Постановление суда № 106946697, 25.10.2022, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 184/1612/22

Номер провадження 2/184/427/22

25 жовтня 2022 рокум. Покров

Суддя Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області Коваль А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Заваллівський графіт» про зміну формулювання причини звільнення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Заваллівський графіт» про зміну формулювання причини звільнення та просить визнати формулювання причини його звільнення за порушення трудових обов`язків керівника філії в порядку п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України не вірним та зобов`язати ТОВ «Заввалівський графіт» змінити в трудовій книжці формулювання причини його звільнення з роботи з п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України на ч.1 ст.38 КЗпП України на підставі заяви про звільнення від 21.09.2022р., шляхом внесення відповідного запису до трудової книжки.

Перевіривши матеріали позовної заяви, суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження з огляду на наступне.

Згідно із частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третястатті 13 ЦПК України).

Також, згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зістаттею 124 Конституції Україниюрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2статті 15 ЦПК Україниу порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ заКодексом адміністративного судочинства УкраїниабоГПК Українивіднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року №1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьоїстатті 99 ЦКУу попередній редакції, яка діяла до набрання чинностіЗаконом України від 13 травня 2014 року №1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів»зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Кодекс законів про працю Українирегулює усі трудові відносини, які виникають між працівниками та юридичними особами. Проте, положення даних законів не врегульовують відносини виконавчого органу товариства та засновників, які врегульованістаттею 99 ЦК України.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положеньКЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписахКЗпП України, а устатті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Таким чином, норми трудового законодавства не розповсюджуються на спори між виконавчими органами товариства та самими товариствами, а є корпоративними, отже повинні розглядатися в порядку господарського судочинства.

Правова позиція щодо підсудності спору про звільнення керівника товариства в порядку господарського судочинства викладена в постанові Верховного Суду від 19.01.2022р. у справі №911/719/21, постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №145/1885/15-ц, від 19.02.2020 по справі №145/166/18, від 10.04.2019 у справі №510/456/17.

Отже, враховуючи суб`єктний склад учасників справи, характер правовідносин, що склались між ними, суддя приходить до висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та має бути вирішений господарським судом.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідност. 186 ЦПК Українипро відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,13,19, п. 1 ч. 1 ст.186, ст.ст.258,260,261,352-355 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Заваллівський графіт» про зміну формулювання причини звільнення.

Роз`яснити позивачу його права на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала набираєзаконної силиз моментуїх підписаннясуддею.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня її вручення.

Суддя Орджонікідзевського міського суду А. М. Коваль