Постановление суда № 106929086, 24.10.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/14709/22

У Х В А Л А

про передачу справи до іншого адміністративного суду

24 жовтня 2022 рокумісто Львів

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гулик А.Г., перевіривши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви у тому числі з`ясовує, чи:

- відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 вказаного Кодексу;

- позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених вказаним Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За результатом з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі суддя встановив наступне.

Відповідно до частини 1 статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 26 КАС України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено згаданим Кодексом.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що КАС України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).

Тобто, якщо предметом позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.

З матеріалів, доданих до позовної заяви, вбачається, що останнім зареєстрованим місцем проживання (перебування, знаходження) позивача на момент подачі позову є: АДРЕСА_1 . Водночас, позивач у позовній заяві зазначає, що проживає за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2 .

Разом з тим, суддя зауважує, що частина перша статті 25 КАС України передбачає можливість вибору позивачем суду лише за зареєстрованим місцем проживання (перебування) фізичної особи-позивача, а не за фактичним.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Наведене визначення є місцем проживання в приватноправовому розумінні.

Натомість відносини щодо місця проживання фізичної особи в публічно-правовому розумінні регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV (надалі Закон № 1382-ІV).

У статті 3 вказаного Закону надано визначення, зокрема, таких термінів:

місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

документами, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи є паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні;

реєстрація внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;

Згідно з частинами 1, 10 статті 6 Закону № 1382-ІV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.

Відповідно до статті 15 Закону № 1382-ІV особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.

Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру".

Так, відповідно до пунктів 3, 4 Правил реєстрації місця проживання реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.

Пунктом 9 Правил визначено, що відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

Особи, які не проживають за зареєстрованим місцем проживання більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов`язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов`язані письмово повідомити відповідному органу реєстрації про своє місце перебування (п. 12 Правил).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновків про те, що місце проживання - це житло, в якому проживає особа, а реєстрація у встановленому законом порядку місця проживання/перебування підтверджується вичерпним переліком документів, зокрема, паспортом громадянина України.

Отже, чинним законодавством передбачено чіткі вимоги до реєстрації особою місця свого проживання чи перебування, та передбачено документи, які підтверджують таку реєстрацію.

З огляду на це, доданий до позовної заяви договір оренди житлового приміщення від 25.02.2022 та акт приймання-передачі житлового приміщення в оренду від 25.02.2022, згідно з якими позивач орендує квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , не є належними доказами місця проживання (перебування) позивача, зареєстрованого у встановленому законом порядку.

Суд також звертає увагу, що вказаний договір посвідчує факт оренди приміщення, а не факт проживання позивача у зазначеному приміщенні. Крім того, договір оренди житлового приміщення від 25.02.2022 та акт приймання-передачі житлового приміщення в оренду від 25.02.2022 не містять підписів обох сторін (а лише підпис однієї сторони орендодавця), а відтак, не можуть вважатися належними доказом проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 .

Натомість, як вбачається з матеріалів позовної заяви, факт реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_3 ним не заперечується та підтверджується, зокрема, його паспортними даними. Більше того, листування позивача з відповідачем також здійснювалося за адресою його реєстрації.

Підсумовуючи, суд зазначає, що для застосування положень частини 1 статті 25 КАС України, яка визначає можливість визначення підсудності справи за вибором позивача, необхідною умовою є саме наявність зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача. При цьому місце проживання чи перебування фізичної особи має бути зареєстрованим у встановленому законом порядку.

Наведеною нормою не передбачено можливості звернення до суду з позовом за фактичним місцем проживання позивача чи відповідача, не зареєстрованим у встановленому законом порядку.

З таких підстав, суддя дійшов висновку, що ця справа не підсудна Львівському окружному адміністративному суду, оскільки факт реєстрації у визначеному законом порядку місця проживання/перебування позивача у місті Львові чи Львівській області не підтверджено, належних доказів щодо цього суду не надано.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З огляду на те, що ця справа не належить до територіальної юрисдикції Львівського окружного адміністративного суду, суд вважає за необхідне передати її за підсудністю на розгляд Окружному адміністративному суду м. Києва (зважаючи на зареєстроване місце проживання (перебування) позивача та місцезнаходження відповідача).

Керуючись статтями 19, 20, 25, 26, 29, 243, 248, 256, 294 КАС України, суддя

у х в а л и в :

передати адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії на розгляд Окружному адміністративному суду м.Києва.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Суддя А.Г. Гулик