Решение № 106909036, 24.10.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/8361/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України у якому заявлено позовні вимоги: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_3 ) компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати, за період із 27.06.17 р по 28.04.22 р індексації грошового забезпечення з січня 2015 по червень 2017; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати, за період із 27.06.17р по 28.04.22 р. індексації грошового забезпечення з січня 2015р по червень 2017р.

Позовні вимоги мотивовані наступним: позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 . Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби від 26.06.2017 №120-ос старшину ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 3 категорії дозиметриста 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Краківець» І категорії, звільнено з військової служби в запас за п. «г» абз.2 ч.8 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу.

При звільненні з військової служби позивачу не виплачено індексацію грошового забезпечення. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 у справі № 10161/20 позивачу нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у розмірі 3946,42 грн.. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 у справі № 380/12361/21 відповідач нарахував і виплатив позивачу 28.04.2022 індексацію грошового забезпечення у розмірі 67726,88 грн.

Разом з тим військовою частиною не нарахована та невиплачена компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Позивач вважає, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасним отриманням індексації грошового забезпечення, донарахованої і виплаченої йому на підставі рішення суду, оскільки її невиплата за минулий період сталася з вини відповідача.

Згідно ухвали від 15 червня 2022 відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, а позивач до суду звернувся з порушенням визначених Кодексом адміністративного судочинства України строків. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії дозиметриста 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » І категорії.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби від 26.06.2017 №120-ос старшину ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 3 категорії дозиметриста 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Краківець» І категорії, звільнено з військової служби в запас за п. «г» абз.2 ч.8 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом начальника Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби від 27.06.2017 №121-ос виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення.

При звільненні з військової служби позивачу не виплачено у повному розмірі індексацію грошового забезпечення.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 у справі № 380/10161/20 позивачу нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у розмірі 3946,42 грн.. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 у справі № 380/12361/21 відповідач нарахував і виплатив позивачу 28.04.2022 індексацію грошового забезпечення у розмірі 67726,88 грн.

Разом з тим військовою частиною не нарахована та невиплачена компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Статтею 3 вказаного Закону визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно змісту статті 6 визначається, що компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

У відповідності до вимог п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2010 року № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Приписи п. 4 Порядку №159 визначають, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, які не повинні носити разового характеру (у даному випадку компенсація невикористаних відпусток); 2) порушення встановлених строків їх виплати на один і більше календарних місяців; 3) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 4) фактична виплата заборгованості.

Як встановлено судом, позивачу індексація грошового забезпечення була виплачена не в день його звільнення 26.06.2017, а після звернення позивача до суду, прийняття судом рішення, набрання рішенням законної сили.

При цьому, право позивача на отримання індексації грошового забезпечення, та протиправність дій в частині не виплати згаданої індексації встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 у справі № 380/10161/20 та рішенням від 17.11.2021 у справі № 380/12361/21, які набрали законної сили, та ці обставини, згідно вимог ч. 4 ст. 78 КАС України, не підлягають доказуванню у даній справі.

Судом вказано, що відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Індексація грошового забезпечення мала бути виплачена ОСОБА_1 під час проходження військової служби, а остаточний розрахунок мав бути проведений при звільненні з військової служби. Проте, лише на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду позивачу було виплачено у повному розмірі індексацію грошового забезпечення.

Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку їх виплати» та Порядок № 159 не ставлять у залежність право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку. Так, право на компенсацію за порушення строків виплати доходів виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Оскільки за приписами Конституції України та КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання, а право на отримання компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку їх виплати» не постановлено у залежність від порядку виплати доходів, то позивач має право на компенсацію втрати частини своїх доходів у зв`язку з невчасною виплатою компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Верховний суд у постанові від 29.04.2021 у справі № 240/6583 зазначив: «системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені».

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17.

Визначення судом лише періоду, за який повинна бути здійснена компенсація втрати частини доходів без зазначення розміру, який підлягає нарахуванню та виплаті відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 14 травня 2019 року у справі №487/6312/16-а та від 14 травня 2019 року у справі №804/2994/18.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підстави для відступу від правової позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеної в зазначених постановах, відсутні.

Отже, позовні вимоги слід задовольнити, визначивши належний спосіб захисту порушеного права позивача.

Позивач звільнений від сплати судового збору, не надав доказів понесення інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, тому судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 94, 242-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 27.06.2017 по 28.04.2022 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Крутько О.В.