Решение № 106908583, 24.10.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2022 року м. Київ Справа № 320/9793/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській областіпровизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача, що виявились у відмові здійснити позивачу за періоди з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018 перерахунок та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному положеннями статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII;

- зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 щомісячної доплати до пенсії як пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до положень статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати відповідача здійснити позивачу з 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до положень статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є непрацюючим пенсіонером, який проживає на території радіоактивного забруднення, а відтак має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому частиною другою статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII у редакції, чинній до 01.01.2015.

Крім того, позивач просить суд звернути рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/9793/20 та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У подальшому до суду надійшла заява позивача про уточнення (зміну) позовних вимог у даній справі, яку ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 повернуто ОСОБА_1 без розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду в частині:

- позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, що виявились у відмові здійснити позивачу за періоди з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018 по 08.04.2020 перерахунок та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному положеннями статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII;

- позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити позивачу за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 перерахунок та виплату щомісячної доплати до пенсії як пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до положень статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII з урахуванням раніше виплачених сум;

- позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити позивачу за період з 17.07.2018 по 08.04.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до положень статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.

Таким чином, предметом розгляду даної адміністративної справи є позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, що виявились у відмові здійснити позивачу з 09.04.2020 перерахунок та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному положеннями статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII, та зобов`язання відповідача здійснити позивачу з 09.04.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до положень статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.

Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження шляхом надсилання тексту судового рішення на офіційну електронну адресу, про що свідчить наявний в матеріалах справи звіт про успішну доставку електронного листа.

Представник відповідача правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних доказів поважності причин його неподання суду не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є непрацюючим пенсіонером, який перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ» від 09.04.1992 № 2262-XI.

З 17.02.1993 позивач проживає на території с. Лука Таращанського району Київської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначених у Додатку № 1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 № 106, є зоною гарантованого добровільного відселення.

Вказані обставини представником відповідача не заперечуються та підтверджуються даними, що містяться у паспорті позивача серії НОМЕР_1 (а.с. 10-12), довідці Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області від 16.09.2020 № 1232 (а.с. 14), довідці Таращанського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про доходи позивача від 09.10.2020 № 1895 5183 0398 6818 (а.с. 13) та пенсійному посвідченні серії НОМЕР_2 , виданому позивачу 23.03.2011 Пенсійним фондом України (а.с. 12).

У серпні 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити йому нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, передбаченому статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.

Листом від 03.09.2020 № 5698-8994/Ш-02/8-1000/20 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило позивача про відсутність підстав для виплати йому підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (а.с. 6).

Так, відповідач зазначив, що виплати, передбачені Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII, у період дії постанов Кабінету Міністрів України "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" від 06.07.2011 № 745 та "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 № 1210 здійснюються у розмірах, визначених цими нормативними актами.

Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, що виявились у відмові здійснити йому перерахунок та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному положеннями статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).

Згідно з частинами першою та другою статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, чинній до 01.01.2015) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Підпунктом 7 пункту 4 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, до Закону № 796-XII внесено зміни шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.

Законом України «Про внесення зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 04.02.2016 № 987-VIII (далі - Закон № 987-VIII), який згідно з розділом ІІ «Прикінцеві положення» набрав чинності з 01.01.2016, до Закону № 796-XII включено статтю 39 наступного змісту: «Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України».

У подальшому Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 17.07.2018 відновлено дію статті 39 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 01.01.2015, яка за своїм змістом та правовим регулюванням у порівнянні зі статтею 39 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 987-VIII передбачає доплати значно більшим категоріям осіб та, як наслідок, відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не відновлено з включенням статті 39 Законом № 987- VIII.

Так, стаття 39 Закону № 796-XII у редакції Закону № 987-VIII, яка чинна з 01.01.2016, врегульовує питання доплат виключно тим особам, які працюють у зоні відчуження.

У свою чергу редакція статті 39 Закону № 796-XII, яка була чинна до 01.01.2015, врегульовувала питання здійснення доплат значно більшим категоріям осіб, а саме:

1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю);

2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях;

3) студентам, які там навчаються;

4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення;

5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів.

Таким чином, відновлення дії статті 39 Закону № 796-XII у редакції, яка діяла до 01.01.2015 (до внесення змін Законом № 76-VIII), спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01.01.2016 статті 39 Закону № 796-VIII у редакції Закону № 987-VIII.

Разом з тим, враховуючи, що статтю 39 Закону № 796-XII у редакції Закону № 987-VIII та статтю 39 Закону № 796-XII у редакції, яка діяла до внесення змін Законом № 76-VIII, які визнані неконституційними, не можна вважати однопредметними нормативно-правовими актами, оскільки вони встановлюють право на доплати різному колу суб`єктів, суд дійшов висновку, що підстави для застосування темпорального підходу для вирішення колізії цих норм відсутні.

Натомість, визначаючись щодо способу подолання зазначеної правової колізії, суд керується приписами статей 3 та 8 Конституції України, відповідно до яких в Україні визнається і діє принцип верховенства права, у відповідності до якого людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Такий підхід до розуміння наслідків визнання неконституційними нормативно-правових актів (або окремих положень) та усунення виниклої внаслідок цього колізії забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право непрацюючих пенсіонерів, які проживають на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення - на отримання передбаченого статтею 39 Закону № 796-VIII підвищення до пенсії відновлено з 17.07.2018 - з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018.

Аналогічні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у зразковій справі № 240/4937/18, які в силу приписів частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України суд має враховувати при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи.

Дослідивши матеріали адміністративної справи № 320/9793/20, враховуючи суб`єктний склад сторін, предмет та підстави позову, а також правові норми, якими регулюються спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що дана справа є типовою по відношенню до зразкової справи № 240/4937/18.

За таких обставин суд вважає, що позивач, як особа, яка є непрацюючим пенсіонером та проживає на території радіоактивного забруднення, має право на отримання з 09.04.2020 підвищення до пенсії у розмірі, визначеному положеннями статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, чинній до 01.01.2015).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що дії відповідача, що виявились у відмові здійснити позивачу з 09.04.2020 перерахунок та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному положеннями статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII, є протиправними.

При цьому, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити позивачу з 09.04.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до положень статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Водночас суд звертає увагу позивача на те, що предметом розгляду даної адміністративної справи не є стягнення з відповідача на його користь конкретної суми підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, а відтак підстави для звернення рішення суду до негайного виконання відсутні.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Цією ж статтею встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України (частина перша статті 9 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI).

Судом встановлено, що позивачем заявлено у позовній заяві одну позовну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, з урахуванням положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-IX, при зверненні до суду з даним позовом розмір судового збору повинен складати 840,80 грн.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 відстрочено сплату позивачем судового збору до ухвалення судом рішення у даній справі.

Відповідно до частини другої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

При цьому в силу положень частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що до ухвалення рішення суду у даній справі позивачем не сплачено судовий збір за подання даного адміністративного позову, судовий збір у сумі 840,80 грн підлягає стягненню до Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 194, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, що виявились у відмові здійснити ОСОБА_1 з 09.04.2020 перерахунок та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному положеннями статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.

3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) здійснити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 09.04.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до положень статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) до Державного бюджету України (отримувач коштів: Київський окружний адміністративний суд, рахунок отримувача: UA718999980313151206084010001, код класифікації доходів бюджету: 22030101, отримувач коштів: ГУК у Київ. обл./м.Київ/22030101, код отримувача: 37955989, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Харченко С.В.