Постановление суда № 106918365, 24.10.2022, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/316/22

Справа 226/316/22

Провадження № 1-кп/226/101/2022

У Х В А Л А

про вирішення клопотань учасників провадження

24 жовтня 2022 року м. Мирноград

Димитровський мiський суд Донецької областi у складi:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря ОСОБА_4 ,

учасники судового процесу:

прокурор ОСОБА_5 ,

потерпілий ОСОБА_6 ,

захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мирнограді Донецької області кримінальне провадження стосовно

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мерефа Харківської області, громадянина України, раніше не судимого, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, раніше не судимого, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та який фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, пунктом 12 частини другої статті 115 КК України,

у с т а н о в и в:

У кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_9 , ОСОБА_10 за обвинуваченням, передбаченим частиною другою статті 15, пунктом 12 частини другої статті 115 КК України, яким обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, прокурором заявлене клопотання про продовження щодо обвинувачених строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Прокурор стверджував, що ризики, передбачені пунктами першим 1, 3 частини першої статті 177 КПК України на час подання клопотання продовжують існувати і не зменшились.

Обвинувачений ОСОБА_9 та захисник ОСОБА_7 заперечували проти клопотання прокурора, просили запобіжний захід змінити на домашній арешт. Захисник зазначив, що в обвинуваченого є міцні соціальні зв`язки, він має реєстрацію в місті Мирнограді, проживав весь час з родичами. Крім того, обвинувачений раніше не притягувався ані до кримінальної, ані до адміністративної відповідальності. На його думку прокурором не доведені ризики, зазначені у клопотанні. Факти про можливе переховування від суду не підтверджені. Крім того, на його думку, переховатися від суду за умови наявності комендантської години, великої кількості загонів ТРО і поліції у м.Мирнограді неможливо. Обвинувачений ОСОБА_9 визнає обставини вчиненого правопорушення, не погоджуючись із кваліфікацією його дій стороною обвинувачення. З початком російської агресії на території України обвинувачений ОСОБА_9 переміщений в м.Житомир, що унеможливило відвідування його рідними та здійснення йому передач з їх сторони. Просив суд застосувати до його підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави у мінімально визначеному розмірі.

ОСОБА_9 також зазначив, що він не хотів вбивати потерпілого. Якщо б він хотів потерпілого вбити, він не пішов би самостійно у поліцію. Він не збирається ухилятися від суду.

Обвинувачений ОСОБА_10 та захисник ОСОБА_8 також заперечували щодо клопотання прокурора, просили застосувати до обвинуваченого ОСОБА_10 домашній арешт за обраним ним місцем проживання у с.Вишня Львівської області. Захисник ОСОБА_8 зазначив, що ризики, наведені прокурором, не доведені. ОСОБА_10 має сім`ю, дружину, дитину, що спростовує твердження прокурора про відсутність міцних соціальних зв`язків.

Потерпілий ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Заслухавши думки сторін кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалою суду від 01.02.2022 до обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 застосовані запобіжні заходи у вигляді тримання їх під вартою. Ухвалою суду від 1 вересня 2022 року, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжувався до 30.10.2022.

Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно достатті 177КПК Україниметою застосуваннязапобіжного заходує забезпеченнявиконання підозрюваним,обвинуваченим покладенихна ньогопроцесуальних обов`язків,а такожзапобігання спробам: 1)переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду; 2)знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення; 3)незаконно впливатина потерпілого,свідка,іншого підозрюваного,обвинуваченого,експерта,спеціаліста уцьому жкримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальномупровадженню іншимчином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Незалежно від наявності клопотань, відповідно до вимог частини третьої статті 331 Кримінального процесуального кодексу України, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

При вирішенні питання щодо доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою суд виходить з наступного.

ОСОБА_9 і ОСОБА_10 пред`явлене обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування від суду. Вказані обставини, наслідки від вчиненого правопорушення, у своїй сукупності, свідчать про наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, про які йде мова у клопотанні прокурора і не зменшились на час його розгляду.

Справа судом по суті не розглянута з об`єктивних причин. Доказові матеріали органом досудового розслідування до справи не долучені. Свідки в судовому засіданні не допитані, мешкають у одному населеному пункті з обвинуваченим ОСОБА_9 . Але і обвинуваченому ОСОБА_10 вони відомі, відоме місце їх проживання. Враховуючи це, обвинувачені, перебуваючи на волі, будуть мати можливість, з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на зазначених осіб шляхом погроз, вмовляння чи підбурювання до дачі неправдивих показань, безпідставної відмови від дачі показань і таке інше. Тобто продовжує існувати ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України.

Наведене дає суду підстави вважати, що вказані прокурором ризики на даній стадії судового провадження не втратили своєї актуальності і продовжують існувати. Тому суд погоджується з доводами прокурора про доцільність продовження обвинуваченим запобіжного заходу і неможливість застосування до них іншого, більш м`якого, аніж тримання під вартою, заходу. При цьому суд враховує і існуючий суспільний інтерес, який виправдовує подальше тримання обвинувачених під вартою і превалює над принципом поваги до їх свободи.

Доводи сторони захисту про недоведеність прокурором ризиків та можливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого шляхом застосування до них домашнього арешту або ОСОБА_9 застави, є непереконливими. І хоча сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, втім у сукупності з іншими обставинами та наявними ризиками таке обвинувачення може спонукати обвинувачених до спроби уникнути покарання шляхом переховування від суду або шляхом незаконного впливу з цією ж метою на ще недопитаних судом свідків. Отже, строк тримання під вартою ОСОБА_9 і ОСОБА_11 слід продовжити.

Відповідно до частини четвертої статті 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини. Приймаючи до уваги, що ОСОБА_9 обвинувачується саме у вчиненні такого злочину, підстав для застосування та визнаначення розміру застави суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.177, 331 КПК України, суд,

у х в а л и в:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, а саме до 22 грудня 2022 року включно з утриманням його в Державній установі «Житомирська установа виконання покарань № 8».

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 (шістдесят) днів, а саме до 22 грудня 2022 року включно з утриманням його в Державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19».

У задоволенні клопотання захисникам ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , обвинуваченим ОСОБА_9 і ОСОБА_10 про зміну обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт, у тому числі із визначенням грошової застави обвинуваченому ОСОБА_9 , відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошений судом 25.10.2022.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3