити позивачеві виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що спірним рішенням йому відмовлено у виплаті грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення. Вказане рішення позивач вважає протиправним, вказуючи, що останнє не містить будь-яких обґрунтувань та посилань на нормативно-правові акти, які слугували підставою для його прийняття. Додатково вказує, що єдиною підставою для відмови у наданні компенсації є зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Оскільки позивачем дотримано всіх вимог для реалізації права на отримання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, останній звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 29.09.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

13.10.2021 року за вх. № 65997/21 позивачем через канцелярію суду подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 02.11.2021 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 02.12.2021 року.

26.11.2021 року за вх. № 80114/21 відповідачем, на виконання вимог ухвали від 02.11.2021 року, надано витребувані судом докази.

01.12.2021 року за вх. № 81261/21 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення щодо заявлених позовних вимог. По суті спірних правовідносин повідомив, що зі спірного протоколу вбачається, що відповідачем відмовлено у погодженні пропозицій щодо призначення грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення у Вінницькому гарнізоні стосовно позивача (п. 3 протоколу від 27.10.2020 року № 86), з пропозицією житловій комісії переглянути правомірність перебування на квартирному обліку з 1990 року. На виконання пропозиції, відповідачем переглянуто питання щодо дати перебування позивача на квартирному обліку (протокол засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2020 року № 27). Відповідно до вказаного протоколу прийнято рішення перенести дату перебування на квартирному обліку позивача з 19.07.1990 року по 29.06.1993 рік, із складом сім`ї три особи. Оскільки надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення здійснюється за встановленою процедурою, рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 про перенесення дати перебування позивача на квартирному обліку (на 29.06.1993 року) виключає можливість відповідачем погодити попереднє рішення житлової комісії (із датою перебування позивача на квартирному обліку з 19.07.1990 року).

Одночасно з відзивом відповідачем подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду.

01.12.2021 року за вх. № 81543/21 відповідачем подано клопотання про залучення третьої особи, а саме: Вінницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці.

У судовому засіданні 02.12.2021 року представником позивача зазначено, що останнім не отримано відзиву на позовну заяву, клопотання про залучення третьої особи, заяву про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з чим, доцільним є відкласти судове засідання на іншу дату. Представник відповідача не заперечував проти відкладення. Судове засідання відкладено на 16.12.2021 року.

06.12.2021 року за вх. № 82721/21 позивачем подано відповідь на відзив, в якому останній позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві. Стосовно задоволення клопотання про залучення третьої особи та заяви про залишення позовної заяви без розгляду заперечував.

Одночасно подано заяву про витребування доказів для огляду в судовому засіданні, а саме оригіналу облікової справи позивача.

У судовому засіданні 16.12.2021 року представник відповідача надав пояснення стосовно клопотання про залишення позову без розгляду. Представником позивача надано пояснення щодо заявленого клопотання. Судом з метою надання позивачеві додаткового часу для надання доказів стосовно строку звернення до суду з даним позовом, оголошено перерву в розгляді клопотання про залишення позову без розгляду. Судове засідання відкладено на 05.01.2022 року.

04.01.2022 року за вх. № 381/22 відповідачем подано додаткові пояснення.

05.01.2022 року за вх. № 850/22 представником позивача подано додаткові пояснення, в яких остання стосовно поданої заяви про залишення позовної заяви без розгляду зазначила, що відлік строку звернення до суду з даним позовом розпочався з дня отримання оскаржуваного рішення, тобто з 26.07.2021 року.

У судовому засіданні 05.01.2022 року представник відповідача заяву про залишення позовної заяви без розгляду підтримав та просив задовольнити. Одночасно підтримав клопотання про залучення третьої особи. Представник позивача заперечила проти задоволення цієї заяви, наголосила, що позивачем вживалися заходи задля отримання оскаржуваного рішення. Одночасно заявила усне клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, у разі його пропуску. Заперечувала проти задоволення клопотання, вказуючи, Вінницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці вже виконали покладені на них обов`язки під час розгляду відповідних заяв позивача, а тому відсутні підстави для їх залучення у якості третіх осіб до розгляду даної справи. Ухвалою від 05.01.2022 року у задоволенні заяви про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено. Ухвалою від 05.01.2022 року у задоволенні клопотання про залучення третьої особи відмовлено. Судове засідання відкладено на 19.01.2022 року.

19.01.2022 року за вх. № 4949/22 представником позивача подано заяву про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 19.01.2022 року представник позивача підтримала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з коронавірусною хворобою позивача та його бажанням бути присутнім у судовому засіданні. Представник відповідача не заперечував проти задоволення даного клопотання. Судове засідання відкладено на 03.02.2022 року.

У судовому засіданні 03.02.2022 року представниками сторін надано пояснення по суті спірних правовідносин. Судове засідання відкладено на 22.02.2022 року.

22.02.2022 року за вх. № 15386/22 представником відповідача подано до суду заяву про відкладення розгляду справи. Судове засідання відкладено на 16.03.2022 року.

16.03.2022 року за вх.№17613/22 представником позивача подано заяву про відкладення розгляду справи. Судове засідання відкладено на 30.03.2022 року.

29.03.2022 року за вх. № 19411/22 представником відповідача подано заяву про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 30.03.2022 року провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 15.09.2022 року провадження у справі поновлено. Судове засідання призначено на 27.09.2022 року.

В судовому засіданні 27.09.2022 року сторонами надані пояснення по суті заявленого позову. Представником позивача констатовано, що у позовних вимога допущена технічна помилка стосовно зобов`язання відповідача погодити саме виплату грошової компенсації. Судове засідання відкладено на 12.10.2022 року.

В судовому засіданні 12.10.2022 року судом долучено до справи додаткові докази, надані сторонами, а також досліджено матеріали справи.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Позивач проходив службу в Збройних Силах з 18.04.1979 року по 29.12.2004 року.

На виконання рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 14.09.2011 року, позивача з 19.07.1990 року зараховано на квартирний облік військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується протоколом засідання житлової комісії даної військової частини № 46 від 14.11.2011 року.

В 2019 році позивач звернувся до житлової комісії військової частини НОМЕР_1 із заявою та необхідними документами про виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення.

23.06.2020 року житловою комісією військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення про надання позивачеві зазначеної компенсації та направлено відповідні документи до КЕВ м. Вінниця.

КЕВ м. Вінниця, в свою чергу, подав на розгляд комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України Вінницького гарнізону списки військовослужбовців, серед, які мають право та надали згоду на отримання грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення.

В подальшому відповідач, розглянувши пропозиції Вінницького гарнізону щодо виділення коштів на виплату компенсації за належне для отримання жиле приміщення, протоколом № 86 від 27.10.2020 року відмовив позивачеві у виплаті такої компенсації. У графі «пропозиції членів комісії» зазначено «зауваження: перенести право перебування на обліку з 90 р.».

Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленим протоколом від 24.12.2020 року № 27, перенесено дату перебування позивача зі складом сім`ї в три особи на квартирному обліку з 19.07.1990 року на 29.06.1993 року у зв`язку із зауваженнями відповідача, викладеними у рішенні, оформленим протоколом № 86 від 27.10.2020 року.

Вказане рішення житлової комісії оскаржено позивачем в судовому порядку та рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 20.07.2022 року скасоване. Вказане судове рішення постановою Житомирського апеляційного суду 27.09.2022 року скасовано, провадження у справі закрито та роз`яснено позивачеві, що розгляд його позову щодо скасування рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2020 року належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Згідно заяви позивача щодо направлення за підсудністю, Житомирський районний суд Житомирської області справу за № 278/3124/21 направив до Вінницького окружного адміністративного суду. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.10.2022 року відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 .

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких громадянин має змогу побудувати житло, придбати його у власність, або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступною платою відповідно до закону.

Ч. 1 ст. 12 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України № 2011-XII) передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

З метою здійснення контролю за організацією забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями згідно із п.п.9, 10 р. II Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 року (далі Інструкція № 380), наказом Міністерства оборони України утворюється комісія з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - комісія з контролю), серед основних завдань якої є контроль за правильністю призначення виплат військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення.

Так, р. VIII Інструкції № 380 регулюється питання виплати грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення.

Відповідно до п. 1,2 р. VIII Інструкції № 380 військовослужбовці та члени їх сімей, які перебувають на обліку, мають право отримати грошову компенсацію за належне їм для отримання житлове приміщення.

Визначення і надання розміру грошової компенсації здійснюються відповідно до Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 728 (далі - Порядок № 728).

П. 5-9 Інструкції № 380 визначено, що для отримання грошової компенсації та визначення її остаточного розміру військовослужбовці та члени їх сімей подають до житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій) документи, визначені в Порядку визначення розміру і надання грошової компенсації.

Житлові комісії військових частин (об`єднані житлові комісії) розглядають надані документи протягом десяти робочих днів та приймають відповідне рішення про надання грошової компенсації.

Про прийняте рішення житлова комісія у п`ятиденний строк письмово інформує військовослужбовців та членів їх сімей.

Протокол засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) затверджується наказом командира військової частини та з обліковою справою направляється до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.

На підставі отриманих документів у КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району розробляється список осіб, які мають право та надали згоду на отримання грошової компенсації за належне їм для отримання житлове приміщення у військовій частині, разом із розрахунком виплати грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення окремо на кожного військовослужбовця.

Список виплати грошової компенсації, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.

Для отримання грошової компенсації та визначення її остаточного розміру, відповідно до вимог п. 11 Порядку № 728 житловій комісії подаються такі документи: рапорт військовослужбовця та нотаріально посвідчена згода членів його сім`ї на отримання компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення: довідка про склад сім`ї та реєстрацію місця проживання (перебування); копії паспорта військовослужбовця і повнолітніх членів сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов: копія свідоцтва про шлюб (за наявності); копія свідоцтва про народження дитини (за наявності); копія облікової картки фізичної особи - платника податків (військовослужбовця та членів його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов); копія свідоцтва про право власності на житло за його наявності (військовослужбовця та членів його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов): довідка про отримання (неотримання) житла військовослужбовцем з колишнього місця перебування його на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов: документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про належне військовослужбовцю та членам його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нерухоме майно; дозвіл органу опіки і піклування на отримання неповнолітнім членом сім`ї компенсації у випадках, визначених законодавством.

Згідно із п. 12,13 Порядку № 728 житлові комісії розглядають рапорти військовослужбовців щодо надання компенсації та приймають рішення про її надання або відмову в наданні. Рішення житлової комісії затверджується відповідно командирами військових частин, після чого в порядку, визначеному Міноборони, списки осіб, щодо яких прийнято рішення про надання компенсації, подаються на затвердження відповідно Міністрові оборони.

Відповідно до п. 11 р. II Інструкції № 380 комісія з контролю відповідно до визначених завдань має право приймати рішення, зокрема, щодо погодження рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) про виплату військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення. У разі непогодження рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) Комісія з контролю повертає документи на доопрацювання із відповідним обґрунтуванням. Рішення комісії з контролю оформлюється протоколом, який підписується членами комісії, що були присутні на засіданні житлової комісії, та затверджується головою Комісії з контролю.

При цьому, згідно вимог п.8 р. VIII Інструкції № 380, за результатами розгляду списків осіб, які мають право та надали згоду на отримання грошової компенсації за належне їм для отримання житлове приміщення у військовій частині, комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про погодження виплати грошової компенсації або відмову в погодженні виплати грошової компенсації із зазначенням причини такої відмови. Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.

Відповідно до п.9 р. VIII Інструкції № 380 головне квартирно-експлуатаційне управління на підставі рішення комісії з контролю готує списки виплати грошової компенсації в Збройних Силах України та після затвердження Міністром оборони України направляє їх до військових частин, військових комісаріатів та КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району для оформлення документів на перерахування коштів військовослужбовцям на їх особистий рахунок у банківській установі.

Аналіз наведених норм доводить, що військовослужбовець, який перебуває на квартирному обліку, має право на одержання грошової компенсації за належне йому для отримання житлове приміщення. Для отримання вказаної компенсації військовослужбовець подає до житлової комісії військової частини відповідний рапорт та документи, передбачені законодавством. Житлова комісія розглядає рапорт військовослужбовця щодо надання компенсації та приймає рішення про її надання або відмову в наданні. Рішення житлової комісії затверджується відповідно командирами військових частин, після чого, списки осіб, щодо яких прийнято рішення про надання компенсації, з обліковою справою направляються до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району. Список виплати грошової компенсації, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд комісії з контролю. Комісія з контролю має право приймати рішення щодо погодження рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) про виплату військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення або ж щодо відмови в погодженні вказаної виплати. В разі відмови в погодженні виплати грошової компенсації Комісія зазначає причини такої відмови. Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.

Судом встановлено, що зі змісту протоколу № 86 від 27.10.2020 року не вбачається будь-яких письмових обґрунтувань та посилань на нормативно-правові акти, які б слугували підставою для прийняття рішення про відмову в погодженні у виплаті позивачеві зазначеної грошової компенсації, а також не зазначено дослідження яких документів стало підставою для його прийняття. Спірне рішення не містить причини відмови у погодженні виплати компенсації, яка, згідно вимог законодавства, є обов`язковою складовою рішення комісії з контролю.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що причиною відмови є, викладене у ньому «зауваження: перенести право перебування на обліку з 90 р.», з огляду на те, що за своєю суттю та власне назвою «зауваження» не є причиною. З викладеного зауваження вбачається, що відповідач дає відповідну вказівку стосовно вчинення дій щодо вирішення питання про перенесення права перебування позивача на квартирному обліку з 1990 року.

При цьому, як передбачено діючим законодавством, спірне рішення повинно містити причину, на підставі якої прийнято таке рішення.

Як вже зазначалось, із спірного рішення не вбачається визначення будь-якої підстави для його прийняття.

Суд зауважує, що ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржуване рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01.07.2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Водночас, оскаржуваний протокол, який фактично є рішенням суб`єкта владних повноважень та тягне за собою відповідні правові наслідки, повинен бути вмотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що були враховані при його прийнятті, чого відповідачем не було дотримано під час його прийняття.

Крім цього, суд зазначає, що спірне рішення не містить підписів усіх членів комісії, які були присутні на засіданні та зазначені у його вступній частині. Саме така вимога, як вже наголошувалось судом, також передбачена законодавством.

Додатково, суд зауважує, що питання зарахування позивача на квартирний облік військової частини НОМЕР_1 з 19.07.1990 року було предметом судового розгляду, за результатами якого рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 14.09.2011 року вказану військову частину зобов`язано зарахувати позивача у списках загальної черги з 19.07.1990 року.

В контексті наведеного, суд вказує, що відповідно до положень ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення, оформлене протоколом № 86 від 27.10.2020 року, в частині відмови в погодженні виплати позивачеві грошової компенсації в сумі 1 086 214 грн. 80 коп. за належне для отримання жиле приміщення, не відповідає критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, відповідно, є невмотивованим, необґрунтованим та протиправним. Суд звертає увагу на те, згідно позовних вимог позивач просить суд визнати спірне рішення незаконним, однак суд зауважує, що належним способом захисту буде визнання такого рішення протиправним, адже саме такий спосіб захисту відповідає положенням п. 2 ч. 1 ст. 5 та п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України. Відтак, позовні вимоги в цій частині та в частині скасування рішення, оформленого протоколом № 86 від 27.10.2020 року, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача погодити позивачеві виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, суд зазначає наступне.

Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України, критеріям, суд не втручається у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Суд зауважує, що він є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

П. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: "Класс та інші проти Німеччини" від 6 вересня 1978 року, "Фадєєва проти Росії" (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, "Кумпене і Мазере проти Румунії" (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Ч. 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Крім цього, суд також зазначає, що на теперішній час існує рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом від 24.12.2020 року № 27, яким перенесено дату перебування позивача зі складом сім`ї в три особи на квартирному обліку з 19.07.1990 року на 29.06.1993 року у зв`язку із зауваженнями відповідача, викладеними у рішенні, оформленим протоколом № 86 від 27.10.2020 року, та вказане рішення оскаржується позивачем в судовому порядку.

З огляду на викладене, обираючи належний спосіб відновленого порушеного права позивача, враховуючи положення КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути питання щодо погодження виплати позивачеві грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, з урахуванням висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України №380 від 31.07.2018 року, Порядком визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №728 від 02.09.2015 року та ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 245, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, оформленого протоколом № 86 від 27.10.2020 року в частині відмови в погодженні ОСОБА_1 та членам його сім`ї виплати грошової компенсації в сумі 1 086 214 грн. 80 коп. за належне для отримання жиле приміщення.

Зобов`язати Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями повторно розглянути питання щодо погодження ОСОБА_1 та членам його сім`ї виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, з урахуванням висновків, викладених в рішенні суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 25.10.2022 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна