Решение № 106903600, 24.10.2022, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2022 року м. Черкаси Справа № 925/597/22

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА МАЯК до Виконавчого комітету Піщанської сільської ради про стягнення 62582,80 грн

Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників у справі.

Позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА МАЯК (ідентифікаційний код 03793159, адреса місцезнаходження: 19723, Черкаська область, Золотоніський район, село Піщане, вул. Шеремета Руслана, 98) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до відповідача Виконавчого комітету Піщанської сільської ради (ідентифікаційний код 04410841, адреса місцезнаходження: 19723, Черкаська область, Золотоніський район, село Піщане, вул. Шеремета Руслана, 98А) про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що 22.02.2021 між сторонами укладено договір поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар (м?ясо свинини). У період з 22.02.2021 по 30.06.2021 позивач поставив відповідачу товар у загальній кількості 947 кг вартістю 97958,94 грн. Відповідач зобов`язання з оплати виконав частково у розмірі 45748,68 грн за 434 кг. поставленого товару. Заборгованість відповідача становить 51310,26 грн. У позові позивач просив суд стягнути заборгованість у розмірі 51310,26 грн, з урахуванням індексу інфляції (інфляційні втрати) у розмірі 9608,44 грн та 3% річних за користування чужими коштами у розмірі 1664,10 грн.

28.06.2022 суд ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №925/597/22, ухвалив розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановив сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Ухвалу суду від 30.06.2022 про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи: позивачу - рекомендованим листом, представнику позивача електронною поштою, відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який вручено відповідачу 30.06.2022 (а.с. 45).

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не заперечив, клопотання про розгляд справи з повідомлення сторін не подав.

Дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

1. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за договором поставки, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує укладення між сторонами договору поставки, виконання договору позивачем та поставку відповідачу товару, неналежне виконання умов договору відповідачем, зокрема неповної та несвоєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 51310,26 грн.

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, предметом доказування у даній справі є виникнення між сторонами майнового господарського зобов`язання; невиконання відповідачем зобов`язання зі сплати коштів за поставлений товар; розмір заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; порушення суб`єктивного права за захистом якого позивач звернувся до суду.

2. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

На підтвердження обставин, які є предметом доказування позивач подав письмові докази, дослідивши які суд встановив:

22.02.2021 позивач (постачальник) та відповідач (покупець) уклали договір поставки № 33 (а. с. 11-12), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар: м?ясо свинини (м?якоть) охолоджене вищого гатунку).

22.02.2021 сторони уклали додаток до договору специфікацію (а.с. 13), у якій погодили асортимент товару - м?ясо свинини (м?якоть) охолоджене вищого гатунку) та його вартість 100,2 грн з ПДВ за 1 кг.

Постачальник поставив покупцю товар у загальній кількості 947 кг вартістю 97958,94 грн, що підтверджено видатковими накладними (а.с. 14-28).

28.04.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією, у якій вимагав сплатити заборгованість у розмірі 51310,36 грн. (а.с. 29-30).

05.05.2022 відповідач у листі № 647/02-34 у відповідь на претензію визнав, що позивач поставив товар загальною вартістю 97058,94 грн., з яких відповідач сплатив 49996,80 грн та повідомив, що не має можливості сплатити заборгованість за поставлений товар, не порушивши вимоги Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки договір поставки укладений без використання електронної системи закупівлі. (а.с. 31).

Розмір заборгованості відповідача за розрахунками позивача з урахуванням індексу інфляції становить: 51310,26 грн заборгованість; 9608,44 грн - інфляційні втрати за період з 11.05.2021 по 27.06.2022, сума нарахованих 3% річних за користування коштами становить 1664,10 грн (а.с. 32-35).

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Тому подані позивачем докази суд визнає належними.

На підтвердження обставин, яким позивач обґрунтовує підстави позову, позивач подав письмові докази. Суд не встановив, що докази подані позивачем отримані з порушенням закону. Тому подані позивачем докази суд визнає допустимими.

Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Тому суд визнає докази, подані позивачем, достовірними.

3. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає встановленими обставини:виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі господарського договору поставки; виконання зобов`язання позивачем за договором та поставку товару відповідачу; виникнення у відповідача обов`язку сплатити за поставлений товар; неналежне виконання відповідачем обов`язку у зобов`язанні з оплати за поставлений товар.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечення.

За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

У даній справі, враховуючи наявність чітких та переконливих доказів, а також вірогідність поданих позивачем доказів суд дійшов висновку про доведеність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі господарського договору та невиконання відповідачем свого обов`язку у зобов`язанні.

Відповідач відзиву на позову та доказів на спростування обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, не подав.

З огляду на вказане суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

4. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання відповідно до укладеного договору поставки.

Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Висновки про застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, неодноразово наведені у постановах Верховного Суду.

Позивач належним чином виконав зобов`язання та поставив відповідачу товар вказаний у специфікації до договору. У період з 22.02.2021 по 30.06.2021 позивач поставив відповідачу товар у загальній кількості 947 кг вартістю 97958,94 грн, на підставі видаткових накладних. Відповідач зобов`язаний здійснити оплату поставленого товару протягом 10 календарних днів з дати поставки. Відповідач зобов`язання з оплати виконав частково у розмірі 45748,68 грн за 434 кг. поставленого товару. Заборгованість відповідача становить 51310,26 грн. У позові позивач просив суд стягнути заборгованість у розмірі 51310,26 грн, з урахуванням індексу інфляції (інфляційні втрати) у розмірі 9608,44 грн та 3% річних за користування чужими коштами у розмірі 1664,10 грн.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Невиконання відповідачами свого обов`язку у зобов`язанні порушує право позивача на належне виконання зобов`язаною стороною свого обов`язку у зобов`язанні з оплати поставленого товару.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є примусове виконання обов`язку в натурі.

На підставі встановлених у справі обставин суд дійшов висновку про порушення відповідачем господарського зобов`язання внаслідок його неналежного виконання, зокрема неповної та несвоєчасної оплати за поставлений товар відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товару розмірі 51310,26 грн, з урахуванням індексу інфляції (інфляційні втрати) у розмірі 9608,44 грн та 3% річних за користування чужими коштами у розмірі 1664,10 грн суд визнає обґрунтованими, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Висновки про застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, неодноразово наведені у постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов`язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.

Відповідно до частини першої статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Дослідивши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання відповідно до укладеного договору поставки.

Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 526 зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Мотивом застосування вказаних норм цивільного права є висновок суду про порушення відповідачем грошового зобов`язання та правові наслідки такого порушення у вигляді сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми

6. Розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2481,00грн (а.с. 7).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволенні повністю, до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Виконавчого комітету Піщанської сільської ради (ідентифікаційний код 04410841, адреса місцезнаходження: 19723, Черкаська область, Золотоніський район, село Піщане, вул. Шеремета Руслана, 98А) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА МАЯК (ідентифікаційний код 03793159, адреса місцезнаходження: 19723, Черкаська область, Золотоніський район, село Піщане, вул. Шеремета Руслана, 98) 51310,26 грн (п`ятдесят одна тисяча триста десять гривень 26 копійок) боргу, 9608,44 грн (дев`ять тисяч шістсот вісім гривень 44 коп.) інфляційних втрат, 1664,10 грн (одна тисяча шістсот шістдесят чотири гривні 10 коп.) 3% річних за користування чужими коштами, 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя А.І. Гладун